Кінець першої чверті ХХІ століття: в активному пошуку нових геополітичних балансів у світі

Корнеліу Піваріу

Міжнародний інститут Близькосхідних і Балканських досліджень (IFIMES) [1], що знаходиться у Любляні (Словенія), регулярно аналізує події на Близькому Сході, Балканах та міжнародні події в цілому. Про підсумки двох важливих самітів — щорічного саміту Шанхайської організації співробітництва та нещодавнього саміту НАТО — пише Корнеліу Піваріу — генерал-лейтенант румунської армії (у відставці), член Консультативної ради IFIMES, засновник і колишній керівник Ingepo Consulting в своїй статті: «Кінець першої чверті ХХІ століття: в активному пошуку нових геополітичних балансів у світі».

* * *

Подібно до того, як ХХ століття після двох світових воєн породило біполярний, а згодом — однополярний світовий порядок, цілком можливо, що незабаром після першої чверті ХХІ століття ми станемо свідками створення нового багатополярного світоустрою, який (чом би й ні?) згодом може трансформуватися в новий однополярний світ.

Складається враження, що у 2024 році ми зможемо краще зрозуміти деякі можливі геополітичні події майбутнього. У 2024 році відбуваються вибори у багатьох країнах, де проживає приблизно половина населення всієї планети: від загальних виборів на Тайвані в січні 2024 року до президентських виборів у США в листопаді. Ми вже були свідками виборів до Європейського парламенту та дострокових загальних виборів у Франції, а також історичної перемоги Лейбористської партії у Великобританії.

Ці вибори відбуваються на тлі зростаючої економічної кризи, конфлікту в Україні, конфліктів на Близькому Сході (особливо в Секторі Газа), зростання напруженості між Сполученими Штатами та Китаєм, зокрема в економічній сфері. Аналітики, які пророкували серйозні зміни у сфері світової політики внаслідок цих виборів, знизили свої очікування, розуміючи, що майбутня геополітична ситуація залежатиме, головним чином, не від результатів виборів 2024 року (оскільки події все ще розвиваються). Відзначимо основні тренди, на фоні яких відбуваються цьогорічні вибори: зростання вартості життя, перехід до зеленої економіки та кліматичні зміни, зміщення уподобань у бік правоцентристських політичних сил (навіть ультраправих), зростання зовнішніх боргів держав, оборона та безпека, а також еволюція демократії.

Що стосується основних важливих геополітичних гравців, які впливатимуть на майбутні геополітичні події, тут варто згадати дві важливі нещодавні події, залишивши на інший раз аналіз інших впливів, таких як «Велика п’ятірка» (Big Five), інші транснаціональні організації чи 1 % найбагатших людей світу (разом з неурядовими організаціями чи організаціями, які вони очолюють, контролюють або до яких входять — окрема увага до Всесвітнього економічного форуму в Давосі), які й далі продовжують багатіти.

Звичайно, всі ці питання тісно переплітаються і, так чи інакше, впливають один на одного.

Далі ми зупинимося на щорічному саміті Шанхайської організації співробітництва (ШОС) [2], який проходив 3–4 липня в Астані. Першою важливою подією стало офіційне прийняття Білорусі новим, десятим членом організації серед таких важливих партнерів, як Азербайджан, Катар, Туреччина, Туркменістан, Об’єднані Арабські Емірати, які зазвичай присутні на засіданнях ШОС, і Монголії в статусі спостерігача. Таким чином країни ШОС охоплюють 80 % території Євразії, представляють третину світового ВВП, 40 % населення світу, володіють 20 % світових запасів нафти та 44 % природного газу, середній приріст ВВП становить понад 5 %, а середній рівень інфляції — 2,4 % за останній рік.

У підсумковій декларації саміту ШОС зазначається, що «у світовій політиці відбуваються тектонічні зміни», «систематично порушуються норми міжнародного права», а ШОС, у свою чергу, зобов’язується «сприяти створенню нового демократичного, справедливого, політичного та економічного міжнародного порядку». Учасники саміту з ентузіазмом сприйняли пропозицію Ірану щодо створення спільного банку ШОС. Згідно з декларацією, розвиток транспортних коридорів, соціально-економічна інтеграція, усунення зовнішньої військової присутності та створення нової фінансової системи, заснованої на власних валютах, а не на доларах США, є запорукою створення «нової архітектури безпеки в Євразії».

Звичайно, не можуть залишитися непоміченими достатньо напружені відносини між Індією та Китаєм, особливо на тлі прикордонних суперечок та неминучого суперництва двох найбільших за кількістю населення країн світу.

Знаковою подією також стала зустріч Владіміра Путіна і Сі Цзіньпініа, де сторони обговорили хід будівництва газопроводу «Сила Сибіру-2», що дозволить Китаю посилити свій вплив у колишньому Радянському Союзі, а результатом стане незалежний від Заходу курс євразійського розвитку.

Таким чином зустріч ШОС стала своєрідною прелюдією до запланованого на жовтень цього року саміту БРІКС, який вважається однією з найважливіших міжнародних зустрічей року.

Що стосується саміту НАТО у Вашингтоні, то 33-є засідання, присвячене 75-й річниці заснування Альянсу 4 квітня 1949 року, проходило 9–11 липня під гаслом «Україна і трансатлантична безпека». Основні геополітичні наслідки саміту:

• Зміцнення східного флангу шляхом збільшення присутності НАТО в країнах Балтії, Польщі та Румунії у відповідь на військову діяльність Росії.
• Розширення НАТО за рахунок Швеції та Фінляндії, значне посилення позицій НАТО в північній Європі, збільшення контролю Альянсу над регіоном Балтійського моря та повітряним простором Півночі, істотна зміна конфігурації безпеки в північній Європі.
• Технологічні інновації та кіберзахист: НАТО активізує зусилля з протидії кіберзагрозам, інтегруючи в оборонні стратегії нові технології, такі як штучний інтелект.
• Трансатлантичне співробітництво: саміт підкреслив важливість єдності США та європейських союзників у протистоянні спільним викликам, у тому числі — напруженості у відносинах з Росією та Китаєм.

Гасло саміту цілком виправдане особливою увагою до ситуації в Україні. Декларація Вашингтонського саміту НАТО, що складається із 38 пунктів, також містить окремий розділ із 6 пунктів під назвою «Зобов’язання щодо довгострокової безпекової допомоги Україні» [3]. Крім того, 11 липня президенти Румунії та України підписали двосторонню «Угоду про співпрацю у сфері безпеки». Згідно з публічною заявою президента Клауса Йоганніса, подібні угоди з Україною підписали всі інші країни-члени НАТО [4].

Слід зазначити, що ані в декларації саміту, ані в підписаній з Румунією угоді, немає жодних зобов’язань для української сторони, як і шляхів контролю за витратами наданих коштів чи використанням іншої допомоги.

Вже говорять про те, що НАТО — застаріла організація, і є сумніви щодо її здатності до реформування. Я добре пам’ятаю аналогічну ситуацію, яка виникла відразу ж після закінчення холодної війни. Але НАТО продемонструвало свою здатність адаптуватися до нових геополітичних умов. Я впевнений, що це можливо в новій набагато складнішій геополітичній ситуації, але за однієї умови: політики повинні більше враховувати думку кадрових військових і дозволити Альянсу залишатися організацією, де військова складова матиме належне значення, яке це і має бути у найпотужнішого у світі військового альянсу.

Проявом посилення геополітичної конкуренції у світі стали нещодавні події, які важко не помітити. Згадаю деякі у довільному порядку: участь Китаю у військових навчаннях у Білорусі та заява президента Сі про те, що якщо станеться напад на Росію, то Америка потоне у водах океану; пропозиція президента Путіна створити парламент БРІКС (з метою досягти більшої згуртованості організації; ймовірно, на кшталт Європейського парламенту); спроба вбивства президента Дональда Трампа [5], яка, безумовно, матиме неабиякий вплив на вибори в США. Взагалі світова спільнота уважно стежить за розвитком подій у Сполучених Штатах, що суттєво вплинуть на геополітичну ситуацію у майбутньому.

Ми стикаємося з низкою серйозних геополітичних викликів. Наведу лише ті, які вважаються найважливішими: зміцнення позицій Китаю та його суперництво зі США; зміни в структурі альянсів і партнерств; технологічні розробки та кібервійни; кліматична криза; регіональна напруженість і конфлікти; багатополярність світу; демографічні та міграційні питання; енергетичні та природні ресурси; економічна нестабільність і пандемії; зміцнення національної ідентичності та зростання популізму.

Ці тенденції передбачають надзвичайно складне та динамічне геополітичне майбутнє з багатьма новими аспектами, численними викликами, а також можливостями для держав і міжнародних організацій. Адаптація до цих змін і активні, інтуїтивні заходи стануть вирішальними умовами для того, щоб кожна країна знайшла своє місце та роль серед численних націй світу для підтримки глобальної стабільності та безпеки.

Швидше за все, до середини цього століття ми станемо свідками народження нового багатополярного світового порядку (на жаль, дуже ймовірно, після нового конфлікту світового масштабу), а потім його трансформації в однополярний світоустрій.

Посилання:

[1] Міжнародний інститут Близькосхідних і Балканських досліджень (International Institute for Middle East and Balkan Studies, IFIMES) знаходиться у Любляні (Словенія). Інститут має спеціальний консультативний статус при Економічній і соціальній раді ООН (ECOSOC) у Нью-Йорку з 2018 року та є видавцем міжнародного наукового журналу European Perspectives.

[2] Конференція, що проходила під гаслом «Зміцнення багатостороннього діалогу», зібрала 16 глав держав, у тому числі Сі Цзіньпіна, Владіміра Путіна, Реджепа Таїпа Ердогана, Ільхама Алієва та Генерального секретаря ООН Антоніу Гутерреша. Майже всі ці лідери мали двосторонні зустрічі поза загальними сесіями.

[3] Декларація Вашингтонського саміту НАТО: https://www.nato.int/cps/en/natohq/official_texts_227678.htm

[4] Досі невідомо, чи уповноважив парламент президента Румунії підписати такий документ. Як повідомляють неофіційні джерела, президент повністю погодився на запропонований Україною варіант, натомість інші держави виступили з власними пропозиціями деяких змін відповідно до своїх інтересів.

[5] Поки що зарано давати оцінку цій події, але здається, що важливою причиною невдалого замаху є принцип різноманітності (DEI — Diversity, Equity, Inclusion), яким керуються під час найму та просування по службі в спецслужбах, а не результати, особисті якості та накопичений досвід. Крім того, політика DEI просувається і на рівні ЄС. Особисто я вважаю її результати незадовільними.

Оригінал публікації на сторінках Міжнародного інституту
Близькосхідних і Балканських досліджень (IFIMES), Словенія.

Авторський переклад «Борисфен Інтел».