Експрес-аналіз подій тижня № 2/06

 

КЛЮЧОВІ ЧИННИКИ МИНУЛОГО ТИЖНЯ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ У РОЗВИТКУ СИТУАЦІЇ ДОВКОЛА УКРАЇНИ НА ПЕРСПЕКТИВУ

(06.06.-12.06.2016 р.)

 

I. Особливості розвитку ситуації у зонах конфліктів на території України та довкола нашої Держави

1.1. Схід України (зона АТО)

Протягом тижня обстановка у зоні конфлікту на Сході України зберігала підвищений рівень напруженості. Фактично, російсько-терористичні сили вели вогонь уздовж всієї лінії зіткнення із застосуванням як стрілецького озброєння, так і артилерії різних калібрів та бронетанкової техніки. Середня інтенсивність обстрілів була на рівні 45-50 разів за добу. Вогневим атакам противника піддаються як позиції українських військ, так і мирні населені пункти, у т. ч. на окупованій території.

Протягом тижня перманентні обстріли з боку противника тривали в районах Авдіївки та її околицях (включаючи Бутовку, Опитне та Піски), Докучаєвська (у т. ч. Березового, Ясного та Новотроївського), по усьому західному та південному периметрах Горлівки (насамперед проти Майорська, Жванівки та Зайцево), по всій Світлодарській дузі (від Світлодарська до Новозванівки), а також на приморському напрямку (від Широкіно до Гранітного). Крім того, вівся вогонь по Станиці Луганській та місту Щастя. Масованого обстрілу зазнали також житлові квартали м. Донецьк, за рахунок чого Росія та її маріонетки намагаються перекласти на Україну відповідальність за порушення Мінських домовленостей.

Одночасно Росія розвиває та вдосконалює системи базування своїх військ у прифронтовій смузі. Так, нова передова база 1 АК ЗС РФ була розгорнута у Петровському районі Донецька, що посилює можливості дій силовиків на напрямках Донецький аеропорт — н. п. Піски.

Відмічаються також ознаки підготовки російсько-терористичних сил до відновлення наступу і вглиб території України. Так, між містами Луганськ та Щастя проводяться роботи з наведення переправи через річку Сіверський Донець, за результатами чого противник може здійснити зухвалу спробу перекинути свої сили на північ Луганської області та вийти на її адміністративний кордон.

Безпосереднім підтвердженням таких намірів противника стало масштабне постачання озброєння, військової техніки та боєприпасів для потреб російсько-терористичних сил на окупованих територіях України. Зокрема, протягом минулого тижня з Росії до України надійшов черговий ешелон зі снарядами, мінами та реактивними ракетами загальною вагою близько 500 тонн, а також батарея реактивної артилерії у складі чотирьох 122-мм установок РСЗВ «Град» та командно-штабних і транспортних автомобілів. Триває також повітряна розвідка позицій українських військ. Польоти розвідувальних БПЛА противника були зафіксовані на Донецькому, Маріупольському, Волноваському та Новоайдарському напрямках.

 

1.2. Крим

Надзвичайно важливою проблемою довкола Кримського півострова для Російської Федерації залишається питання спорудження стратегічного транспортно-мостового переходу (Керченського моста) з континентальної Росії до окупованого українського Криму, як одного з основних проектів Кремля, що мав би дати можливість встановити повний контроль путінського режиму над Кримським півостровом.

Разом з тим, через банальну нестачу коштів фінансування цього проекту зараз повністю припинено. За інформацією обізнаних російських джерел, останній раз гроші на будівництво моста виділялись компанії «Стройгазмонтаж» (мільярдера з найближчого оточення В. Путіна — Аркадія Ротенберга) у грудні 2015 року. Цього року також планувалося виділити 65,4 млрд рублів (майже 1 млрд дол. США), однак у зв’язку із фактичною відсутністю коштів у державному бюджеті РФ такої можливості у Кремля на сьогодні немає. На будівництві об’єкта склалася вкрай критична ситуація.

В умовах фактичного провалу обіцянок керівництва Російської Федерації щодо швидкого покращення економічної ситуації в Криму, режим В. Путіна продовжує політичні спекуляції довкола кримськотатарського питання. Так, з однієї сторони, Москва залякує населення Кримського півострова ісламським екстремізмом, а з іншої — намагається певним чином «задобрити» кримських татар, як одного із основних противників російської окупації Криму, шляхом надання їм різного роду преференцій і обіцянок.

Зокрема, до кінця поточного року планується створення т. зв. «Федеральної національно-культурної автономії кримських татар Росії у Республіці Крим». У рамках реалізації цього проекту проводяться переговори та підкупи проросійських лідерів кримськотатарського населення у Москві, Санкт-Петербурзі, Ростовській області, Ставропольському та Краснодарському краях РФ, а також інших регіонах Російської Федерації.

Поряд з цим тривають заходи Росії з блокування роботи в Криму усіх незалежних ЗМІ. За словами головного редактора інформаційного агентства QHA, члена Меджлісу кримськотатарського народу Г. Юксель, після захоплення Криму окупантами його інформаційне поле перейшло під повний контроль Москви з витісненням з нього ЗМІ, незгодних з політикою Кремля. З огляду на це, журналістка висловилась за необхідність розробки Україною спеціальної інформаційної політики стосовно Криму, яка має включати як підготовку відповідних програм, так і створення необхідної інфраструктури для забезпечення їх трансляції на територію Кримського півострова.

 

1.3. Україна та її союзники і партнери

США. Найважливіше значення для України має питання президентських виборів у США восени цього року. Причиною цього є принципові розбіжності у позиціях основних кандидатів на посаду глави Сполучених Штатів Америки, а саме — Хіларі Клінтон, яка виступає за продовження жорсткої політики у відношенні Росії, та Дональдом Трампом, який певним чином позиціонує себе «прихильником» режиму В. Путіна.

В умовах відверто антизахідної політики Росії, що супроводжується демонстративними провокаціями проти США та країн НАТО, проросійська позиція Д. Трампа викликає вкрай негативну реакцію, як у його противників від Демократичної партії США, так і серед союзників у таборі Республіканців. По суті, з часів Другої світової війни, розпаду Радянського Союзу та збройної агресії Росії проти України, це стало одним із визначальних чинників об’єднання інтересів обох американських партій в плані захисту національних інтересів США.

Так, у ході візиту до міста Елкхарт (шт. Алабама), Президент США Б. Обама виступив з рішучою критикою передвиборчих обіцянок Д. Трампа щодо відновлення стосунків США з Росією без урахування «українського питання». Проти політики Д. Трампа як з українського, так і з інших питань (зокрема щодо вихідців з країн Латинської Америки) виступили також і ряд його однопартійців, зокрема колишній мер Лос-Аджелесу А. Війарайгос та голова Федерації іспаномовних республіканців штату Техас А. Муніс. За їх оцінками, «…політика Д. Трампа є відвертим сюрреалізмом у сучасному світі».

Результатом цього стала цілком очікувана тенденція сталого падіння рейтингу Д. Трампа. На сьогоднішній день Хіларі Клінтон, як основний конкурент Д. Трампа, вже випереджає його на більш ніж 11 %. Тим самим фактично зводяться нанівець сподівання режиму В. Путіна щодо можливості відновлення російсько-американських стосунків та пом’якшення американських санкцій проти Російської Федерації.

Свідченням зазначеного стали результати слухань у Сенаті США щодо України 9 червня ц. р., де сенатори піддали жорсткій критиці поведінку Держдепартаменту США та Пентагону щодо їх політики у відношенні України. Зокрема була висловлена глибока стурбованість «…недостатністю зусиль адміністрації Б. Обами для протистояння російській агресії в Україні». Крім того, було задано питання: «Чому більшість західних партнерів тиснуть здебільшого на Україну, а не на Росію?» Під час слухань американські законодавці відмітили також практичне зникнення з порядку денного проблеми окупації Росією Криму.

Франція. 8 червня французький Сенат (верхня палата парламенту) переважною більшістю голосів підтримав резолюцію із закликом полегшити санкції проти Росії. «За» проголосували 302 сенатори, «проти» — 16.

Документ має рекомендаційний характер і закликає уряд Франції під час обговорення питання щодо санкцій проти Росії з керівництвом Євросоюзу вимагати поступового їх пом’якшення у зв’язку з «…істотним прогресом у виконанні Мінських домовленостей». Автори документа вважають, що поступове пом’якшення санкцій в економічній сфері та їх перегляд у політичній сприятимуть прогресу у виконанні Росією Мінських домовленостей по Україні. Вони також висловили жаль з приводу напружених відносин між Росією і ЄС і вважають за необхідне повернення до «довірчих і міцних» взаємних зв’язків. На думку сенаторів, «…відносини з Росією мають фундаментальне значення, а стратегічне партнерство важливо для вирішення спільних проблем».

Як відомо, 28 квітня ц. р. депутати нижньої палати французького парламенту — Національних Зборів — проголосували за резолюцію, що закликає уряд країни виступити проти антиросійських санкцій. Документ, запропонований опозицією на чолі з депутатом Тьєррі Маріані, схвалила більшістю голосів. Всього ж в голосуванні взяли участь 98 депутатів, 55 з них проголосували в підтримку резолюції, яка носила рекомендаційний характер.

ФРН. Слідом за Францією, Німеччина також захотіла скасувати санкції проти Росії. Так, Східний комітет німецької економіки, який об’єднує найбагатших бізнесменів країни, зажадав послаблення санкцій щодо Росії ще до виконання нею Мінських домовленостей. За заявою голови комітету В. Бюхеле 9 червня ц. р., «…поетапна відміна санкцій має відбуватись паралельно з кроками по реалізації Мінського процесу».

В. Бюхель нагадав, що в кінці червня ц. р. в ЄС знову прийматимуть рішення про продовження санкцій, і підкреслив, що вважає за необхідне «модифікувати» стратегію Євросоюзу. «Ми підтримуємо ініціативу міністра закордонних справ Штайнмайера, який запропонував поетапно знімати санкції паралельно з реалізацією Мінських угод. Скасування санкцій щодо Росії повинно відбутися не по завершенню Мінського процесу, а вже паралельно з істотними кроками з його реалізації», — заявив він.

За його словами, було б також добре, якщо б подібну пропозицію підтримала більшість у Брюсселі, після чого вже точно було б можна розпочати скасування режиму санкції проти Росії.

Нідерланди. Уряд Нідерландів хоче переглянути деякі пункти Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Зокрема, пропонується не надавати Україні автоматичного доступу до фінансових джерел Європейського Союзу, а також не гарантувати їй членство у складі цієї організації.

Крім того, нідерландська сторона пропонує виключити або принаймні пом’якшити пункти про співробітництво України та ЄС в оборонній сфері. Автори поправок відзначають, що сфера оборони не є компетенцією Євросоюзу і нею має займатися НАТО.

Ці ініціативи Гаага обґрунтовує необхідністю врахування негативних результатів референдуму в Нідерландах щодо угоди між Україною та ЄС. В той же час, за оцінками незалежних експертів, дійсною причиною таких пропозицій нідерландської сторони є небажання брати на себе відповідальність (а саме зараз Нідерланди головують у ЄС) за підтримку України у її протистоянні з Росією.

Провідні незалежні експерти вважають, що фактично уряд в Гаазі вдається до тихої закулісної дипломатії. Відбувається це не в останню чергу тому, що зараз Нідерланди головують у ЄС і мають можливість спробувати внести правки до деяких пунктів угоди. За інформацією ряду європейських ЗМІ, Нідерланди вже розпочали консультації з цього питання з іншими 27  країнами-членами ЄС.

У цьому зв’язку висловлюється також думка, що внесення змін до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС підірве авторитет Європейського Союзу так само, як і можлива відміна санкцій проти Росії.

За наявними оцінками, малоймовірно, що будуть прийняті зміни до референдуму про вихід Великобританії зі складу ЄС. Крім того, внесення коректив до документу необхідно обов’язково узгоджувати з Україною, чия позиція з даної «ініціативи Нідерландів» поки що не оприлюднювалась і на сьогодні є незрозумілою.

Польща. Чіткі позиції з підтримки України у її протистоянні з Російською Федерацією зберігає Польща. 8 червня ц. р. у нижній палаті Сейму (парламенту) Польщі була представлена доповідь про злочини режиму В. Путіна на Донбасі, починаючи з 2014 року. У цьому документі наводяться беззаперечні докази прямої участі російської армії в окупації українських територій, а також вбивствах та тортурах мирних громадян. Після розгляду у польському парламенті, 10 червня ц. р. ця доповідь була передана до Міжнародного суду у Гаазі.

Казахстан. За оцінками провідних незалежних експертів, проблема екстремізму та тероризму охоплює увесь пострадянський простір, підконтрольний сьогодні Російській Федерації.

Так, незважаючи на всі спроби Росії стабілізувати обстановку на Північному Кавказі, цей регіон і досі залишається «головною біллю» Москви у зв’язку з продовженням перманентної терористичної активності на його території. Свідченням цього є систематичні напади бойовиків на блок-пости та патрулі російської поліції в Чечні, Дагестані та Північній Осетії.

Однак, несподіваним та ще більш резонансним випадком став напад групи бойовиків на військову частину та збройні магазини у казахстанському місті Актобе (колишній Актюбінськ; близько 110 км від кордону з Росією) 5 червня ц. р. Майже тиждень продовжувалась спеціальна антитерористична операція силових структур і спецслужб Казахстану, в результаті якої виявлені терористи були знешкоджені. У підсумку: загинуло 17 осіб (з них 11 терористів, троє військовослужбовців та четверо цивільних), а також було поранено 37 громадян, більшість з яких — військові. При цьому знищили 13 та затримали 9 терористів.

Очевидною причиною загострення соціально-політичної та криміногенної обстановки у Казахстані є ускладнення економічної ситуації в країні внаслідок падіння світових цін на нафту, як основного продукту казахстанського експорту (1/3 експорту), і девальвації національної валюти на 86 %, а також негативного впливу на казахстанську економіку загострення економічних проблем у Росії під дією західних санкцій. Так, протягом останніх двох років економіка Казахстану знизилась більш ніж у два рази, що відповідно позначилось і на життєвому рівні населення країни.

Крім того, на ситуацію в Казахстані впливає і діяльність ісламських екстремістів у Афганістані та Іраку. За існуючою інформацією, протягом останнього року афганське відділення Ісламської Держави (ІД) проводить активну діяльність з посилення своєї присутності та впливу в країнах Центральної Азії.

За оцінками незалежних експертів, останні події в Казахстані (в т. ч. масовий страйк нафтовиків 16 грудня 2011 року в місті Жанаозен Мангістауської області; масові несанкціоновані протести проти нових поправок до Земельного кодексу протягом квітня-травня ц. р. тощо) є нічим іншим як спробами Росії розхитати внутрішньополітичну обстановку у Казахстані за «донецьким» або, що найбільш ймовірно, «сирійським» варіантами.

Характерно, що сплеск екстремізму в Казахстані пояснюється керівництвом країни проявами «кольорових революцій», «…які мають різні методи і починаються з надуманих мітингів, убивств та спроб захоплення влади». Саме наведені вище події і були визнані ознаками таких процесів.

 

II. Основні тенденції у розвитку ситуації довкола України на перспективу

2.1. Донбас

Протягом наступного тижня головним чинником у розвитку ситуації довкола України залишатиметься питання перегляду країнами ЄС санкційної політики у відношенні Росії. З огляду на принципове значення даного питання для Москви (з точки зору подальшого погіршення стану російської економіки), слід очувати активізації дій режиму В. Путіна з підтримки європейських політичних сил проросійського характеру, насамперед, у «старих» країнах-членах Європейського Союзу, зокрема ФРН, Франції, Нідерландах, Бельгії, Італії, Іспанії, Португалії, Греції. Крім того, окрема увага Москви буде спрямована на «молоді» країни-члени ЄС у Центрально-Східній Європі, в першу чергу Чехію, Словаччину та Угорщину.

Водночас активізується провокаційна діяльність Росії та підконтрольних їй бойовиків у зоні збройного конфлікту на Донбасі. За рахунок цього Москва, як і раніше, демонстративно намагатиметься перекласти на Україну відповідальність за порушення Мінських домовленостей. У цьому плані, з наближенням терміну перегляду санкційної політики Євросоюзу у відношенні Росії, значно зростає ймовірність здійснення за вказівкою з Кремля резонансних терактів з масовими жертвами серед мирного населення у Донецьку, Луганську та інших населених пунктах на окупованих територіях України.

 

2.2. Крим

Неспроможність Москви та місцевого (кримського) керівництва забезпечити мінімально прийнятні соціально-економічні умови в Криму та його стабільне сполучення з Російською Федерацією обумовлює черговий зрив курортного сезону на Кримському півострові. На відміну від попередніх років, туристичні можливості Криму вже навіть і не обговорюються в інформаційному просторі Російської Федерації. У цьому плані, незважаючи на ряд заборон російського уряду та ймовірні загрози міжнародного тероризму і катастрофи пасажирських літаків, більшість росіян віддають перевагу не Криму, а Туреччині, Єгипту та Таїланду, куди вони відбувають літаками через Білорусь та Казахстан.

 

2.3. Європейський Союз

Суттєвим викликом єдності Європейського Союзу можуть стати результати референдуму у Великобританії 23 червня ц. р. щодо подальшого перебування країни у складі ЄС. За оцінкою аудиторської компанії PwC, рішення британського населення щодо виходу Сполученого Королівства з Європейського Союзу завдасть невиправних збитків політичному іміджу цієї організації та може запустити ланцюгову реакцію щодо її повного розпаду.

Крім того, як Великобританія, так і в цілому Європейський Союз, понесуть суттєві фінансово-економічні втрати. Так, збитки Сполученого Королівства становитимуть близько 100 млрд фунтів стерлінгів, що еквівалентно понад 130 млрд дол. США. При цьому близько мільйона британських громадян можуть втратити роботу. У свою чергу, втрати європейських банків можуть досягти 100 млрд євро.

Безсумнівно, що все це обов’язково буде використано Москвою у власних інтересах з метою зміцнення російських позицій в Європі, насамперед — країнах колишнього соціалістичного табору. Водночас фактично неминучим стане і відновлення переважаючого впливу Росії на Україну та інші колишні радянські республіки.

 

2.4. Іспанія

Негативні наслідки для Європейського Союзу та України можуть мати також і результати нових парламентських виборів у Іспанії, призначених на 26 червня ц. р.

Як відомо, король Іспанії Феліпе VI, якого конституція країни наділяє формальним обов’язком пропонувати кандидатуру прем’єр-міністра, а також скликати і розпускати парламент, підписав указ про розпуск парламенту і проведення нових виборів 26 червня ц. р., оскільки обрані у грудні 2015 року депутати не змогли дійти згоди щодо кандидатури нового прем’єр-міністра. (Указ короля був підписаний у присутності спікера парламенту Пачі Лопеса, після того як опівночі 2  травня ц. р. закінчився термін для призначення нового уряду).

За даними соціологічних досліджень, на теперішній час фактичним лідером, у т. ч. за рахунок своєї передвиборчої програми щодо суттєвого збільшення соціальних витрат, є консервативна «Народна партія» Маріано Рахоя. За оцінками європейських експертів, її перемога на нових парламентських виборах призведе до катастрофи економіки Іспанії, як це раніше відбулося у Греції. У свою чергу, це підвищує загрозу виникнення нової економічної кризи, подібної до 2008-2009 років. Саме така криза змусила США та ЄС піти на перезавантаження відносин з Росією, на що саме і розраховує режим В. Путіна.

 

2.5. Грузія

За оцінками незалежних експертів, Грузію чекає спекотне політичне літо. 8 червня ц. р. у країні офіційно стартувала виборча кампанія, а 8 жовтня 2016 року відбудуться парламентські вибори. У 2012 році перемогу на них здобула коаліція «Грузинська мрія», що складалася з шести партій, набравши 55 % голосів виборців. 42 % виборців проголосували за партію «Єдиний національний рух» (ЄНР), яка знаходилась тоді при владі.

За попередньою інформацією, члени правлячої коаліції «Грузинська мрія» тепер братимуть участь у виборах самостійно. Основна конкуренція розгорнеться між партією «Грузинська мрія» та опозиційною партією ЄНР екс-президента Михайла Саакашвілі. Вважається, що обидві партії пройдуть до парламенту, проте на абсолютну більшість вони розраховувати не можуть.

Крім того, це буде найтриваліша виборча кампанія — у чотири місяці. Як правило, раніше вистачало і двох місяців, але на збільшенні терміну наполіг діючий президент країни Георгій Маргвелашвілі.

Чи допоможуть політикам додаткові місяці — покаже час, а ось бюджет країни від цього відчутно постраждає — за оцінкою ЦВК Грузії, на 3 млн ларі (1 млн 250 тис. євро).

 

www.reliablecounter.com

 

Схожі публікації