Наслідки західних санкцій. Росія наближається до кризи

Іван Січень

 

 

В українських та іноземних ЗМІ вже неодноразово порушувалась тема наслідків західних санкцій для Росії, які послідовно посилюються з березня 2022 року через путінську війну проти України. По суті, це є ще однією формою потужної підтримки нашої держави з боку її західних партнерів та їх фронтом проти Російської Федерації. Звичайно, як і у минулі роки, Москва заперечує дієвість санкцій та, навіть, стверджує про те, що вони мають «позитивний характер для російської економіки». Так, Росія нібито змогла стабілізувати курс рубля та отримала сприятливі умови для самостійного розвитку новітніх технологій. На жаль, цьому починають вірити деякі українці, які сподівалися на швидкий ефект від санкцій. Не треба розчаровуватися в них. Санкції діють, що вже визнають і неупереджені російські мас-медіа. Саме на матеріалах таких засобів масової інформації хотілося б побудувати статтю щодо економічної ситуації в Росії.

 

…Західні санкції є ще однією формою потужної підтримки України з боку її західних партнерів та їх фронтом проти Росії…

Згідно з офіційними повідомленнями уряду Росії, економіка країни зберігає «стабільність роботи та позитивну динаміку розвитку». Свідченням цього називаються макроекономічні показники першого кварталу поточного року, а також зміцнення курсу російського рубля. Втім, в реальності ситуація має зовсім інший характер.

Так, припинення західними країнами торговельно-економічних зв’язків з Росією призвело до втрати нею значної частини європейського ринку та доступу до широкого спектра комплектуючих і матеріалів, які використовуються у російській промисловості. Внаслідок цього призупинена або обмежена робота значної кількості підприємств, насамперед, машинобудівної галузі.

Зокрема, з початку квітня поточного року через нестачу комплектуючих фактично припинив роботу завод «АвтоВАЗ», за виключенням випуску окремих запчастин. За цей час не випущено жодного товарного автомобіля. Аналогічні проблеми виникли на заводах «КамАЗ» та «Урал», які є основними виробниками вантажівок в Росії, у тому числі військового призначення.

З тієї ж причини виникли складнощі з виробництвом та ремонтом військової техніки. Свідченням гостроти наведеної проблеми стала відмова моряків Каспійської військової флотилії виходити в море через різке погіршення технічного стану кораблів. До того ж Росія змушена знімати зі зберігання та відправляти на фронт застарілу військову техніку типу танків Т-62, оскільки нову вона просто не здатна виробляти.

Дійсно, як це зробити, коли у радіоелектронній апаратурі російської військової техніки, включно із комплексами ППО «Панцирь», ударними вертольотами Ка-52 «Аллигатор» та крилатими ракетами Х-101 використовуються мікросхеми західного виробництва. А тепер їх немає. Тому Росія змушена замінювати їх мікросхемами до пральних машин…

До речі, нестача сучасних радіоелектронних компонентів для виробництва військової техніки, супутників та іншої продукції визнавалася Москвою ще до повномасштабного нападу на Україну в лютому поточного року, що стало наслідком попередніх санкцій за Крим та Донбас. Разом з тим це нічому так і не навчило Росію.

Однак повернемось до основної теми статті. Ще однією суттєвою проблемою стало припинення діяльності в Росії низки іноземних компаній, що також призвело до повної зупинки чи обмеження роботи їх підприємств на російській території. Зокрема, до війни калінінградський автозбиральний завод «Автотор» щоденно випускав до 900 німецьких автомобілів BMW і південнокорейських Hyundai. Після того, як німецький концерн залишив Росію, випуск автомобілів на згаданому заводі впав в три рази.

За оцінками російських експертів, досить складна ситуація може виникнути і у сільському господарстві. Причиною цього є нестача зерна, що вже змусило Москву ввести обмеження на його вивезення з країни. Згідно з прогнозами фахівців, у випадку скасування такого рішення ціни на харчові продукти в Росії можуть зрости в 1,5–2 рази.

…Як доводить досвід минулих років, Росія в принципі не може забезпечити імпортозаміщення…

Крім того, Росія суттєво залежить від імпорту насіння соняшнику (на 70 %), картоплі (на 80 %), кукурудзи (на 60 %) та цукрового буряку (на 98 %), а також сільськогосподарської техніки та обладнання і матеріалів для виробництва харчових продуктів. На сьогодні у зв’язку із санкціями такі товари вже не постачаються до Росії західними країнами. І як доводить досвід минулих років, Росія в принципі не може забезпечити імпортозаміщення.

Даний факт був підтверджений керівництвом заводу «Ростсельмаш», яке є одним із провідних виробників сільськогосподарської техніки в Росії. До війни завод закупав в Європі тисячі видів комплектуючих для комбайнів та тракторів, у тому числі двигуни, елементи гідравліки, пластикові частини корпусів, коробки передач та, навіть, фарбу. Зараз підприємство позбавлено такої можливості, а російська промисловість неспроможна виробляти згадану продукцію. Завод фактично опинився на межі зупинки.

Тому ціни на продовольство в Російській Федерації будуть неминуче збільшуватись. І це ще не все. Не виключається можливість продовольчої кризи в Росії. Такі перспективи і є однією з основних причин масового вивозу загарбниками з окупованих територій України до Росії зерна, овочів та сільськогосподарської техніки.

…Справжньою катастрофою для Росії може стати введення ЄС ембарго на імпорт російських енергоносіїв…

Втім справжньою катастрофою для Росії може стати введення ЄС ембарго на імпорт російських енергоносіїв у рамках чергового пакету санкцій або, навіть, самостійна відмова від них провідними європейськими країнами. Так, від російських нафти та газу вже відмовились Польща, Литва та Болгарія. Найближчим часом до них планують приєднатися Великобританія, Італія, Франція, Німеччина, Нідерланди та низка інших європейських країн. Крім того, в країнах ЄС прискорюються заходи зі спорудження та введення в дію нових терміналів з прийому скрапленого газу.

При цьому Москва сама сприяє згаданому процесу своєю безумною політикою використання енергетичного чинника з метою тиску на Європу. За перші чотири місяці 2022 року (включно із передвоєнним періодом) Росія власноруч скоротила постачання газу до Європи на 32,5 %. Крім того, 21 травня ц. р. були повністю припинені постачання газу до Фінляндії через подання нею заявки на вступ до НАТО.

Від придбання російської нафти відмовились і деякі світові енергетичні концерни. Внаслідок цього з лютого поточного року її видобуток в Росії знизився майже на 10 %. А до кінця року (навіть без введення ембарго) він може впасти на 25 %. До того ж світові страхові компанії, такі як Lloyd’s, відмовляються від страхування кораблів, які перевозять російську нафту, що ускладнює можливості її експорту.

Росія намагається вирішити цю проблему за допомогою знижок у розмірі до 40 дол. за барель російської нафти (при середніх цінах у 108–112 дол. за барель), що межує із мінімальним рівнем рентабельності її видобутку та транспортування. Але їй нічого не вдається. На ринку вже «застрягло» понад 60 млн барелів російської нафти, які ніхто не хоче купувати.

…Потужний удар по російській економіці нанесли дії західних країн з обмеження транспортного сполучення з Росією…

Потужний удар по російській економіці нанесли також дії західних країн з обмеження транспортного сполучення з Росією. Як відомо, країни ЄС, США та Канада закрили свої повітряні простори для російських літаків. Фінляндія повністю припинила залізничне сполучення з Росією, а Польща та країни Балтії обмежили його. Ускладнений рух вантажівок із Російської Федерації через Польщу до інших європейських країн. Через відмову західних компаній обслуговувати придбані у них або взяті в оренду літаки та постачати запчастини значною мірою паралізовано авіаційне сполучення у самій Росії.

Розглянуті проблеми об’єктивно обумовлюють скорочення обсягів зовнішньої торгівлі Російської Федерації. Згідно з повідомленням міністерства економіки РФ, санкції зачепили близько 20 % експорту країни. Загалом же на недружні до неї держави приходиться понад 50 % російського експорту. Своєю чергою, імпорт Росією товарів з країн ЄС впав на 55 %, а з Китаю — на 26 %.

І, нарешті, хотілося б обговорити ситуацію у фінансовій сфері Росії. Москва з гордістю демонструє стабілізацію курсу рубля, що називається свідченням «стійкості російської економіки, у тому числі у відношенні до санкцій». Разом з тим зміцнення курсу рубля має прості та прозаїчні причини. По-перше, це зростання світових цін на нафту і газ, які поки що експортуються Росією. По-друге, внаслідок суттєвого скорочення імпорту у Росії утворився надлишок валюти, що цілком очевидно знижує її курс в країні. Тому зміцнення курсу рубля жодним чином не є показником «стійкості» російської економіки та умовою її позитивного розвитку.

…Зміцнення курсу рубля має прості та прозаїчні причини… Немає особливої заслуги Москви і в тому, що вона все ще уникає дефолту…

Немає особливої заслуги Москви і в тому, що вона все ще уникає дефолту. «Заслуга» тут у США, які досі дозволяють Росії використовувати її золотовалютні резерви, які знаходяться в американських банках для виплати зовнішніх боргів. Хоча, в травні поточного року США вже ввели заборону на операції з російськими боргами. А тому дефолт Росії є також неминучим.

Тим паче, що Москва втратила можливість поповнення своїх резервів, що було визнано міністром фінансів РФ А. Сілуановим. За його словами, скасовано бюджетне правило щодо направлення частини доходів від експорту енергоносіїв у Резервний фонд РФ. Наразі всі ці доходи спрямовуються на такі витрати, як ведення війни, підтримка економіки та виплата пенсій.

З урахуванням наведених обставин, як російський Центробанк, так і міжнародні фінансові інституції очікують падіння ВВП в Росії у 2022 році на 8–10 %, а за деякими прогнозами — на 12 %.

…Погіршення стану російської економіки відчуває на собі більша частина населення РФ…

Погіршення стану російської економіки відчуває на собі більша частина населення країни. За даними російського дослідницького центру «Ромир», стрімко збільшується частка громадян, які різко скорочують витрати, що не стосуються першочергових потреб. Зокрема, близько 47 % громадян відмовились від планів придбання товарів довготривалого використання чи дорогих покупок; близько 43 % — обмежують свої витрати тільки харчовими продуктами та найнеобхіднішими речами; понад 30 % — шукають додатковий заробіток; 20 % — економлять на лікуванні та освіті.

По іншому й бути не може, в умовах зростання цін та падіння зарплат, а також збільшення відкритого та прихованого безробіття. Вище ми вже згадували про припинення чи обмеження роботи значної кількості машинобудівних підприємств. Їх робітників поки що не звільняють з роботи, а відправляють у відпустки з виплатою половини чи третини середніх зарплат. Те ж саме відбувається і на підприємствах іноземних компаній, які покинули Росію. Однак видача зарплат їх персоналу запланована лише до кінця року.

Окрім промислових підприємств в «простої» опинилася і частина авіаційної галузі, що ще більше ускладнило проблему зайнятості та зарплат громадян. Зокрема, аеропорт «Шереметьево» та його дочірні компанії відправили у відпустки 20 % співробітників, аеропорт «Внуково» — 30 %, «Уральские авиалинии» — також 30 %. А це тисячі людей.

За офіційними даними, на сьогодні рівень безробіття в Росії складає 4,1 % — 3,1 млн осіб, а у режимі «простою» опинилися 250 тис. осіб. Втім в реальності їх набагато більше, а у найближчій перспективі їх чисельність може збільшитись в рази.

Так, зниження купівельної спроможності населення обумовлює падіння попиту на товари та послуги. В результаті виникає ланцюгова реакція припинення чи призупинення роботи все більшої кількості підприємств малого, середнього та великого бізнесу. А це — чергові зниження зарплат та нові безробітні.

…Понад 91 % росіян вже визнає негативні економічні наслідки війни проти України та західних санкцій…

І на завершення статті ще раз звернемось до статистики. Як повідомляє дослідницький центр «Ромир», понад 91 % росіян вже визнає негативні економічні наслідки війни проти України та західних санкцій. По суті, це визнає і керівництво Росії. Саме такий висновок можна зробити з відвертого прагнення Кремля відновити переговори з Україною. Як по іншому можна розцінити пропозиції Кремля відкрити коридори з українських портів для вивезення зерна на зовнішні ринки в обмін на зняття санкцій з Росії?

 

Схожі публікації