Туреччина: передбачувана перемога Ердогана

У неділю, 24 червня в Туреччині пройшли дострокові президентські та парламентські вибори 27-го скликання.

Підрахувавши голоси виборців, Вищий виборчий комітет Туреччини оголосив переможцем президентських виборів чинного президента країни Реджепа Таїпа Ердогана. На парламентських виборах найбільшу кількість голосів набрала Партія справедливості та розвитку, яку очолює Р. Ердоган.

Голова Вищого виборчого комітету Туреччини Саді Гювен
Голова Вищого виборчого комітету Туреччини Саді Гювен

Провідні політичні сили країни йшли на вибори у складі блоків та коаліцій, через що їм непотрібно було долати встановлений законом поріг з набору встановленої кількості голосів.

Підсумки виборів офіційно оголошуватимуться за кілька тижнів, а саме 5 липня ц. р. Станом на 27 червня, попередні підсумки виборів наступні: за Реджепа Ердогана віддали голоси 52,59 % виборців, за Мухаррема Індже проголосувало 30,64 %, за Салахаддіна Демірташа — 8,40 % виборців.

Попередній аналіз підсумків виборів по провінціях свідчить, що в містах більшість голосів набрали послідовники ідей Кемаля Ататюрка, які голосували за представника опозиції Мухаррема Індже. Курди Туреччини підтримали Салахаддіна Демірташа, а сільське населення у своїй більшості підтримало Реджепа Ердогана.

 

Попередні підсумки президентських виборів у в Туреччині
Попередні підсумки парламентських виборів у в Туреччині
Попередні підсумки президентських та парламентських виборів у в Туреччині 

 

Особливістю виборів є те, що Туреччина після виборів 24 червня 2018 року змінює форму державного управління: Турецька Республіка із парламентської стає президентською. Це означає, що всі важелі управління державою будуть зосереджені в руках президента, а парламент вирішуватиме суто законодавчі питання. Вважається, що за такого способу тиск виконавчої гілки влади на законодавчу зведеться до мінімуму.

Турецька Республіка після 24 червня 2018 року змінює форму державного управління із парламентської на президентську
Турецька Республіка після 24 червня 2018 року змінює форму державного управління із парламентської на президентську

Відповідно до конституційних змін, тепер президентські та парламентські вибори у Туреччині відбуватимуться один раз на п’ять років і одного й того ж дня. Президент республіки може обіймати посаду не більше двох разів. Однак, якщо за другої каденції президентства парламент ухвалить рішення щодо проведення дострокових виборів, чинний президент має право балотуватись ще на один термін.

Якщо з будь якої причини посада президента звільняється, а до чергових виборів залишається рік або менше, то через 60 днів, в першу неділю проводяться президентські та парламентські вибори.

Число депутатів у парламенті 27-го скликання збільшується з 550 до 600. Право голосу мають всі громадяни, яким виповнилось 18 років. Раніше право голосу мали громадяни при досягненні 25-річного віку.

За новими змінами до конституції, президент республіки призначає віце-президентів і міністрів.

У зв’язку з тим, що адміністрація прем’єр-міністра скасована, президент особисто буде доправляти у парламент республіки всі законопроекти для подальшого розгляду у відповідних комісіях.

 

Перемога Р. Ердогана була передбачуваною. Протягом останнього року він досяг відчутних результатів у Сирії. Створено «буферну зону» вздовж сирійського кордону, проведено успішну операцію в Афріні та Манбіджі. Повним ходом створюються політичні та адміністративні структури на підконтрольних територіях на півночі Сирії, Анкара гарантує їм стабільність та розвиток.

А зараз спробуємо з’ясувати, чому президентські вибори були достроковими? Можливо — через погіршення економічної ситуації в країні, наявність певної недовіри до влади. Свого часу Партія справедливості та розвитку (АКР) перемогла світське правління послідовників Кемаля Ататюрка, яке не змогло досягти відчутних успіхів у сфері економіки. Зараз АКР сама потрапила до такої ж пастки. Тому Р. Ердоган і вирішив ризикнути, оголосивши рішення про дострокові президентські і парламентські вибори. Він зміг максимально використати більшість, яка ще довіряла АКР і особисто йому, і не розчарувалась у владі. Ризикнув і виграв.

Мухаррем Індже проводив свою кампанію у рамках традиційної кемалістської пропаганди
Мухаррем Індже проводив свою кампанію у рамках традиційної кемалістської пропаганди

Існує ще кілька причин, чому перемога Р. Ердогана була передбачуваною. Опозиція відмовилась об’єднатися задля висування єдиним кандидатом колишнього президента Абдуллаха Гюля. Кожна партія висувала свого кандидата. Наприклад, кандидат від Народно-республіканської партії (CHP) Туреччини Мухаррем Індже проводив свою кампанію у рамках традиційної кемалістської пропаганди і не зумів заручитись підтримкою тих, хто ще пам’ятає часи переслідування мусульман. Частина вже розчарованих у правлячій владі громадян могла б підтримати А. Гюля. А за умови єдиного кандидата від опозиції, він міг би скласти реальну конкуренцію Р. Ердогану.

Але опозиція не виступила єдиним блоком, а Р. Ердоган зумів зробити все можливе, щоб А. Гюль не пішов на вибори. Важливу роль в цьому зіграв візит до А. Гюля начальника Генерального штабу Туреччини Хулусі Акара та Голови національної розвідки (МІТ) Хакана Фідана.

Опозиція не виступила єдиним блоком, а Реджеп Ердоган зумів зробити все, щоб Абдуллах Гюль не пішов на вибори
Опозиція не виступила єдиним блоком, а Реджеп Ердоган зумів зробити все, щоб Абдуллах Гюль не пішов на вибори

Щодо парламентських виборів, то слід мати на увазі, що коаліція правлячих партій (Партія справедливості і розвитку, АКР) та Партія Націоналістичного Руху (МНР) зберегли парламентську більшість.

Ісламська опозиція у складі Партії благоденства (SP, Saadet) і курдської Ісламської партії Huda Par пішли на вибори вкупі з СНР і Хорошою партією (IYI Party). Як наслідок, Huda Par залишилась самотньою і її курдський електорат забрала собі Партія демократії народів (HDP), яка стоїть на антиісламських та антидержавних позиціях. kisskl.com

 

26 червня президент США Д. Трамп привітав Р. Ердогана з перемогою на виборах. Він звернув увагу на необхідність подальшого поглиблення співробітництва між країнами у багатьох напрямках, включно з оборонною та воєнною сферами. Президенти двох країн домовились про зустріч в рамках саміту НАТО, який пройде в Брюсселі 11–12 липня ц. р.

Таким чином, цьогорічні вибори закріпили обраний курс розвитку Туреччини. Не слід сподіватися на радикальні зміни у політиці Анкари щодо Сирії та інших країн регіону.

 

Схожі публікації