Роль українців — «добровольців» в сирійському збройному конфлікті

Під час чергового загострення ситуації в Сирії деякі російські ЗМІ розповідають про формування в Росії та Україні так званого «російсько-українського корпусу», який нібито виступатиме на боці режиму Б.Асада. Автори цих публікацій стверджують, що за ініціативою колишніх військовослужбовців та співробітників спецслужб серед російських та українських громадян проводиться набір «добровольців» для «надання допомоги сирійським збройним силам у відновленні конституційного ладу в країн», а саме у «придушенні виступів терористів та екстремістів, які намагаються захопити владу в країн». Як стверджують організатори зазначеної акції, до «добровольчого» корпусу вже записалося кілька тисяч осіб.

Загалом такі публікації відверто провокаційні і мають на меті створити враження «спільного ставлення Росії та України до подій в Сирії в плані підтримки чинного керівництва країни». А Росія до того ж прагне як зміцнити свої міжнародні позиції, що погіршуються через її сприяння диктаторському режиму Б. Асада (нині, окрім Росії, на боці керівництва Сирії лише Іран та певною мірою Китай), так і протиставити Київ Заходу в рамках загальної російської стратегії з відновлення контролю над Україною.

Для України важливо прискіпливо розглядати розвиток подій в Сирії та довкола неї, аби мати свої, об’єктивні висновки та оцінки, які зовсім не співпадають з тими, що нав’язуються російською стороною.

У сирійського збройного конфлікту набагато глибші причини, ніж протиборство між владою та опозицією, і пояснюються вони історичними протиріччями між представниками різних течій ісламу, зокрема — шиїтами та сунітами
У сирійського збройного конфлікту набагато глибші причини, ніж протиборство між владою та опозицією, і пояснюються вони історичними протиріччями між представниками різних течій ісламу, зокрема — шиїтами та сунітами
http://forum.polismi.org/

Так, у сирійського збройного конфлікту набагато глибші причини, ніж протиборство між владою та опозицією (в тому числі екстремістськими і терористичними організаціями), і пояснюються вони історичними протиріччями між представниками різних течій ісламу, зокрема — шиїтами та сунітами. Сьогодні ці протиріччя вилилися саме у збройне протистояння, яке, по суті, є типовою громадянською війною на релігійному підґрунті між шиїтською меншиною Сирії, що репрезентує сирійську владу, та сунітською опозиційною більшістю.

Конфліктуючі сторони підтримуються зовнішніми силами, а саме: ісламськими країнами та організаціями шиїтського та сунітського штибу, а також тими державами, що переслідують свої воєнно-політичні інтереси в регіоні.

Так, на боці нинішньої сирійської влади традиційно виступають шиїтський Іран, шиїтське керівництво Іраку та ісламська екстремістська організація «Хезболла». А ще — Російська Федерація та Китай, які вважають режим Б. Асада своїм основним союзником на Близькому Сході.

Опозиційні сили Сирії підтримуються сунітськими Туреччиною, Катаром, Саудівською Аравією та ОАЕ, а також більшість західних країн та міжнародних організацій, які зробили ставку саме на сунітів у своєму протиборстві за вплив у Близькосхідному регіоні.

Виходячи з наведених обставин, розвиток ситуації в Сирії залежить як від власного потенціалу сирійської влади та опозиції, так і в більшій мірі — від зовнішньої допомоги їх союзників.

Так, завдяки постачанню зброї та боєприпасів, допомозі у вербуванні і підготовці бойовиків та організаційної підтримки з боку іноземних супротивників режиму Б. Асада, до квітня 2013 року збройним формуванням опозиції вдалося взяти під свій контроль до двох третин території Сирії та приступити до захоплення столиці країни м. Дамаск. Виникла реальна загроза падіння режиму Б .Асада.

Зрозуміло, це загрожує інтересам Росії та Ірану, які постали перед перспективою остаточної втрати своїх позицій на Близькому Сході (після зміни режиму в Лівії у 2011 році). Крім того, падіння режиму Б .Асада в Сирії сприяло б США та їх союзникам у проведенні ефективної військової операції також проти Ірану.

З огляду на це Росія та Іран різко активізували заходи з підтримки чинного сирійського керівництва. Насамперед збільшили обсяги поставок зброї та боєприпасів для потреб сирійських силових структур. Для цього широко використовувались російські та іранські військово-транспортні літаки, а також бойові кораблі ВМФ РФ. У Сирії з’явилися військові інструктори та підрозділи спеціального призначення з іранського Корпусу стражів Ісламської революції і, за деякими повідомленнями, військові радники з Росії (в основному, фахівці з питань ППО, ремонту та обслуговування бронетанкової техніки і контртерористичної діяльності).

Крім того, під впливом Ірану на боці режиму Б. Асада виступили кілька тисяч бойовиків шиїтського екстремістського руху «Хезболла» з Південного Лівану. Вони підтримали урядові війська Сирії, коли ті брали під свій контроль південно-західні райони країни неподалік сирійсько-ліванського кордону. Суттєво допомогло урядові Сирії також шиїтське керівництво Іраку, яке заблокувало постачання зброї сирійській опозиції з іракської території.

Свої заходи Росія та Іран не тільки не намагалися приховувати, але і широко висвітлювали у засобах масової інформації з метою політико-інформаційного тиску на супротивників режиму Б. Асада.

Завдяки такій допомозі уряд Сирії зміг перегрупувати свої сили, створити ударні угруповання військ на найбільш важливих напрямках та розпочати контрнаступ на опозицію. Під час бойових дій збройним силам Сирії, за підтримки загонів ополчення та збройних формувань руху «Хезболла», вдалося відтіснити загони опозиційної «Вільної сирійської армії» (ВСА) від Дамаску і відновити свій контроль над прикордонними районами з Ліваном та значно ускладнити матеріально-технічне забезпечення ВСА саме з ліванської території.

Сьогодні свої основні зусилля урядові сили Сирії зосередили на ліквідації збройних формувань повстанців у місті Алеппо — другому за значенням місті країни, фактично її економічній столиці.

Коментуючи цю ситуацію, уряд Сирії та його союзники, насамперед Росія, вже оголошують про «перелом бойових дій на сирійській території на користь режиму Б. Асада», що «створює передумови для остаточної поразки опозиції вже у найближчій перспективі».

Зі свого боку, аби не допустити цього, іноземні супротивники чинної влади Сирії збільшили свою допомогу збройним формуванням ВСА. Так, 27 травня ц. р. Рада ЄС фактично дозволила європейським країнам постачати зброю до Сирії «з метою захисту цивільного сирійського населення» (термін дії відповідного ембарго завершився 31 травня ц. р., однак керівництвом ЄС не був продовжений).

На початку червня ц. р. принципове рішення щодо відправки зброї сирійським повстанцям було ухвалене Президентом США Б. Обамою. Питання збільшення обсягів постачання зброї опозиційним силам Сирії розглядаються також керівництвом деяких арабських країн Близького Сходу та Північної Африки, в тому числі Катару, Саудівської Аравії, Об’єднаних Арабських Еміратів та Лівії.

На теперішній час плани таких поставок не оприлюднюються, однак, за словами командувача ВСА С. Ідріса в інтерв’ю телеканалу Al Arabiya, сирійська опозиція передусім зацікавлена в протитанковому та зенітному озброєнні, в тому числі в 200 протитанкових ракетах «Конкурс» російського виробництва та в 100 переносних зенітних ракетних комплексах, а також в 300 тис. патронах до автомата Калашникова, 50 тис. кулеметних патронах та 100 тис. патронах для іншого стрілецького озброєння.

У міністерстві оборони США розглядаються плани щодо встановлення обмеженої «безполітної» зони над Сирією
У міністерстві оборони США розглядаються плани щодо встановлення обмеженої «безполітної» зони над Сирією
http://obozrevatel.com/

У міністерстві оборони США розглядаються плани щодо встановлення обмеженої «безполітної» зони над Сирією. Пентагон вважає, що така зона має заглибитися на 25 км у сирійську територію вздовж кордонів з Туреччиною та Йорданією. Формально «безполітна» зона створюється для «захисту сирійських біженців від агресивних дій з боку режиму Б. Асада». Разом з тим, зона збереже під контролем повстанців прикордонні територій Сирії, як місця зосередження збройних формувань опозиції та плацдарм для подальших дій проти режиму Б. Асада.

Протягом 2012 року у північно-східних районах Туреччини розгорнулися шість батарей зенітно-ракетних комплексів (ЗРК) «Патріот» зі складу ЗС США, ФРН та Нідерландів
Протягом 2012 року у північно-східних районах Туреччини розгорнулися шість батарей зенітно-ракетних комплексів (ЗРК) «Патріот» зі складу ЗС США, ФРН та Нідерландів
http://ursa-tm.ru/

Фактично США та їх союзники вже приступили до розгортання необхідних сил та засобів для створення такої зони. Так, протягом 2012 року у північно-східних районах Туреччини розгорнулися шість батарей зенітно-ракетних комплексів (ЗРК) «Патріот» зі складу ЗС США, ФРН та Нідерландів. В червні ц. р., після завершення спільних навчань США та Йорданії, на йорданській території залишилися ще дві батареї цього ЗРК, а також американські винищувачі F-16.

До створення «безполітних» зон над Сирією можуть залучатися також і ЗРК та винищувальна авіація збройних сил Ізраїлю. При цьому, ізраїльські літаки вже завдають удари по сирійській території під приводом знищення військових складів та транспортних колон, які постачають зброю ісламському екстремістському руху «Хезболла». Зокрема, в травні ц. р. ізраїльські літаки завдали ракетні удари по пунктах управління, місцях базування та складах 4-ї танкової дивізії Національної гвардії Сирії, яка є основною ударною силою Б. Асада у боротьбі з повстанцями.

Насправді все це означає реалізацію в Сирії лівійського сценарію, який свого часу призвів до падіння режиму Каддафі. Так, збільшення обсягів допомоги сирійській опозиції з боку її іноземних союзників вже знизило темпи наступу урядових сил. Їх фактично було зупинено під м. Алеппо. Крім того, урядові сили Сирії так і не змогли перешкодити постачанню зброї повстанцям з території Туреччини та Йорданії.

Відсутність реальних перспектив перемоги нинішньої влади Сирії над повстанцями все більше усвідомлюється як самою Сирією, так і сусідніми країнами. Так, після оприлюднення планів США щодо збільшення обсягів допомоги силам сирійської опозиції, знову фіксуються випадки масового дезертирства особового складу урядових сил Сирії. Зокрема, 16 червня ц. р. до Туреччини перейшли 73 сирійських військовослужбовці (включно 7 генералів та 20 полковників), а також члени їхніх родин.

17 червня керівництво Єгипту розірвало дипломатичні відносини з Сирією та виступило за зовнішнє втручання у конфлікт, що завдало відчутних збитків міжнародним позиціям сирійського режиму на Близькому Сході.

Наведені вище обставини демонструють всю марність спроб союзників режиму Б. Асада змінити ситуацію в Сирії (в тому числі у спосіб додаткового направлення найманців до країни), що тільки затягуватиме збройний конфлікт на сирійській території. Зазначене зайвий раз підтверджує і винятково провокаційний характер планів направлення українських «добровольців» до Сирії, що лише підриває інтереси України (чого, власне і домагаються організатори цієї «акції»). Навіть більше, виступ на боці режиму Б. Асада становитиме безпосередню загрозу безпеці та життю самих «добровольців», яка набуде критичного характеру у випадку повалення чинної влади. Про це свідчить доля українських «добровольців» в Лівії, які були полонені повстанцями в 2011 році і сьогодні ще знаходяться в ув’язненні.

Схожі публікації