Річард Мур переконаний, що свобода України тісно пов’язана зі свободою Польщі, країн Балтії, Чехії та інших країн ЄС, а також і Британії

Аktualne.cz, Чехія

Відвідини Чехії минулого місяця керівником британської спецслужби МІ6 Річардом Муром не могли залишитися непоміченими у непростий для Європи час. Тим більше, що ас розвідки скористався такою нагодою і виступив перед чеським керівництвом. У своїй промові перед представниками державної адміністрації, відомими чеськими діячами та журналістами він говорив про поточні загрози безпеці світу, про міжнародні виклики, з якими стикається сьогодні Велика Британія, а також Європейський Союз та інші західні країни, включно з Чехією. Про це йдеться у коментарі «Глава британської спецслужби MI6 вдарив по чеському скептицизму. Вірить у поразку Росії» чеського журналіста М. Фендриха на популярному сайті Аktualne.cz. До речі, автор цього коментаря свого часу обіймав посаду заступника міністра внутрішніх справ, був головним редактором популярного журналу Respekt.

Всім відомо, нагадує автор, що MI6 — служба зовнішньої розвідки Великобританії. Вона відповідає за збір розвідданих за межами Британських островів. Сьогодні головні її цілі можна визначати так: запобігання тероризму, перешкоджання діяльності ворожих держав і досягнення кіберпереваги.

Автор на початку кореспонденції цікавиться: чому Р. Мур, якого ще називають містер «C», обрав саме Чехію для свого другого публічного виступу після призначення главою MI6? І що він намагався донести аудиторії у Празі? Виступаючи в посольстві Великобританії, Р. Мур був відвертим: «Я щасливий бути у Празі і мати можливість відвідати такого близького друга і союзника Сполученого Королівства». І далі: «Я особливо вдячний за те, що сьогодні до мене долучилися мої друзі та колеги з чеських спецслужб, з якими у нас чудове партнерство». Зрозуміло, що він мав на увазі професійну співпрацю, яка також має глибоке коріння.

Виступ керівника МІ6 Річарда Мура у посольстві Великобританії в Чехії.

До речі, слід нагадати, що Британія більше не є членом Європейського Союзу. І Р. Мур міг виступати деінде, у Берліні чи Парижі, але він обрав таки Прагу. Для нього, який багато років працював у дипломатії, це, звичайно, свідомий крок. Свідомий навіть тому, що уряд Чехії з самого початку підтримує Україну в її протистоянні російській агресії. Це дуже помітно і зрозуміло, у чому він ні на мить не сумнівається. Тим більше, що Британія відчуває своїх щирих прихильників у Празі, а також у деяких інших країнах колишнього радянського блоку, які добре знають, що таке російське панування. У той же час Чехія має довгострокові досить стримані відносини з Брюсселем, що також може бути причиною вибору для відвідин Р. Муром Праги. Але у статті зазначається, що безсумнівно велику роль відіграє співпраця з чеськими спецслужбами, насамперед, ймовірно, з Міхалом Куделкою, очільником чеської Інформаційної служби безпеки (BIS).

У своїй статті автор вважає за необхідне зазначити, що чехи не замислюються над тим, наскільки хороша репутація чеської контррозвідки за кордоном, у західному світі. І навіть згадує колишнього президента Мілоша Земана, який «роками обливав її брудом, висміював, ображав за те, що вона кинула виклик Росії». Це принесло свої сумні плоди, і зараз дуже добре, вважає автор, що Мур знайшов час для відвідин Праги та на зустрічах з місцевим керівництвом обіцяє активне співробітництво.

До речі, у своїх виступах і спілкуваннях з приймаючою стороною, зазначає чеський аналітик, Р. Мур нагадав про вторгнення військ Варшавського договору в 1968 році в тодішню Чехословаччину, російську окупацію та велику чеську травму внаслідок тих подій. Треба відзначити, що тодішнє вторгнення до Чехословаччини він порівняв з сьогоднішнім вторгненням Росії в Україну: «Він не згадав про те, що ми тоді не чинили опору, що було більш ніж приємно з його боку. Він говорив про постаті Мілана Кундери та Вацлава Гавела. Він говорив про допомогу, яку Чехія швидко надала Україні та українцям, і зробив позитивний для нас висновок: «Мене надихає той факт, що жодна сила чи репресії протягом чотирьох десятиліть тиранії не змогли подолати мужність і гідність чеського народу, так само як зараз Путін бачить, що ніщо з того, що він може зробити в Україні, не зламає волю цієї нації до опору та перемоги».

Мур проник глибше в нашу природу

На погляд автора статті, це був важливий момент виступу, спрямованого проти чеського інтелектуального скептицизму, який часто зосереджується лише на внутрішніх негативних явищах, на людях, оплутаних дезінформацією, на таких політиках, як Томі Окамура чи Їндржіх Райхл, на чеських слабкостях. «Але Мур сягнув глибше, мабуть, у нашу сутність, що несподівано вилилося в масштабну допомогу атакованій Україні», — пише далі автор, вказуючи при цьому, що Мур також торкнувся ще одного скепсису, який притаманний чехам, а саме — скептичного сприйняття росіян: «Дуже часто ми стикаємося зі зверхнім ставленням до того, що Росія — це якась втрачена нація, що вона повинна відгородитися від світу бетонною стіною, і що б вони за нею не робили, росіянам все одно ніщо і ніхто не допоможе, вони за своєю природою раби свого режиму».

А ось Р. Мур запропонував чеській аудиторії іншу картину, картину мислення росіян. За його словами, багато з них тихо жахаються від того, що російські збройні сили роблять в Україні, руйнуючи міста, виганяючи невинні родини з домівок і викрадаючи тисячі дітей. Мур звернувся не лише до західних слухачів, він звернувся безпосередньо до росіян, яким гидує московський режим, які не згодні з убивчою політикою Путіна. І закликав їх працювати проти кремлівського режиму, приєднатися до британської спецслужби, двері якої нібито відкриті для нових агентів.

На погляд автора допису, це був цікавий момент, коли глава МІ 6 «вербував агентів прямо у виступі». Він так і пише: «Можу уявити, як такі слова мають вплинути на Путіна та його оточення, як вони вплинули на них незабаром після того, як Євген Пригожин спробував здійснити державний переворот і його найманці вирушили на Москву. За словами Мура, заколот лідера групи Вагнера «продемонстрував невблаганний розпад нестабільної автократії, якою керує Путін». Поєднання заклику «працювати проти вбивчого режиму, що руйнує Росію» та розпаду влади Путіна вміло пов’язано».

Після ін’єкцій проти чеського скептицизму та проти західного скептицизму, який часто ґрунтується на твердженні, що «Росія непереможна і незмінна», Мур нагадав те, пише автор, що ми постійно чуємо вдома і про що потрібно нагадувати: війна в Україні дійсно закінчиться лише тоді, коли українці житимуть вільно, а інші поважатимуть суверенітет їхньої країни.

«Важливо повторити, важливо почути це з вуст людини, яка має суперінформацію та суперкоманду. Чому? Тому що один із варіантів вирішення — відмовитися від України, залишити її Путіну, якщо зусилля Києва відвоювати свою територію та вигнати росіян не увінчаються успіхом. Давайте дочекаємося кінця 2023 року». Мур переконаний, що свобода України тісно пов’язана зі свободою Польщі, країн Балтії, Чехії та інших країн ЄС, а також і Британії.

І знову він розкритикував поширений скептицизм, який оголошує, що український наступ відбувається надто повільно. Він зазначив, що за кілька тижнів українцям вдалося відвоювати території, які Росія завойовувала протягом минулого року, і додав: «У них все добре, я налаштований оптимістично. Наше завдання — максимально підтримати українців, щоб вони мали найсильнішу позицію на переговорах, коли справа дійде до переговорів».

Мур також озвучив інші теми, такі як позиція Китаю у світі, про зростаючий страх перед Сі, штучним інтелектом. Але для нас, пише автор статті, для нашої нинішньої безпекової ситуації, Росія, її вигнання з України та прийняття цієї країни в ключові західні структури є абсолютно необхідними.

Це, до речі, автор чітко визначив ще в одному своєму свіжому матеріалі під однозначним заголовком «Україна в НАТО, захищає НАТО. Не погодитися з цим буде боягузтвом, на яке розраховує Путін». Він розпочинає з фактів чергових нападів росіян на українське цивільне населення, підриву каховської дамби, знущання нападників над полоненими. «…Уряд США отримав розвіддані, які «підтверджують, що Росія є ймовірним виконавцем таких дій. Про це повідомляє сайт NBC News. І ще один момент: російське керівництво славиться повною байдужістю до людського життя». Наводить нещодавнє повідомлення про те, що «…у Ягідному, поблизу Чернігова на півночі України, росіяни у нелюдських умовах ув’язнили в підвалі 367 осіб. Серед них 74 дитини віком до 17 років. Найменшому полоненому було півтора місяці. За 26 днів у карцері десять людей померли, їм не надали жодної медичної допомоги, деякі в’язні хворіли на рак. Не дозволяли поховати мертвих, дозволяли тільки виносити з льоху на двір. Навіть тварини до такого не здатні… Не сумніваймося у нас, у Чехії, в одному: якби росіяни прийшли до нас, наші люди зазнали б точно таку ж жорстокість і звірства. Вони (росіяни) не знають пощади. Якщо хтось закликає до миру і до припинення постачання зброї в Україну, то тут добре видно, за кого вони виступають, який «мир» пропонує Росія, як вона ставиться до мирного населення. Це все — військові злочини».

Вони нас теж захищають… але НАТО не може прийняти їх. Дивно, чи не так.
Джерело: Аktualne.cz; Фото: Reuters

Автор пояснює чеським громадянам, що їх майбутнє «дуже залежить від того, що буде далі, як будуть діяти українські воїни в наступі. Зараз ми майже повністю покладаємося на них… Генерали країн НАТО добре знають, що відбувається і що нам загрожує. Тому постійно обговорюється вступ України до Північноатлантичного альянсу».

Та коли це станеться?

Шукаючи відповідь на таке запитання, автор розглядає щодо цього позицію посадових осіб західних країн. А ці позиції неоднозначні.

Так, міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок якось сказала: «Зрозуміло, що ми не можемо говорити про прийняття нових членів, які перебувають у розпалі війни». Бо це дійсне правило НАТО. А міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто відверто заперечував, що Україну прийматимуть у Вільнюсі в липні: «Ми повинні чітко сказати, що приєднання країни, яка зараз перебуває у стані війни, не може стояти на порядку денному». Як вже відомо: сподівання на вільнюський саміт не справдилися.

Автор все це називає своєрідною грою, яка триває. «Країни Альянсу підтримують Україну, надсилають їй зброю, надають розвідувальну та інформаційну підтримку, більшість з них однозначно на боці атакованої держави. Але це все добровільно, і щодня можна читати фрази на кшталт «якщо український наступ не вдасться, Захід послабить допомогу», або «українська армія не має шансів перемогти і вигнати росіян». Це звучить погано, вважає автор, навіть для нас у мирі, а як це звучить для президента Зеленського та його людей? «Не зупинити росіян, не приборкати їх, дозволити їм вбивати і спустошувати, змивати цілі величезні простори — значить сказати їм: ви можете, ми вам дозволимо».

Далі він ще більш відверто пише, що розчарований тим, що правило про неприйняття країн, які перебувають у стані війни, неможливо змінити: «Я розумію, що НАТО автоматично буде втягнуто в конфлікт, чого воно не хоче. Але НАТО вже в ньому. Путін оголосив війну західній цивілізації. Він чинить геноцид в Україні, його мета знищити українську націю. Росія постійно погрожує ядерною зброєю. Водночас невідомо, чи є у НАТО плани ліквідації ядерних боєголовок на території Росії. Вони мають бути готові до таких дій з міркувань самозбереження». Отож, правило про неприйняття країн, які перебувають у стані війни, має бути скасоване, бо Україна «…також воює за нас, а Путін і так заявляє в Росії, що він воює з Північноатлантичним альянсом. Прийняття України і допомога для неї прискорить поразку Росії. Ми знаємо, що поразка Росії конче необхідна». І наприкінці нагадує виступ французького президента Макрона на нещодавній конференції з безпеки GLOBSEC у Братиславі, де той заявив, що «НАТО має «створити щось середнє між гарантіями безпеки, які має Ізраїль, і повним членством».

Підготував Олег Махно