Російсько-українська війна та особливості її перебігу

Глобалізована війна

Відкрити у форматі  pdf

«Die Zeit», Німеччина

Війна Росії в Україні, що триває вже майже три роки, знаходиться у центрі уваги керівників провідних країн, експертних середовищ та політичних експертів. В тому числі і у Німеччині, що є потужним геополітичним гравцем-суб’єктом міжнародних відносин в Європі, і надає відчутну допомогу Україні у справі з протистояння агресору. Хоча, Німеччина могла би робити щось більше у такій справі і надавати нашій державі більш ефективну військову допомогу. Йдеться, зокрема, про протиракетні комплекси «Таурус» та сучасні й ефективні системи ППО.

Зважаючи на наслідки багаторічної спецоперації Кремля з насадження власної агентури у середовище керівників і лідерів політичних сил в Європі та у світі, можна зробити певні висновки. Так, внаслідок ймовірного підкупу, шантажу та схилення до співробітництва керівників європейських держав, зокрема Угорщини, Словаччини, Сербії, окремих політичних лідерів в Чехії, Румунії, Молдови тощо, на нашому континенті виникли групи політичних сил, які підтримують свого політичного спецкерівника Путіна та не зважають на загальноєвропейські цінності. Внаслідок цього стає під питанням подальше існування європейських структур безпеки, всього Європейського Союзу, НАТО та структур Трансатлантичного партнерства. Рада Безпеки ООН, як і загалом вся організація, не кажучи вже про ОБСЄ, давно окупована Москвою і слухняно виконує її розпорядження і забаганки.

Прихід до влади у США нового президента Дональда Трампа створює додаткові проблеми для існування ЄС, органів Північноєвропейської співдружності НАТО тощо. Що ж до самих європейських країн, то вони намагаються  адаптуватися до нових історичних реалій та вимушені вживати заходів для визначення для себе обсягів реальних загроз.

Одним з таких проявів запізнілого усвідомлення провідними німецькими аналітичними центрами згубної ролі Росії для Європи та, зокрема, для Німеччини, можуть бути дослідження в галузі сучасної діяльності Москви та її божевільного лідера. Так, відоме німецьке періодичне видання «Die Zeit» 27 листопада ц. р. надрукувало статтю власного кореспондента головної редакції DIE ZEIT Маттіаса Насса (Matthias Naß) під заголовком «Глобалізована війна». Значною мірою публікація присвячена російсько-українській війні та особливостям її перебігу. У ній зазначається, що в Україні останнім часом давно очікуваний європейцями мир не стає ближчий. До того ж, внаслідок участі у бойових діях Північної Кореї напруженість збільшується, а сама війна все охоплює чим раз більші території.  Не виключається, що внаслідок ескалації напруженості та переростання війни у великомасштабний конфлікт за участю ядерних держав, незабаром може виникнути глобальна криза, тобто, світова війна. Північна Корея, яку підтримує Росія, надаючи їй сучасні технології, зброю та гарантуючи статус-кво у Раді Безпеки ООН, стала також провісником ядерної загрози для всього світу, включно зі США. Її вояків, які гинуть під ударами українських ракет та військ на полі бою у Курській області, можуть замінювати новими і у  ще  більшій кількості. Міжнародна спільнота, в тому числі Німеччина, далі пасивно спостерігає за трагічними подіями в Україні та ескалацією війни. Напад Росії на одну з країн НАТО, пише автор у своїй статті, вважається неминучим. І є лише питанням часу, коли саме це може статися. Чи буде НАТО застосовувати статтю 5 Угоди НАТО та відповідати військовою силою на агресію Росії в Європі? Відповідь на таке запитання поки невідома. Хоча європейські аналітики скептично ставляться до потенційної готовності НАТО застосувати силу стосовно Москви.

Щодо самої Німеччини, то вона, як й інші європейські країни, за винятком тих, що мають з Росією спільний кордон, ніяк не хоче покидати своєї  зони комфорту, плекаючи сподівання, що незабаром все якось налагодиться. Знову стане активною двостороння з Росією торгівля і можна буде далі насолоджуватися спокійним життям. Автор допису вважає, що наївні романтики у Бонні та в інших європейських столицях очікують, коли Росія нарешті переможе Україну та облаштує нові географічні межі, визначить нові правила гри у переділеній Європі.

Тепер, зазначається у статті, коли Росія посилає на фронт північнокорейських солдатів, президент США Джо Байден дав дозвіл  Україні використовувати американські ракети ATACMS проти військових цілей у глибині Росії. Українська армія також може запускати британські крилаті ракети Storm Shadow по території нападника. Але ж автор нічого не згадує про німецькі ракети «Таурус», які також можуть ефективно виконувати завдання ураження цілей в оперативній глибині бойових порядків Росії, і які Німеччина принципово не надає Україні.

Західні ядерні держави дали урядові в Києві дозвіл використовувати зброю, яку вони раніше надали, зокрема ракети з дальністю дії до 160 км, що було негайно й успішно зроблена ударом ЗС України по Курській області. На такі дії керівництва України В. Путін негайно відреагував, поціливши по українському місту Дніпро ракетою середньої дальності, що може нести ядерний боєзаряд. У телевізійній промові після нанесення удару Путін повідомив, що зараз таку зброю вперше «випробувано в бойових умовах». Водночас, незадовго до ракетного удару по Дніпру, Кремль повідомив США щодо намірів завдати ракетного удару по Україні з тим, аби уникнути ядерного непорозуміння. Путіну це бути легко обґрунтувати, оскільки нещодавно Росія ухвалила свою нову ядерну доктрину. Згідно з нею, Росія більше не повинна реагувати лише на загрози з боку іншої ядерної держави, перш ніж використає власну ядерну зброю. У майбутньому Кремль також може спрямувати власну зброю на нападника, який не є ядерною державою, але є пов’язаним союзницькими зобов’язаннями з певною ядерною державою.

Більше жодної регіональної війни

Федеральний міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус (Boris Pistorius) нещодавно заявив, що війна в Україні «перестала бути регіональною». І, на жаль, зазначає «Die Zeit», він має рацію. Так само, як і президент України Володимир Зеленський заявляє про очевидне, коли він каже, що із вступом Північної Кореї війна стала «інтернаціоналізованою», тепер вона поширюється «за межі двох країн». Сам Путін балакає про «глобальний характер», якого зараз набула війна. Росія, за його словами, має право застовати свою «зброю проти військових об’єктів тих країн, які дозволяють використовувати свою зброю проти наших об’єктів».

Такі заяви можна було би відкинути як порожню погрозу. Але насправді вирішальний крок до «глобалізації» війни Путін уже зробив, коли запросив до себе війська з Північної Кореї. Звичайно, це можна розглядати як ознаку ​​слабкості, адже колись горда Росія залучає найману силу у кількості близько 12 тис. солдатів із бідної Північної Кореї, яких за наказом її лідера Кім Чен Ина кидають у бій, перетворюючи на гарматне м’ясо.

Північнокорейські солдати воюють у Європі

У статті повідомляється, що понад 600 тисяч російських військових уже загинули або дістали поранення. Путін боїться нової мобілізації співвітчизників. Він воліє відправити у вогонь більше бійців з Північної Кореї. Кім без найменших сумнівів відправляє їх на війну. Натомість він може розраховувати на продовольство та паливо з Росії та, насамперед, на допомогу ракетно-космічною технікою, можливо, у будівництві атомних підводних човнів.

Не менш важливою є політична підтримка з боку Кремля. Адже Росія торпедує санкції, запроваджені Радою Безпеки ООН проти Північної Кореї через її ядерну та ракетну програми. Така московська політика виводить із ізоляції країну-парія світового співтовариства, насамперед йдеться про сферу зовнішньої політики, в якій Путін непогано розбирається.

Північнокорейські солдати воюють у Європі, що зближує між собою два, здавалося б, далекі кризові регіони: Європу, якій загрожує Росія, та Індо-Тихоокеанський регіон, який оповитий зростаючою могутністю та впливами Китаю. Прем’єр-міністр Японії Фуміо Кісіда (Fumio Kishida), який нещодавно залишив посаду, два роки тому зауважив щодо Тайваню: «Сьогоднішня Україна може завтра стати Східною Азією». Його наступник Сігеру Ішіба (Shigeru Ishiba) обмірковує створення так званого «азійського НАТО». Зв’язки між Атлантичним альянсом і демократіями Азії вже тісніші, ніж будь-коли. Глави урядів Японії, Південної Кореї, Австралії та Нової Зеландії вже три роки беруть участь у самітах НАТО. Міністри оборони чотирьох азійських країн-партнерів НАТО також регулярно відвідують Брюссель для участі у зустрічах на рівні міністрів Альянсу. Фактично Європу та Азію все більше можна вважати зоною спільної безпеки. Відколи на боці Росії воюють північнокорейські солдати, зросла готовність Південної Кореї підтримати Україну зброєю. Ця країна, як і Японія, від початку війни брала участь у запровадженні економічних санкцій проти РФ. Водночас, зазначає автор, допомога Україні зброєю досі була табу в Сеулі.

Втручання Північної Кореї дратує не тільки США

Уряд у Сеулі також бачить «всеосяжне стратегічне партнерство» між Росією та Північною Кореєю, про яке Путін і Кім оголосили в червні, як загрозу миру на Корейському півострові. Не тільки тому, що Північна Корея може розраховувати на військово-технічну допомогу з боку Росії. Солдати Кіма також набувають в Україні бойового досвіду, якого раніше у них не було. Збройні сили Північної Кореї чималі — 1,3 мільйона солдатів при 26 мільйонах населення. Але їхня техніка застаріла, і вони ніколи не мали справи з сучасною війною. Очевидно, що такий бойовий досвід стане в нагоді військам Північної Кореї для ведення бойових дій проти Південної Кореї.

Нове «братерство по зброї» між Росією та Північною Кореєю дратує не тільки Південну Корею та її союзника США. Китай також не хоче нової напруги на півострові. Американці неминуче посилять свою присутність у регіоні, що жодним чином не влаштовує Китай.

Доцільно також мати на увазі, що Китай раніше вважався абсолютним домінантом у внутрішній і зовнішній політиці Пхеньяна, гарантом стійкості її економіки. Наразі ситуація змінилася, тепер Північну Корею забезпечує всім необхідним Путін, а Пекін відійшов на другий план, що не влаштовує Сі Цзіньпіна та створює у регіоні нові лінії протистояння.

Але міністр закордонних справ Північної Кореї  Чхо Сон Хуей (Choe Son Hui) оголосив під час візиту до Москви наприкінці жовтня ц.р., що уряд Північної Кореї не сумнівається, що Росія «під мудрим керівництвом шановного президента В. Путіна» досягне «великої перемоги у своїй священній боротьбі за захист своїх суверенних прав». Північнокорейський міністр обіцяв, що «до цієї перемоги ми завжди будемо твердо стояти на боці наших російських товаришів».

Під час поїздки пані Чоу (Choes) до Москви держсекретар США Ентоні Блінкен уже називав кількість північнокорейських солдатів у Курській області Росії — 8 тис. осіб. Така ескалація вимагала відповіді з американського боку. Через два тижні Джо Байден надав дозвіл на використання ракет ATACMS вглибині території  Росії.

Хід війни в Україні диктує нові форми і прояви реакцій політичного істеблішменту на Заході. Подальша ескалація неминуче призведе до вступу у війну країн НАТО, зокрема й Німеччини, і це не залежатиме від того, яких політичних переконань буде дотримуватися Олаф Шольц чи новообраний у лютому 2025 року новий Федеральний канцлер Німеччини. Війна стукає у двері Європейського дому та кожного європейця. Подальше дотримання політики страуса не врятує європейців від бомбардувань та агресії з боку Росії. Так вже колись було. І, як кажуть на Росії, вони «могут павтарить». Поки що не дуже об’єднаним силам Європи необхідно гуртуватися та давати на це відсіч, поки ще є можливість. Хоча б на території України…

Джерело: https://www.zeit.de/politik/ausland/2024-11/ukraine-russland-putin-nordkorea-kim-jong-un-5vor8

Підготував Сергій Польовик