Швейцарія про загрози від Китаю

Політика КНР може порушити засадничі принципи державного нейтралітету цієї альпійської країни

 

Сергій Польовик

Органи державного управління Швейцарії, як і її громадяни уважно аналізують політику КНР, яку вона веде як на європейському континенті, так і у світі. Адже така політика може порушити засадничі принципи державного нейтралітету цієї альпійської країни.

З проведенням у 2002 році місцевого референдуму Швейцарія стала членом ООН. Фактично її нейтралітетові було покладено край. Бо сьогодні, зазначає популярне місцеве видання Neue Zürcher Zeitung (NZZ), Швейцарія є членом Європейської асоціації вільної торгівлі, Світової організації торгівлі, Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Міжнародного банку реконструкції і розвитку, ОБСЄ, Організації економічної співпраці й розвитку, Ради Європи, Європейського космічного агентства, Міжнародної Федерації Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. У Швейцарії перетинаються інтереси найбільших країн світу. Саме тому за нею ще й пильно наглядають такі світові гіганти, як США, провідні країни ЄС, насамперед Франція, Німеччина, Великобританія (не зважаючи на її Brexit), та Китай.

…75 % опитаних швейцарців припускають, що Китай зможе замінити США в якості провідної економічної держави світу в найближчі двадцять років…

Тому не випадково, що саме американська компанія Fidelity International, яка має представництво у Швейцарії, вирішила замовити у жовтні минулого року соціологічне опитування з приводу того, як швейцарці ставляться до китайської експансії. За статистикою такого дослідження, відзначає NZZ, 27 % швейцарців з тривогою спостерігають за тим, як Китай наближається до рівня світової потуги (керівник представництва Fidelity у Швейцарії Юрг Рімле заявив, що він очікував навіть гірших показників). Дослідження також свідчить, що близько 75 % опитаних припускають, що Китай зможе замінити США в якості провідної економічної держави світу в найближчі двадцять років.

Чому так швейцарці ставляться до перспектив Китаю? Загалом, внаслідок тривожних подій і процесів, що там відбуваються останнім часом. Це і епідемія, викликана коронавірусом нового типу, і примусове утримання представників національної меншини уйгурів у так званих таборах перевиховання в автономному районі Сіньцзян, нещодавні демонстрації протесту у спеціальному адміністративному регіоні Гонконг проти дискримінаційної політики центральної влади. Тому більш ніж 25 % опитаних скептично налаштовані до Китаю, вважаючи, що там відсутня демократія, порушуються права людини, погані умови праці. 18 % реципієнтів стурбовані тим, що Китай стане занадто потужним і ще більше розширить свій економічний та політичний вплив.

…Зі збільшенням економічного впливу Китаю змінився і характер його поведінки на міжнародній арені…

Коментуючи такі висновки швейцарців, у Neue Zürcher Zeitung зазначається, що зі збільшенням економічного впливу Китаю змінився і характер його поведінки на міжнародній арені. Так, Пекін намагається зробити більш потужною свою роль у міжнародних організаціях, більш активно обговорювати глобальні проблеми, просувати інтереси китайських компаній за кордоном.

Але, на погляд швейцарських аналітиків, потужний Китай повинен співставляти свої амбіції з відповідальністю на міжнародному рівні, зокрема, долучатися до міжнародних миротворчих та гуманітарних місій ООН. Стурбованість і тривогу у європейців також викликає те, що Китай намагається впливати на свої засоби масової інформації, нав’язує свої політичні рішення за кордоном. Такі спроби останнім часом неодноразово мали місце на сході та південному сході Європи, застерігає видання.

Керівник представництва Fidelity у Швейцарії Юрг Рімле заявив: «Ми все ще більше знаємо про Канаду чи Великобританію, аніж про Китай». У Швейцарії та в інших країнах Європи, на відміну від Сполучених Штатів, майже немає аналітичних центрів, що спеціалізуються на вивченні Китаю. Як з’ясувалося, 83 % опитаних дізнаються про події у Китаї зі ЗМІ, і лише 1 % швейцарців завдяки тому, що регулярно їздять туди у справах.

…Європейці вважають, що пекінська ініціатива «Пояс і шлях» надає економічні дивіденди лише одній країні, а саме Китаю…

Після вступу Сі Цзіньпіна на посаду президента в 2013 році поведінка Китаю стала відверто безкомпромісною, насамперед коли йдеться про його ініціативу «Пояс і шлях» і розширення геополітичного впливу. Європейці вважають, що пекінська ініціатива «Пояс і шлях» надає економічні дивіденди лише одній країні, а саме Китаю. І це незважаючи на зусилля тих, хто намагається з ним співпрацювати. Так, у швейцарському виданні зазначається, що західним компаніям бракує серйозних замовлень, а для тих іноземних компаній, яких запросили працювати в Китаї, закриті цілі економічні галузі. В цей же час китайські компанії мають можливість вільно та на власний розсуд створювати спільні підприємства, які незабаром можуть ними і поглинатися. Такі нерівні умови для ведення бізнесу викликають атмосферу недовіри.

Щоправда, зазначається у швейцарському виданні, останнім часом Пекін став дещо поступливим щодо іноземного капіталу, дозволяючи йому із певними обмеженнями заходити на внутрішній ринок. А саме, уряд скоротив перелік секторів економіки, де запроваджені обмеження для іноземних компаній, дещо відкрив фінансовий сектор, скасував перелік вимог щодо ведення бізнесу в автомобільній галузі обов’язково у формі спільного підприємства.

…Федеральна рада Швейцарії в рамках стратегії зовнішньої політики на 2020-2023 рр. формуватиме національну стратегію щодо Китаю…

У європейських столицях, від Берна і Брюсселю до Берліну, почали жваво обговорювати китайську стратегію стосовно ЄС, вважаючи, що слід ретельніше вивчити випадки злиття і поглинання європейських компаній Китаєм. І взагалі часом навіть радять обирати для співпраці іншого стратегічного партнера. А поки що Федеральна рада Швейцарії в рамках стратегії зовнішньої політики на 2020-2023 рр. формуватиме національну стратегію щодо Китаю. Обов’язково зважаючи при цьому на так званий проект Lex China, — комплекс заходів для захисту закордонних європейських підприємств від поглинання китайським бізнесом та надійнішого контролю китайських інвестицій у Швейцарії. Хоча, зазначається у цій статті, документ нагадує собою демонстрацію сумнівного протистояння, своєрідну стратегію стримування, замість того, щоб бути серйозним механізмом стійкої та ефективної співпраці.

Останнім часом Китай все частіше опиняється у полі зору швейцарського керівництва

Парламентарі Швейцарії вже давно ведуть мову про єдину федеральну стратегію щодо Китаю. Так, представниця Християнсько-демократичної народної партії у Національній раді (нижньої палати парламенту) Елізабет Шнайдер-Шнайтер у нещодавньому своєму інтерв’ю для NZZ заявила, що оскільки інвестиції китайських державних компаній у Швейцарії збільшуються, то необхідно терміново прорахувати у такій справі всі можливі ризики.

Представник Соціал-демократичної партії у Національній раді Швейцарії Фабіан Моліна вважає, що Китай проводить монолітну і агресивну зовнішню політику, тоді як у Швейцарії існуючі сім департаментів (міністерств), 26 кантонів, а також деякі міста намагаються реалізовувати свої плани на міжнародній арені окремо один від одного.

І хоча понад десять років тому головний орган виконавчої влади (Федеральна рада) Швейцарії обіцяв, що запровадить у дію зовнішньополітичну стратегію, однак далі розмов справа не пішла. Зараз Федеральна рада знову повернулася до розробки зовнішньополітичної стратегії на 2020-2023 рр. А Федеральний департамент закордонних справ Швейцарії, разом з іншими шістьма департаментами, опрацював пункти такої стратегії. За словами Федерального міністра закордонних справ Ігнаціо Кассіса, така стратегія «охоплює тематичні пріоритети миру та безпеки, добробуту, стабільності та цифрового перетворення».

…Розглядаючи специфіку подальших відносин з Китаєм, Швейцарія зважає на можливі протиріччя між іншими основними державами-геополітичними суб’єктами…

Для самого Китаю, який швейцарці оголосили однією з пріоритетних країн у зовнішній політиці своєї країни, Федеральна рада визначила лише загальні орієнтири. Власне про щось більше буде повідомлятися згодом, заявив міністр І. Кассіс.

Однак вже навіть розділ документу із загальною оцінкою ситуації щодо зовнішньої політики Швейцарії у 2020–2023 рр. свідчить, що серйозність китайського впливу швейцарцями усвідомлено. Бо якщо у попередній стратегії (на 2016–2019 рр.) лише двічі побіжно згадувалося про цю країну, то вже тепер у документі Федеральної ради Швейцарії таких згадок майже зо два десятки. В самій угоді про вільну торгівлю, підписаній країнами у 2013 році, Китай вважається третім серед найважливіших торгових партнерів Швейцарії.

Водночас, розглядаючи специфіку подальших відносин з Китаєм, Швейцарія зважає на можливі протиріччя між іншими основними державами-геополітичними суб’єктами. Наприклад, Федеральна рада Швейцарії не виключає, що у стосунках з Китаєм цілком можливий конфлікт інтересів, оскільки у обох країн різні системи цінностей. Виходячи з цього, плануються міжвідомчі координаційні зустрічі високого рівня, покликані забезпечити монолітність Швейцарії у стосунках з Китаєм.

Соціал-демократична партія Швейцарії закликає припинити дію угоди про вільну торгівлю з Китаєм

Якщо звернутися до урядових оцінок стосовно стратегічної ініціативи Китаю «Пояс і шлях», то їх викладення досить узагальнене. Політика Федеральної ради, зазначається у виданні, полягає в тому, щоб найбільш ефективно використати можливості для досягнення національних інтересів та розвитку економіки Швейцарії, політика якої щодо Китаю повинна бути послідовною в економічному, соціальному та екологічному аспектах.

Незабаром стосунки з Китаєм розглядатиме на законодавчому рівні і парламент (Федеральні збори) Швейцарії. До речі, фракція соціал-демократів закликатиме припинити вільну торгівлю з Китаєм через порушення ним прав людини в Сіньцзяні. Оскільки це свідчить, що Пекін не дотримується взятих за угодою зобов’язань про вільну торгівлю. Хоча самі права людини в угоді про вільну торгівлю не згадуються.

Кандидатура Швейцарії до Ради Безпеки ООН

Зовнішньополітична стратегія Швейцарії стосується також інших глобальних питань. У червні ц. р. Федеральна рада офіційно подаватиме кандидатуру Швейцарії для затвердження в якості непостійного члена Ради Безпеки ООН на 2023–2024 рр. Федеральний міністр закордонних справ І. Кассіс назвав цю ініціативу основною зовнішньополітичною метою Швейцарії у справі досягнення миру та безпеки.

…З проведенням у 2002 році місцевого референдуму Швейцарія стала членом ООН. Фактично її нейтралітетові було покладено край…

Він повідомив також, що уповноважені комісії провели декілька раундів консультацій та підтримали висунення кандидатури Швейцарії. Таким чином, Швейцарія сьогодні знаходиться там, де перетинаються європейські глобальні геополітичні, економічні і фінансові інтереси найбільш поважних країн. А стосунки Швейцарії з Китаєм певним чином віддзеркалюють загальні тенденції.

У тому випадку, якщо у стосунках зі Швейцарією Китай намагатиметься занадто активно впливати економічно, то її негайно підтримають провідні компанії, мозкові центри та світові фінансові біржі.

 

Схожі публікації