Битва за останні кілометри «Північного потоку-2»

Наближається розв’язка напруженого протистояння

 

 

 

Прихильники і супротивники будівництва «Північного потоку-2» намагаються відстояти своє бачення цього проекту і свої стосовно нього інтереси. Але вкотре поцікавимося: що може таки зупинити його будівництво? Для цього звернемося до популярного німецького Die Zeit, у якому з’явилася стаття власного кореспондента з міжнародних питань у Берліні Міхаеля Туманна, присвячена цьому важливому для усієї Європи та, зокрема, для України проєкту.

Автор зазначає, що у якийсь момент трубопровід «Північний потік-2» з Росії до Німеччини може нагадувати останнього гіганта викопної ери. Наразі він майже готовий, на дні Балтійського моря не вистачає лише кількох кілометрів труби для завершення найбільшого в Європі проекту газогону. По ньому планують щороку транспортувати до Західної Європи 55 млрд куб. метрів сибірського природного газу, що становить трохи більше половини з того, що сьогодні передається через Україну.

Отже, зазначає автор, «Північний потік-2» вже від самого початку свого спорудження був не «суто економічним проектом», як завжди підкреслював федеральний уряд Німеччини, а величезним геополітичним завданням. І саме тому всі основні держави, долучені до проекту, як і решта менших гравців та опонентів, намагаються відстоювати свої інтереси. Навіть зараз, коли прокладаються його останні кілька кілометрів. Така активність спостерігається як з боку його супротивників у США, Східній Європі чи Німеччині, так і з боку російських та німецьких операторів газогону. Наближається розв’язка напруженого протистояння, тобто, постає питання: чи увійде «Північний потік-2» до європейської мережі газопостачань, як раніше планувалося?

Довідково:

Міхаель Туманн — німецький журналіст, автор книг, кореспондент-міжнародник тижневика Die Zeit у Берліні. В основному пише на тему міжнародної політики, проблематики Східної Європи та Близького Сходу.

На офіційних зустрічах Джо Байдена з лідерами найбільших західних країн та Японії на саміті G7 більше згадували збереження клімату, ніж газо- і нафтогони. Але у форматі тет-а-тет його зустрічі з канцлером Німеччини Ангелою Меркель газогін, ймовірно, ускладнить офіційне спілкування. Вже з початку червня ц. р., зазначається у статті, високопоставлена німецька делегація працювала у Вашингтоні, намагаючись знайти компроміс. Але відтоді про її діяльність нічого не відомо. США офіційно виступали проти газогону, що оминатиме Україну. Конгрес США ухвалив стосовно «Північного потоку-2» жорсткі санкції. Однак нещодавно адміністрація Байдена оголосила, що запровадить санкції лише щодо Росії, а Німеччини вони не стосуватимуться… Це стало великим розчаруванням для України, яка остерігається, що її транзитні збори та платежі за транспортування природного газу залежатимуть від примх Росії та послаблять українські позиції. Зрозуміло, якщо «Північний потік-2» підключать до європейської мережі… Зважаючи на такі геополітичні перспективи, представники Польщі і країн Балтії у владних вашингтонських коридорах також енергійно протистоять такому цинічному проєкту.

 

Фронт німецьких супротивників трубопроводу укріплюється

Нещодавно супротивників «Північного потоку-2» підтримали у Німеччині. «Зелені», як вірогідна правляча партія у ФРН після парламентських виборів у вересні ц. р., відверто його не сприймають. Нещодавно німецький аналітичний центр Zentrum Liberale Moderne, що представляє інтереси партії «Зелених», в особі сімейної пари політиків Ральфа Фюкса та Марілуїзи Бек, зібрали відомих політиків, науковців та письменників, щоб закликати ввести мораторій на роботи з «Північним потоком 2».

Довідково:

Центр ліберального модернізму (Das Zentrum Liberale Moderne) — німецький аналітичний центр, який заснували у 2017 році Марілуїза Бек та Ральф Фюкс, подружжя та політики від партії «Зелених». З 2019 року центр фінансово підтримується федеральним бюджетом Німеччини в рамках інституційного фінансування.

Центр виступає за зв’язки Німеччини із Заходом та трансатлантичні відносини між Європою та Північною Америкою, за рішучість у несприйнятті російського уряду під керівництвом В. Путіна і розглядає Кремль як опонента Заходу. Керуючий директор Ральф Фюкс є співавтором «Трансатлантичного маніфесту», опублікованого у жовтні 2017 року в щотижневику Die Zeit. Аналітичний центр вважає, що суперечка між ліберальними демократіями та авторитарними суспільствами є центром найважливішого політичного конфлікту на найближчі кілька років. Ліберальна демократія означає поєднання індивідуальної свободи, соціальної згуртованості, особистої відповідальності та сильних державних інституцій.

27 травня 2021 року стало відомо, що російська влада віднесла Центр ліберального модернізму до «небажаних НУО». Таким чином, йому фактично заборонено легально працювати в Росії.

Водночас Асоціація з захисту навколишнього середовища та захисту прав споживачів Німеччини (Deutsche Umwelthilfe) оскаржує будівництво «Північного потоку-2» у численних позовах до суду, вимагаючи припинити це будівництво, відкликати дозволи на його введення в експлуатацію. Таким чином, фронт німецьких супротивників «Північного потоку-2» укріплюється.

Довідково:

Асоціація Deutsche Umwelthilfe (Environmental Action Germany) — це некомерційна асоціація захисту навколишнього середовища та захисту прав споживачів, яка підтримується державними та приватними грантами та фінансовими пожертвами.

Асоціація є членом Європейського бюро з проблем навколишнього середовища з центром у Брюсселі.

Натомість федеральний уряд Німеччини намагається лавірувати між гострими викликами та уникати принципового вирішення питання. Федеральний міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас під час зустрічі з міністром закордонних справ України Дмитром Кулебою заявив, що Німеччина прагне того, щоб російський газ продовжував надійно надходити до Європи через Україну і після 2024 року, тому зробила це умовою прокладення газогону по дну Балтійського моря. Як бачимо, федеральний уряд Німеччини хоче догодити всім і, звичайно, не забуває про свої інтереси, намагаючись, щоб постачальниками російської сировини були і «Північний потік-2» і Україна.

Проте, чи можливо це взагалі? Нещодавно президент Росії В. Путін на Петербурзькому міжнародному економічному форумі привселюдно заявив, що лише від доброї волі українців залежатиме, чи зможе Україна і надалі постачати російський природний газ після того, як спливе термін контракту, розрахованого до 2024 року. Тим самим він надав супротивникам трубопроводу на Заході найкращі аргументи, оскільки така позиція Росії є саме тим геополітичним важелем політичного впливу, який вони завжди мали на увазі.

 

Новий федеральний уряд може пригальмувати будівництво

Незалежно від того, хто і що думає, йдеться у статті німецького видання, російський корабель викладає останні кілометри трубопроводу, що складатиметься з двох ліній. Компанія-експлуатант «Північного потоку-2» у Швейцарії посилається на те, що всі дозволи на будівництво та експлуатацію отримані, а необхідна сертифікація газогону є лише формальністю.

Тими важелями впливу, що зараз ще можуть зупинити трубопровід, вважаються або американські санкції проти німецьких компаній, які Дж. Байден не хоче запроваджувати, або рішення суду за позовом асоціації Deutsche Umwelthilfe, що ліцензія на прокладання трубопроводу надавалася у неправовий спосіб. Також можна внести зміни до законодавства ЄС щодо трубопроводів, якими постачається сировина до Європи. Але їх повинен ще схвалити уряд Німеччини.

Більш вірогідно, зазначає Die Zeit, що «Північний потік 2» буде завершено. Але так само вірогідно, що російський природний газ не почне автоматично протікати трубопроводом. Новий федеральний уряд Німеччини може, принаймні, відкласти початок його експлуатації. Після федеральних виборів у вересні ц. р. нова політична більшість у Німеччині може накласти тимчасовий мораторій на експлуатацію газогону, або в ситуацію може втрутитися суд. Але навіть тоді остаточно ще нічого не буде вирішено. «Північний потік-2» і для наступного федерального уряду Німеччини також буде постійною проблемою, вказується у статті Die Zeit.

* * * * *

Будівництво трубопроводу «Північний потік-2», який неупередженими аналітиками завжди вважався геополітичною зброєю проти Європи та України в руках В. Путіна, фінішує. Його експлуатація, за будь-яких умов, розпочнеться після парламентських виборів у Німеччині та формування нового уряду без участі А. Меркель. Інтереси та національна безпека України у суперечці геополітичних гігантів світу не вважаються визначальними. Головна суперечка розгортається між прибутками від російського газу, американськими економічними інтересами в Європі та ризиками, пов’язаними з непередбачуваними діями Кремля. Ангела Меркель увійде в історію, як палкий прихильник будівництва газогону в інтересах газового лобі Німеччини, як партнер та соратник Путіна у розколі єдності Європи й співучасник потужного геополітичного проекту, спрямованого проти України.

 

Схожі публікації