Фінанси — зброя масового знищення? Санкції: наміри та результати

Санкції не змусили Росію платити більше за війну

Міжнародний інститут Близькосхідних і Балканських досліджень (IFIMES) [1], що знаходиться у Любляні (Словенія), регулярно аналізує події на Близькому Сході, Балканах та міжнародні події в цілому. Генерал-лейтенант Корнеліу Піваріу, член Консультативної ради IFIMES, засновник і колишній генеральний директор INGEPO Consulting. У своїй статті «Фінанси — зброя масового знищення? Санкції: наміри та результати» він розповідає про економічні санкції, що стали механізмом політичного тиску на держави та режими.

* * *

За останні п’ятдесят років фінанси, як ніколи раніше, стали потужним інструментом тиску під час переговорів між державами. Збільшення ваги транснаціональних утворень та їхнього впливу в сучасному світі призвело до появи нових елементів, які виходять за межі окремої держави. Окрім появи т. зв. економічних убивць (economic hitmen), ефект від діяльності яких спостерігається в різних країнах світу — від Південної Америки до Європи, економічні санкції стали механізмом, за допомогою якого можна здійснювати політичний тиск на державу чи режим.

Окрім значного впливу на економіку та населення держави, санкції можна вважати ефективним засобом тиску на непокірний режим чи державу в цілому. Санкції можуть використовуватися для стимулювання політичних чи інших змін, спонукаючи населення тієї чи іншої держави вимагати та підтримувати кардинальні зміни.

Важливим питанням є те, чи насправді економічні санкції ефективні для досягнення політичних та економічних цілей, поставлених їхніми ініціаторами. Ефективність санкцій визначається двома факторами: здатністю держави (чи держав), що запроваджують санкції, їх дотримуватися, і здатністю держави, що опинилася під санкціями, протидіяти їх наслідкам.

Яскравим прикладом є санкції, накладені на Іран через його ядерну програму. Попри негативні наслідки для іранської економіки, санкції не зупинили ядерну програму Ірану. Більш того, вони згуртували іранське населення навколо ідеї, що розробка ядерної зброї є найкращим способом забезпечення національного суверенітету.

Ще один приклад — Північна Корея, яка, незважаючи на суворі санкції, продовжує розвивати свої ракетну та ядерну програми, ігноруючи тиск і санкції.

В обох випадках не обійшлося без держав, які допомогли як Ірану, так і Північній Кореї пом’якшити негативний вплив санкцій.

Іншим прикладом, про який часто забувають (можливо навмисно) є санкції, запроваджені у 1992–2003 роках проти Лівії після теракту над Локербі. Вони мали обмежений вплив на режим Каддафі як через контрзаходи, вжиті лівійським режимом, так і через часткове недотримання санкційного режиму деякими країнами, зокрема Францією, Німеччиною та Італією. Румунія, хоч і мала значні економічні інтереси в Лівії на мільйони доларів (особливо в нафтовій промисловості), повністю дотримувалась взятих зобов’язань, зокрема закрила пряме авіасполучення між Бухарестом і Триполі. Однак Румунія не змогла належним чином капіталізувати свою позицію та отримати компенсацію за отримані збитки у цій справі.

Нещодавнім прикладом є санкції, запроваджені проти Росії після вторгнення в Україну в лютому 2022 року. Наразі США, Велика Британія та Європейський Союз ввели понад 16 500 санкцій проти Росії. Зокрема, це стосується заморожених російських активів на суму близько 350 млрд доларів (майже половина загальних резервів РФ), та не менш важливого експорту нафти та природного газу.

Однак запровадження санкцій не дало очікуваного результату, оскільки Росія знайшла способи їх обійти. Мова йде про флот із близько 1 тис. танкерів під іноземними прапорами, що Москва використовує для експорту близько 8,3 млн барелів нафти на день, у першу чергу до Індії та Китаю.

Наслідки санкцій були помітні у 2022 році, коли російська економіка скоротилася на 2,1 відсотка. Але вона зросла на 2,3 % у 2023 році, із прогнозованим зростанням на 1,1 % у 2024 році.

Деякі впливові експерти стверджують, що санкції не змусили Росію платити більше за війну, а значить, вона здатна її продовжувати ще певний час.

Таким чином можна зробити висновок, що економічні санкції не є панацеєю, а їхні результати залежать від політичного контексту, рівня міжнародної підтримки та стійкості об’єкта санкцій. Зрештою, ефективність економічних санкцій залежить від ретельного планування та реалізації, що супроводжуються максимальною міжнародною підтримкою, а також від вирішення глобальних криз і конфліктів.

Посилання:

[1] Міжнародний інститут Близькосхідних і Балканських досліджень (International Institute for Middle East and Balkan Studies, IFIMES) знаходиться у Любляні (Словенія). Інститут має спеціальний консультативний статус при Економічній і соціальній раді ООН (ECOSOC) у Нью-Йорку з 2018 року та є видавцем міжнародного наукового журналу European Perspectives.

Оригінал публікації на сторінках Міжнародного інституту
Близькосхідних і Балканських досліджень (IFIMES), Словенія.
Авторський переклад «Борисфен Інтел».