Сі Цзіньпін холоднокровно використовує слабкості путіна

Китай та його лідер намагаються продемонструвати свою мету побудови автократичного світового порядку

 

Focus, Німеччина

Увагу аналітиків привернула подія, що відбувалася під проводом Китаю водночас із самітом G7 у Хіросімі, а саме: паралельний саміт держав-республік колишнього Радянського Союзу, що потенційно належать до орбіти впливів Китаю. Німецьке видання Focus аналізує події навколо саміту G7 в Японії та оцінює наміри Сі Цзіньпіна створити новий світовий порядок із залученням країн Центральної Азії та Глобального Півдня. Так, видання Focus надрукувало аналітичну статтю власного кореспондента у Берліні та Нью-Йорку Александера Гьорлаха, в якій автор висвітлює активні заходи лідера Китаю щодо створення нового світопорядку та побудови альтернативи росії на шляху китайських товарів до ринків Заходу.

Довідково:

Александер Гьорлах (Alexander Görlach) має ступінь доктора лінгвістики та теології. Довгий час був стипендіатом і запрошеним науковим співробітником Гарвардського та Кембриджського університетів, сьогодні він є старшим науковим співробітником Ради Карнегі з питань етики в міжнародних справах і почесним професором етики та теології Люнебурзького університету Леуфана (Leuphana Universität Lüneburg).

Александер Гьорлах пише серед іншого, для The New York Times і Neue Zürcher Zeitung. Живе в Берліні та Нью-Йорку.

Шляхом організації і проведення паралельно з самітом G7 так званого централістського саміту, Китай та його лідер Сі Цзіньпін намагаються продемонструвати свою мету побудови автократичного світового порядку. Сі холодно використовує слабкість російського розпалювача війни володимира путіна.

Поки представники провідних демократичних економік світу зустрічалися в японській Хіросімі для обговорення нагальних глобальних проблем, лідер Китаю Сі Цзіньпін водночас збирав лідерів країн Центральної Азії на власний саміт. Пекін намагається розширити свій вплив на Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан і Узбекистан. Ці країни під час холодної війни були частиною зони впливу москви, зазначає Focus, але тепер вони все більше втягуються в орбіту Пекіна.

«Центральноазіатський саміт», як називається ця зустріч, є ще одним наріжним каменем в архітектурі нового світового порядку диктатора Сі, який має замінити ті, за які виступає спільнота G7. Замість кожної вільної, демократичної та заснованої на партнерстві держави має виникнути автократична, неліберальна держава тотального контролю під домінуванням Пекіна.

У логіці Пекіна щодо побудови своєї нової імперії помітну роль відіграє насамперед Казахстан. Саме там у 2013 році розпочалася стратегічна ініціатива Китаю «Пояс і шлях» — так званий Новий шовковий шлях, трильйонний проект Сі, за допомогою якого, інвестуючи в інфраструктуру, він за власним бажанням вже тепер має змогу політично маніпулювати понад 140 країнами світу.

Сі безжально використовує слабкість путіна

У Центральній Азії зростання впливу Китаю викликає не просто настороженість. Перш за все, існує побоювання, що контроль Пекіна над Центральною Азією може спровокувати кремлівського правителя путіна на бажання знову зробити цей регіон світу зоною російського впливу. Проте наразі Китай потребує поставок газу з Центральної Азії, особливо з Казахстану. А для країн Центральної Азії Китайська Народна Республіка є найважливішим торговим партнером. Тільки за останній рік обсяг торговельного обороту склав рекордні 71 млрд доларів США, ця тенденція все ще зростає.

Лідер Китаю Сі Цзіньпін та президент росії владімір путін у кремлі.
Джерело: IMAGO/ITAR-TASS

Пекінські стратеги знають, що росія зараз переймається війною проти України, тому їй не вистачає ресурсів, щоби вплинути на події в Центральній Азії. Лідер Китаю Сі, який позиціонує себе на світовій арені як найкращий друг владіміра путіна, безжально використовує його слабкість. Росія займала перше місце в порядку денному саміту G7. На зустрічі виступив президент України Володимир Зеленський, який, на додачу до багатьох інших, провів зустрічі з прем’єр-міністром Індії Нарендрою Моді та президентом США Джо Байденом. Очікувалося, що його виступ буде спрямований не стільки на представників G7, скільки на запрошених на саміт представників країн із зростаючим значенням — Бразилії, Індії та Індонезії. У минулому вони не чітко позиціонували себе на боці Заходу і не підтримували санкції проти росії. Лідер Бразилії виявився неготовим до зустрічі і розмови з президентом України, пославшись на його несподіване прибуття до Хіросіми та непідготовленість двосторонніх переговорів.

Глобальний Південь скептично ставиться до США

Насторожене ставлення країн Глобального Півдня було пов’язано не стільки із симпатіями до кремля чи до пекінської диктатури, скільки з неприйняттям Сполучених Штатів Америки у принципі. У країнах Глобального Півдня мало вірять, коли Вашингтон намагається продати свої власні інтереси як інтереси вільного, демократичного світу. Сполучені Штати Америки постачають зброю до 35 із 50 найменш вільних держав світу. Таким чином справжня зацікавленість у дотриманні прав людини не належить до пріоритетів «лідерів вільного світу».

Довідково:

Поділ на умовні Південь і Північ виник в умовах холодної війни, коли світ розділився на два табори: східний, керований СРСР, та західний — на чолі зі США та країнами Західної Європи. В умовах цього протистояння виникла третя сила: країни, які не приєдналися ані до першого, ані до другого табору.

Поняття «Глобальний Південь» (Global South) першим використав американський письменник і політичний активіст Карл Оглесбі (Carl Oglesby). В одній зі статей він стверджував, що багаторічне домінування північних країн над Глобальним Півднем створило нерівність у соціальному устрої світу.

До Глобального Півдня належать усі країни, розташовані південніше екватора та деякі інші країни, зокрема Китай, Індія та Мексика, а також уся Африка, Латинська Америка та більша частина території Азії.

Джерело: Аналітика RFI

«Лінія Брандта» демонструє умовне розмежування світу на Глобальні Південь і Північ.
Джерело: © Wikipedia.org

Тим більше важливо, що такі країни, як Японія чи Німеччина, які історично мали різні позиції щодо війни та постачань зброї, шукають діалогу з політичними представниками Індії, Індонезії та Бразилії, щоб переконати їх у своїй точці зору.

Китайці знають, що їхня країна зараз непопулярна, як ніколи раніше

Головним аргументом Пекіна для обґрунтування свого нового світового порядку є величезний ринок, який Китай може запропонувати. Жодна країна не може уникнути цього тиску, а Пекін не змішує привабливість для свого ринку з виявленнями симпатії. Комуністичне керівництво знає, що Сі Цзіньпін зробив Китай більш непопулярним у всьому світі, ніж будь-коли раніше. Лідер Китаю не зацікавлений у партнерстві чи навіть у дружніх відносинах. Для Сі Цзіньпіна влада визначає все. У боротьбі з таким підходом вільний світ має потенціал розширити свої існуючі інституції та залучити до розмови на рівних правах про майбутнє світу такі країни, як Індія, Індонезія та Бразилія.

Без Бразилії, Індонезії та Індії в майбутньому нічого не вийде

Без цих країн в майбутньому не можливо обійтися, ні політично, ні економічно. Їхні суспільства молоді, тоді як суспільства у вільному світі (за винятком США) швидко старіють. В економічному плані країни G7 також більше не є лідерами. Хоча наприкінці 1980-х вони все ще створювали близько 70 відсотків світового економічного виробництва, зараз ця частка становить лише близько 40 відсотків.

Врешті-решт, вільний світ зробить кращу пропозицію

Сі Цзіньпін може працювати над встановленням нового світового порядку, але зрештою вільний світ, принаймні теоретично, створює кращі перспективи. На практиці, однак, Сі створив глобальну мережу залежностей і військових загроз, з якими можна боротися лише за допомогою постійного, послідовного перегляду існуючого порядку, який регулюється принципами свободи та прав людини. Саміт G7 в Японії може стати початком такого нового етапу.

Підготував Сергій Польовик

 

Схожі публікації