Геополітичні змагання на європейській арені

Der Spigel, Німеччина

Європейські аналітичні кола, німецькі в тому числі, уважно спостерігають за подіями навколо трубопроводу «Північний потік-2», будівництво якого стало скандальним не в останню чергу через санкції США та інших європейських держав. В матеріалі одного з найбільш популярних німецьких тижневих журналів Der Spigel саме про це і йдеться. Це не просто економічний бізнес-проект, як його хочуть подати деякі німецькі і російські кола, вважає власний кореспондент Der Spigel Ян Пул. Насправді це яскравий приклад геополітичного змагання на європейській арені, де використовуються американські інструменти трансатлантичного впливу. Кореспондент зосереджується на позиції тих східноєвропейських країн, яким не подобається ідея такого газогону. Хоча ті добре розуміють, що така позиція суперечить планам найбільш потужної країни Євросоюзу, себто Німеччині. Але чому саме східноєвропейці так рішуче виступають проти трубопроводу?

Будівництво трубопроводу у Балтійському морі триває всупереч вимогам міжнародної спільноти

У статті зазначається, що у випадку виникнення міжнародних суперечок навколо трубопроводу «Північний потік-2» навряд чи мається на увазі енергетична політика і національні інтереси Польщі та країн Балтії. Йдеться саме про позиціонування цих східноєвропейських країн в ЄС, тобто, чи доречні їх східноєвропейський досвід і позиція, або Німеччина заплющить на це очі задля своїх інтересів?

Провідні польські і німецькі політики зустрічаються регулярно, що вже стало звичною справою після падіння 30 років тому Берлінського муру. Ось і у січні ц. р. відбувся візит до Берліна польського віце-прем’єр-міністра Ярослава Говіна для переговорів з президентом німецького Бундестагу Вольфгангом Шойбле. На цій зустрічі сторони відзначили зростання показників німецько-польської торгівлі, що склали 8 % лише у листопаді кризового 2020 року (якщо порівняти їх з 2019 роком). І домовилися про співпрацю у напрямах, що становлять спільний інтерес, — у захисті навколишнього середовища, цифрових перетвореннях, постачанні вакцини від коронавірусу, реконструкції. Підкреслювалася «ключова роль тісних німецько-польських відносин на основі актуальних завдань та спільних цінностей».

Зустріч віце-прем’єр-міністра Польщі Я. Говіна із президентом німецького Бундестагу В. Шойбле, Берлін, 21 січня ц. р.

Одначе, зазначається у статті, обидві держави ніяк не можуть уникнути полеміки стосовно важливих для себе тем, зокрема, з приводу газогону. Адже після зустрічі політиків у Берліні будівельні роботи на трубопроводі «Північний потік-2» відновлюються. Цей газогін є другим проектом такого типу, нагадує автор статті в Der Spigel. Будівництво його вже добігає кінця, після чого по трубі постачатиметься до 55 млрд куб. метрів газу з Росії прямо до федеральної землі Німеччини Мекленбург-Передня Померанія. Берлін такий проект називає винятково економічним. Польща, відповідно до заяви Я. Говіна, сприймає його не інакше як порушення ідеї «європейської солідарності». Проект «Північного потоку-2», за виразом німецького видання, є «слоном у просторі німецько-польських відносин».

Всі політичні партії Польщі рішуче виступають проти реалізації проекту «Північний потік-2»

Відмова від цього проекту — не примха правоконсервативного уряду Польщі, який сьогодні очолює партія «Свобода і справедливість» (PiS). Насправді проти газогону рішуче виступають всі політичні партії Польщі. Солідарні з ними і уряди Естонії, Латвії, та Литви.

Чеська Республіка, Словаччина, Болгарія і Румунія у цьому питанні дотримуються щонайменше критичної точки зору, оскільки вважають, що Європа може стати залежною від російського газу. І взагалі наголошують, що ефективні бізнес-проекти з Росією є неправильним сигналом для її президента В. Путіна, який «вкрав Крим та дає вказівки отруювати тих, хто насмілився його критикувати».

Для східноєвропейських країн-членів ЄС йдеться навіть більше, ніж про енергетику чи геополітику. Нестача газу у Таллінні чи у Варшаві — не головна їх проблема, адже споживачів ЄС сьогодні забезпечують численні постачальники. Оскільки з початком експлуатації цього газогону можуть втрачатися транзитні збори, то у скрутну ситуацію потрапить Україна. Для Варшави це досить важливо, зазначається у статті німецького видання, оскільки багато поляків розглядає сусідню країну як власну політичну складову…

Пряме постачання сировини між найбільшою державою Євросоюзу, Німеччиною, та країною, що дотепер охоплена гегемоністичною ностальгією — Росією, викликає негативні історичні спогади на сході європейського континенту, зазначає автор статті.

В Євросоюзі починають сумніватися

Занепокоєні громадяни Польщі, Чехії і Латвії цікавляться, чи зважатимуть на їх досвід, чи почують їхню думку про можливі подальші проблеми? Чи, навпаки, коли справа дійде до грошей, то Німеччина нікого не допустить до столу переговорів. Євросоюз, як і раніше, надійно підтримує всі східноєвропейські держави, зазначається у статті Der Spigel, але у них починають з’являтися певні сумніви: чи вважають їх повноправними партнерами? Зокрема, у представника консервативного крила депутатів Європарламенту Яцека Саріуша-Вольскі на це питання є відповідь. Він звертає увагу на те, що провідні посади в Брюсселі лише на 7 % заповнені представниками східноєвропейських країн, хоча у цих країнах поживає 20 % населення ЄС. Політик гостро критикує Єврокомісію, вважаючи, що вона недостатньо енергійно виступає проти проекту трубопроводу «Північний потік-2», і заявляє, що «Єврокомісія вкотре порушує принципи позапартійності та відстоює лише німецькі інтереси».

Доставлені з Росії та складовані у порту Мукран на острові Рюген труби для будівництва «Північного потоку-2»

Німецьку непоступливість щодо трубопроводу — з одного боку, і поблажливе ставлення Берліна до Росії — з іншого не можна зрозуміти з точки зору східноєвропейців, вважає Я. Саріуш-Вольскі. Риторичним залишається його запитання: хіба німцям не зрозуміло, з ким вони мають справу?

Ще у 2006 році тодішній міністр оборони Польщі Радек Сікорскі вдався до підвищених тонів у переговорах щодо Балтійського газогону, порівнявши єдність сторін щодо першого етапу переговорів з пактом Гітлера-Сталіна, за якого тодішня нацистська Німеччина та Радянський Союз, за підсумками Другої світової війни, розділили між собою Польщу та здійснили там масові злочини.

Німецько-російська єдність інтересів відіграє свою роль і стосовно польської реформи юстиції, зазначається у статті. Політик від правлячої у Польщі партії «Свобода і справедливість», член Європарламенту Патрік Які запитує, як Німеччина може взагалі дорікати Польщі у порушенні нею принципів правової держави і одночасно робити бізнес з «Газпромом»? Адже цей російський концерн однозначно належить панівній правлячій владній системі Путіна! І хоча Німеччина цими днями підтвердила свою відданість захисту прав східноєвропейських краї-членів ЄС, але, вказується у статті, ФРН виступає в якості дволикого гегемона, який офіційно проголошує обов’язковість дотримання європейських ідеалів, але насправді нещадно відстоює свої національні інтереси.

Позиції Німеччини дивується також експерт аналітичного «Центру східних досліджень» Конрад Поплавський. Він називає Німеччину безумовним лідером ЄС, але водночас оцінює, що з часу виходу з ЄС Великобританії у Європи ще не було такого серйозного опонента. Аналітик вважає, що Берлін своїм ставленням до проекту газогону роздратував і США, що наразі, після програшу на виборах Дональда Трампа, терміново вимагає нових підходів до трансатлантичних відносин. Європа і США повинні б дотримуватися більш погодженої спільної позиції, щоб ефективно протистояти не лише Росії, але й Китаю. Польський аналітик К. Поплавський заявив, що «Берлін, навпаки, робить кроки лише у протилежному напрямі».

_______________________

Die Welt, Німеччина

До критики Росії з політичними вимогами, пов’язаними з припиненням будівництва «Північного потоку-2», 1 лютого ц. р. вперше долучилася Франція. У німецькому виданні Die Welt повідомляється, що вимоги Парижа пов’язані з масовими арештами протестуючих у Москві та в інших російських містах, що відбулися 31 січня з вимогами звільнити опозиційного політика Олексія Навального.

Державний секретар Франції у справах Європи Клеман Бон

Виступаючи фактично проти позиції своїх європейських партнерів і прихильників, Франція вимагає зупинити будівництво газового проекту «Північний потік-2». Державний секретар Франції у справах Європи Клеман Бон, відповідаючи на запитання радіо France Inter чи виступає він за відмову від «Північного потоку-2», відповів ствердно, зазначивши: «Фактично ми вже на це дали відповідь».

К. Бон додав також, що санкції вже запроваджені, але їх недостатньо. Щодо подальших можливих висновків стосовно розвитку ситуації, то він додав, що Балтійський газогін є певним варіантом, який необхідно розглядати. Франція, за словами політика, завжди дуже сумнівалася щодо «Північного потоку-2». Водночас уповноважені відомства Франції займають чітку позицію стосовно того, що питання участі у будівництві газогону є на сьогодні лише німецьким рішенням.

Разом з Францією, зазначає Die Welt, інші країни ЄС також відхилили проект «Північного потоку-2». Європарламент нещодавно проголосував за негайну зупинку будівництва проекту. Уряд Німеччини, навпаки, рішуче його підтримує.

_______________________

Таким чином, позиція провідних країн ЄС щодо участі у завершенні будівництва трубопроводу «Північний потік-2» та його подальшого використання двояка. Франція, вперше виступивши проти позиції Росії, засвідчила свою принципову позицію щодо дотримання європейських гуманітарних стандартів та використала питання щодо газогону в якості важеля геополітичного пливу. Очевидно Париж намагається відповідати принципам нової міжнародної політики США, певним чином заграючи з новою адміністрацією Джо Байдена.

Уряд Німеччини, вочевидь, буде дотримуватися своєї проголошеної позиції щодо підтримки цього проекту, спираючись на раніше досягнуті з Росією економічні домовленості.

Для Росії найменш важливі економічні втрати від можливої зупинки будівництва газогону. Принципово наполягаючи на завершенні будівництва, вона намагається, по-перше, принизити геополітичні можливості України як країни-транзитера, по-друге, — домогтися визнання її, Росії, геополітичної ролі та суб’єктності. Оскільки на будівництві всі учасники з боку Росії вже отримали прибутки на засвоєнні російського державного бюджету, то економічні втрати для російської сторони розглядаються в якості неотриманого прибутку від експлуатації газогону та реалізації контрактів з європейськими партнерами. Водночас, для Європи функціонування «Північного потоку-2» не є критичним та легко компенсується за рахунок інших джерел постачання газу та операторів газового ринку.

Вірогідно, Німеччина намагатиметься відкласти вирішення питання щодо своєї участі або вимушеної відмови від участі у проекті «Північного потоку-2» до парламентських виборів та приходу до влади нового канцлера Німеччини у вересні ц. р. Визначальну роль щодо майбутнього російсько-німецького газогону та розстановки пріоритетів у Європі відіграватиме позиція США.