Військово-морські сили Іракської республіки. Частина 2

Андрій Поспєлов, кандидат історичних наук, доцент кафедри нової та новітньої історії ОНУ імені І. І. Мечникова

Частина 1. Військово-морські сили Іракської республіки. На шляху до самостійності

Частина 2. Матеріально-технічна складова і її розвиток

Не зважаючи на те, що майже усі наявні у складі ВМС Іраку до 20 березня 2003 року кораблі, катери і допоміжні судна розбомбила американська авіація, резерви для відтворення військового флоту країни ще залишалися.

По-перше, це побудовані у 1986 році в Італії і викуплені іракською стороною ще у 1987 році два вертолітні корвети типу «Асад»: F-210 «Хусса ель Хуссаїр» (Hussa el Hussair) і F-212 «Тарік ібн Зіяд» (Tariq ibn Zyjad). З неповними іракськими екіпажами вони знаходилися в порту Ла Спеція, чекаючи дозволу на від’їзд в Ірак у разі відміни міжнародних санкцій.

По-друге, це п’ять великих патрульних катерів проекту Predator 81 (тип «Насир» за іракською класифікацією), побудованих в 2002-2003 роках на замовлення уряду Іраку в Китайській республіці (Тайвань). До березня 2003 року вони були повністю укомплектовані і знаходилися в портах ОАЕ, де з початком операції «Свобода Іраку» були затримані місцевою владою. Окрім цього в Іраку знаходився, хоч і пошкоджений, один з ролкерів — десантний транспорт фінського виробництва типу «Аль Захра» (Al — Zahra) — транспорт АК- 428 «Хавла» (Khawla).

І, нарешті, по-третє, — власне, іракська суднобудівельна промисловість з національними проектами військових кораблів і катерів. Протягом 1991-2003 років суднобудівельний завод в Басрі поставляв національним ВМС оригінальні багатоцільові катери проектів «Саварі-6» і «Саварі-7» (Sawari 6/7). Це невеликі і конструктивно прості плавзасоби, водотоннажністю від 7 до 80 тонн і озброєні кулеметами, використовувалися для патрулювання на річці Шатт-ель-Араб і в акваторії 150 миль від узбережжя країни. Катер «Саварі» може розвивати швидкість до 25 вузлів. Основне бойове завдання — прихована установка мінних загороджень, для чого на цих плавзасобах передбачені мінні ангари і спеціальне устаткування, що розраховані на 4-12 контактних якірних мін типу LUGM-145 іракської розробки і виробництва. Після захоплення американцями головної військово-морської бази (ВМБ) Іраку Умм Каср, в березні 2003 року там було виявлено 6 катерів типу «Саварі-7», що переобладнуються в мінні загороджувачі. 4 з них — на плаву і 2 затоплені, але незабаром їх підняли на поверхню і ВМС США використовували для тралення фарватерів бази.

Очищення американськими військовослужбовцями акваторії Умм Касра за допомогою катера власне іракського проекту типу Sawari, побудованого в Басрі

Очищення американськими військовослужбовцями акваторії Умм Касра за допомогою катера власне іракського проекту типу Sawari, побудованого в Басрі. http://forums.airbase.ru

Окрім «Саварі», до 2002 року іракські конструктори розробили проект патрульних катерів типу «Аль-Убур» (Al Uboor). До 2004 року передбачалося побудувати за цим проектом 5 одиниць і залучати їх виключно для патрулювання річкового кордону з Ісламською Республікою Іран (ІРІ) на Шатт-ель-Арабі. Головний катер був закладений в 2002 році, проте спущений на воду лише в грудні 2003 року. За офіційними американськими даними, випробування головного «Аль-Убур», так само як і іншого з цієї серії, добудованого навесні 2004 року, не проводилися через наявність конструктивних помилок і через те, що в загальному проект застарів. На думку ж автора цих рядків, виключно політичні міркування і диктат переможців (окупаційної влади США — передусім) відіграли рокову роль в подальшій долі проекту «Аль-Убур». Так само, як і в припиненні будівництва нових і виведення із складу ВМС Іраку вже побудованих «Саварі 6/7». У новітніх же умовах продукція іракського суднобудування не відповідала завданням, що покладаються на майбутні ВМС країни.

Виходячи з цього, новим ВМС Іраку абсолютно не були потрібні не лише катери національної суднобудівної промисловості, але і ракетно-вертолітні корвети. Останні так само стоять і фактично іржавіють в італійському порту Ла-Спеція. Хоча ще в 2005 році з’явилася інформація, що вони передислоковуватимуться до Іраку і там їх (у Басрі) утилізують.

Проте, до моменту офіційного відновлення ВМС Іраку в січні 2005 року, в країні було лише п’ять патрульних катерів типу «Насир» (проект Predator 81). Попри те, що вони були порівняно нові (усі збудовані в 2000-2002 роках), і виглядали по-сучасному, але майже 2 роки зберігалися просто неба в ОАЕ і в основному стали непридатними для використання. Враховуючи, що плавзасоби з моменту їх побудови в Тайвані і до моменту створення Іракських сил оборони узбережжя перебували під американським контролем, цілком логічно було б їх відремонтувати і швидко ввести до складу ICDF. Саме тому вже в лютому 2004 року перші два катери РС-102 і РС-103 були поставлені на ремонт в сухий док в Джебель Алі. Після ремонту 30 квітня 2004 року вони зробили перехід з Манами (Бахрейн) в Умм-Каср, ставши, таким чином, першими бойовими катерами відроджених ВМС Іраку. До січня 2005 року в Ірак прибули ще 3 катери РС-101, РС-104 і РС-105, об’єм ремонтних робіт на яких був дещо менший.

Перша бойова одиниця відроджених ВМС Іраку — патрульний катер Р- 102 типу «Насир».

Перша бойова одиниця відроджених ВМС Іраку — патрульний катер Р-102 типу «Насир». http://independencenews.net/

Одночасно на території самого Іраку, на суднобудівельному заводі в Басрі,силами американських і іракських фахівців були доведені до обмежено боєздатного стану 2 патрульні катери власне іракського проекту типу «Аль-Убур» (Al Uboor). Після включення до бойового складу ВМС Іраку вони час від часу виходили в море. Використовувалися в основному як навчальні і допоміжні катери, а вже в 2010 році їх зарахували до резерву.

7 патрульних катерів виявилося украй мало навіть для невеликих, відроджених в січні 2005 року Військово-Морських Сил Іраку. Більше того, вони не зовсім відповідали вимогам сучасності. Зокрема, на великих катерах незручно розміщувалися абордажні партії (через малі приміщення і невелику верхню палубу) і надувні моторні човни. Проте, завдяки відносній простоті своєї конструкції, вони надійно патрулювали територіальні води країни. До речі, з’ясувалося, що суднобудівельні потужності в Басрі зберегли свою функціональність. Тому за проектом «Аль-Убур» вирішили збудувати досконаліший патрульний катер, і назвати його «Аль-Фао». 17 лютого 2005 року, аби підтримати місцеву економіку, підписується контракт на складання шести нових іракських патрульних катерів. Перший катер з цього проекту РС-201 або Al-Faw-1 був включений до бойового складу ВМС Іраку через півроку після початку будівництва, а останній серії — РС-206 або Al-Faw-6 — 17 липня 2006 року, тобто, через 18 місяців з моменту підписання контракту. Не зважаючи на те, що в основу «Аль Фао» був покладений проект «Аль Убур», зовнішній вигляд катерів зазнав значних змін. Фінансована з оборонного бюджету Тимчасового уряду Іраку 2005 року загальна вартість серії склала всього до 15 млн. доларів.

Патрульний катер ВМС Іраку РС-201 Al-Faw-1.

Патрульний катер ВМС Іраку РС-201 Al-Faw-1. Фото: Warship Technology. — July/August 2011. — P. 37.

У 2006 році у ВМС Іраку з’явилося і перше допоміжне судно — «Аль-Шамс» (Al Shams) — колишній десантний транспорт АК-428 «Хавла» (Khawla). Переданий з судноплавної кампанії «Іракська лінія», цей ролкер був відремонтований і частково модернізований для використання як судна постачання морських нафтових платформ і плавучої бази іракських патрульних катерів. Проте, через чималі розміри і примітивність встановленого на ньому устаткування, ця допоміжна одиниця ВМС Іраку мало чим відповідала своєму призначенню. Вона потребувала заміни.

Спеціально для боротьби з диверсіями і для безпосереднього захисту нафтових терміналів Сполучені Штати Америки в 2005-2008 роках передали новим ВМС Іраку 10 легких швидкохідних катерів (фактично моторних човнів з жорстким корпусом і підвісними бензиновими моторами) концепції «rigid-hulled inflatable boat» (RHIB). Одночасно іракські ВМС поповнилися 24 швидкісними легкими катерами типу PBR «Seaspray» або «Airboats». Це була модифікація знаменитих катерів довжиною в 9,5 метрів, відомих як «Пібер» або «Пластик», спеціально створених американськими конструкторами для дій на річках В’єтнаму в 1970-і роки. Усі ці маломірні бойові одиниці озброювалися 2-3 кулеметами з калібром гвинтівки, легкими 40-мм автоматичними гранатометами, ручною піхотною зброєю екіпажу, в ролі якого виступали переважно морські піхотинці, системами радіозв’язку армійського зразка і приладами нічного бачення.

Після вступу в практичну стадію підписання «KAA Protocols» (8 травня 2008 р.) в розвитку ВМС Іраку розпочався новий етап. Програму якісної модернізації корабельного складу ВМС Іраку розробила спеціально створена в Умм Касрі Місія ВМС, морської піхоти і Берегової охорони (БОХР) США з консультування і навчання ВМС Іраку — Training and Advisory Mission-Navy (ITAM(N)). Враховуючи гостру потребу в корабельно-катерних силах, зі складу БОХР США іракському флоту було передано 26 легких швидкохідних катерів з алюмінієвим корпусом типу «Defender» (FAB01 — FAB26), в основному призначених для дій на річці Шатт-ель-Араб. Втім, на практиці ці катери діють в основному в межах територіальних вод країни в Перській затоці. А БОХР Італії передала ВМС Іраку 4 швидкохідних патрульних катери типу 2010 (довжина 12,5 м і водотоннажність 23 тонни) СР-247 — СР-250 (у ВМС Іраку — Р 201 — Р 204), а також 2 більш потужні катери проекту 200, завдовжки 15 метрів (у ВМС Іраку Р 111 — Р 112, більш розширена інформація про ці катери відсутня).

Іракські і кувейтські швидкохідні катери типу «Defender».

Іракські і кувейтські швидкохідні катери типу «Defender». http://northshorejournal.org/

Дещо раніше, в 2006 році, командування ВМС Іраку, за участю військово-політичного керівництва США, уклало контракт з відомою італійською суднобудівною фірмою «Fincantieri Navale Riuniti» (суднобудівні верфі в містах Муджьяно і Рива Тригозо) на складання 4 патрульних кораблів проекту «Saetta» Mk.4, що є модернізованою версією кораблів берегової охорони Італії типу «Diciotti». Загальна сума контракту, що набув чинності в жовтні 2007 року, склала 105 млн. доларів.

Контракт передбачав не лише будівництво серії патрульних кораблів, але і підготовку протягом 7 тижнів на території Італії, в навчальному центрі Ля Спеція, екіпажів для кожного з них. Будівництво кораблів розпочалося в листопаді 2008 року і йшло досить швидкими темпами. В середньому один катер складався від 6 до 8 місяців. Протягом травня 2009 — січня 2011 років усі 4 патрульні кораблі увійшли до складу ВМС Іраку і почали охороняти морський кордон і територіальні води країни, а також всю акваторію північної частини Перської затоки. Висока автономність «Саєтт» (14 діб) і їх пристосованість до автономного плавання в умовах свіжої погоди (обумовлена ще й високим і міцним сталевим бортом) різко розширяла коло завдань відроджених ВМС Іраку. Окрім звичайного патрулювання, ці кораблі могли використовуватися і для рятувальних робіт у відкритому морі. У них було буксирне і протипожежне устаткування для підтримки сприятливого оперативно-навігаційного режиму на морських торговельних комунікаціях. Додаткові функції — метеорологічні і гідрографічні дослідження, а також обслуговування іракських нафтових платформ «Аль-Басра» і «Хор Аль-Амійя» в Перській затоці і забезпечення безпеки 5 експортних нафтових терміналів в районі порту Аль Фао, через які Ірак експортує від 80% до 95% нафти.

На нові кораблі ВМС Іраку італійського виробництва покладалися великі надії. Про це свідчать два показові факти. Коли 20 червня 2009 року в Умм-Каср після 28-денного морського переходу з Ла Спеції прибув головний «Фатех» (Fateh), його зустрічала високопоставлена делегація, до складу якої увійшли міністр оборони Іракської республіки Абдул Кадер Джассім, посол Італії в Іраку С. Е. Мауріціо Мелані, губернатор Басри і низка релігійних лідерів шиїтів. А вже 22 червня корабель попрямував на спільні навчання з ВМС Кувейту у ВМБ Міна-ель-Ахмаді, а потім — в порт Манама (Бахрейн) для проведення спільних навчань з катером ВМС Кувейту.

Прибуття в Ірак патрульного корабля «Фатех». 2009 р.

Прибуття в Ірак патрульного корабля «Фатех». 2009 р. http://www.alwatanalarabi.com

Поява у складі ВМС Іраку саме таких кораблів, придатних, у тому числі для використання і у ролі флагманів катерних загонів, дала змогу Міністерству транспорту Іраку приступити до відбудови свого морського торговельного флоту. Вже на початку 2009 року був укладений договір щодо побудови першого іракського суховантажа, а у вересні того ж року Ірак уклав контракт з швейцарською кампанією «Global Refinery of Switzerland» про спільне оперування 66 судами. А в січні 2011 року була ухвалена і перша програма щодо побудови морського торговельного флоту Іраку, що передбачає у рамках урядової інвестиційної програми складання протягом двох років 10 цивільних морських судів, загальною вартістю в 110 млн. доларів. З них — 1 пасажирське судно, 2 контейнеровози і 4 балкери.

Поповнення ВМС Іраку сучасними кораблями і катерами італійського виробництва, спеціально спроектованих для берегової охорони, багато в чому відновило боєздатність і бойовий склад військово-морських сил країни. Але за низкою елементів придбані Іраком до осені 2009 року бойові одиниці не зовсім відповідали завданням, що покладалися на іракських військових моряків, особливо з урахуванням початку виведення з Іраку американського контингенту. В зв’язку з цим до осені 2009 року Пентагон розробив комплексну програму остаточного відновлення бойових можливостей ВМС Іраку, що передбачає побудову швидкісних патрульних катерів, призначених для операцій як в районі іракського узбережжя, так і в межах 200-мильної економічної зони країни. Окремо передбачалося скласти два прибережні кораблі забезпечення, проект яких тільки належало розробити.

У вересні 2009 року Командування кораблебудування і озброєння ВМС США, у рамках програми Пентагону «Іноземний військовий продаж» (The Foreign Military Sales), уклало з компанією «Свифтшипс шипбилдерс» контракт вартістю 181 млн. дол. на проектування і складання 9 патрульних катерів проекту 35PB1208E-1455 з подальшим їх постачанням ВМС Іраку. Основний контракт передбачав і опціон на постачання шести додаткових одиниць, який був згодом реалізований МО Іраку. Контракт отримало підприємство кампанії з Морган Сіті (шт. Луїзіана). Угода також включала матеріально-технічне забезпечення катерів, постачання 30-мм гармат і кулеметів. Окремий контракт в 23,55 млн. дол. ВМС США підписали з «Свифтшипс шипбилдерс» на постачання запчастин, тренажерів, на навчання екіпажів. У рамках контракту передбачалося інтенсивне тримісячне навчання в США трьох груп іракських моряків по 3 екіпажі цих катерів (всього 96 моряків і морських офіцерів ВМС Іраку). Для останніх 6-ти катерів навчання екіпажів повинне було проходити в навчальному центрі на ВМБ Умм Каср, створеному силами ВМС Іраку.

35-й патрульний катер фірми Swiftships

35-й патрульний катер фірми Swiftships. http://navaltoday.com/

Катери, що мають повністю алюмінієвий зварний корпус і повну автономність дії до 6 діб, призначені для виконання різних завдань, включно з патрулювання прибережної акваторії, виняткової економічної зони країни на відстані до 200 миль від іракського узбережжя, спостереження і розвідки, пошуково-рятувальних операцій, догляду кораблів, забезпечення безпеки нафтових платформ і терміналів.

Програмою передбачалося складання і постачання до Іраку 15 катерів протягом 2012-2014 років. Перший катер Р-301 увійшов до складу ВМС Іраку 24 вересня 2010 року. Проте, коли 5 липня 2013 року був переданий 12-й катер з серії Р-312, командування ВМС Іраку з політичних міркувань (у рамках політичного зближення, що розпочалося, і розгортання співпраці у військово-морській області з ІРІ) припинило реалізацію контракту на останні 3 катери. На початку листопада 2013 року іракське керівництво все ж вирішило до кінця реалізувати програму, оскільки її фінансування було здійснене ще у 2012 році. Але до цього часу вже стало відомо про домовленість з ВМС КСІР ІРІ про співпрацю. І Вашингтон в різкій формі відмовився від будівництва останньої партії цих катерів.

Втім, наявність (чи відсутність) цих останніх трьох одиниць проекту 35PB1208E-1455 особливо не позначилася на спроможності бойового складу ВМС Іраку. Особливо після того, як він поповнився наприкінці 2012 року двома найбільшими кораблями флоту — прибережними судами постачання OSV (Offshore Support Vessels) проекту AMP-137. Реалізація цього проекту розпочалася в жовтні 2009 року, коли американська компанія «RiverHawk Fast Sea Frames LLC» (Тампа, штат Флорида) дістала контракт ВМС США по лінії FMS на проектування і побудову для ВМС Іраку двох багатоцільових патрульних кораблів вартістю 70,14 млн. дол. Розробку технологічного проекту OSV повинна була забезпечити канадська компанія «Genoa design international», що базується в Сент-Джонсі (Ньюфаундленд). З урахуванням радіоелектронного устаткування і озброєння загальна вартість контракту склала 86 млн. дол., а з урахуванням підготовки екіпажів — 113 млн. дол.

Нові кораблі повинні були стати найбільшими бойовими одиницями ВМС Іраку, призначеними для патрулювання прибережних вод в північній частині Перської затоки і використання як плавучих баз і судів постачання морських нафтових платформ. Кораблі мають сталеву конструкцію корпусу з алюмінієвою надбудовою.

Остаточні (у ВМБ Умм Каср, в січні 2012 р.) зображення патрульного корабля проекту АМР-137 для ВМС Іраку

 проектні зображення патрульного корабля проекту АМР-137 для ВМС Іраку з різними варіантами корисного навантаження

Остаточні (у ВМБ Умм Каср, в січні 2012 р.) і проектні зображення патрульного корабля проекту АМР-137 для ВМС Іраку з різними варіантами корисного навантаження. http://topwar.ru

Цей проект був розроблений «RiverHawk Fast Sea Frames LLC» за участю відомого йорданського конструкторського бюро King Abdullah II Design and Development Bureau (KADDB). Будівництво обох кораблів велося по субпідряду з американською верф’ю «Gulf Island Marine Fabricators LLC» в Хума (штат Луїзіана). Головний корабель OSV 401 Al Basrah був спущений на воду 4 листопада 2011 року і в період з 14 травня по 16 липня 2012 року проходив випробування, після чого тимчасово увійшов до складу ВМС США. Другий корабель OSV 402 Al Fayhaa був спущений на воду 1 лютого 2012 року і переданий на випробування 1 серпня 2012 року.

20 грудня 2012 року, під час урочистої церемонії на головній ВМБ Іраку Умм-Каср, ці кораблі офіційно передаються Військово-Морським силам Іракської республіки.

Фактично введенням до складу ВМС Іраку багатоцільових патрульних кораблів типу «Аль Басра» завершується формування нових ВМС країни, на що знадобилося загалом 8 років і приблизно 1 млрд. доларів.

Втім, на початок 2013 року ВМС Іраку хоч і вирізнялися досить сучасним корабельним складом, але при цьому мали кілька істотних недоліків. По-перше, не була реалізована програма побудови серії швидкісних прибережних патрульних катерів, на які покладалися, передусім, завдання з боротьби з морським тероризмом і диверсантами в акваторії територіальних вод країни, в основному, — біля півострова Фао, де розташовані основні нафто-експортні термінали країни. Щоправда, ще в лютому Командування кораблебудування і озброєння ВМС США оприлюднило запит про пропозиції на постачання 15-метрових катерів прибережної дії для ВМС Іраку. Проте цей проект виявився важким для виконання унаслідок невідповідності технологічно підготовлених американськими кампаніями проектів фінансовим можливостям, як Іраку, так і управлінню Пентагона по FMS.

При цьому і наявними силами іракські ВМС виконували свої завдання. Так, 16 серпня 2010 року два катери типу «Дефендер» ВМС Іраку затримали один з двох підозрілих катерів, екіпаж якого протягом кількох попередніх тижнів пограбував 4 торговельні судна закордонних власників. Втім, у 2013 році таких випадків було вже понад двадцять.

Взагалі-то в умовах виведення в грудні 2011 року американського контингенту з Іраку завдання з захисту морської нафтовидобувної і нафто-експортної іракської інфраструктури стає найбільш актуальним. Вже до середини 2012 року була зрозуміла і принципова помилка, допущена як командуванням відроджених ВМС Іраку, так і їх американськими радниками: ставка на захист морського нафто-комплексу Іраку за допомогою одного лише флоту не гарантує 100% безпеки. Особливо чітко це стало проявлятися в умовах зростання внутрішньої нестабільності у низці країн регіону Перської затоки, зокрема, Бахрейну, і різкої активізації зовнішньої і військової політики Катару, що прагнув створити так званий «газовий ОПЕК». Більше того, низка маневрів ВМС Ірану, проведених в 2010-2012 роках (зокрема Velayat-87 в квітні 2010 року і Velayat-91 в січні 2013 року), чітко свідчили про різке зростання бойових можливостей «москітного флоту» Корпусу Вартових Ісламської Революції ІРІ. Враховуючи також, що всі іракські порти з території Ірану можна було легко накрити польовою артилерією, завдання з забезпечення безпеки морського узбережжя іракської республіки і її берегової інфраструктури ставало дуже серйозним.

Його складність полягала також і в тому, що військова авіація Іраку зі складу армії і ВПС, що активно поповнюється вертольотами, легкими і транспортними літаками, через важку внутрішньополітичну ситуацію в країні не могла виділяти на постійній основі для відповідного патрулювання свої літальні апарати. До того ж на них не було спеціального устаткування і озброєння. Це остаточно було усвідомлено якраз у 2013 році.

Враховуючи повну відсутність у складі ВМС Іраку авіації, командування ВМС Іраку вирішило компенсувати цей недолік закупівлею в США безпілотних літальних апаратів. Проте сама проблема була настільки гострою, що ні тип (типи) придбаних БПЛА, ні їх кількість так і не стали надбанням гласності.

У цих умовах цілком очевидним стало зближення Іраку і Ірану по лінії їх військово-морських відомств. Тим паче, що Ісламській Республіці ВМС Іраку могли запропонувати не лише плани спільного патрулювання північної частини Перської затоки, але і, як не парадоксально, широкий досвід бойової підготовки.

 

Схожі публікації