Здобути перевагу у повітряному просторі України російські загарбники так і не змогли
Іван Січень
З початку минулого століття авіація стала однією з основних ударних сил армій більшості із країн світу. У багатьох випадках саме вона дозволяла вигравати війни. Досить згадати події Другої світової чи інших війн, зокрема — наслідки масового застосування всіма сторонами штурмової та бомбардувальної авіації безпосередньо на лініях фронтів, а стратегічної — у глибоких тилах. Теж саме намагалася повторити Росія у своїй війні проти України. Тим паче, що її авіація за своїм бойовим та чисельним складом набагато переважала українську. Втім, тільки в уяві російських агресорів. Здобути перевагу у повітряному просторі України російські загарбники так і не змогли. Більш того, в ході бойових дій вони практично втратили свій авіаційний потенціал.
Чогось інколи говорять про те, що російська авіація «найбільша та найкраща у світі». Розглянемо це питання більш детально. Авіація у Росії дійсно є. Наразі вона називається Повітряно-космічними силами. До їх складу входять декілька окремих командувань, в тому числі: військово-повітряних сил (ВПС), дальньої/стратегічної (ДА) авіації, військово-транспортної авіації, космічних військ та протиракетної оборони.
Найбільш цікавими для нас є командування ВПС та ДА. Саме їх сили та засоби завдають ударів по Україні. Тактична авіація — в зонах бойових дій на фронті, а дальня (стратегічна) — із регіону Каспійського моря та Білорусі. Тому, хотілося б розповісти, скільки тієї авіації у росіян є, та на яких аеродромах вона базується.
Командування ВПС ЗС РФ складається з 4-ї, 6-ї, 14-ї, 11-ї та 45-ї армій військово-повітряних сил та протиповітряної оборони. Вони оперативно підпорядковуються Південному, Західному, Центральному та Східному військовим округам, а також Об’єднаному стратегічному командуванню «Північ» (називається також Північним військовим округом, а фактично складається з Північного флоту РФ з його береговими військами).
Штаб першої зі згаданих армій знаходиться у Ростові-на-Дону, другої — у Санкт-Петербурзі, третьої — у Єкатеринбурзі, четвертої — у Хабаровську, п’ятої — у м. Сєвєроморськ Мурманської області. Загалом вони включають близько 20–25 винищувальних, штурмових та бомбардувальних полків, а також 10–15 вертолітних полків. До початку широкомасштабного війни це складало 600–750 літаків тактичної авіації Су-24М, Су-25, Су-30СМ, Су-34 та Су-35, а також 300–450 вертольотів Мі-8, Мі-24, Мі-26, К-52 тощо.
Командування ДА має лише дві важкі бомбардувальні авіаційні дивізії, а саме — у Саратовській області та на Далекому Сході Росії. Ще один полк є у розпорядженні Північного флоту Росії. Загалом, це до 50 дальніх бомбардувальників Ту-22М3, а також 30 стратегічних бомбардувальників-ракетоносіїв Ту-160М та стільки ж Ту-95МС.
Для порівняння: на початок широкомасштабного вторгнення Росії Повітряні сили ЗС України включали 5–6 бригад (полків) тактичної та армійської авіації. Загалом: 32–34 винищувачі Су-27 та МіГ-29; 24–37 штурмовиків Су-25; 12–14 бомбардувальників Су-24; 40 вертольотів різних типів; 6 БПЛА Bayrakar TB2.
Тобто, перевага Росії у тактичній та армійській авіації була у понад ніж двадцять разів, а по стратегічній — взагалі повною. Бо у нас її зараз просто немає. Після розпаду СРСР на території України залишалося кілька полків стратегічної авіації зі всіма необхідними запасами озброєнь. Однак наша влада 1990-х років віддала їх Росії, як сплату боргів за газ. А частина літаків була просто знищена.
Разом з тим Росія так і не змогла ефективно реалізувати свій авіаційний потенціал, який коштував їй понад третини її військового бюджету. Попри всі переваги у силах та засобах, панування російської авіації в українському повітряному просторі так і не було досягнуто. Не вдалося їм знищити й Повітряні сили та протиповітряну оборону ЗС України. Хоча Росія стверджувала, що вона зробила це ще в лютому-березні поточного року. Однак і після цього російська пропаганда знову повідомляє про десятки збитих українських літаків та вертольотів. Що тут можна сказати? Хіба що порадити росіянам остаточно визначитись: чи знищили вони українську авіацію, чи вона залишається найсильнішою у світі? Бо такої кількості авіаційних засобів ЗС України, які нібито були знищені Росією, немає у жодної армії світу.
В результаті жодне із завдань повітряно-космічних сил Росії в ході війни проти України так і не було виконано. Як всім відомо, була провалена спроба висадки повітряного десанту на аеродромі у Гостомелі, як вихідного району для наступу на Київ з одного із його найближчих передмість. Знищення російських вертольотів над Київським морем показувалося майже у прямому ефірі. Саме тому наразі елітні повітряно-десантні війська ЗС РФ використовуються в якості звичайної піхоти, і вже не можуть навіть називатися окремим родом військ.
До речі, пишуть про те, що наші сили оборони знищили вже близько тисячі російських льотчиків. Це більш-менш відповідає дійсності. Екіпаж тактичного літака складає одну-дві особи, в залежності від типу. У вертольоті як мінімум три-чотири члени екіпажу. Ось так вся «еліта» російських повітряно-космічних сил також була ліквідована.
За всю війну Росія не змогла провести не тільки жодної стратегічної, але й тактичної повітряної операції в Україні. Навіть в оточеному Маріуполі, де у сил оборони України не залишилося засобів ППО, російська авіація діяла максимум парами тактичних літаків та вертольотів. Хоча, за три місяці боїв це не завадило їм тотально знищити колись квітуче місто.
Тим паче, що окрім авіації, місто обстрілювали ракетами «Искандер» з наземних оперативно-тактичних комплексів, «Калибр» — з підводних човнів та кораблів ЧФ РФ, ракетами Х-59 та Х-22 — з літаків дальньої (стратегічної) авіації, а також зі ствольної та реактивної артилерії. Точно так же росіяни обстрілюють інші міста та селища України. Це завдає нам збитків, однак не критичного та стратегічного характеру, як би це хотілося Росії.
Вона ж сама дійсно зазнає стратегічних втрат. З початку війни сили оборони України знищили близько 230 літаків тактичної авіації та 200 російських вертольотів. Виходячи з наведених вище даних, це складає від чверті до третини авіаційних сил ЗС РФ.
Причина таких втрат ПКС Росії добре відома. Ще до початку війни західні партнери України почали масово поставляти нам переносні зенітні ракетні комплекси. Саме вони дозволили нам компенсувати перевагу Росії у літаках і вертольотах та фактично закрити наше небо.
Чи знала Москва про наявність у нас такої зброї? Звичайно знала. Бо постачання ПЗРК військово-транспортною авіацією США висвітлювалися у ЗМІ. Але Росія залишається Росією зі своїми амбіціями та недолугою впевненістю у перевазі її сил. За що й поплатилася. На сьогодні все, на що вона здатна, так це застосовувати поодинокі літаки та вертольоти тільки на лінії фронту без входження в зону дії нашої ППО.
Літаки дальньої (стратегічної) авіації ЗС РФ взагалі запускають свої ракети по Україні із регіону Каспійського моря — за тисячу кілометрів від нас. Там, де ми їх поки що не можемо дістати. Всі розуміють, що й це тимчасово.
Як ми вже зазначали, у нашому небі російську авіацію успішно нищать різними засобами протиповітряної оборони. У нас вже є не тільки ПЗРК, комплекси «Тунгуска», Бук-М чи С-300, але й німецькі установки «Гепард» та подібні засоби від інших країн.
Протягом останнього часу українці почали знищувати російську авіацію також і на її аеродромах. Наразі таку можливість надають американські комплекси HIMARS. Однак окрім них у нас є ще БПЛА та Сили спеціальних операцій.
Удари по аеродрому 14-го винищувального авіаційного полку 6-ї армії ВПС та ППО у м. Курськ завдаються ще з травня поточного року. На сьогодні цей аеродром практично знищений та може лише обмежено використовуватись. Там все ще функціонує цивільний аеропорт, звідки злітають та куди сідають винищувачі Су-30СМ, а іноді — літаки військово-транспортної авіації Іл-76. Хоча ми вважаємо, що і це не надовго. Досвід війни доводить, що літаки на аеродромах та аеродромну інфраструктуру можна «демілітаризувати» зі звичайного гранатомета (якщо ти вмієш ним правильно користуватися).
На черзі аеродром «Балтимор» у м. Вороніж, де розміщений 47-й бомбардувальний авіаційний полк тієї ж самої 6-ї армії ВПС та ППО. Там базуються фронтові бомбардувальники Су-34. Після початку війни з глибини території Росії туди були перекинуті додаткові штурмовики Су-25. Саме вони бомбардують позиції наших військ на півночі та півдні Харківської області, а також мирні населені пункти у Чернігівській та Сумській областях. Ми його також дістанемо.
Як вже дістали аеродроми: «Гвардейское» 37-го бомбардувального авіаційного полку, «Бельбек» — 38-го винищувального авіаційного полку зі складу 4-ї армії ВПС та ППО, а також «Саки» — 43-го морського штурмового полку Чорноморського флоту РФ. Всі вони знаходяться в окупованому Криму та були сформовані після 2014 року. З них бомбардували Маріуполь, Миколаїв та Одесу. На сьогодні вони втратили таку можливість, а залишки літаків перекинуті на аеродроми в Ростовській області та в Краснодарському краї Росії.
Але й це їх не врятує. Ми доберемося і туди. До речі, дальні бомбардувальники Ту-22М3, які запускають ракети по Україні із регіону Каспійського моря, базуються на передовому аеродромі «Моздок» в Північній Осетії. Він також не застрахований від того, що там хтось «необережно покурить».
По нашому телебаченню показують чудовий кліп: «Микола збив літак із ПЗРК. Однак йому допомагав Степан, який безплатно передав ЗСУ всі свої запаси з продовольчого магазину. А Настя їх відвезла». Ось так разом і переможемо.
