Німеччина намагається віднайти нових союзників у Тихоокеанському регіоні

Морський контейнерний термінал у Китаї.
Джерело: Qian Wenpan/Nanfang Daily/VCG via Getty Images; Matt Anderson Photography/Getty Images. Монтаж та інфографіка: WELT

Вище воєнно-політичне керівництво Німеччини намагається, серед іншого, проводити активну зовнішню політику в тих регіонах світу, де домінуючі позиції давно й успішно утримує Китай. Наміри Берліна відповідають актуальним змінам у розстановці сил на світовій геополітичній мапі та відображають розуміння Німеччиною необхідності пошуку нових підходів до формування національних, зокрема безпекових та економічних пріоритетів.

Впливове видання Die Welt надрукувало статтю власного редактора з питань міжнародної політики Філіпа Фолкманн-Шлука (Philip Volkmann-Schluck) щодо діяльності Берліна на цьому напрямі. У дослідженні висвітлюється підхід Німеччини до позиціонування в Азійсько-Тихоокеанському регіоні та спроби отримати перспективи і здобутки у процесі нового форматування міжнародного устрою, спричиненого останніми подіями у світі, насамперед війною росії проти України. Неминучість перетворення світу на структуру з біполярними силами впливу під проводом США і Китаю, без участі росії, вимагають від Німеччини дій на випередження, аби не залишитися на узбіччі цивілізованого світу.

Видання відзначає, що Німеччина намагається віднайти нових союзників у Тихоокеанському регіоні, сподіваючись на відносини з ключовими гравцями світу, окрім Китаю. Такий намір Берліну спрямований на зменшення залежності Німеччини від Китаю, не зважаючи на те, що Пекін у цьому ключовому регіоні наразі вже має більш розвинену мережу партнерів. Видання ставить більш широке запитання, що саме має зробити Європа, щоби запобігти повторенню власної старої помилки у відносинах з Китаєм.

Увагу видання привернула активність Німеччини щодо розбудови двосторонніх відносин також і з менш впливовими країнами регіону, зокрема Новою Зеландією. Поки що ця країна відіграє незначну роль у боротьбі між провідними державами за світовий порядок, зазначає Die Welt. Але влітку минулого року президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн з радістю оголосила про укладення торговельної угоди ЄС з цією острівною державою. Адже невдовзі значна кількість товарів буде звільнена від митного збору під час перевезення до Європи та у зворотному напрямку. Фон дер Ляєн назвала угоду «історичною» і говорила про «важливий геополітичний момент».

Договір про вільну торгівлю між країнами-учасницями АСЕАН.
Джерело :Фонд Bartelsmann. Інфографіка: WELT.
Примітка: чорні крапки — договір вступив у силу, жовті крапки — тривають переговори щодо приєднання.

Встановлення нових партнерських відносин на іншому кінці світу користується популярністю, зазначає німецьке видання. Про це також свідчить щойно завершений візит федерального канцлера Німеччини Олафа Шольца до Індії, який намагався сприяти тісним торговим відносинам з Нью-Делі. Маленька Нова Зеландія також розташована в Індо-Тихоокеанському регіоні. Це стратегічне поняття охоплює частину світу, що простягається від Японії через Індію, Південно-Східну Азію та Австралію до Нової Зеландії.

Не враховуючи сусідніх супердержав, Китаю та США, у регіоні проживає третина населення світу, генерується понад 20 відсотків світової економіки. Таким чином, зазначає Die Welt, стан економіки регіону свідчить про існування сильного висхідного тренду. У багатьох країнах, від Індонезії до В’єтнаму, економіка та населення зростають швидше, ніж у будь-якому іншому регіоні світу.

Регіон давно став світовою ареною геополітичних перегонів. Але наразі визначається, хто матиме там більший вплив у майбутньому, а саме Китай чи Захід? Коли мова у Німеччині заходить про потенційні можливості в Тихоокеанському регіоні, це часто звучить як пошук шансів на порятунок. Адже маються на увазі створення нових місць для виробництва, нові ринки збуту продукції, тобто нові торгові партнери можуть допомогти зменшити залежність Німеччини від Китаю.

Китай має значно кращу мережу зв’язків

У проекті стратегії федерального уряду Німеччини щодо Китаю (китайській стратегії) багато говориться про альтернативні місця виробництв в Індійсько-Тихоокеанському регіоні. Напад Путіна на Україну та енергетична криза прискорили ідею пошуку багатьох різних та надійних країн у зовнішній торгівлі. Крім того, якщо Пекін виконає свої погрози і атакує Тайвань, бізнес з Китаєм також може зазнати краху.

Водночас, зазначає Die Welt, можливості Німеччини не є необмеженими. У листопаді після конференції в Сінгапурі голова управління зовнішньої торгівлі Торгово-промислової палати Німеччини Фолькер Трайєр (Volker Treier) поскаржився, що федеральний уряд хоча й застерігає від господарської діяльності та ведення бізнесу в Китаї, але не представив жодної «стратегії заохочення» для «сталого розвитку економічних відносин» в Азійсько-Тихоокеанському регіоні.

Навпаки, Китай має у регіоні набагато краще розвинену мережу економічних партнерів, ніж США та Європа. У чомусь ситуація нагадує європейську, а саме, США опікуються забезпеченням глобальної безпеки, тоді як Китай забезпечує своє процвітання. Такий курс був визначений гравцями багато років тому, зазначає німецьке видання.

У 2017 році тодішній президент США Дональд Трамп у свій перший день на перебування на посаді вийшов із підготовленої Угоди про транстихоокеанське партнерство (Trans-Pacific Partnership, TPP). Він аргументував тоді такий крок необхідністю захистити національну економіку США.

Торгові відносини з Китаєм.
Джерело: Інфографіка WELT, Фонд Bertelsmann.
Примітка: синій колір — імпорт, червоний — експорт; у млрд доларів США станом на 2020 рік.

Китай скористався своїм шансом, зазначає німецьке видання. Завдяки Угоді про регіональне всеохоплююче економічне партнерство (Regional Comprehensive Economic Partnership, RCEP), з 2020 року Пекін став частиною найбільшої у світі зони вільної торгівлі, яка охоплює третину світового економічного виробництва та простягається від Японії до Нової Зеландії. Торговельні угода регулює не лише митні збори, а й захист інвестицій та інтелектуальної власності, а також стандарти умов виробництва.

Пекін давно веде більшу частину своїх справ зі своїми сусідами в Тихому океані. У торговому балансі Китай з його експортом у 760 млрд доларів значно випереджає США (450 млрд доларів) і ЄС (390 млрд доларів). Ці значення, ймовірно, дещо впали від 2021 року, оскільки «політика нульової толерантності» до інфекції COVID-19 послабила економіку Китаю. Але загальні тенденції все ще актуальні. Перевага над Заходом настільки велика, що наздогнати Китай майже неможливо. Для порівняння, ЄС експортує до Тихоокеанського регіону товарів лише на 264 млрд доларів.

Переговори з ЄС йдуть мляво

Експерт Фонду Bertelsmann Кора Франциска Юнгблут (Cora Francisca Jungbluth) заявила для WELT, що «для ЄС стане випробуванням, чи здатний він реалізувати власну геополітичну торговельну стратегію в Азійсько-Тихоокеанському регіоні».

Зараз ЄС намагається укласти нові торгові угоди з країнами регіону, проте переговори щодо них поки що відбуваються мляво. Наразі Брюссель має торгові угоди з Японією, В’єтнамом, Південною Кореєю та містом-державою Сінгапуром, на додаток до нещодавно укладеної угоди з Новою Зеландією.

Переговори, деякі з яких тривають більше десяти років, продовжуються з Малайзією, Філіппінами, Таїландом і Австралією. ЄС зацікавлений досягти домовленості про зону вільної торгівлі з асоціацією АСЕАН, яка об’єднує десять найважливіших країн регіону.

На саміті з представниками АСЕАН у грудні минулого року офіційний Брюссель оголосив, що інвестує десять мільярдів євро в модернізацію у таких країнах, як Таїланд та Індонезія. Верховний представник ЄС із закордонних справ Жозеп Боррель говорив про «битву пропозицій на геополітичній арені» і заявив, що Європа повинна бути активнішою.

Нещодавно федеральний президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр став першим главою німецької держави, який відвідав диктатуру у Камбоджі та намагався досягти розвитку тісних зв’язків.

Переговори про тісніші торгові відносини, ймовірно затягуються ще й тому, що Китай має певну перевагу у переговорній позиції. Експерт Кора Франциска Юнгблут заявила, що «дилема ЄС полягає в тому, що він встановлює високі стандарти прав людини, екології та умов виробництва. Однак в Азійсько-Тихоокеанському регіоні є багато країн, що розвиваються, та які не можуть впоратися з викликами». У проекті «китайської стратегії» уряду Німеччини «виважене врахування екологічних і соціальних стандартів» також визначається як провідне.

У Німеччині одна з трьох правлячих політичних сил, «Вільно-демократична партія Німеччини» (ВДП), нещодавно закликала у своєму стратегічному документі зменшити такі претензії та укласти в регіоні «диференційовані» торгові угоди. Одночасно, права людини не повинні бути предметом обговорення. Але далі у документі ВДП йдеться про те, що «ми не повинні переобтяжувати наших торговельних партнерів у всьому світі надмірними вимогами до їхніх економічних і соціальних структур». Експерт Кора Франциска Юнгблут також чітко пояснює, що «не всі країни Індо-Тихоокеанського регіону є демократіями, а отже, й партнерами в цінностях. Це є викликом».

Приклад Нової Зеландії також демонструє силу торгової угоди для довгострокової геополітичної орієнтації цієї країни. Спільні цінності не є проблемою, демократична країна є частиною Британської Співдружності. Але колись саме торгова політика Європи змусила Нову Зеландію більше орієнтуватися на Китай та інших сусідів.

Сподівання на вплив стабільного партнера

У 1980-х роках, коли Європа створювала міжнародну економічну зону, Новій Зеландії більше не дозволялося безмитно експортувати до Великої Британії м’ясо та молочні продукти, а зовнішня торгівля країни впала. Той факт, що Європа знову трохи відчинила двері для Нової Зеландії, пов’язаний з очікуванням мати для ЄС стабільного партнера в регіоні.

Тим часом США продовжують збільшувати військові витрати на діяльність в Тихому океані, оскільки Китай здійснює патрулювання своїми військовими кораблями, а в експертному середовищі фахівців з питань безпеки вважається вірогідним напад Китаю на Тайвань. Захід демонструє свою обороноздатність видовищними маневрами — крім військ США в них беруть участь також Індія, Японія, Південна Корея та Австралія, а також Франція, Велика Британія та Німеччина. Загальна напруженість у регіоні суттєво зросла.

Держсекретар США Ентоні Блінкен нещодавно висловив підозри, що Китай у майбутньому може надавати «летальну підтримку» Росії зброєю. Пекін це заперечує, але це питання не знімається з розгляду. Нещодавно видання Spiegel повідомляло, що Росія веде переговори з Китаєм про постачання Москві безпілотників-камікадзе.

Посилення протистояння блоків між Сходом і Заходом мало би величезні наслідки в Тихому океані. Експерт Фонду Bertelsmann Кора Франциска Юнгблут вважає, що «питання також полягає в тому, чию сторону країни обрали би у надзвичайних ситуаціях. Поки що багато держав бачили більше переваг у тому, щоби не асоціювати себе з жодним з існуючих таборів». Щодо Японії та Південної Кореї справа зрозуміла, вважає експерт, вони перебувають під захистом «ядерної парасольки» США. Тим часом Австралія також все активніше виступає проти загроз з боку Китаю.

Війська США розміщені на Філіппінах. Малайзія, яка давно розраховує на власний демократичний розвиток, десятиліттями підтримує тісні зв’язки з Вашингтоном. Навіть В’єтнам під керівництвом комуністичного режиму відчуває загрозу через дії Китаю і все більше покладається на капіталістичний економічний порядок.

Але існує сумнів у тому, чи здатні вони дистанціюватися від Китаю, якщо Захід запровадить широкі санкції проти Пекіна. Експерт Кора Франциска Юнгблут вважає, що «відокремлення від Китаю також не є реалістичним варіантом для країн Азійсько-Тихоокеанського регіону».

Але, здається, для Німеччини відкриваються нові двері і це — Індія. Друга за чисельністю населення країна світу в довгостроковій перспективі може замінити Китай як домінуючу силу і стати своєрідним магнітом, до якого будуть приєднуватися інші країни. Але поки що Нью-Делі зосереджувався на ізолюванні своєї економіки. Переговори з ЄС щодо торговельних угод протягом років були заморожені, щоправда останнім часом вони відновлені.

Чим більш агресивним стає Китай, тим більше готова Індія до утворення нових партнерств. Це також було би можливістю для німецьких компаній знайти вигідну локацію для розміщення своїх виробництв, зазначає Die Welt. Саме тому федеральний канцлер Німеччини Олаф Шольц і федеральний міністр фінансів Крістіан Лінднер перебували останніми днями з візитом в Індії.

Міжнародний валютний фонд прогнозує країні високе економічне зростання в шість відсотків. Крім Китаю, світові потрібен ще один глобальний виробничий цех, а Індія має для цього відповідний потенціал.

*****

Наміри перших осіб та представників федерального уряду Німеччини активізувати міжнародні контакти з країнами Азійсько-Тихоокеанського регіону свідчать про розуміння основних тенденцій розвитку глобальної економічної ситуації у світі. Активна діяльність Олафа Шольца та представників його коаліційного уряду демонструють бажання створити передумови для Німеччини на період формування нового світоустрою та підготувати прийнятні переговорні позиції на період після завершення процесу оформлення двополярного світу за участю США і Китаю. Майбутнє без росії виявляється для Німеччини складним економічним і політичним викликом, що вимагає вживання нових підходів до формування двосторонніх і багатосторонніх відносин з тими країнами, які раніше не перебували у полі зору Берліна. Війна росії проти України триває та формує новий порядок денний для країн світу у міжнародних відносинах та створення нових економічних партнерств і союзів. Україна є тригером еволюційних змін та встановлення нового світоустрою, в якому вона буде займати чільне місце разом з іншими провідними державами світу.

Підготував Сергій Польовик