Будь-яке примусове переселення — це злочин

Богдан Соколовський

Нещодавно, 18 травня 2017 року, вся Україна вшанувала 73-і роковини від дня примусового виселення в 1944-му році кримських татар з Криму. Значною мірою це вшанування (та в інші роки) стало можливим завдяки тому, що кримськотатарські активісти разом з Українською державою сформували і зофіціонізували об’єктивну інформацію про ті події.

Без сумніву, цим наша держава, серед інших, проявила ще один аспект цивілізованої нації. Багато хто у світі про це промовчить, але подумки зайвий раз відзначить Українську державу з повагою. Адже виключно по-людськи ми показали, що переймаємося трагедією 180 тисяч кримськотатарського етносу, який був, є і буде невід’ємною складовою українського народу. Тобто, ми зайвий раз показали, що ми є нормальна, цивілізована держава, яка керується загальноприйнятими людськими цінностями, або, як тепер прийнято говорити, — європейськими цінностями.

В часи СРСР про згадане покарання цілого етносу вголос не рекомендовано було згадувати.

Тепер же, насамперед заслуговує гнівного осуду не лише Й. Сталін і Л. Берія, а вся комуністична система, у якій зародилася й була реалізована згадана злочинна ідея. Сталін і Берія, безумовно, винні й заслуговують осуду. Але не тільки вони. Адже без участі інших вони не змогли б вигадати й реалізувати всі ті злочини, які вчинив режим. Тому треба встановити і засудити всіх причетних (у т. ч. — на місцях) і методи їх злочинних дій аби у майбутньому не допускати до влади ані носіїв таких ідей, ані їхніх методів «господарювання». В умовах радянської ментальності будь-яке таке з’ясовування було б неможливим. А ось в умовах ментальності української — актуально.

Варто зауважити, що згадане виселення не було ні першим, ані останнім подібним злочином тієї системи. Все це по суті зводилося до ліквідації прошарку населення (нації, народності, родини чи конкретної особи тощо). Комуністична система здебільшого перейняла ці методи у спадок від інших імперій, щоб вдосконалити і реалізовувати їх протягом майже всього періоду свого існування. Під час таких операцій, як «боротьба зі шпигунами», «заселення незаселених регіонів», «розкуркулення», «покарання народів» чи «вирівнювання кордонів» тощо опрацьовувалися злочинні акції, які здебільшого були покликані впроваджувати брудні політичні оборудки радянської системи.

Депортації кримських татар та українців комуністичними режимами

У цьому контексті заслуговують на увагу примусові виселення українців і поляків у Західній Україні в період 1945–1947 рр., які організували тодішні комуністичні системи в СРСР і Польщі. Про це також не згадувалося в СРСР офіційно. А постраждали від цього понад півмільйона українців і поляків. Як тільки не називали ті акції: і просто «переселення», і «Вісла», і «Обмін територіями» тощо. Та суть їх завжди зводилася до одного — ліквідації. У кращому випадку — до виривання людей з умов, які століттями формувалися і були їм рідними (таким чином припинялася їх звична життєдіяльність). У гіршому — одним з найжахливіших наслідків тих примусових переселень було те, що часто населення розплачувалися своїм життям за чужі злочини.

На жаль, багатьох свідомих свідків 1945–1947 років вже немає, і більшість з них ніхто нічого про своє примусове переселення не з’ясовував. Є ще їхні діти та онуки, окремі з яких знають про трагедію цих переселень зі щирих бесід зі своїми рідними, тобто, вони ще є носіями об’єктивної інформації. Але навіть за таких умов у нашій державі, як у випадку з кримськими татарами, було б доцільно невідкладно вивчити і об’єктивно офіційно зафіксувати ті жахливі масові переселення в Західній Україні та щороку належним чином нагадувати про ті трагічні події.

То ж справою честі нашої держави є вшанування всіх, кого свого часу примусово виселяла комуністична система з рідних місць. Це і українці, і кримські татари, і всі інші етнічні меншини, групи, родини та особи. Причому, вшанування українських переселенців має бути не менш значимим, ніж вшанування інших.

 

Схожі публікації