Китай витрачає значні кошти у Південній Азії та створює залежності

Сергій Польовик

Уважно слідкуючи за подіями у Південній Азії, аналітики відзначають, що економічна активність Китаю у цьому регіоні помітно зросла. В тому числі за допомогою його політики «м’якої сили», що не лише настійливо використовує економічні можливості регіональних країн, але й відчутно змінює їх давні партнерські стосунки із сусідньою Індією. При цьому у орбіті таких стосунків з’являються нові торгові партнери. На це, зокрема, звертає увагу власний кореспондент швейцарського видання Neue Zürcher Zeitung (NZZ) у Делі Фолькер Пабст, який опублікував на початку червня ц. р. аналітичний матеріал про геополітичну стратегію Пекіну у регіоні Південної Азії, наводячи цікаві приклади і прогнозуючи подальший розвиток ситуації у регіоні.

Кореспондент повідомляє, що завдяки значним китайським інвестиціям останнім часом суттєво покращилася інфраструктура наземних сполучень на острові Шрі-Ланка. Так, поїздка по першому, відкритому у 2015 році, сучасному автобану «Південний експрес» від столиці Коломбо до колишнього міста-фортеці Нідерландів Галле на півдні країни триває сьогодні лише 2 години. Раніше на цей шлях витрачалося часу вдвічі більше. Автобан з’єднує також портове місто Хамбантота, що на крайньому півдні Шрі-Ланки, з іншими регіонами країни. Комунікації її північних районів останнім часом також суттєво покращилися, у першу чергу, завдяки відновленій залізниці до міста Джаффна. Колись, під час громадянської війни на острові, поїздка до підконтрольного тамілам міста тривала кілька днів. Сьогодні для подолання цієї відстані необхідно всього кілька годин. Відчутному покращенню сполучення з внутрішніми регіонами країни старовинного міста Канді у центральній частині країни допоміг кредит у понад 1 млрд дол. США, який надав Китай у середині травня ц. р. для будівництва нового автобану «Центральний експрес».

Аналітики зазначають, що за допомогою таких китайських інвестиційних проектів країни потрапляють у певну економічну залежність. Останній виділений для Шрі-Ланки кредит був повністю за рахунок коштів Китаю. Тому він сьогодні став, по суті, найбільшим кредитором цієї острівної держави. Загалом, розпочинаючи з 2005 року, Китай інвестував у розвиток економіки Шрі-Ланку 15 млрд дол. США. Причому, кошти для будівництва згаданого автобану до м. Канді навіть не включені до цієї калькуляції.

 

Правду кажучи, не всі китайські інвестиційні проекти настільки ефективні та сприятливі для розвитку Шрі-Ланки, як, наприклад, будівництво мережі автобанів або спорудження найбільшої у країні теплоелектростанції у Норохчолаі на західному узбережжі острова. Так, багато запитань у фахівців викликає міський порт (Port City), збудований на штучному острові у бухті міста Коломбо. Чи порт Хамбантота, що вже тривалий час не завантажений роботою з перевалки вантажів, а новозбудовані конгрес-холл та стадіон для гри у крикет, за всієї їх величності, не затребувані і, відповідно, збиткові.

Найбільш показовими є протиріччя між фактичними потребами та потенційними можливостями аеропорту міста Маттала, що знаходиться в 15 км на північ від міста Хамбантота. Аеропорт використовується за призначенням лише раз на день, коли з нього відправляється літак. Жодний аеропорт у світі не є таким безлюдним та незавантаженим роботою, як міжнародний аеропорт «Маттала Раджапакса».

Найбільш безлюдний міжнародний аеропорт у світі «Маттала Раджапакса» на Шрі-Ланці Найбільш безлюдний міжнародний аеропорт у світі «Маттала Раджапакса» на Шрі-Ланці
Найбільш безлюдний міжнародний аеропорт у світі «Маттала Раджапакса» на Шрі-Ланці

Проте, для Китаю таке будівництво має певний сенс. Адже тут на першому плані розрахунки не економічні, а геополітичні. Надаючи кредити, китайська сторона домагається фінансової від себе залежності «підопічної» країни — стратегічно важливої через вигідне розташування в Індійському океані.

Наскільки визначальним є такий вплив — свідчить, зокрема, несподівана відмова від участі у виборах три роки тому автократичного президента Махінди Раджапаксе, який занадто відверто зорієнтував острів на Китай, що викликало спротив місцевих бізнес-еліт. Настрої протесту придушувалися, зокрема, за допомогою прибувшого до порту Коломбо китайського підводного човна для демонстрації сили, що широко висвітлювалося місцевими ЗМІ.

Черговим прикладом китайського впливу на політичну еліту Шрі-Ланки стало придушення державного спротиву китайській експансії з боку наступника М. Раджапаксе — нового президента країни Маїтріпали Сірісена. Він оголосив про завершення залежності зовнішньої політики Шрі-Ланки від Китаю та демонстративно зупинив будівництво проекту Port City у Коломбо, пославшись на шкоду зовнішньому середовищу. Проте, у зв’язку з тиском китайської сторони, через кілька місяців будівельні роботи у порту відновилися.

Зрештою, нині Китай вже не потребує демонстрації сили на Шрі-Ланці, як це було у випадку з прибуттям підводного човна. Контроль над портом Хамбантота надає йому прямого доступу до стратегічно важливої острівної інфраструктури. Оскільки Коломбо вже не спроможне обслуговувати свої борги, цей порт у 2017 році перейшов у китайське володіння на термін у 99 років.

Цей випадок показовий для всієї економічної стратегії з захоплення привабливих та геополітично важливих для Китаю регіонів шляхом юридичного оформлення прав власності на ті об’єкти і регіони, на які видавалися кредити і які, ясна річ, не можуть бути повернені. Очевидно, що така кредитна політика на державному рівні здійснюється Китаєм на підставі глибокої оцінки економічного стану країни-боржника, її міжнародних зобов’язань та можливостей виходу із залежності від Китаю шляхом перекредитування тощо.

У 2017 році порт Хамбантота на Шрі-Ланці перейшов у китайське володіння на термін у 99 років
У 2017 році порт Хамбантота на Шрі-Ланці перейшов у китайське володіння на термін у 99 років

Очевидно, і те, що Китай вживає на державному рівні всі свої можливості для всебічного вивчення майбутньої фінансової операції з контрагентом та мінімізації власних ризиків. Характерно, що кредити Китай надає, як правило, на ринкових умовах, а не як фінансування інфраструктури через міжнародні банки розвитку за пільговими процентними ставками. Це швидко викликає у країни-кредитора фінансові труднощі, що ще відчутніше збільшує політичні важелі впливу Китаю та сприяє захопленню ключових стратегічних та геополітично важливих об’єктів.

 

Регіональна стратегія

Стратегія Китаю з забезпечення свого впливу шляхом надання інвестицій та виділення кредитів не обмежується лише Шрі-Ланкою. Це спостерігається у багатьох країнах, що розташовані вздовж морського торговельного шляху в напрямку на Захід. Особливе значення таке фінансування має у Південній Азії, особливо, коли йдеться про можливість перекрити контакти з Індією сусіднім з нею державам, поставивши їх у залежність від Китаю.

Морський Шовковий шлях Китаю
Морський Шовковий шлях Китаю

На Мальдівах Китай фінансує будівництво майже 1,5-кілометрового мосту «китайсько-мальдівської дружби», що сполучає головний острів Мале з сусіднім островом Хулуле. Крім того, за рахунок фінансування з Китаю будується місцевий аеропорт.

У Бангладеш Китай розвиває особливу економічну зону біля міста Чіттагонг та будує потужну теплоелектростанцію. У риболовному портовому та курортному місті Кокс-Базар, що на узбережжі Бенгальської затоки, передбачається збудувати морський порт. Загалом Китай вже інвестував у Бангладеш 10 млрд дол. США, у середньостроковій перспективі ці кошти мають цільовий характер та спрямовані на встановлення контролю Китаю над обраними об’єктами інвестування та загалом над країною.

У Непалі планується, серед іншого, будівництво залізниці до Тібету.

Проте, найбільші інвестиції Китаю спрямовує до Пакистану. Китайсько-пакистанський транспортний коридор (CPEC) є крупним проектом на загальну суму понад 60 млрд дол. США, який включає низку транспортно-інфраструктурних проектів у регіоні між портом Гвадар на узбережжі Аравійського моря та спільним кордоном обох держав у Гімалаях. Як і Шрі-Ланка, Пакистан також вже зазнає незручностей від поточного боргового тягаря, проте продовжує брати кредити у Китаю. Як стало відомо, у зв’язку із зростанням світових цін на нафту та збільшенням загрози неминучого національного дефолту, напередодні чергових виборів Пакистан запозичив 1 млрд дол. США з метою запобігання очевидним непопулярним діям та негативному сприйняттю країни з боку МВФ.

Шрі-Ланка також отримала від Китайського банку розвитку наприкінці травня ц. р. фінансування в якості мільярдної поворотної позики.

Власне, Індія, одна з небагатьох країн, яка відверто відкидає китайську стратегічну ініціативу «Пояс і шлях» (The Belt and Road Initiative, BRI). Країна жодним чином не бажає потрапити у залежність від Китаю і, не зважаючи на високі інвестиційні потреби, не дозволяє йому брати участь у проектах з розвитку індійської стратегічної інфраструктури. Той факт, коли на багатьох картах з зображенням маршруту проекту BRI індійське портове місто Колката (колишня Калькутта) подається в якості ключового пункту китайського Морського Шовкового шляху, не можна вважати остаточним. Індія заперечує його категорично. У сусідніх південно-азійських країнах Індія намагається протидіяти впливу Китаю за допомогою дипломатичних, економічних та безпекових засобів. Проте, експерти зазначають, що з огляду на нерівні співвідношення сили та наявних засобів, Китай у цій справі має очевидну перевагу.

 

Економічні та політичні переваги

Через існуючий характер договірних відносин та реальні результати інвестиційної політики Китаю у регіоні, та з огляду на загрозу виникнення економічної та фінансової залежності, Китай не вважається бажаним кредитором для країн регіону, навіть якщо він єдиний інвестор.

На державу Шрі-Ланка, за часів правління М. Раджапаксе, через відсутність правових державних механізмів та, зокрема, брутальні дії національної армії під час громадянської війни, поширилися заходи з міжнародної ізоляції. У Пекіні на це відреагували. Зокрема, відгукнулися на проблеми Шрі-Ланки, що шукає фінансової підтримки для своєї відбудови, насамперед, шляхом участі у реалізації великих будівельних проектів на догоду самозакоханому президенту М. Раджапаксе та регіону міста Хамбантота, де він народився.

Також показовими є дані щодо деяких рівнів заборгованості країн регіону перед Китаєм:

Заборгованість країн регіону перед Китаєм, у доларах США

Країна

Заборгованість закордонним боржникам

Заборгованість перед Китаєм

Заплановані китайські проекти

Валовий національний продукт

Шрі-Ланка

51,9 млрд

8 млрд (15,4 %)

Більше 1 млрд

81 млрд

Мальдіви

1,18 млрд

850 млн (70 %)

Не відомо

4,2 млрд

Пакистан

91,2 млрд

19 млрд (22 %)

До 50 млрд

278 млрд

Бангладеш

Не відомо

Не відомо

Більше 15 млрд

285 млрд

Примітка.
Вся інформація є приблизною, оскільки в даний час отримати абсолютно точні дані складно. Всім зазначеним країнам Китай надає позики чи здійснює прямі інвестиції в їх економіку. Останні не входять до статистики заборгованості.
Шрі-Ланка: рівень заборгованості зазначений станом на 2016 рік, частина дефіциту була ліквідована шляхом переоформлення прав власності на порт Хамбантота на користь Китаю.
Бангладеш: Китай оголосив проекти на суму понад 25 млрд дол. США, з яких вже прокредитовано на суму приблизно 10 млрд доларів.
Джерело: Світовий банк, МВФ, власні дослідження NZZ

 

На Мальдівах, після демократичних форм правління країною президентом Мохаммедом Нашідом автократичний новий очільник країни Абдулла Ямін не проявляє зацікавленості у домінуванні потенційних фінансових донорів. Зокрема, керівництво Мальдівської республіки, насміхаючись, радить китайським донорам звернути увагу на Саудівську Аравію. Вважається, що більш тісне співробітництво з Пекіном дозволить Мальдівам, зокрема, звільнитися від залежності від Індії, скасувати відомі обмеження та зрівнятися у правах з цим регіональним гегемоном.

Довідково:

Президент Мальдів А. Ямін на засіданні парламенту, 21 лютого ц. р.Президент Мальдівської республіки А. Ямін у лютому 2018 року на першому офіційному цьогорічному засіданні парламенту заявив, що протягом наступних 5 років країна залучить 3,4 млрд дол. США іноземного капіталу в туризм та в інші галузі. А. Ямін заявив, що у минулому році уряд Мальдівської республіки отримав від різних країн 40 пропозицій щодо інвестицій в туризм, загальна сума яких становить близько 1,6 млрд дол. США. В інших галузях отримано 50 пропозицій щодо інвестицій загальною вартістю близько 1,8 млрд дол. США.

А. Ямін заявив, що зараз уряд країни та Всесвітній банк і Азійський банк розвитку, а також експортно-імпортні банки різних країн підтримують хороші стосунки, що сприяє розвитку економіки Мальдівської республіки в майбутньому. В якості успішного результату розвитку національної економіки називається підписання угоди про вільну торгівлю з Китаєм в минулому році. У майбутньому між Мальдівами і Китаєм на більшу частину товарів будуть введені нульові мита.

Аналогічний курс на отримання китайських інвестицій обирає Непал.

Щодо ще однієї країни, Пакистану, яка практично немає друзів на міжнародній арені, то вважається, що без Пекіна Ісламабад не зможе модернізувати місцеву економіку. Від часу припинення надання допомоги американцями ситуація у Пакистані ще більше загострилася. Автор газетної публікації відзначає, що місцеве населення також отримує вигоду від китайських коштів. Так, завдяки китайським інвестиціям значно поліпшилося енергозабезпечення, що є традиційної проблемою країни.

Щодо політичних взаємопов’язаних позицій Пакистану та Китаю, то в публікації підкреслюється, що у минулі роки Пакистан завжди міг розраховувати на вето Китаю у Раді Безпеки ООН, коли на вимогу Індії порушувалося питання щодо оголошення санкцій проти Пакистану у зв’язку з підозрою в організації терористичних актів пакистанськими ісламістами. Крім того, у переговорах щодо прийняття Індії до клубу постачальників ядерних матеріалів (Nuclear Suppliers Group, NSG) Пекін наполягає на одночасному прийнятті до клубу також Пакистану. Таким чином, як серед урядових кіл, так і серед громадськості Пакистану, з огляду на потенційну залежність від китайських кредитів, існує хоча й не однозначна, але й не завжди негативна точка зору.

 

У далекоглядній перспективі вигоду отримує Китай

У перспективі Китай може розраховувати на найбільшу вигоду від міжнародного співробітництва з країнами регіону, насамперед економічну. Оскільки значна кількість будівництв на лише фінансується Китаєм, але й реалізується китайськими будівельними фірмами, то додана вартість залишається в країні. Крім того, багато договорів складаються таким чином, що Пекіну у майбутньому дістанеться найбільше прибутків. У листопаді 2017 року стало відомо, що 91 % доходів від діяльності пакистанського порту Гвадар, збудованого протягом 2002–2005 рр. за китайський кошт, протягом 40 років будуть надходити до Китаю.

Економічні та стратегічні відносини окремих прибережних країн Південної Азії з Китаєм
Економічні та стратегічні відносини окремих прибережних країн
Південної Азії з Китаєм

Країни регіону, добре усвідомлюючи загрозу національним економікам від китайської експансії, намагаються якось захищатися. Зокрема, Непал у листопаді 2017 року відкликав свою згоду на будівництво гідроелектростанції вартістю більше 2,5 млрд дол. США у зв’язку із занадто односторонньо орієнтованими умовами контракту на користь Китаю. Через кілька днів після цього Пакистан також вирішив не реалізовувати проект будівництва греблі вартістю 14 млрд дол. США у рамках Китайсько-пакистанського транспортного коридору (CPEC).

Майже одночасно стало відомо, що уряд Бірми має намір відмінити власне рішення про будівництво глибоководного морського порту біля курортного міста та міжнародного аеропорту Кяокпю. Офіційно було посилання на нестачу коштів та надмірні видатки.

Аналітики зазначають зокрема, що Китай не надає жодних пільгових умов при кредитуванні. Його головною метою є політична влада. Вигоди та характер впливів на національні економіки і політику країн регіону складно класифікувати, проте, зазначається у публікації NZZ, в регіоні мають місце постійні прояви посилення влади Китаю, які вже не можливо ігнорувати. Зокрема, стратегічно важливі для Китаю Мальдіви вже практично виключені з обігу фінансових потоків Індії. У Непалі Китай також має більш помітний вплив, ніж це було ще кілька років тому. Під час кризи, викликаної потоками мусульманських біженців Рохінджа, стало очевидним, що протиборчі сторони (Бангладеш та Бірму) Пекін здатен ефективно змусити на вигідні для себе компроміси.

Внаслідок здійснення політично орієнтованого економічного впливу Китаю, застерігає автор публікації у NZZ, у всіх цих країнах виникає стратегічно важлива інфраструктура, на яку Пекін тим чи іншим чином може здійснювати свій вплив. На острові Шрі-Ланка підтвердженням цьому є ситуація, що утворилася навколо порту Хамбантота. Стосовно Пакистану більшість політичних оглядачів вважають, що це лише питання часу, коли у порту Гвадар з’явиться друга китайська військова база за кордоном. Встановлюючи свої правила гри та систематично збільшуючи свою присутність у регіоні, Китай згодом контролюватиме важливі морські торговельні шляхи всього світу.

 

Висновок

Найближчим часом КНР продовжуватиме свою експансіоністську політику на світовій арені, економічно знищуючи чи усуваючи потенційних конкурентів на чинних та перспективних ринках для китайських капіталів, людей та інтелектуальних потенціалів, що будуть переміщуватися в рамках ініціативи «Пояс і шлях».

Доцільно зважати на особливості ведення бізнесу Китаєм для визначення можливої участі України у його регіональних проектах. Необхідно зважати і на негативний досвід країн-боржників Китаю під час переговорів з приводу реалізації китайських проектів в Україні.

 

Схожі публікації