Чи стане Індія новим Китаєм? Той, хто це стверджує, не бачить реальності
«Neue Zürcher Zeitung», Швейцарія
Впливове швейцарське видання «Neue Zürcher Zeitung» надрукувало статтю власного кореспондента Еріки Буррі (Erika Burri) про перспективу Індії стати глобальним гравцем у світі та локомотивом світової економіки. Індія традиційно, від часів колишнього СРСР, підтримує тісні зв’язки з РФ, що пояснюється колишніми спільними проєктами та відчутними колишніми радянськими інвестиціями в економіку Індії. Сьогодні Індія вважається глобальним геополітичним гравцем, який володіє ядерною зброєю, досліджує космос та має найбільшу у світі кількість населення.
В останній тиждень надійшло повідомлення про укладання Москвою Нью-Делі угоди про постачання протягом наступного десятиліття сирої нафти із Росії до Індії. Реалізація проєкту дасть змогу росіянам отримати прибуток у розмірі 120 мільярдів доларів, що для Москви критично важливо під час запровадження щодо неї міжнародних санкцій у зв’язку з нападом на Україну.
Індія, з її великою та молодою популяцією, має величезну можливість стати двигуном глобальної економіки. Проте країна ще не створила для цього необхідних умов.
Китай економічно слабшає, він зазнав поганої слави: з роками іноземні компанії дедалі більше занепадали, оскільки держава значною мірою субсидувала вітчизняних виробників та їхні експортні товари. Захід також все більше зважає на зростання загрози Китаю в змаганні за передові технології та найпотужнішу армію. США давно відповіли на таке каральними митами, європейці наслідували цей приклад. Торгова війна має наслідки: іноземні компанії йдуть з Китаю, а інвестиції іноземних компаній помітно зменшуються. Через ослаблення внутрішнього попиту до Китаю експортується менше товарів, робіт і послуг. Саме тому людство вже певний час уважно спостерігають за Індією. Адже вона — гігант, який продовжує розвиватися, має значні обсяги споживання і майже безмірний потенціал робочої сили. Цієї весни Індія випередила Китай за чисельністю населення. Понад половину з 1,4 мільярда жителів Індії молодші за 30 років. Економіка Індії свідчить, що останніми роками, за винятком періоду пандемії коронавірусу, спостерігаються високі темпи зростання — близько 7 відсотків.
Позитивні зрушення, але…
Чи стане Індія новим Китаєм, як це часто доводиться чути? Це було б бажано як для Заходу, так і для самої Індії, вважає автор статті у швейцарському ЗМІ. Проте є підстави сумніватися, що китайське економічне диво повториться в Індії.
Позитивні зрушення дійсно мають місце: Індія стає дедалі важливішим ринком збуту для Заходу. За існуючими оцінками, нині в країні близько 100 мільйонів домогосподарств із річним доходом від 40 тис. доларів і більше, серед яких чимало належить надзвичайно заможним людям. Крім того, виробництво в Індії збільшується, принаймні у технологічній сфері. Саме в цьому секторі країна дивує потужною цифровізацією порівняно з іншими країнами, що розвиваються. Індія готує талановитих програмістів і комп’ютерних інженерів, які користуються великим попитом і на Заході.
Погляд на мегакорпорації Індії та багатообіцяючу риторику прем’єр-міністра Нарендри Моді може створити враження, що Індія стає наступним Китаєм. При вступі на посаду у 2014 році Моді проголосив гасло «Make in India» («Виробляй в Індії»). Проте, зазначається у статті, за винятком окремих випадків, гасло «Make in India» поки залишається радше мрією, аніж реальністю.
Довідково. «Make in India» — урядова ініціатива, започаткована прем’єр-міністром Індії Нарендрою Моді у вересні 2014 року. Спрямована на стимулювання виробництва у країні та перетворення Індії на глобальний виробничий центр.
Основні цілі програми:
-
-
- Залучення інвестицій як іноземних, так і вітчизняних інвесторів у виробничий сектор.
- Розвиток інфраструктури: модернізація інфраструктури, необхідної для ефективного виробництва.
- Зростання зайнятості: створення мільйонів робочих місць, особливо для молоді.
- Зменшення імпорту: заміщення імпортної продукції місцевою, що сприяє зменшенню дефіциту торговельного балансу.
-
Програма охоплює 25 ключових секторів економіки, включно з автомобілебудуванням, електронікою, біотехнологією, текстилем, охороною здоров’я та енергетикою.
Хоча у ініціативи значні амбіції, її реалізація зіткнулася з численними викликами, такими як бюрократія, недосконалість інфраструктури, проблеми з земельною реформою та конкуренція з іншими країнами, такими як В’єтнам чи Бангладеш, які пропонують дешевшу робочу силу. Індії все ще далеко до успіхів Китаю. Країна з найбільшим населенням у світі наразі забезпечує лише 16% глобального економічного зростання, тоді як внесок Китаю становить 34 %. Міжнародний валютний фонд прогнозує, що частка Індії зросте протягом наступних п’яти років лише до 18 %.
Цифровізація створює надто мало робочих місць
Індія зіштовхується з проблемами, які Китай уже подолав ще до початку свого злету у 1990-х роках. Саме тому перші два десятиліття цього тисячоліття пройшли під впливом Китаю, аж поки не настала пандемія коронавірусу COVID-19 і не луснула китайська бульбашка на ринку нерухомості. Індійський економічний історик Ашока Моді (Ashoka Mody) нагадує, що від часів промислової революції наприкінці XVIII століття жодна країна не змогла створити ефективну промисловість і забезпечити широке процвітання без постійних інвестицій в освіту, охорону здоров’я та міську інфраструктуру. Індія десятиліттями відкладала такі інвестиції або намагалася досягти прогресу за менших внесків. Така політика має наслідки: зростання Індії залежить насамперед від фінансового та будівельного секторів. ІТ-сектор з його численними сервісними компаніями становить близько 7 відсотків валового внутрішнього продукту (ВВП). Це відчутний успіх. Але ще немає значної обробної промисловості, не кажучи вже про експортну галузь, яка могла б забезпечити роботою багато мільйонів індійців. І взагалі залишається відкритим питанням, чи станеться це найближчим часом.
Хоча цифровізація є бажаною, така сфера створює відносно мало робочих місць, лише близько 5,5 мільйонів. Цифровізація може подолати комунікаційні перешкоди та бюрократію, але дороги, водогони, очисні споруди та електростанції все ще є аналоговою інфраструктурою і залишатимуться нею й надалі. У багатьох частинах Індії такого не вистачає.
Рівень освіти нікчемний
Крім того, цифровізація мало корисна для переважної більшості бідного населення, у якого немає банківських рахунків чи Інтернету та залежить від зерна, яке держава роздає безкоштовно. За останні роки ця кількість становить майже половину населення. А скільки таких людей насправді — не відомо. До цифр, опублікованих індійською державою, слід ставитися з обережністю.
Близько 45 % індійців працюють у сільському господарстві. У Китаї таких — 24 %, у В’єтнамі — 29 %. В обох країнах близько чверті працює в промисловому виробництві, тоді як в Індії — 11 %, що понад два рази менше.
Так сталося тому, що і Китай, і В’єтнам від самого початку інвестували в освіту. Індія, навпаки, є нацією малоосвічених людей. Близько чверті індійців досі не вміють читати. Хоча, згідно зі статистикою, майже всі діти відвідують школу, а близько 13 відсотків дорослих навіть мають вищу освіту. Рівень освіти настільки низький, що країна більше не хоче брати участь в тестах Pisa через низькі показники університетів, що готують фахівців у галузі ІТ. Сертифікати також можна придбати за гроші. Щороку на ринок праці виходять мільйони молодих людей, які не вміють нічого робити, і тому залишаються ні з чим.
Довідково. Міжнародна програма з оцінки освітніх досягнень учнів (Programme for International Student Assessment, PISA) — тест, що оцінює функціональну грамотність школярів у різних країнах та вміння застосовувати знання на практиці. Виконується раз на три роки. У тесті беруть участь підлітки віком 15 років. Був розроблений у 1997 році, вперше використаний у 2000 році.
В Індії близько 450 мільйонів людей у віці від 15 до 65 років не працюють і не шукають роботи. Зокрема, жінки мало представлені на ринку праці. Вважається, що участь жінок у промисловому виробництві є запорукою розвитку країни.
Без роботи люди не можуть заощаджувати. А без заощаджень і освіти немає бази для підприємницької діяльності. Через відсутність альтернативи мільйони індійців злидарюють, намагаючись бути самозайнятими особами, займаються натуральним господарством. Багато споживчих товарів надходять з Китаю задешево, що також є перешкодою для підприємницької ініціативи.
Зменшення прямих іноземних інвестицій
Освіта, інфраструктура, функціонуюча конституційна держава та економічна свобода можуть бути передумовами для більшої кількості іноземних інвесторів, що можуть стимулювати розвиток Індії. У 2023 році прямі інвестиції у відсотках виміру від ВВП впали до менше 1 %. Раніше вони протягом кількох років становили близько 3,5 %. У В’єтнамі прямі іноземні інвестиції становлять майже 4,5 % ВВП.
Проте великі виробники електроніки, такі як компанії бренду Foxconn, інвестували в Індію сотні мільйонів доларів. Зараз там також збирають iPhone. Але минулого року Foxconn відмовилася від своїх найбільших інвестицій. Компанія планувала інвестувати близько 20 мільярдів доларів у штат Гуджарат (Gujarat), але скасувала угоду після складних раундів переговорів. Кажуть, що перешкоди на шляху компанії створила надмірна індійська бюрократія.
Той, хто дуже цікавиться економікою Індії, може легко дійти висновку, що, можливо, не були надані необхідні хабарі або їх було недостатньо. Проте, це не так.
Ось як свідчить щодо цього справа про хабарництво навколо індійського підприємця Гаутама Адані (Gautam Adani). Його статки становлять 56 мільярдів доларів, він вважається однією із найбагатших осіб Азії. Adani є близьким компаньйоном Modi (Modi), а Adani Group є розробником найбільших інфраструктурних проєктів Індії.
Прокуратура Нью-Йорка звинувачує Адані та сімох бізнес-партнерів у виплаті понад 250 мільйонів доларів у вигляді хабарів урядовцям Індії. Гроші у мільярдних обсягах були призначені для забезпечення контрактів в галузі сонячної енергетики. Адані та його бізнес-партнери привласнили хабарі і таким чином обдурили американських інвесторів і банки. Два роки тому групу звинуватили в масовій фальсифікації даних про бізнес, що стримує іноземних інвесторів Адані. Справа є доказом того, наскільки корумпованими є частини індійської економіки та як політика та бюрократія можуть безсоромно збагачуватися разом з тими, хто є при владі.
Дефіцит демократії, крихка конституційна держава
Після повалення автократа Шейха Хасіни (Sheikh Hasina) минулого тижня тимчасовий уряд Бангладеш оприлюднив експертний звіт про стан економіки та масштаби розкрадання та вивезення державних коштів з країни за останні п’ятнадцять років. Звіт свідчить, що політики та бізнес-еліта безсоромно збагатилися в Бангладеш, захоплюючи інфраструктурні проєкти та підкуповуючи один одного. Уряд також замовчував економічні показники. Невелика частина населення надзвичайно збагатилася, а більшість залишилася бідною.
Індія — це не Бангладеш, але є паралелі. Індія також не така бездоганно демократична, як любить демонструвати її уряд або як охоче вірить у це Захід. Експерти давно називають Індію «виборчою автократією». Гроші використовуються для допомоги на виборах. Судову систему вважають корумпованою, принаймні частково. Свобода слова зараз суворо обмежена. Економічна свобода також залишає бажати кращого.
Справа Адані свідчить, що політика та економічна еліта також тісно пов’язані в Індії. Як наслідок, невелика еліта піднялася і збагатилася, тоді як ресурси експлуатувалися, а бідні покинуті напризволяще. В Індії домінує клановий капіталізм. І дуже ймовірно, що Індія не змогла визначити курс, щоби поточне і наступне десятиліття вважалися індійськими.
Індія є потенційним партнером України у різних галузях і напрямах діяльності. Проте існування сьогоднішньої Росії унеможливлює розбудову ефективних двосторонніх українсько-індійських відносин. Окрему важливу роль відіграють плани і наміри відігравати ключову роль в Індійсько-Тихоокеанському регіоні, бути партнером Китаю та противником США. Ситуація може змінитися внаслідок зміни міжнародної політики США після приходу до влади нової адміністрації на чолі з Дональдом Трампом. Та ці можливі зміни у геополітиці за участі Індії не стануть конструктивними для України аж до розпаду Росії у теперішній формі існування суб’єкта міжнародного права та появи на її місці низки нових державних утворень.
Підготував Сергій Польовик
