Туреччина вибудовує новий порядок у Чорному морі

Наявність нового каналу, на який не поширюються положення Конвенції Монтре, матиме довготривалі негативні наслідки для Росії

 

Вадим Волохов

Світ, до якого ми звикли, невпинно змінюється під дією коронавірусу (COVID-19). Цей процес супроводжується нафтовою і газовою кризами, що вже відчутно вдарили по економіках багатьох країн, порушивши тим самим баланс сил у світі. На черзі — новий розподіл політичних і економічних сфер впливу, коли загострюватимуться політичні і соціальні проблеми. Їх реальні масштаби важко усвідомити зараз, але згодом ми все пізнаємо. І зрозуміємо, що після виходу з режиму карантину опинилися в інших реаліях, зовсім відмінних від тих, що були ще на початку поточного року.

Своїм впливом COVID-19 гальмує і деякі геополітичні процеси, що також поступово змінюють звичний для нас світ.

Що мається на увазі?

Проект нового каналу «Стамбул»

Ще на початку березня 2020 року президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган зробив гучну заяву про проведення тендеру на будівництво каналу «Стамбул», що з’єднуватиме море Мармурове з Чорним морем.

Канал перетне європейську частину Туреччини і утвориться острів між Азією і Європою (він матиме берегову лінію з Чорним морем, Мармуровим морем, новим каналом і протокою Босфор). Основна мета проекту — скоротити морський трафік через Босфор, звести до мінімуму ризики і небезпеки, пов’язані, зокрема, із танкерами. Адже із 56 тис. суден, що проходять щорічно через Босфор, 10 тис. танкерів транспортують до 150 млн тон сирої нафти. Якщо заплановане вдасться здійснити, то судноплавство у Босфорі майже припиниться. Проект планують закінчити до 100-річчя з дня заснування Турецької Республіки в 2023 році.

Згідно з проектом, протяжність каналу становитиме 45–50 км, глибина складатиме 25 метрів, а ширина — 150 метрів. Вартість робіт попередньо оцінюється в 10–15 млрд дол. США. Фінансування — з внутрішніх джерел. За попередніми розрахунками, пропускна спроможність такого каналу становитиме не менше 85 тис. суден за рік.

Введення в експлуатацію каналу «Стамбул» матиме не тільки важливе економічне значення, але й кардинально змінить політичну і геополітичну ситуацію в регіоні Чорного моря. До речі, можливість прокладання каналу і подальша заборона на проходження суден через Босфор безпосередньо стосуються питань дотримання міжнародних домовленостей. Туреччина повинна виконувати положення Конвенції Монтре 1936 року, згідно з якою не має права забороняти проходження кораблів через свої протоки.

Довідково:

Конвенція Монтре 1936 року відновила суверенітет Туреччини над протоками з Чорного у Середземне море. Ухвалена на конференції про режим Чорноморських проток, що відбувалася з 22 червня по 21 липня 1936 року в місті Монтре (Швейцарія). Підписана 20 липня 1936 року. При цьому Туреччина зобов’язалася дотримуватися принципів міжнародного морського права.

В роботі конференції брали участь Австралія, Болгарія, Велика Британія, Греція, Румунія, СРСР, Туреччина, Франція, Югославія та Японія. Конференцію скликали за пропозицією Туреччини для перегляду конвенції, ухваленої на Лозаннській конференції у 1922–1923 роках. Італія відмовилася від участі, оскільки країни-учасниці підтримали міжнародні санкції проти неї у зв’язку з ситуацією в Ефіопії. Велика Британія на конференції в Монтре виступила з пропозицією зрівняти права чорноморських і нечорноморських держав на прохід їх військових кораблів через протоки, що призвело б до обмеження прав проходу кораблів ВМФ СРСР. За підсумками конференції Туреччина отримала право демілітаризувати зону проток. Італія приєдналася до Конвенції у 1938 році.

Вашингтон відразу підтримав нову ініціативу Анкари і тим самим продемонстрував свою готовність до відмови від Конвенції Монтре. Кей Бейлі Хатчісон, як постійний представник США в НАТО у ранзі надзвичайного та повноважного посла, на початку квітня поточного року заявила, що довірені особи країн-членів Альянсу у Вашингтоні обговорили питання про розширення присутності у Чорноморському басейні. Зокрема, зауважувалося, що «йдеться про моніторинг та збільшення кількості кораблів НАТО в Чорному морі у зв’язку з агресивними діями Росії у Криму та районі Керченської протоки».

Новий канал надасть можливість бойовим кораблям США та НАТО без будь-яких обмежень за своїм класом і незалежно від їх водотоннажності та обмежень по часу перебувати у чорноморській акваторії.

Довідково:

Конвенція Монтре зберігає за торговими суднами всіх країн свободу проходження через протоку як за мирного, так і воєнного часу. Проте, режим проходження військових кораблів чорноморських і нечорноморських держав — не однаковий. Попередньо повідомивши владу Туреччини, чорноморські держави можуть проводити через протоки в мирний час свої військові кораблі будь-якого класу. Для військових кораблів нечорноморських держав запроваджені істотні обмеження щодо класу (проходять лише невеликі надводні кораблі) і тоннажу. Загальний тоннаж військових суден нечорноморських держав в Чорному морі не повинен перевищувати 30 тис. тон (з можливістю підвищення цього максимуму до 45 тис. тон у разі збільшення ВМС чорноморських країн) з терміном перебування не більше 21 доби.

У разі, якщо Туреччина бере участь у війні чи якщо вона вважатиме, що їй безпосередньо загрожує війна, то матиме право дозволяти або забороняти прохід через протоки будь-яких військових кораблів. Під час війни, в якій вона не бере участь, протоки повинні бути закриті для проходу військових суден будь-якої з воюючих держав. Згідно з Конвенцією, прохід авіаносців категорично заборонений, а загальна кількість іноземних воєнних кораблів, які допускаються до протоки одночасно, обмежується дев’ятьма одиницями.

Султан Сулейман І Пишний

Останнім часом Р. Ердоган у своїх виступах повсякчас підкреслює про готовність реалізувати такий проект. Взагалі, про канал, який би з’єднував Чорне і Мармурове моря, вперше сказав султан Сулейман І Пишний ще у середині XVI століття. Він навіть доручив своєму архітекторові Мімару Сінану, автору відомих мечетей у Стамбулі, розпочати розробку проекту. Але коштів на будівництво не знайшлося і про нього забули аж до 1994 року. Ідею каналу згадав лідер Демократичної лівої партії, колишній прем’єр-міністр Туреччини Мустафа Бюлент Еджевіт.

Пропагандистська російська агенція Analytical Network News Agency (ANNA-News) у своєму повідомлення від 28 грудня 2019 року стверджує, що реальною метою будівництва каналу є намагання як Туреччини, так і США оминути Конвенцію Монтре. І навіть більше, на такий новий канал положення Конвенції не будуть поширюватися. Далі — більше. Анкара намагається вивести з-під дії Конвенції весь маршрут «Босфор — Мармурове море — Дарданелли». Як відомо, наразі опрацьовується проект каналу завдовжки 55–60 км паралельно проливові Дарданелли. У разі реалізації обох проектів, Туреччина матиме можливість забезпечувати будь-яке проходження до акваторії Чорного моря та у зворотному напрямку воєнних кораблів усіх класів. Можна передбачити, що у цьому випадку Туреччина укладатиме зі своїми партнерами по НАТО спеціальні угоди про умови проходження воєнних кораблів, або НАТО може включити до сфери своєї відповідальності весь новий маршрут. Цілком можливо, що НАТО може частково фінансувати проект будівництва як каналу «Стамбул», так і проекту в районі Дарданелл.

Ясна річ, проект досить коштовний, але вважається, що Анкара в першу чергу намагатиметься досягти воєнно-політичної мети його реалізації, оскільки економічний ефект буде безумовний. Багато країн залюбки платитимуть за прохід своїх суден за новим маршрутом, виходячи з того, що простоювати у багатогодинних чергах на проходження Босфору досить вартісне. Та й наявність нового каналу, на який не поширюються положення Конвенції Монтре, матиме довготривалі негативні наслідки для Росії.

В той же час новими маршрутами можуть бути незадоволені чорноморські країни. Мається на увазі, чи будуть обмеження Конвенції Монтре застосовуватись стосовно нечорноморських держав і чи Туреччина прагнутиме керувати роботою каналів на свій розсуд. Вірогідно, що це викличе певні непорозуміння та загострення у відносинах Туреччини зі своїми сусідами, перетворивши акваторію Чорного моря на потенційний осередок конфліктів, де головну роль намагатиметься грати Російська Федерація, оскільки вона втрачає важелі впливу у регіоні. А роль Туреччини, зважаючи на її важливе геополітичне положення, ставатиме особливою.

Річ у тому, що вона практично завжди лавірувала між США, НАТО, Європейським Союзом і Росією, використовуючи наявні між ними протиріччя на свою користь. Держава, яка вперто відстоює свої національні інтереси, стала потужною і користується своїм особливим геополітичним та геостратегічним положенням повною мірою.

…Туреччина вперто відстоює свої національні інтереси, і користується своїм особливим геополітичним та геостратегічним положенням повною мірою…

Таким чином, сьогодні ми спостерігаємо, як руйнуються сталі зв’язки між країнами, порушується світовий баланс. Росія, потрапивши у щелепи нафтової та газової кризи внаслідок своєї авантюристичної та непередбачуваної політики, не потрібна нікому. Адже вона занадто токсична і слабка. І ще за інерцією занурюється у економічний хаос і процес переформатування системи вже без В. Путіна.

Настають часи перегляду своїх стосунків як із сусідніми, так і рештою держав світу, для планування своїх наступних дій у нових умовах. А ось значення Анкари, з її амбіціями на роль лідера в регіоні Чорного моря та з урахуванням чергового потепління її стосунків з Вашингтоном, вкотре змінюється.

 

Схожі публікації