Вплив інвестиційної угоди ЄС і Китаю на Україну

Відносини з Китаєм означені для України, насамперед, необхідністю обирати свого стратегічного партнера. Обираючи між екзистенційними ворогами, як двома найбільшими геополітичними потугами світу, США і Китаєм, Україна повинна пам’ятати, що надання комусь одному з них переваги неминуче викличе негативну реакцію протилежної сторони. Якщо ж Україна визначилася, що її стратегічним партнером будуть США, то численні негативні прояви напруженості у відносинах з Китаєм додають їй проблем на міжнародній арені.

Мається на увазі, зокрема, ігнорування перспектив стратегічної ініціативи Китаю «Пояс і шлях», що міг би пролягати через Україну, чи проблеми з приватизацією «Мотор Січі» та, власне, співробітництво зі США тощо. З іншого боку, Китай надає дієву допомогу Україні у подоланні наслідків пандемії, постачаючи своє медичне обладнання та вакцину, традиційно розвиває співробітництво у політичній та економічній сферах, культурній галузі тощо. Водночас, існує достатньо негативних обставин у стосунках з Китаєм, про які наразі не згадується, зважаючи на економічну та політичну залежність України.

При цьому інвестиційна угода ЄС і Китаю безпосереднього впливу на Україну не матиме, зазначила Асоціація «Українсько-Китайського Співробітництва» у лютому ц. р. У разі набуття нею чинності вітчизняні фінансово-промислові компанії, що мають активи європейської юрисдикції, можуть скористатися новими інвестиційними можливостями. Тут маються на увазі капіталовкладення в Китай, що зараз робити безпосередньо з України складно і пов’язано з високими ризиками. Оскільки потенційного безпосереднього впливу на Україну інвестиційної угоди між ЄС та Китаєм не передбачається, то для Києва надзвичайно цінним є європейський досвід, накопичений у процесі її розробки. Аби лише офіційний Київ виявив бажання з таким досвідом ознайомитися, а Брюссель був готовий ним поділитися.

* * * * *

Під рубрикою «За п’ять хвилин восьма» у виданні Zeit Online (ранковий випуск німецької газети Die Zeit), з’явилася стаття «Уряд у Пекіні сумуватиме за Ангелою Меркель» кореспондента Маттіаса Насса, присвячена відносинам Німеччини та Китаю у контексті очікуваного восени ц. р. відходу від справ канцлера Ангели Меркель. Кореспондент зазначає, що останнім часом Європа починає віддалятися від Китаю, хоча А. Меркель, як канцлер, намагається зробити так, щоб це виглядало природно. Хоча після закінчення ери її правління відносини двох сторін обіцяють бути жорсткішими. Чому свої сподівання Китай покладає саме на Європу? Бо на її величезному ринку витрачають свої кошти майже півмільярда споживачів. І до того ж вона не лише постачає найсучасніші технології, але й політично більш комунікабельна, їй не притаманні настрої, що спостерігаються у суперника Китаю — США.

У Пекіні за А Меркель сумуватимуть, як за хорошим і надійним партнером

Щодо рішення про припинення роботи над розробкою інвестиційної угоди між ЄС та Китаєм, зауважується у статті, то воно стало дещо несподіваним. Єврокомісія та Європарламент зупиняють інвестиційну угоду, яку наполегливо готували і просували Сі Цзіньпін та А. Меркель, і яка стала головним підсумком головування Німеччини в ЄС у другій половині 2020 року. Процес ратифікації угоди призупиняється. «Ми не можемо ігнорувати більш широкий контекст відносин», — заявив з цього приводу заступник президента Єврокомісії Вальдіс Домбровскіс.

Таке рішення можна було передбачити, пише автор статті. Адже Європарламент не мав змоги затвердити інвестиційну угоду після того, як Китай, як друга її сторона, запровадив санкції стосовно євродепутатів, що представляють усі основні політичні фракції Європарламенту. Раніше Пекін розгнівався через запроваджені ЄС проти нього санкцій за переслідування у Сіньцзяні уйгурського населення. До речі, Манфред Вебер, лідер консерваторів Європарламенту, навіть якось казав, що «санкціоновані депутати — це наші герої».

Насправді не потрібно якогось героїзму, щоб рішуче виступити проти Китаю, зазначає Die Zeit. Але, очевидно, що ставлення Брюсселя до цієї країни погіршилося. Особливо після демонстративних заяв деяких китайських дипломатів, так званих «воїнів-вовків», спрямованих проти ЄС.

Німеччина активно зреагувала на загострення конфлікту між ЄС і Китаєм. Так, А. Меркель постійно прагнула примирити сторони, вважаючи інвестиційну угоду «дуже важливим завданням, попри всі труднощі, які зараз виникають у процесі ратифікації». За шістнадцять років дванадцять разів відвідавши Китай, А. Меркель не має жодних ілюзій щодо авторитарного характеру його режиму. Die Zeit зазначає, що у випадку виникнення надзвичайних політичних ситуацій у Пекіні вона обирала виважену позицію і ніколи не ризикувала тісними економічними зв’язками Німеччини з Китаєм.

28 квітня ц. р., коли Європарламент обговорював санкції Пекіна проти своїх колег-депутатів, міністри Німеччини та Китаю під головуванням А. Меркель та прем’єр-міністра КНР Лі Кецяна у віртуальному форматі проводили планові урядові консультації. Такі переговори у міністерському форматі Німеччина проводить лише з найближчими своїми партнерами, зокрема, з Францією чи Ізраїлем. Ультрапрагматична А. Меркель прагне робити все належне, щоб європейсько-китайське роздратування не вплинуло на добрі двосторонні відносини між Пекіном та Берліном.

6-й раунд міжурядових консультацій між Китаєм та Німеччиною відбувся 28 квітня ц. р.

Країни ЄС прощаються з багатьма ілюзіями стосовно Китаю

Це буде непросто, зазначає аналітик Die Zeit, оскільки відносини ускладнюються на багатьох рівнях — від питань дотримання свобод та прав людини до політики безпеки, науки та досліджень, технологій та інновацій. Єврокомісія нещодавно зробила більш жорсткими правила для здійснення прямих іноземних інвестицій, не бажаючи, щоб субсидовані державою іноземні корпорації заходили в європейські компанії з дешевими коштами або повністю їх скуповували. Тобто, Європа намагається захистити свої ключові технології.

Країни Європейського Союзу розстаються зі своїми багаторічними ілюзіями щодо Китаю. Особливо країни Східної та Центральної Європи, які сподівалися на тісну співпрацю з Пекіном. Зараз вони змушені переглядати своє ставлення до нього. У статті зазначається, що китайське керівництво ще могло запобігти розчаруванню невеликих європейських країн. Щодо стосунків з великими країнами-членами ЄС і, перш за все, з Німеччиною, то вони завжди були для Китаю пріоритетними.

Незалежно від того, хто до влади у Німеччині прийде восени ц. р., зазначається у Die Zeit, відносини між Берліном та Пекіном навряд чи надалі залишатимуться гармонійними. На відміну від часів правління А. Меркель, суперечки, швидше за все, будуть більш відвертими. Чи йтиметься про пригноблення уйгурів, чи ліквідацію демократичного руху в Гонконгу, чи про погрози на адресу Тайваню.

Лідер партії «Зелених» Німеччини Анналена Бербок заявила кілька днів тому в розширеному інтерв’ю про зовнішню політику Німеччини, що ліберальні демократії повинні перейматися своїми цінностями. Вона, як кандидат на посаду канцлера Німеччини, не бажає чути жодних заперечень з лав власної партії, коли заявляє, маючи на увазі зокрема й Китай, що «продукти примусової праці не будуть надходити на наш ринок». У своїх заявах А. Меркель тут була б більш стриманою.

Лідер партії «Зелених» Німеччини Анналена Бербок

Однак, зазначається у згаданій статті, «Зелені» Німеччини ще не перемогли на виборах, тому потенційний кандидат від нині правлячої коаліції ХДС/ХСС Армін Лашет може поки що покладатися на на традиційну лінію поведінки щодо відносин з Китаєм, що склалася за часів А. Меркель. Але про одне можна казати впевнено: у Пекіні за нею сумуватимуть, як за хорошим і надійним партнером. І якщо колись А. Меркель випаде поїхати до Китаю з приватним візитом, зазначає німецьке видання, то її там прийматимуть як «старого друга», з усіма почестями. Можливо, вона ще знадобиться на пенсії, щоб вгамовувати хвилі політичних збурень, які зараз вирують між Європою та Китаєм.