«ЕлектроМайдан» як дзеркало провальної політики Кремля

1. Змістовність, спрямованість та особливості проведення у хронології акцій протесту у Вірменії

2. Справжні причини громадського протесту у Вірменії

3. Оцінка можливих наслідків

Після Революції Гідності в Україні та початку збройної агресії Росії проти нашої Держави у 2014 році новою резонансною подією на пострадянському просторі стали масові акції протесту у Вірменії влітку цього року під досить символічною назвою «ЕлектроМайдан» (в ЗМІ події у Вірменії також називались як: «ElectricYerevan», «ЕнергоМайдан», «Тарифний Майдан», «Комунальний Майдан», «Тарифна революція», «Революція розеток» тощо).

 

 

Приводом для виступів вірменського населення стало різке підвищення владою тарифів на електроенергію

Вже минув майже місяць, як ми стали свідками акції протесту «Ні пограбуванню!», що розпочалась в Єревані 19 червня ц. р. Приводом для виступів вірменського населення стало різке підвищення владою тарифів на електроенергію, які з 1 серпня ц. р. мають вирости на 16-17 %, начебто, внаслідок загострення проблем в енергетичній галузі країни та неможливості їх вирішення у інший спосіб. Головна вимога учасників цієї акції до влади країни — відмінити нові тарифи на електроенергію. Організатори акції оголосили мирний (сидячий) пікет, але пообіцяли прийти до резиденції президента, якщо влада не відмінить рішення Комісії по врегулюванню громадських послуг щодо чергового подорожчання електроенергії для населення країни. Ініціатором акції став громадський рух «Ні пограбуванню!», до якого входять, головним чином, представники молоді, не пов’язаної з політичними чи громадськими силами.

 

 Довідка:

Тарифи на електроенергію у Вірменії підвищувалися на 15-17 % вже втретє за два роки. ЗАО «Электрические сети Армении» (генеральний директор — росіянин Є. Бібін) є 100 % дочірньою компанією російського «ИНТЕР РАО ЕЭС» (голова Ради директорів ОАО «Интер РАО» Сєчін І. І., він же — президент і голова Правління ОАО «НК «Роснефть»; заступник голови Ради директорів ОАО «Интер РАО» Шугаєв Д. Є.; голова Правління ОАО «Интер РАО» Ковальчук Б. Ю. — усі з найближчого оточення В. Путіна).

За останні 15 років вартість електроенергії у Вірменії зросла на 400 %, а природний газ сьогодні продається через дочірнє підприємство «Газпрому» на 40 % дорожче, ніж навіть в Україні.

 

На погляд експертів «Борисфен Інтел», аби визначити дійсні причини та передбачити подальший розвиток цієї акції, а також дати оцінку можливих наслідків «ЕлектроМайдану» у Вірменії, доцільно і необхідно розглянути та проаналізувати його зміст, спрямованість та особливості проведення у хронології.

 

1. Змістовність, спрямованість та особливості проведення у хронології акції протесту у Вірменії

Фактично, «ЕлектроМайдан» у Єревані розпочався ввечері 22 червня, коли кілька тисяч (за різними джерелами, від 3 до 5 тисяч) громадян перекрили проспект Баграмяна, намагаючись дістатися до так званого «урядового кварталу», де розташовані головні державні будівлі і, зокрема, знаходиться резиденція президента країни Сержа Саргсяна. Поліцейське керівництво запропонувало мітингувальникам обрати ініціативну групу для переговорів з президентом (глава держави був готовий прийняти групу учасників акції), але протестуючі відмовились. Після переговорів зі стражами порядку демонстранти розпочали зводити барикади зі сміттєвих баків, в т. ч. біля президентського палацу. Організатори акції звернулися до учасників з проханням не провокувати правоохоронні органи до застосування ними сили, а також повідомили, що серед протестуючих є провокатори.

Вранці 23 червня, після майже п’яти діб очікування відповіді від керівництва країни, активісти вирушили до резиденції президента Сержа Саргсяна, але там їх зустріли підрозділи поліції, які жорстко розігнали маніфестантів з проспекту Баграмяна. Поліція застосувала водомети (внаслідок чого постраждали до 25 осіб) і затримала 237 осіб, в т. ч. журналістів. 11 поліцейських також дістали поранення. Прокуратура Вірменії відкрила карну справу по факту протесту. За заявою представників поліції, у демонстрантів, які брали участь в акції вночі 23 червня на проспекті Баграмяна, було виявлено холодну зброю (ножі, шила, електрошокери тощо). В цей же день, в знак протесту проти силового розгону мітингу, опозиція залишила зал засідань.

Як наслідок останніх подій — до попередніх вимог активістів щодо відміни нових тарифів на електроенергію додалися вимоги звільнити затриманих під час ранкового розгону (увечері ж усі затримані й були звільнені). На повторну заяву щодо готовності С. Саргсяна зустрітися, активісти відповіли відмовою, а координаційна група запропонувала, щоб президент у прямому ефірі анулював рішення про підвищення тарифів. На проспекті Баграмяна з’явилися додаткові сили поліцейських з кийками і алюмінієвими щитами, згасло освітлення, а президентський палац знову обставили водометами.

Слід зазначити, що акцію протесту в Єревані підтримали депутати від опозиції і приєдналися до мітингувальників. На акції протесту разом з активістами на проспекті знаходились чинні і колишні депутати парламенту, артисти, науковці, бізнесмени, представники інтелігенції, які стали «живим ланцюгом» між поліцейськими та демонстрантами для запобігання насильства. За заявою голови партії «Вільні демократи» Х. Кокобеляна, вони не планували втручатись у тактику організаторів демонстрації і прибули тільки для того, щоб не допустити будь-яких інцидентів.

Акції протесту на підтримку єреванських активістів проти подорожчання електроенергії перекинулися на інші вірменські міста — Гюмрі та Ванадзорі (колишні Ленінакан і Кіровакан), а також в Аштарак, Арагацотн, і Абовян. А в Гюмрі співробітники правоохоронних органів силою затримали 12 осіб. Акції протесту підтримали і представники вірменської діаспори за кордоном — мітинги пройшли у американському Лос-Анджелесі, а також у кількох містах Франції та ФРН.

Загалом, демонстрація проти підвищення тарифів на електроенергію в Єревані проходила досить мирно. Багато мітингувальників тримали в руках державний триколірний прапор республіки. За заявами ініціаторів акції, головне — це уникнути насильства, не допустити зіткнення протестуючих з поліцією. Разом з тим, усього кілька днів вистачило єреванським активістам, щоб пересвідчитись у тотальній брехливості деяких російських ЗМІ. І, як наслідок, активісти вигнали з єреванської площі кореспондентів російського телеканалу «Звезда» за спробу «…записати черговий абсурдний пропагандистський сюжет», а кремлівському пропагандистському каналу LifeNews учасники «ЕлектроМайдану» в Єревані зіпсували «пряме включення» плакатами: «Росія 24 — в ж*пу!».

Учасники єреванської акції протесту, чисельність яких поступово збільшилась до 20 тисяч осіб, висували вже три вимоги вірменській владі: призупинити дію рішення про підвищення тарифів на електроенергію; розпочати переговори з громадськими активістами про зниження тарифів на електроенергію, а також притягти до відповідальності тих поліцейських у цивільному одязі, які застосували насильство 23 червня до активістів та журналістів. Згодом висунули ще одну вимогу — переглянути минулорічне рішення про підвищення тарифів на електроенергію, так як на той час воно також не було обґрунтоване з економічної точки зору.

Останні дні червня у Єревані також були досить спокійними. Мітингувальники чекали на рішення президента і обіцяли продовжувати акцію, якщо їхні вимоги не будуть виконані. Тим часом у Єревані проходили урядові засідання, а також засідання керівних органів провладної у Вірменії Республіканської партії, в яких брали участь президент Серж Саргсян і прем’єр-міністр країни Овік Абрамян.

27 червня на нараді з відповідальними особами у галузі економічної політики президент Серж Саргсян заявив, що до отримання висновків аудиту в компанії ЗАО «Электрические сети Армении» (ЗАТ «Електричні мережі Вірменії» — укр.; CJSC «Electric Networks of Armenia»англ.) уряд країни візьме на себе весь тягар з підвищення тарифів на електроенергію. (Домовленість про проведення аудиту була досягнута напередодні на зустрічі президента Вірменії зі співголовою вірменсько-російської міжурядової комісії, міністром транспорту РФ Максимом Соколовим). Він також не виключив, що «Электрические сети Армении»повернуться у державну власність, якщо з’ясується, що підвищення тарифів було необґрунтованим. Тим не менш, за словами глави держави, для подорожчання електроенергії були підстави і рішення про підвищення тарифів не переглядатиметься, оскільки це розвалить енергетичну систему країни. При цьому Серж Саргсян знову оголосив, що має намір запросити до себе представників протестуючих для обговорення можливих методів вирішення проблеми.

Після заяви президента мітингувальники спершу взялися святкувати «перемогу», але вже за кілька хвилин їхній настрій змінився. Почулися скандування «Ми залишаємося!», «Вимагаємо скасування!». Члени координаційної групи «Ні пограбуванню!», незважаючи на заяву президента Вірменії, вирішили продовжувати акцію протесту.

28 і 29 червня тривало протистояння та пошук компромісів між мітингувальниками (до 15–20 тисяч осіб) і силами поліції, яка була готова розігнати демонстрантів. Вона не давала можливості мітингувальникам наблизитися до урядового кварталу, фактично заблокувавши частину з них на проспекті Баграмяна. Згодом поліція почала розбирати барикади та відтісняти другу частину мітингувальників з проспекту Баграмяна на площу Свободи (загалом, демонстранти розділилися через заяви поліції про намір «зачистити» проспект, якщо активісти не перемістяться на площу Свободи).

З цього моменту в Єревані відбувалося одночасно два мітинги: на проспекті Баграмяна і сусідній з ним площі Свободи. У підсумку — рух «Ні пограбуванню!» перемістився на площу Свободи, а ті, хто залишився на проспекті Баграмяна, назвали активістів, які перемістилися, «зрадниками». По суті, учасники акції протесту в Єревані банально розкололися.

Незважаючи на продовження мітингів на початку липня (з голодуванням активістів, виголошенням двосторонніх ультиматумів, появою антикорупційних гасел, погрозами активістів щодо розширення барикад та можливою зміною тактики протестного руху — переходом від соціальних вимог до політичних тощо), їх напруженість значно зменшилась, а 6 липня, у другій половині дня, поліція остаточно розтягла барикади на проспекті Баграмяна.

8 липня «Електричні мережі Вірменії» («Электрические сети Армении»), які знаходяться у власності російської компанії, були оштрафовані на 126 тис. дол. США. За заявою вірменської влади, причина — в порушенні прав споживачів. Зокрема, «Електричні мережі Вірменії» вимагали стягувати авансові платежі з мешканців новозбудованих будинків за під’єднання до електромережі.

9 липня в Єревані закінчилася серія акцій протесту, що тривала 20 днів

9 липня на площі Свободи в Єревані закінчилася серія акцій протесту, що тривала 20 днів. Вимоги демонстрантів так і не були виконані. До речі, саме Гюмрі, а не Єреван став тим містом, де економічний протест мітингуючих дістав політичне забарвлення майже з перших днів проведення акцій: там з’явилися плакати «Націоналізація!» та лунали вимоги про відставку уряду у випадку, якщо рішення щодо підвищення тарифів на електроенергію не буде скасоване.

За оцінкою експертів «Борисфен Інтел», підґрунтя останніх подій у Вірменії набагато глибше. По суті вони свідчать про подальше поширення революційних процесів на пострадянському просторі проти тоталітарних, проросійських режимів колишніх радянських республік.

 

2. Справжні причини громадського протесту у Вірменії

Акції протесту в Єревані були спровоковані оголошенням державних комунальних служб про підвищення цін на електроенергію майже на 17 %.

Але фактично в основі громадського протесту у Вірменії були не тільки ці ціни, але й невдоволення російським домінуванням у економіці країни, а також корупція і кумівство, що складають базові засади функціонування бізнес-моделі Кремля на пострадянському просторі.

ЗАТ «Електричні мережі Вірменії» (ЕМВ) на 100 % належить російській державній компанії «Інтер РАО ЄЕС»

Відомо, що енергетична компанія ЗАТ «Електричні мережі Вірменії» (ЕМВ) на 100 % належить російській державній компанії «Інтер РАО ЄЕС». Її очолює близький друг В. Путіна — Ігор Сєчін. І демонстранти цілком обґрунтовано звинувачують компанію ЕМВ в корупції.

Наявна інформація дозволяє виділити три версії корупційної бізнес-діяльності довкола ЗАТ «Електричні мережі Вірменії», які й послужили дійсними причинами громадського протесту у Вірменії.

Версія перша. За документальною інформацією опозиційних сил, на сьогоднішній день внаслідок нецільового використання фінансових кредитів, що компанія отримала від Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), а також російського «Внешэкономбанка», ЕМВ перебуває у стані фактичного дефолту. В той же час боржниками ЕМВ є низка вірменських компаній, в т. ч. «Glendale Hills», яка належить брату президента Вірменії О. Саргсяну.

На початку червня ц. р. опозиційними силами Вірменії були оприлюднені документи про фінансову діяльність ЕМВ, що спричинило скандал у вірменському парламенті. Разом з тим, замість початку процедури дефолту ЕМВ та стягнення коштів з її боржників, уряд Вірменії спробував вирішити проблему за рахунок підвищення цін на електроенергію для вірменського населення. Ось це і викликало обурення громадян Вірменії, яким набридли зловживання корумпованої вірменської влади та її російських бізнес-партнерів. Тисячі вірменів вийшли на вулиці, висловлюючи невдоволення тим, як до них ставляться російські власники енергетичних компаній та їх маріонеткові посіпаки. Саме невиправдане завищення цін на енергоносії російськими державними компаніями призвело до того, що фактично у вірменських споживачів урвався терпець.

Версія друга. Виконавчий директор компанії ЕМВ росіянин Євген Бібін пояснив зростання цін, яке розлютило вірмен, фінансовими втратами компанії. За його словами, компанія ЕМВ має 250 млн дол. США боргу, але його причини ні урядові, ні парламентові, ні громадськості він так і не пояснив.

Разом з тим, незалежні експерти на фактах довели, що це — вигадка. Фінансовий звіт, опублікований російською держкомпанією «Інтер РАО ЄЕС», свідчить, що вона отримала 104 млн дол. США прибутку у Вірменії тільки за І-й квартал 2015 року. Для порівняння, за цей же період у 2014 році російська компанія отримала від вірменської компанії ЕМВ 60 млн дол. США. Отож очевидно, що жодних втрат у компанії ЕМВ немає. Тільки за травень ц. р. доходи компанії зросли до 12,3 млн дол. США у порівнянні з 2,3 млн дол. США за цей же період минулого року.

Версія третя. Журналісти FRE/RL (Радіо Свободи) у Вірменії з’ясували, що через компанію ЕМВ постійно відмиваються кошти. За необхідне їй технічне забезпечення вона сплачує ціну приблизно на 20 % вище за ринкову. При цьому закупівлі вона робить постійно у компаній, які мають тісні зв’язки з вірменським урядом.

Наприклад, документи компанії ЕМВ свідчать, що компанія заплатила коштів в тисячу разів більше, ніж належало заплатити, за технічне обладнання компанії «Ararat Cement Factory», власник якої впливовий вірменський олігарх Гагік Царукян (до речі, депутат Вірменського національного конгресу /парламенту/). До слова, його дочка — дружина чинного прем’єр-міністра Овіка Абраамяна.

Крім того, правозахисники «Transparency International» також визнають, що всі закупівлі і виплати вірменської компанії ЕМВ підозрілі і не дуже прозорі.

За заявою ж прем’єр-міністра Вірменії О. Абраамяна, ціна на електроенергію була збільшена з трьох причин. По-перше, 2015 рік видався маловодним роком, у зв’язку з чим гідроелектростанції не виробили достатньої кількості електроенергії. Крім того, на підвищення тарифів вплинув вимушений простій Вірменської АЕС у грудні 2013 року, який тривав 88 днів, а також девальвація національної валюти на 20 %.

Провідні міжнародні експерти (в т. ч. Фонду Джеймстоуна у Вашингтоні) зазначають, що і президент Серж Саргсян, і прем’єр-міністр Овік Абраамян не будуть розслідувати фінансово-економічні справи ЕМВ як з корупційних, так і, головним чином, з політичних причин. За їх оцінками, «…рабська залежність корумпованих високопосадовців Вірменії від росіян, а також злочинне кумівство у владних структурах країни» дорого обходяться громадянам Вірменії, яка сьогодні є єдиним близьким партнером Росії в рамках ОДКБ в регіоні Південного Кавказу. На її території розміщені військові бази РФ, крім того Єреван приєднався до путінського проекту Євразійського економічного союзу (надалі — Євразійського союзу), що, за його задумом, має стати альтернативою Європейському Союзу.

 

3. Оцінка можливих наслідків

Основною причиною протестних настроїв стало невдоволення громадян чинним правлячим режимом країни на чолі з президентом Сержем Саргсяном

Таким чином, основною причиною поширення протестних настроїв у вірменському суспільстві фактично стало невдоволення громадян чинним правлячим режимом країни на чолі з президентом Сержем Саргсяном, у якого авторитарний та тотально корумпований характер. Він не вирішує соціально-економічні проблеми країни, піклуючись лише про своє збагачення та збагачення найближчого оточення, а також відверто зраджує вірменські національні інтереси на догоду Російській Федерації.

Згадаємо, попередні акції протесту у Вірменії розпочалися ще у 2008 році з приводу фальсифікації результатів президентських виборів, однак жорстко, із застосуванням збройної сили були придушені владою. При цьому загинув десяток протестуючих. Згодом (у 2011 та 2013 роках) причиною мітингів і демонстрацій були підвищення цін на електроенергію та комунальні послуги, фальсифікація результатів виборів різного рівня, інциденти довкола російської військової бази на вірменській території (вбивство російським військовослужбовцем вірменської сім’ї у м. Гюмрі /дислокується 102-а Російська військова база/ в січні 2015 року) тощо.

Каталізатором стало різке загострення соціально-економічної ситуації у Вірменії, а також посилення корумпованості та проросійської спрямованості вірменської влади, в т. ч. після приєднання країни до Євразійського економічного союзу (ЄАЕС) з 2 січня 2015 року. Саме це і призвело до соціального вибуху в республіці в червні ц. р.

Привертає увагу той факт, що поряд з вимогами щодо зниження тарифів на електроенергію висувалися і політичні гасла щодо відставки президента та уряду Вірменії, а також виведення російських військ з вірменської території. Більш того, з метою демонстрації непохитності своїх позицій, а також прихильності до європейських та демократичних цінностей, учасниками акцій протестів піднімалися прапори України та Європейського Союзу.

Масштабність акцій протестів, відмова їх учасників від компромісів з владою, а також неготовність та фактичне побоювання застосувати силу проти мирного населення після Революції Гідності в Україні змусили керівництво Вірменії піти на певні поступки демонстрантам (принаймні, продемонструвати такі поступки) у плані проведення міжнародного моніторингу компанії ЗАТ «Електричні мережі Вірменії» та часткової компенсації державою підвищення ціни на електроенергію. Щоправда, це не задовольнило мітингувальників, але в черговий раз продемонструвало дієвість т. зв. «вуличних» методів тиску на владу у випадку нехтування нею інтересами свого населення.

Разом з тим, зважаючи саме на дійсні причини акцій протесту у Вірменії та їх наслідки, вони вже завдали катастрофічних збитків як іміджу чинної влади країни, так і популярності ідеї євразійської інтеграції та авторитету Росії, яка саме і спричинила загострення проблем вірменської національної економіки.

Зокрема, Росія опинилася у вкрай складному становищі з точки зору своїх зобов’язань перед Єреваном у рамках Організації Договору про колективну безпеку. Так, у випадку критичного загострення ситуації у Вірменії, Росія змушена надавати допомогу режиму С. Саргсяна, в тому числі із застосуванням збройної сили.

Така необхідність може виникнути у випадку переходу мирних акцій протесту у Вірменії до акцій громадянської непокори та пов’язаними з ними можливими безладами на вірменській території, що створить пряму загрозу чинній проросійській владі країни. Своєю чергою, зазначеною ситуацією може скористатися Азербайджан, який мріє про відновлення контролю над окупованими азербайджанськими територіями — Нагірним Карабахом та семи районами Азербайджану довкола нього, які були захоплені Вірменією на початку 1990-х років.

В той же час, якщо Росія вирішить втрутитися у вірменські події, то вона буде змушена вдатися до «силового прориву» через територію Грузії або до військового нападу на Азербайджан. А це викличе потужний конфлікт у Південнокавказькому регіоні з подальшим залученням до нього і Північного Кавказу Російської Федерації. Така загроза особливо небезпечна для Росії, коли зберігатиметься напруженість на півдні країни, в т. ч. під впливом спровокованого росіянами збройного протистояння на Донбасі, загострення ситуації довкола Р. Кадирова як «гаранта проросійської позиції Чечні», а також намірів екстремістської організації «Ісламська держава Іраку і Лєванта» («ІДІЛ») створити свій халіфат на територіях російського Кавказу.

До того ж акції протесту у Вірменії обов’язково послужать прикладом для інших країн-членів та потенційних учасників Євразійського економічного союзу. Зокрема, значний конфліктний потенціал наявний у Киргизстані, де загострюються як проблеми киргизької економіки, так і суперечності між північними та південними кланами, а також стосунки між киргизьким та узбецьким населенням. Крім того, не виключається поширення соціально-економічних заворушень в Казахстані, де також спостерігаються значні політико-економічні проблеми, що можуть стати підставою для народних виступів.

Ми можемо стати свідками хвилі нових, так званих, «екстравагантних» революцій

Тобто, у коротко- та середньостроковій перспективі ми можемо стати свідками цілої серії акцій протесту та непокори (можливої хвилі нових, так званих, «екстравагантних» революцій: «нафтогазових», «енергетичних», «електричних», «тарифно-комунальних», «кредитно-депозитних», «транзитних», «прикордонно-митних» тощо), які поступово охоплюватимуть низку країн, перш за все, пострадянського простору, так би мовити, проросійської спрямованості.

Чи не бажаємо ми видавати бажане за дійсне? Цілком можливо, але це досить сміливе припущення має право на існування.

Своєю чергою, виникнення нової хвилі таких революцій на просторі Євразійського економічного союзу подасть приклад і російському населенню, яке відчуватиме себе, так би мовити, цілком некомфортно в умовах подальшого ускладнення соціально-економічної ситуації в країні, особливо під дією міжнародних санкцій. Все це вже усвідомлює і керівництво Російської Федерації, що готується до можливих соціальних заворушень свого населення. Наприклад, вже є повідомлення про плани перенесення парламентських виборів в Російській Федерації на більш ранній термін — допоки режим В. Путіна ще не почав втрачати свою популярність серед росіян.

Це означає фактичний провал політики Кремля з відновлення свого контролю над країнами колишнього СРСР у рамках побудови Євразійського союзу (ЄАС) та реалізації ідей так званого проекту «Русского мира».

Колишні радянські республіки, долучившись до політико-економічних союзів з Росією, неминуче стикаються із загостренням проблем у своїй економіці та соціальній сфері

Звичайно, населення пострадянських країн поступово починає розуміти дійсну сутність своїх правлячих еліт — маріонеток Росії, а також справжні цілі керівництва Російської Федерації та методи їх досягнення. Та й інтеграційні московські ініціативи для потенційних партнерів все частіше сприймаються останніми як сукупність негативів та проблем, що нав’язуються всупереч їх власним інтересам. А керівництво РФ прагне діяти лише в інтересах російських олігархічних кіл, перерозподіляючи на їх користь економічні активи та ринки колишніх радянських республік, одночасно підтримуючи тоталітарні, корумповані та кримінальні режими, що готові зрадити національні інтереси своїх держав на користь Російської Федерації. Крім того, як показує досвід, колишні радянські республіки, долучившись до політико-економічних союзів з Росією, неминуче стикаються із загостренням проблем у своїй економіці та соціальній сфері (особливо після запровадження Заходом санкцій проти Російської Федерації).

Водночас країни СНД втрачають можливість вести політико-економічне співробітництво з іноземними державами, які не є членами проросійських інтеграційних об’єднань. Росія залучає їх до протистояння із Заходом та іншими державами (в т. ч. у рамках посилення російської військової присутності на їх території і пов’язаних з цим міжнародних проблем).

Так накопичується конфліктний потенціал в країнах-союзниках та партнерах Росії. Згодом він може бути причиною соціальних вибухів з безпосередньою участю місцевого населення, в т. ч. під антиросійськими гаслами. І Вірменія, як однин із найближчих союзників Росії — член Євразійського економічного союзу та Організації Договору про колективну безпеку, тут може послужити яскравим прикладом, який свідчить про початок якісних змін у підконтрольних росіянам країнах з колишнього СРСР, де втрачаються їхні позиції, а з ними фактично і можливість реалізації московських планів про відродження Росії як «великої світової держави».

Схожі публікації