Союзницький прагматизм по-американськи

Як і за чий кошт США намагаються збільшити грошове утримання своїх військ у Японії та Південній Кореї

 

 

Сергій Польовик

Австрійська Der Standard 19 листопада ц. р. повідомляє про прояви так званого прагматизму США у стосунках зі своїми геополітичними партнерами. Маються на увазі вимоги Сполучених Штатів до Японії і Південної Кореї суттєво збільшити їх фінансові платежі, щоб компенсувати зусилля американських військовослужбовців у справі протистояння Північній Кореї. Таку заяву оприлюднив президент США Дональд Трамп.

Видання з іронією зауважує, що міністр оборони США Марк Еспер незабаром може тішитися з приводу «фінансової зливи». А ось його колег, себто, міністра національної оборони Південної Кореї Чон Ген Ду та міністра оборони Японії Таро Коно така перспектива, навпаки, тільки засмутить.

Дональд Трамп, в передчутті майбутнього економічного обвалу на світових ринках і з оглядом на вірогідну війну, зараз змушений у Східній Азії чинити саме так. Принаймні, він у цьому впевнений. Як пам’ятається, раніше він наполягав укласти угоду про вільну торгівлю та здійснював тиск з цього приводу на Токіо та Сеул, які хоч і пручалися, але змушені були примиритися з такою позицією американців, навіть не зважаючи на часткову втрату ринків збуту свого експорту. Тепер, зазначається у згаданому австрійському виданні, президент Д. Трамп пішов далі, переконуючи, що два найближчих союзники США в Азії повинні значно ширше розкривати свої гаманці для сплати за розміщення на своїй території військ США.

Зустріч міністрів оборони Південної Кореї, США і Японії, 18 листопада ц.р.

Щодо конкретних коштів, то, за інформацією CNN, міністр оборони США М. Еспер вимагає від Південної Кореї 4,7 млрд доларів за розміщення 28,5 тис. американських військових у цій країні. А це майже в п’ять разів перевищує попередні домовленості. Це «чіткий і звичайний шантаж», — коментує корейський експерт Даніель Пінкстон з Міжнародної кризової групи (International Crisis Group), який викладає у філії Тройського університету (США) в Сеулі. Навіть якщо й теперішні кошти США вважають занадто малими, коментує ситуацію експерт, то це все одно слід сприймати як вимогу сплатити за захист.

 

Заперечення з Токіо

Нещодавно з’явилися інформація, що такі ж пропозиції від США надійшли Японії. За інформацією інформаційної агенції «Кьодо», колишній радник президента США з національної безпеки Джон Болтон у липні ц. р. також вимагав від на той час міністра закордонних справ Японії Таро Коно та міністра оборони цієї країни Такеші Івея вп’ятеро збільшити кошти за розміщення в Японії 54 тис. американських вояків. Сума такої вимоги сягає дев’яти замість 1,8 млрд доларів. За даними журналу Foreign Policy, Д. Трамп вимагав 8 млрд доларів США. Однак міністр закордонних справ Японії Таро Коно заперечив це повідомлення.

Скільки Японія та Південна Корея платять за розміщення американських військ

Як зазначається у австрійському друкованому виданні, міністр закордонних справ Японії може навіть дозволити собі відмовитися від виконання такої вимоги, адже чинна угода США з Японією укладена до березня 2021 року, тоді як чинність угоди з Південною Кореєю втрачається наприкінці поточного року. Тому, зазначає видання, японський уряд може спокійно спостерігати, як Південна Корея намагатиметься парирувати вимоги американського «безпекового партнера».

 

Нові аргументи

Вже у 2018 році, зазначається у Der Standard, Д. Трамп планував збільшити сплату Сеула на 50 %. Врешті-решт сторони домовилися підвищити її на 8 %. Цього разу США посилаються на нові аргументи для наступного збільшення. Минулого тижня командувач військ США в Південній Кореї генерал Роберт Абрамс безапеляційно заявив, що отримані кошти від Південної Кореї в кінцевому підсумку надаються південнокорейцям, які служать у американських військах.

Тим не менш, Південна Корея навряд чи піде на поступки, зазначається у згаданій статті, оскільки у квітні наступного року там відбуватимуться парламентські вибори. «Безапеляційні вимоги США та спосіб їх оприлюднення можуть викликати у населення антиамериканізм», — застерігає Брюс Клінгнер з Heritage Foundation. З огляду на такі підходи США, зазначає Der Standard, у деяких аналітиків виникає підозра, що Д. Трамп шукає привід для скорочення чисельності американських військ у Південній Кореї.

Протестуючі у Сеулі проти присутності військ США у Південній Кореї

 

Потенціал для шантажу — чималий

Потенціал шантажу є досить значний, переконує автор згаданої публікації: і Південна Корея, і Японія розглядають присутність американських солдатів як елемент гарантії того, що США насправді налаштовані захищати їх у випадку війни. «США, очевидно, хочуть використати вразливість Південної Кореї до ядерної загрози з боку Північної Кореї», — з обуренням зазначила у своєму коментарі права південнокорейська газета «Чосун Ільбо». Скорочення чи навіть виведення американських військ, ймовірно, матиме драматичні наслідки: якщо Японія та Південна Корея вже не зможуть розраховувати на «ядерний щит» США, то їм доведеться подбати про своє ядерне озброєння. Необхідними для цього плутонієм та ноу-хау обидві країни володіють у достатній кількості.

Американські війська у Японії та Південній Кореї

Таким чином, навіть у перевірених стратегічних партнерів США в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, а саме у Японії та Південної Кореї, спостерігається непевність щодо дійсних планів і намірів теперішньої адміністрації США про продовження відносин з ними на попередньо погоджених умовах. Подальша демонстративно прагматична та безапеляційна політика Сполучених Штатів стосовно провідних країн в регіоні може викликати там антиамериканські настрої та спонукати до дій з власного ядерного озброєння. Геополітичні наслідки від такого потенційно можливого загострення обстановки важко передбачувані. Не сприйматиметься позитивно такий процес і світовою спільнотою. Вочевидь, врешті-решт такі сценарії розвитку ситуації невигідні й США. Принаймні, у середньостроковій чи більш далекій перспективі. Проте чинний президент США продовжує дотримуватися у міжнародній політиці своєї недалекоглядної бізнесменівської політики.

Наступного року у США мають відбутися чергові президентські вибори, на які політики, експерти та міжнародні партнери США орієнтуються, як на можливе припинення непрогнозованості чи навіть вакханалії у діях теперішнього американського керівництва. Вважається, що геополітичні перспективи сучасного світу від цього лише виграють.

Схожі публікації