Коронавірус та політична динаміка в Євросоюзі

Роман Кот

Пандемія коронавірусу у країнах Європейського Союзу вже перевершила ту, що палала місяць тому у Китаї, де вперше зафіксували Covid-19. Зараз це серйозне випробування на дієздатність в екстремальних умовах як для керівництва ЄС у Брюсселі, так і для кожного окремого національного уряду. Одночасно це найбільше випробування на міцність для Європейського Союзу як інституції. І поки що воно відбувається вкрай сутужно.

 

Запізніла реакція Брюсселя

Стримування поширення такої хвороби слід сприймати передусім як виклик для нового складу загальносоюзних керівних органів — Європарламенту та Єврокомісії. Нагадаємо, що з новим складом останньої визначилися лише у липні минулого року, а повноцінно склад почав функціонувати у минулому грудні. І якщо у Європейського парламенту, в силу його повноважень, вплив на подібні ситуації обмежений, то Єврокомісія повинна була стати координатором заходів у боротьбі з хворобою. Та поки що більшість кроків цього органу мають вигляд запізнілих.

…Пандемія коронавірусу це найбільше випробування на міцність для Європейського Союзу як інституції. І поки що воно відбувається вкрай сутужно…

Перший випадок такого захворювання у Європі виявили ще 24 січня, а в Італії серйозний його спалах стався ще наприкінці лютого, однак Єврокомісія лише 13 березня запропонувала свій план запобігання негативного впливу епідемії на економіку європейських країн. Набір таких заходів спрямований здебільшого на підтримку економіки Євросоюзу в умовах спаду ділової активності через запроваджувані державами карантинні заходи. Зокрема, це надання країнам-членам права використовувати субсидії з загального бюджету на боротьбу з коронавірусом та припиняти сплату корпоративних податків і податку на додану вартість. У рамках такої ініціативи Єврокомісія запропонувала виділити на боротьбу з лихом порівняно невелику за мірками ЄС суму — 37 млрд євро. До кінця лютого навіть не йшлося про запровадження повноцінних протиепідемічних заходів — 26 лютого Єврокомісія лише закликала країни-членів подати їй національні плани зі стримування процесу поширення коронавірусу. І навіть більше, 27 лютого Deutsche Welle повідомила, посилаючись на джерела в Єврокомісії, що керівництво Євросоюзу не намагатиметься запроваджувати всередині Шенгенської зони прикордонний контроль через поширення коронавірусу, оскільки такий контроль не вважає ефективним. І лише 19 березня з’являється публікація з практичними рекомендаціями для країн-членів ЄС з протидії пандемії.

Також з великим запізненням вживалися заходи, що запобігають проникненню вірусу в ЄС з-за кордону. На екстреному саміті 18 березня лідери ЄС погодилися з пропозицією Єврокомісії закрити зовнішні кордони ЄС і Шенгенської зони, як мінімум, на 30 днів. І тепер вже кожній з країн-членів довелося самостійно вживати запобіжних заходів стосовно коронавірусу.

 

Національний егоїзм

…Стратегією стримування коронавірусу, обраною більшістю країн ЄС, передбачається суцільне закриття національних кордонів і жорсткі карантинні заходи…

Стратегією стримування коронавірусу, обраною більшістю країн ЄС, передбачається суцільне закриття національних кордонів і жорсткі карантинні заходи. Найбільш влучно, на мій погляд, цей крок охарактеризувала канцлер Ангела Меркель під час свого телезвернення до нації 18 березня: «Нам необхідно уповільнити поширення вірусу в Німеччині. Ключове, що ми для цього повинні робити: це максимально вимкнути суспільне життя. Звичайно, діяти тут треба із розумом. Держава продовжує функціонувати, товари повинні постачатися».

Зокрема, цей шлях, окрім Німеччини, обрали країни, де коронавірус наразі найбільше поширюється — Італія, Франція і Іспанія. Але першими такий крок зробили «нові» члени ЄС, що знаходяться у Центрально-Східній Європі. 13 березня Чехія, Словаччина, Данія і Польща оголосили, що закривають свої кордони всередині Шенгенської зони у зв’язку з поширенням епідемії. А 14 березня до них долучилися Латвія і Литва.

Природно, що такий крок одразу викликав низку ексцесів, які після закінчення пандемії обов’язково закарбуються у пам’яті та вплинуть на суспільну думку. Так, 17 березня на кордоні між Польщею і Німеччиною скупчилося 250 автомобілів і понад пів тисячі громадян Латвії, які, внаслідок закритого поляками проїзду по своїй території, не могли повернутися на батьківщину. З цих же причин 13 березня данські прикордонники повідомили про затримання на німецько-данському кордоні 29 осіб, які рухалися з Німеччини. І трапилося подібних випадків, у тому числі за участі громадян України, кілька десятків. Хоча більшість із них наразі вдалося залагодити дипломатичними каналами, «осад» таки залишається. Адже це перший приклад масового застосування такої практики за всю історію існування Шенгенської зони (обмеження під час міграційної кризи були лише спорадичні).

…Закриття кордонів це перший приклад масового застосування такої практики за всю історію існування Шенгенської зони…

Поки що єдиним винятком на тлі інших країн ЄС залишається така країна, як Нідерланди, що відмовляється зачиняти кордони. Ось як це пояснює прем’єр-міністр країни Марк Рютте: «Максимальний контроль вірусу. Це призводить до контрольованого його розподілу серед груп, що становлять найменший ризик. Це варіант, який обрали ми. Максимальний контроль означає, що ми намагаємося вжити заходів, аби згладити пік епідемії, розтягнути її на більш тривалий період. За такого підходу, коли більшість людей матиме лише незначні симптоми, ми формуємо імунітет та гарантуємо, що система охорони здоров’я зможе впоратися з напливом хворих. Наша мета — уникнути перевантаження закладів для літніх людей, лікарень та особливо реанімаційних відділень. Щоб був достатній потенціал для надання допомоги найбільш вразливим людям». Це казав він 16 березня у своєму зверненні до народу.

Інший, не менш красномовний приклад національного егоїзму — це історія з наданням допомоги Італії, яка наразі найбільше страждає від пандемії. Ще 8 березня Рим звернувся до Брюсселя із проханням про допомогу у боротьбі з коронавірусом. Однак ЄС, очікуючи, що вірус пошириться і на інші країни, таке звернення проігнорував.

 

Сигнали від інших центрів сили

…Криза, що розгортається у Європі, для Китаю і Росії є зайвою можливістю за допомогою «жестів доброї волі» додати кілька позитивних штрихів до своєї неоднозначної репутації…

До всього вищезазначеного важливо додати факт про реакцію інших центрів сили на кризу, що розгортається у Європі. Перш за все йдеться про США, Китай і Росію. Зокрема, для двох останніх це зайва можливість за допомогою «жестів доброї волі» додати кілька позитивних штрихів до своєї неоднозначної репутації. Так, ініційована Римом телефонна розмова прем’єр-міністра Італії Джузеппе Конте та міністра закордонних справ Китаю Ван І відбулася 11 березня. За її підсумками очільник китайського МЗС зазначив, що його країна надасть Італії маски та інші медичні засоби, а також збільшить постачання тих матеріалів і обладнання, яких гостро потребують італійці. Також Китай готовий, у разі необхідності, послати групу медичних фахівців, щоб вони на місці надавали допомогу в боротьбі з епідемією. А 18 березня президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн повідомила, що Китай надішле Євросоюзові захисні засоби: 2 млн хірургічних масок, 200 тис. респіраторів для обличчя та 50 тис. комплектів для тестування. Зазначимо, що серед іншого підвищена увага Китаю до Італії пов’язана з його геополітичними планами в рамках ініціативи «Пояс і шлях». Про приєднання до неї Італії обидві сторони домовилися під час візиту голови КНР Сі Цзіньпіна у березні минулого року, про що мені довелося вже якось писати.

Дж. Конте вже 21 березня домовився і про гуманітарну допомогу від Росії, яка передасть Італії засоби захисту, мобільні комплекси на базі вантажівок КАМАЗ для аерозольної дезінфекції транспорту і території, медичне та інше обладнання. Домовлено також про відправку бригад російських фахівців для роботи у найбільш постраждалих районах країни. Завдання доставки допомоги покладене на російське міністерство оборони літаками Повітряно-космічних сил РФ. До речі, ініціатором цього був саме Кремль, а не Рим.

…Інституційна слабкість та відсутність єдності, що проявляється у Європейському Союзі під час протистояння коронавірусу, додає аргументів супротивникам подальшої інтеграції ЄС…

Водночас з боку Вашингтона надходять зовсім інші сигнали. Так, з 13 березня США заборонили в’їзд на своє територію з Європи. Виняток було зроблено лише для Великобританії та американських громадян, які пройдуть необхідні тести на коронавірус. Такий крок не узгоджувався з Брюсселем, тому викликав у країнах ЄС неоднозначну реакцію.

І насамкінець, інституційна слабкість та відсутність єдності, що проявляється у Європейському Союзі під час протистояння коронавірусу, додає аргументів супротивникам подальшої інтеграції ЄС. Втім, такої активізації слід очікувати вже після подолання пандемії. Про дезінтеграцію Євросоюзу не йдеться, але варто сподіватися, що керівництво низки країн ЄС шукатиме додаткових можливостей для гарантування своєї безпеки (у широкому сенсі). Як наслідок, неминуче нарощування співпраці з Китаєм і, що важливо для України, — з Росією.

 

Схожі публікації