Близький Схід та Північна Африка. Аналітичний огляд 05/2017

 

Олексій Волович

Воєнно-політична обстановка у травні 2017 року

 

Протягом травня на Близькому Сході і в Північній Африці зберігалася напружена і нестабільна обстановка. Збройні конфлікти тривають в Сирії, Іраку, Лівії, Ємені та в інших країнах регіону. Головною подією в Туреччині був візит президента Р.Т. Ердогана до Вашингтона, де він вперше зустрівся і провів переговори з президентом США Д. Трампом. У третій декаді травня свій перший закордонний візит в якості глави держави президент США Д. Трамп здійснив до Королівства Саудівської Аравії (КСА) і Держави Ізраїль. У Сирії бойові дії між урядовими військами і терористами тривали впродовж травня в провінціях Дейр ез-Зор, Ракка, Хама, ес-Сувейда, Хомс і Алеппо. В Іраку Мосул звільняють від залишків терористичного угрупування «Ісламська держава» і операція може закінчитися в першій половині червня. В Ірані переобрано на другий термін чинного президента країни, поміркованого реформатора Хасана Роухані. У Ємені посилюються суперечності і розбіжності як між повстанцями-хуситамі і їх союзниками на чолі з екс-президентом А. Салехом, так і всередині аравійської коаліції між КСА і ОАЕ. 2 травня в Абу-Дабі відбулися прямі переговори між главою Уряду національної згоди Лівії Ф. Сараджем і командувачем Лівійською національною армією маршалом Х. Хафтаром, проте ці переговори не поклали край збройним сутичкам між ворогуючими угрупованнями на Півдні Лівії, в Бенгазі і Тріполі. 26 травня в Єгипті, в провінції аль-Мінья, невідомі терористи відкрили вогонь по автобусу з дітьми, з яких 35 загинуло і 25 поранено.

 

ТУРЕЧЧИНА

Візит президента ТР до США. 16 травня під час свого офіційного дводенного візиту до США президент Туреччини Р. Ердоган вперше зустрівся з президентом Д. Трампом. Турецькі оглядачі звертають увагу на ту обставину, що Р. Ердоган прибув до Вашингтона з Пекіна, де під час участі в китайському форумі, присвяченому проекту нового шовкового шляху — «Один пояс — один шлях», виклав цілу низку побажань на адресу США.

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган і президент США Дональд Трамп, Вашингтон, 16 травня
Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган і президент США Д. Трамп,
Вашингтон, 16 травня

В рамках візиту Р. Ердоган провів переговори з президентом США Д. Трампом, виступив перед представниками американських політологічних центрів, а також зустрівся з керівниками найбільших американських компаній. У турецьких ЗМІ зустріч Р. Ердогана і Д. Трампа в Білому домі характеризувалася як «поворотний момент» в американсько-турецьких відносинах. Під час переговорів порушувалися питання двостороннього співробітництва, зокрема, в сфері економіки, торгівлі і оборони, а також боротьби з терористичними організаціями в Сирії та Іраку. На брифінгу для преси після переговорів Д. Трамп заявив, що США завжди мали добрі стосунки з Туреччиною і зараз вони будуть значно кращими.

В Вашингтоні президент Р. Ердоган зустрівся з 40 провідними американськими інвесторами, що репрезентують компанії в різних сферах, включно ОПК, авіацію, хімічну промисловість, охорону здоров’я та інформаційні технології. Подібні зустрічі президента Туреччини з представниками американського бізнесу за характером відбуваються регулярно. США є другим найбільшим інвестором в економіку Туреччини з сумарним обсягом накопичених інвестицій на кінець 2016 року в 17,5 млрд дол. За даними посольства США в Анкарі, близько 60 американських компаній ведуть з Туреччини свою регіональну діяльність і в 2016 році понад 1400 американських компаній заплатили в Туреччині податки на суму близько 2 млрд дол.

Візит Р. Ердогана до Вашингтона відбувся через два тижні після того, як адміністрація Д. Трампа оголосила про свій намір передати підрозділам сирійських курдів важке озброєння для наступу на Ракку, захоплену бойовиками ІД. Це викликало відверте обурення в Анкарі, а візит Р. Ердогана до США опинився на межі зриву… Напередодні цього візиту президент Туреччини був дуже стурбований таким рішенням США і заявив, що спробує переконати Д. Трампа, щоб той відмовився від такого рішення. Р. Ердоган також заявив, що турецькі війська не братимуть участі в операції зі звільнення Ракки в зв’язку з тим, що США намагаються залучити до участі в цій операції курдів з YPG. Однак, на наш погляд, розуміючи, що взяття «столиці» ІД — Ракки може забрати життя багатьох сотень турецьких солдатів, Р. Ердоган вирішив, що участь сирійських курдів у взятті Ракки має сенс, оскільки його вороги (курди і бойовики ІД) знищуватимуть одне одного…

Р. Ердогану поки не вдалося умовити США, щоб ті екстрадували турецького проповідника Фетхуллу Гюлена, якого він звинувачує в організації путчу в Туреччині в липні 2016 року. На наш погляд, Анкара не наважиться зіпсувати відносини з Вашингтоном через сирійських курдів і Ф. Гюлена. Як вважає колишній посол України в Туреччині С. Корсунський, «…в Анкарі прекрасно розуміють, що їх можливості сваритися зі США мають певну межу, як і заяви про наявність альтернативи співпраці з Вашингтоном — тому Р. Ердоган утримався від гострої риторики на адресу Д. Трампа, розуміючи, що без США сирійську проблему не вирішити, про які б домовленості з Росією і Іраном не йшлося».

 

САУДІВСЬКА АРАВІЯ

20–21 травня свій перший закордонний візит в якості глави держави президент США Д. Трамп здійснив до Королівства Саудівської Аравії (КСА). Д. Трамп також мав в Ер-Ріяді зустріч з главами аравійських монархій і виступив з промовою на саміті «США — Ісламський світ» за участю 55 глав держав і урядів. Промова Д. Трампа мала чітку антиіранську спрямованість. Д. Трамп навіть назвав військові дії Саудії в Ємені складовою «війни проти тероризму», за яким стоїть Іран. При цьому деякі оглядачі зазначають, що Д. Трамп «забув» згадати про ті країни, які підтримують войовничі різновиди ісламу — салафітський і ваххабітський — та спонсорують «ісламський екстремізм». Схоже, що Д. Трамп вирішив відкрити нову сторінку у відносинах США і КСА і покласти край критичному ставленню Вашингтона до Ер-Ріяду, яке спостерігалося при адміністрації Б. Обами.

Учасники саміту саміті «США — Ісламський світ», Ер-Ріяд, 21 травня
Учасники саміту саміті «США — Ісламський світ»,
Ер-Ріяд, 21 травня

Під час переговорів Д. Трампа з королем КСА Сальманом ібн Абдель-Азізом ас-Саудом порушувалися питання двостороннього співробітництва, зокрема в енергетичній, торговельно-економічній та військово-технічній сферах. В Ер-Ріяді також відбувся американсько-саудівський економічний форум. 20 травня сторони підписали кілька угод на загальну суму 280 млрд дол. Зокрема, було укладено найбільшу в історії США оборонну угоду про постачання Саудівській Аравії озброєнь і військової техніки на суму 109,7 млрд дол. Крім того, підписано меморандум про намір США надати Саудівській Аравії американського озброєння на суму 350 млрд дол. протягом найближчих 10 років. Саудівська Аравія придбає у американців танки, артилерійські установки, бронетехніку, кораблі берегової охорони, протиракетні комплекси Patriot і THAAD.

Міністр оборони КСА, заступник наслідного принца Мухаммед бен Сальман і держсекретар США Р. Тіллерсон підписали угоду про розвиток і модернізацію збройних сил КСА. Були підписані також угоди в галузях нафтогазової промисловості, електроенергетики, охорони здоров’я та авіаперевезень. Крім того, Саудівська Аравія зобов’язалася зробити комерційні інвестиції на 250 млрд дол. в економіку США. 21 травня лідери США і КСА підписали угоду про наміри створити спільний Центр з боротьби з фінансуванням тероризму та відкрили в Ер-Ріяді Глобальний центр по боротьбі з екстремістською ідеологією. На наш погляд, зважаючи на астрономічні суми підписаних угод, Саудівська Аравія не випадково стала першою країною, яку відвідав президент США Д. Трамп. У світі знайдеться небагато держав, з якими США могли б укласти комерційні угоди на такі величезні суми.

Церемонія підписання американо-саудівських угод, Ер-Ріяд, 20 травня

Перебуваючи в Ер-Ріяді, президент США Д. Трамп офіційно запропонував створити «арабське НАТО», головна мета якого — боротьба з терористичним угрупуванням ІД і «стримування Ірану». Ідея створити «арабське НАТО» попередньо обговорювалася 17 травня на зустрічі радника президента США Джареда Кушнера і заступника наслідного принца Саудівської Аравії Мухаммеда бен Сальмана. Передбачається, що спочатку основою «арабського НАТО» можуть стати такі країни як Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати, Єгипет, Кувейт і Йорданія, а в подальшому може відбутися приєднання до них інших арабських країн.

В принципі, така ідея не нова. Подібні ідеї висувалися на різних рівнях і раніше. Відверто кажучи, я не дуже оптимістично налаштований щодо можливого успіху реалізації цього проекту, зважаючи на такі міркування. По-перше, більше 20 арабських країн з населенням в 450 млн чоловік у кількох війнах протягом минулих 70 років з маленьким Ізраїлем, населення якого сьогодні становить 8,3 млн чоловік, продемонстрували свою неспроможність попри гори зброї, які були у їх розпорядженні. (Схоже, що рівень бойового потенціалу арабських армій взагалі не залежить від якості і кількості озброєнь, з огляду на слабку професійну підготовку більшості арабських військовослужбовців як командного, так і рядового складу). По-друге, існуюча «аравійська коаліція» у складі КСА, ОАЕ, Кувейту та Бахрейну і до недавнього часу Катару в Ємені також продемонструвала свою безпорадність під час бойових дій з повстанцями-хуситами і їх союзниками з використанням надсучасних озброєнь. Сьогодні розбіжності між КСА і ОАЕ фактично розвалили цю коаліцію. По-третє, Ліга арабських держав виявилася зовсім безпорадною як у справі з врегулювання ситуації, що виникла після низки т. з. «арабських революцій» у 2011 році, так і в боротьбі проти ісламського тероризму, включно з ІД і аль-Каїдою. По-четверте, між арабськими країнами, в тому числі з арабськими країнами Перської затоки, існують досить глибокі протиріччя і розбіжності, що не дозволяє їм діяти узгоджено. По-п’яте, оскільки деякі арабські країни (Саудія, Катар, Емірати) є спонсорами т. з. «радикальних ісламістів» різних ідеологічних напрямів в Сирії, Іраку, Лівії, Ємені та інших країнах, то як вони можуть ефективно протистояти терористам? По-шосте, 15 грудня 2015 року Саудівська Аравія оголосила про створення «ісламської коаліції» у складі 34 ісламських країн для боротьби з тероризмом. Але далі цього оголошення справа не пішла і вже мало хто сьогодні згадує про цю коаліцію…

На мій погляд, «арабське НАТО» може реалізувати свій потенціал тільки, як мінімум, за двох умов. Перша — це його діяльність під патронатом чинного Північноатлантичного альянсу в рамках активізації програм НАТО — Середземноморський діалог (заснований в 1994 р.) для країн Арабського Магрибу і Стамбульська ініціатива (заснована в 2004 р.) для деяких країн Арабського Машріку. Друга — це блокування надходження фінансів і озброєнь з арабських країн переважно Перської затоки, Туреччини та Ірану для різних угруповань «радикального ісламу».

У Тегерані різко негативно оцінили візит Д. Трампа до КСА, заявивши, що президент США, що позиціонують себе як головного захисника прав людини, здійснив візит до країни, яка найбільше порушує ці права і веде війну в Ємені та Сирії. На заклик Д. Трампа під час ісламського форуму в Ер-Ріяді ізолювати Іран міністр закордонних справ ІРІ М.Дж. Заріф заявив, що «Іран, який щойно провів демократичні вибори, зазнає нападів США, що вважаються «колискою демократії». За словами М. Заріфа, головна мета візиту Д. Трампа до КСА полягала в тому, щоб «залякати саудитів надуманою іранською загрозою і витягнути з Саудії 480 млрд доларів». У своєму виступі на прес-конференції новообраний президент ІРІ Хасан Роухані, коментуючи саудівсько-американську військову оборудку, заявив, що «Саудівська Аравія вирішила свої кошти перекласти до кишені США для закупівлі озброєння, а ми будемо його виготовляти самі».

Зустріч міністра оборони Саудівської Аравії Мухаммеда бен Сальмана з президентом Росії В. Путіним, Москва, 30 травня
Зустріч міністра оборони Саудівської Аравії Мухаммеда бен Сальмана з президентом Росії В. Путіним, Москва, 30 травня

30 травня в Москві відбулися переговори президента Росії В. Путіна із заступником наслідного принца, міністром оборони Саудівської Аравії Мухаммедом бен Сальманом, під час яких обговорювалися питання співробітництва РФ і КСА з метою стабілізації світового ринку нафти, а також ситуація в Сирії. В. Путін відзначив значне зростання товарообігу між Росією і КСА. Зі свого боку Мухаммед бен Сальман заявив, що в даний час відносини між Саудівською Аравією і Росією «переживають один з найкращих етапів».

 

ДЕРЖАВА ІЗРАЇЛЬ

Візит президента США Д. Трампа до Ізраїлю. Найбільше ізраїльтяни сподівалися почути від президента США Д. Трампа під час його візиту до Ізраїлю про його позицію щодо мирного врегулювання палестинсько-ізраїльського конфлікту і перенесення посольства США з Тель-Авіва до Єрусалиму, про статус Єрусалиму і єврейських поселень на Західному березі. Однак замість цього вони почули розлогі запевнення Д. Трампа про міцну американсько-ізраїльську дружбу. Взагалі на переговорах Д. Трампа і Б. Нетаніягу пріоритети близькосхідної політики були викладені в такій послідовності: спочатку Іран, потім Сирія і лише потім Палестина. Представники американської адміністрації підкреслили, що президент вважав за краще уникнути озвучування проблем палестинсько-ізраїльського врегулювання перед телекамерами, оскільки незабаром регіон знову відвідає спеціальний представник Білого дому Д. Грінблатт, який детально обговорить з ізраїльською і палестинською сторонами питання відновлення палестинсько-ізраїльських переговорів. За деякими даними, в рамках візиту Д. Грінблатта на Близький Схід планується проведення конференції за участю представників Ізраїлю, Палестини, США, Єгипту, Йорданії і, можливо, Саудівської Аравії, де обговорюватимуться проблеми палестинсько-ізраїльського врегулювання.

Прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаніягу і президент США Д. Трамп, Єрусалим, 22 травня Палестинський лідер Махмуд Аббас і президент США Д. Трамп, Віфлеєм, 23 травня
Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаніягу і президент США Д. Трамп, Єрусалим, 22 травня Палестинський лідер Махмуд Аббас і президент США Д. Трамп,
Віфлеєм, 23 травня

Зустрічаючись з Д. Трампом в Віфлеємі, лідер Палестини Махмуд Аббас запевнював, що готовий негайно приступити до діалогу з Ізраїлем. У відповідь на це американський президент зазначив, що для переговорів ще не настав час і обмежився запевненням у підтвердженні його прихильності «встановленню справжнього довготривалого миру між палестинцями та ізраїльтянами», не уточнюючи яким чином це можна реалізувати. У відповідь на заяви М. Аббаса про окупацію Ізраїлем палестинських територій і необхідність повернення до кордонів 1967 року Д. Трамп жодного разу не озвучив фразу про створення «двох держав для двох народів», обмежившись заявою про готовність «зробити все можливе для досягнення миру між ізраїльтянами і палестинцями».

Прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаніягу кидає нову доктрину ХАМАСу в сміття
Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаніягу кидає нову доктрину ХАМАСу в сміття

Нова політична доктрина ХАМАСу. Радикальний палестинський рух ХАМАС (визнаний в ряді країн терористичним), що контролює сектор Газа, оприлюднив 1 травня нову політичну доктрину, з якої виключено пункт із закликом до знищення Ізраїлю. У новій доктрині ХАМАС підтримує «ідею створення палестинської держави в межах кордонів 1967 року». Крім того, ХАМАС відмежувався від єгипетської організації «Братів-мусульман». У документі наголошується, що ХАМАС не прагне війни, а домагається звільнення палестинських земель і припинення їх окупації мирним шляхом. Ізраїльський уряд скептично поставився до нової доктрини ХАМАСу, заявивши, що «палестинські радикали намагаються обдурити світ, але не досягнуть цієї мети». 6 травня керівником політбюро ХАМАС обраний Ісмаїл Ханія, колишній глава уряду в секторі Газа, який змінив на цій посаді Халеда Міш’аля.

Генеральний секретар виконкому Організації визволення Палестини (ООП) Саїб Урейкат склав документ, в якому висловив глибоке розчарування палестинського керівництва позицією нової американської адміністрації щодо палестинсько-ізраїльського конфлікту. Зокрема, С. Урейкат зазначає, що адміністрація Д. Трампа публічно не підтримала ідею врегулювання палестинсько-ізраїльського конфлікту на основі принципу двох держав в межах 1967 року, не визнала незаконними єврейські поселення на Західному березі, як це зробила адміністрація Б. Обами, не відмовилася від ідеї переведення посольства США з Тель-Авіва до Єрусалиму. Декларація С. Урейката також містить абсолютно неприйнятну для будь-якого ізраїльського уряду вимогу про повернення на територію Ізраїлю палестинських біженців, які залишили Палестину під час першої арабсько-ізраїльської війни 1947–1948 рр. Насправді ця вимога не може бути реалізованою хоча б тому, що кільком мільйонам палестинських біженців, точніше, їх нащадкам, просто нема куди повертатися через дуже високу щільність населення на палестинських територіях, яка доходить до кількох тисяч чоловік на 1 кв. км.

 

СИРІЯ

Зони деескалації. 6 травня набув чинності Меморандум про створення зон деескалації в Сирії, підписаний Росією, Туреччиною та Іраном 4 травня в Астані в рамках чергового раунду міжсирійських переговорів, в якому окрім представників вищезгаданих країн взяли участь делегації уряду Сирії і сирійської збройної опозиції. В якості спостерігачів були присутні спецпредставник генсека ООН по Сирії С. де Містура і делегація США на чолі з помічником держсекретаря у справах Близького Сходу С. Джонсом. Підписання Меморандуму дістало підтримку з боку ООН, США, КСА та інших країн. На даний час в західній частині Сирії формуються чотири зони деескалації, які включають провінції Ідліб, Алеппо, Латакію і Хаму, передмістя Дамаска — Східну Гуту і території в південних провінціях Дераа і Ель-Кунейтра. У зонах деескалації заборонено використовувати бойову авіацію. На їхніх кордонах облаштовуються зони безпеки і пункти моніторингу за режимом припинення вогню. Зони деескалації встановлюються на півроку з можливістю продовження. Гаранти перемир’я створять Спільну робочу групу з деескалації. Президент Сирії Б. Асад вважає, що створення зон деескалації дасть можливість сирійській опозиції скласти зброю і укласти перемир’я з урядом, але для цього потрібен час.

Зони деескалації конфлікту в Сирії
Зони деескалації конфлікту в Сирії

Бойові дії. За три весняні місяці Дамаску вдалося розширити приблизно на чверть площу підконтрольних йому територій головним чином в провінціях Алеппо і Хомс. За оцінками експертів, на 26 травня Дамаск контролював 46 % території країни, курди — 21 %, повстанці — 12 %, решту 21 % — ІД. Бойові дії урядових військ з озброєною опозицією і терористами тривали впродовж травня в провінції Хомс на схід від Пальміри, в гірському районі Каламун на кордоні з Ліваном. На північному сході країни загони курдських «Сил демократичної Сирії» (СДС) вели бої, намагаючись оволодіти містом Табка. Наступ загонів СДС на Табку вівся за масованої підтримки авіації західної коаліції. Контроль над Табкою СДС передала міській раді. На початку літа СДС планує відновити штурм міста Ракка, окупованого бойовиками ІД.

Впродовж травня літаки ПКС Росії завдавали ударів по позиціях угруповань ІД і «Джабхат ан-Нусра» в провінції Ракка з тим, щоб не допустити відходу бойовиків з центру провінції в південному напрямку. За даними арабських ЗМІ, наприкінці травня в провінціях Дераа і ес-Сувейда на кордоні кордону Сирії і Йорданії спостерігалося поява російських військовослужбовців зі складу Сил спеціальних операцій. 22 травня арабські ЗМІ повідомили про загибель в Сирії двох російських офіцерів, що служили військовими радниками в частинах сирійської армії.

Бої за звільнення м. Ракка, ситуація на кінець травня 2017 р.
Бої за звільнення м. Ракка,
ситуація на кінець травня 2017 р.

За повідомленням міноборони Росії, між командуванням курдських загонів зі складу СДС і лідерами діючих в цьому районі угруповань ІД було досягнуто домовленості про відкриття бойовикам безпечного «південного коридору» для виходу без бою в напрямку Пальміри. У коментарях російських оглядачів стверджується, що коридор для бойовиків ІД курди нібито відкрили за порадою американського командування, яке «таким чином вирішує поставлене перед ним адміністрацією США завдання в стислі терміни і з найменшими втратами звільнити Ракку». При цьому стверджується, що «Пентагон не хвилює куди діваються прихильники ІД, йому важливо встановити прапор і зробити гучні заяви про перемогу над ІД».

За даними російських джерел, командування ПКС РФ в Сирії вжило заходів для запобігання виходу бойовиків в південному напрямку. Ударами російської авіації 26 травня було знищено велику автоколону бойовиків ІД, що прямувала з Ракки в бік Пальміри. Одночасно російський фрегат «Адмірал Ессен» і підводний човен «Краснодар» з акваторії Середземного моря провели пуски чотирьох крилатих ракет «Калібр» по скупченню терористів ІД в районі на схід від Пальміри. Міноборони РФ повідомило, що «командування США, Туреччини та Ізраїлю були своєчасно поінформовані про пуски крилатих ракет».

У другій половині травня літаки сирійських ВПС завдавали ударів по цілям джихадистів в провінціях Дейр ез-Зор, Хама, ес-Сувейда і Алеппо. За даними американських джерел, 24 травня літаки сирійських ВПС, в основному винищувачі МіГ-23 і бомбардувальники Су-22, повернулися на авіабазу «Шайрат» в провінції Хомс, по якій місяць тому США завдали масованого ракетного удару. Наприкінці травня на сході провінції Алеппо тривав наступ сирійських військ з метою вибити бойовиків ІД з долини Маскана. Під час наступу від терористів було звільнено близько 10 сіл. До 21 травня урядові сили повністю звільнили від терористів адміністративний центр провінції Хомс. 29 травня закінчилося виведення бойовиків збройних опозиційних угруповань з кварталу Барзе в Дамаску. Зі звільненням цього кварталу під контроль сирійської влади перейшов весь північний Дамаск.

18 травня СДС оголосили про створення цивільної адміністрації в провінції Ракка із завданням керувати провінцією після її звільнення від бойовиків ІД. 24 травня для розвитку наступу формувань СДС на Ракку чергова партія американського озброєння і військової техніки була доставлена з Іракського Курдистану в провінцію Хасеке. У той же день стало відомо про плани Туреччини спрямувати 10-тисячне з’єднання Вільної сирійської армії із завданням перешкодити наступу формувань СДС на півночі Сирії.

Коментуючи питання постачання американського важкого озброєння формуванням сирійських курдів, президент ТР заявив, що це зашкодить стратегічному партнерству Анкари і Вашингтона. Намагаючись заспокоїти Р. Ердогана, глава Пентагону Дж. Меттіс запевнив в тому, що формування сирійських СДС залишать Ракку після її звільнення і США убезпечать південні кордони Туреччини за будь-якого розвитку ситуації в Сирії. Однак турецьке керівництво не довіряє Вашингтону, як і не вірить в те, що курди підуть з міста відразу ж після його звільнення.

 

ІРАК

Бої за Мосул, ситуація на кінець травня 2017 р.
Бої за Мосул,
ситуація на кінець травня 2017 р.

Бойові дії. Звільнення Мосула від залишків терористичного угрупування «Ісламська держава» (ІД) наближається і може завершитися в першій половині червня. Станом на 15 травня урядові війська за допомогою американського спецназу вигнали бойовиків ІД з 60 кварталів західної частини міста на правому березі річки Тигр і терористи продовжують контролювати всього 10 кварталів. До вуличних боїв з терористами залучені загони поліції, сили швидкого реагування і армійський спецназ. Підтримку з повітря надають іракські ВПС і авіація західної коаліції. За даними іракських ЗМІ, в боях за західні квартали Мосула ІД втратило понад тисячу бойовиків убитими і кілька тисяч пораненими. 24 травня стало відомо, що в зв’язку з неминучою втратою Мосула ватажок ІД Абу Бакр аль-Багдаді перебрався до Сирії і знаходиться в провінції Дейр ез-Зор неподалік від кордону з Іраком. Штаб-квартира ІД переїхала з Мосула до іракського міста Хавіджа в провінції Кіркук.

27 травня іракські війська за підтримки західної коаліції на чолі зі США розпочали штурм останніх укріплень ІД в західній частині Мосула, які займають близько 5 % території міста. Одночасно 30 травня шиїтські збройні формування «аль-Хашд аш-Шаабі» розпочали зачистку від терористів іраксько-сирійського кордону. Шиїтські бійці готові також брати участь в операціях проти ІД і в Сирії за координації з Дамаском.

Кількість біженців з числа жителів міста перевищила 400 тис. осіб і приблизно така ж кількість залишається в західній частині Мосула. Значна частина бойовиків ІД та їх прихильників з числа жителів міста змогли без особливих перешкод вийти з міста і створити осередки опору в інших районах країни. Це стало можливим через відсутність ефективної взаємодії між різними частинами іракських урядових військ, головним чином внаслідок напружених відносин між курдськими і арабськими підрозділами, а також між сунітськими і шиїтськими загонами. За даними американської розвідки, командування ІД залишило гарнізон терористів в Мосулі для того, щоб затримати в ньому іракські війська і американський спецназ з метою виграти час для створення нових тилових баз, запасних командних пунктів і осередків опору для своїх основних сил в «сунітському трикутнику» Іраку на північний захід від Багдада. Таким чином, після звільнення Мосула боротьба з ІД аж ніяк не закінчиться, про що свідчить відчутна активізація бойовиків ІД на даний час в провінції Анбар.

Помітну роль в операціях проти терористів в Іраку відіграють підрозділи Сил спеціальних операцій ЗС США. Всього на території Іраку діє близько 5 тис. військовослужбовців ЗС США і 3 тис. військовослужбовців з інших країн-членів НАТО. Крім того, в частинах і підрозділах іракських урядових військ служать близько 450 американських військових радників. Підрозділи спеціального призначення ВМС США («морські котики») беруть участь в операції зі звільнення Мосула з самого початку.

Загроза розпаду Іраку
Загроза розпаду Іраку

Перспектива референдуму про незалежність Іракського Курдистану. Згідно з прогнозами багатьох політичних спостерігачів, Ірак очікує ще одне драматичне випробування — це питання збереження цілісності країни. Єдиний Ірак може стати на шлях розпаду на три етнорелігійні незалежні державні утворення — Курдистан, Сунітський Ірак і Шиїтський Ірак. Після звільнення Мосула і повного розгрому ІД головне завдання для центрального іракського уряду в Багдаді, в якому домінують шиїти, буде полягати в тому, щоб залагодити розбіжності з сунітами на північному заході і курдами — на півночі країни. Якщо цього не вдасться досягти, то може розпочатися новий оберт громадянської війни. На сьогодні Іракський Курдистан просунувся по шляху здобуття повної незалежності далі, аніж інші регіони Іраку. За деякими даними, референдум про незалежність Курдистану може стати реальним вже восени цього року. Ідея референдуму про незалежність вже давно виношується нинішнім президентом курдської автономії Масудом Барзані.

Основною проблемою між урядом М. Барзані в Ербілі і центральним іракським урядом в Багдаді є питання розподілу нафтових родовищ в районі Кіркука. Втім, якщо навіть референдум відбудеться, незалежність Іракського Курдистану ще має визнати міжнародне співтовариство, а це питання досить проблематичне і багато в чому воно залежить від позиції Вашингтона. ООН вже заявила, що визнає незалежність Іракського Курдистану тільки після того, як це зробить Багдад. А Багдад безсумнівно цього ніколи не зробить. Без міжнародного визнання Ербіль стане ізгоєм. А не буде міжнародно-визнаного статусу Іракського Курдистану — не буде й іноземних інвестицій в його нафтову галузь. При цьому слід мати на увазі позицію Ірану, який посилює свою присутність і вплив в Іракському Курдистані через основних політичних опонентів М. Барзані. До того ж ставлення Тегерану до розколу Іраку виразно негативне. Незалежність Іракського Курдистану може стати прикладом для турецьких, сирійських та іранських курдів, що Анкарою, Тегераном і Дамаском буде сприйняте вкрай негативно.

 

ІРАН

19 травня в Ірані пройшли президентські вибори. На пост президента ІРІ претендували чотири кандидати. Чинного президента Ірану, поміркованого реформатора Хасана Роухані, переобрано на другий термін. За нього проголосували близько 57 % виборців. Друге місце (38,5 % голосів) посів колишній генпрокурор країни Ебрахім Раїсі, який представляв консервативні сили. Явка виборців перевищила 70 %.

Результати президентських виборів в Ірані
Результати президентських виборів в Ірані

Президентські вибори 2017 року проходили в Ірані в спокійній обстановці, без масових виступів протесту, характерних для виборів 2009 року. Очевидно, спокій іранців пояснювався відсутністю у Х. Роухані гідного супротивника від консервативного табору, що стало наслідком його роз’єднаності і нездатності висунути єдиного кандидата на виборах. До того ж суперники Х. Роухані на виборах не запропонували виборцям більш привабливої альтернативи його досить успішній економічній політиці. Так, зростання ВВП Ірану у 2016 році склало близько 7 %, інфляція знизилася з 40 % у 2013 році до 7,8 % в 2016 році. Експорт нафти збільшився з 1,5 млн барелів на день в 2013 році до 2,8 млн барелів у 2016 році. Кожен член іранської сім’ї отримує щомісячну виплату в 14 доларів. З березня 2016 року по березень 2017 року в Ірані було створено близько 200 тис. малих і середніх підприємств, що надають близько 25 % всіх робочих місць в Ірані. На них припадає 17,5 % валового внутрішнього продукту (ВВП) Ірану. В цілому по всій країні на 80 мільйонів населення припадає понад 3 мільйони таких підприємств у сфері виробництва, торгівлі, послуг і технічного обслуговування.

Перемога Х. Роухані означає вибір більшості іранців на користь еволюційного, а не революційного шляху розвитку Ірану. За оцінками експертів, переобрання Х. Роухані забезпечує передбачуваність дій Тегерана в питаннях міжнародного співробітництва. Безсумнівно, що і під час другої каденції президент Х. Роухані продовжить свою діяльність, спрямовану на зміцнення позицій Ірану на міжнародній арені, його ролі в процесах політичної та економічної глобалізації і розрядці міжнародної напруженості за умови визнання Ірану рівним партнером з боку великих держав. У своєму першому телезверненні до співгромадян після переобрання Х. Роухані заявив, що намагатиметься розширювати зв’язки країни зі світом, але при цьому підкреслив, що Тегеран також готовий відстоювати свої інтереси на світовій арені.

20 травня держсекретар США Р. Тіллерсон заявив, що США сподіваються, що Х. Роухані «покладе край випробуванням балістичних ракет і припинить фінансування іранської терористичної мережі». На наш погляд, навряд чи Д. Трампу вдасться переконати європейців у необхідності ізолювати Іран, тим більше, що на другий термін переобраний поміркований реформатор Х. Роухані, у якого налагодився нормальний діалог з європейцями, які сподіваються через 2–3 роки отримувати нафту і газ з Ірану трубопроводами, можливо, навіть через територію України. Пріоритетним способом експорту природного газу до Європи швидше за все стане СПГ. Наприкінці квітня ц. р. за підсумками переговорів єврокомісара з питань енергетики та клімату Мігеля Аріаса Каньєте з міністром нафти Ірану Біжаном Намдар-Зангане було підписано Спільну заяву з енергетики, що передбачає необхідність проведення діалогу між ІРІ і ЄС у сфері енергетики.

 

ЄМЕН

Інтриги і протиріччя в лавах ворогуючих сторін. Оскільки співвідношення сил аравійської коаліції і повстанців-хуситів з шиїтського руху «Ансар Алла» знаходиться у стані, який можна умовно назвати «рівновагою безсилля», то не випадково, що це призвело до ситуації, яку можна знову ж таки умовно назвати «розбродом і хитанням», а точніше — виникненням протиріч як між повстанцями-хуситами і їх союзниками на чолі з екс-президентом Алі Абдаллою Салехом, так і всередині аравійської коаліції на чолі з Саудівською Аравією.

Абдель Малік аль-Хусі та Алі Абдалла Салех
Абдель Малік аль-Хусі та Алі Абдалла Салех

На погляд деяких аналітиків, і без того досить хиткий союз між шиїтськими повстанцями-хуситами і екс-президентом Ємену А. Салехом в черговий раз випробовується на міцність. Цей альянс є ситуативним і обумовлений необхідністю спільної боротьби з силами аравійської коаліції. Однак, беручи до уваги, що будучи президентом країни, А. Салех безуспішно воював з хуситами багато разів, стара ворожнеча час від часу все ж проявляється. Деякі аналітики прямо називають цей альянс «протиприродним», а саудівські газети пишуть про назріваючий розкол між А. Салехом і лідером хуситів Абдель Маліком аль-Хусі.

Принаймні, між вимушеними союзниками не існує достатньої довіри. Так, нещодавні публічні примирливі заяви А. Салеха на адресу Ер-Ріяда і Вашингтона спричинили новий оберт напруги в його стосунках з хуситами. За даними газети «аль-Кудс», А. Салех закликав Саудівську Аравію до прямого діалогу. При цьому він висловив готовність прибути в Ер-Ріяд для обговорення питання «про умови зняття Абд Раббо Мансура Хаді з поста президента Ємену і тим самим покласти край кровопролиттю в Ємені». Дійсно, легітимність А.М. Хаді, який є креатурою КСА, під великим знаком запитання. Він став технічним президентом на перехідний період з мандатом на два роки відразу після відсторонення А. Салеха від влади. Після цього повноваження А.М. Хаді під тиском КСА були продовжені ще на два роки, але вони вже минули і законодавчого органу в Ємені, який би міг їх знову продовжити, просто на даний час не існує. Легітимізація А.М. Хаді в якості президента Ємену потрібна саудитам тільки для того, щоб мати якусь правову підставу для військового втручання в Ємені. При цьому А. Салех виключив участь в переговорах спецпосланця генсека ООН по Ємену Ісмаїла ульд Шейх Ахмеда. А. Салех також запропонував аравійській коаліції припинити повітряні нальоти на позиції хуситів, жертвами яких часто стають мирні жителі. У разі ж прийняття саудитами цієї пропозиції А. Салех обіцяв заблокувати ракетні обстріли хуситами території Саудівської Аравії.

У квітні А. Салех таємно направив свого сина Ахмеда в Абу-Дабі для проведення консультацій «про шляхи виходу з єменської кризи». Керівництво хуситів зажадало від А. Салеха пояснень щодо його спроб організувати сепаратні переговори з КСА і ОАЕ, нагадавши йому, що за домовленістю лише глава Вищої політичної ради хуситів Салех ас-Самад офіційно уповноважений вести будь-які переговори як з А.М. Хаді, так і з членами аравійської коаліції. Необхідно зауважити, що в Ер-Ріяді і Вашингтоні А. Салеха давно вважають лідером вчорашнього дня і домовлятися з ним не збираються. Напевно тільки в Москві А. Салех все ще вважається перспективною політичною фігурою в майбутній державній моделі Ємену. Це пояснюється тим, що А. Салех мав стійкі і міцні зв’язки з Москвою протягом 30 років свого президентства в Ємені.

З іншого боку, між хуситами і прихильниками А. Салеха виникли суперечки щодо структури Вищої політичної ради руху «Ансар Алла», а також кандидатури нового прем’єр-міністра тимчасового уряду хуситів. А. Салех хотів би бачити на цій посаді лояльну до себе людину. На думку деяких спостерігачів, прихильники А. Салеха і хусити змушені будуть «терпіти одне одного» поки війська аравійської коаліції знаходяться в Ємені і допоки Тегеран надає допомогу А. Салеху та хуситам і виступає посередником між ними.

Слід зазначити, що між «законним» президентом А.М. Хаді і його саудівськими і еміратівськіми покровителями час від часу також виникають протиріччя і непорозуміння, що пояснюється різними інтересами і неузгодженістю дій в Ємені між КСА і ОАЕ. Так, після того, як під натиском саудівців А.М. Хаді нещодавно відправив у відставку еміратівські креатури — генерала «єменської армії» Хані бен Байрака і губернатора провінції Аден Айдуруса аз-Зубейді, — це викликало велике невдоволення у керівництва ОАЕ. І відповідь еміратівців на цей виклик з боку саудитів була миттєвою. Відразу ж після відставки Байрака і Зубейді, проеміратівські південноєменські загони, які готувалися до наступу на останній великий порт країни Ходейду, що знаходиться під контролем хуситів, залишили «фронт» і стали повертатися до Адену, де долучилися до протестуючих проти останніх кадрових рішень А.М. Хаді. Таким чином, операцію по захопленню Ходейди було зірвано.

Прихильники колишнього губернатора провінції Аден Айдуруса аз-Зубейді протестують в Адені, 13 травня
Прихильники колишнього губернатора провінції Аден Айдуруса аз-Зубейді протестують в Адені, 13 травня

Це ще раз підтверджує прогнози тих оглядачів, які вважають, що ОАЕ будуть всіляко ухилятися від участі в захопленні Ходейди, оскільки їх основним завданням в Ємені є не стільки розгром хуситів і загонів А. Салеха, скільки встановлення контролю над південною частиною країни в межах колишньої НДРЄ з подальшим державним відокремленням цього регіону. Це абсолютно не влаштовує Саудівську Аравію, яка намагається не допустити широкої автономії або відділення Південного Ємену в якості незалежної держави. При цьому слід зазначити, що позиція ОАЕ в цьому відношенні, як не дивно, співпадає з позицією Тегерану, який також схиляється до створення автономного шиїтського державного утворення на Півдні Ємену. Таким чином, з огляду на розбіжності в позиціях КСА і ОАЕ з питання майбутнього статусу Ємену, видається, що найближчим часом єменська криза не може бути розв’язана ані військовим, ані дипломатичним шляхом, що ставить перед США ще одне важковирішуване завдання.

16 травня представник Політичної ради Південного Ємену (ПРПЄ) Абдель Рахман аль-Джіфрі заявив, що «Південь відтепер більше не частина Ємену». За його словами, Південь історично не пов’язаний з Єменом і його слід називати не «Південний Ємен», а «Арабський Південь». При цьому він зазначив, що ПРПЄ готова брати участь в переговорах в якості посередника для розв’язання єменської кризи як незалежна сторона, яка не має відношення ані до центральної влади, ані до шиїтських повстанців-хуситів. Можна стверджувати, що формування ПРПЄ є проектом ОАЕ.

Наслідний принц Абу-Дабі Мухаммед Заєд аль-Нахаян та заступник наслідного принца, міністр оборони Саудівської Аравії Мухаммед бен Сальман
Наслідний принц Абу-Дабі Мухаммед Заєд аль-Нахаян та заступник наслідного принца, міністр оборони Саудівської Аравії
Мухаммед бен Сальман

Напередодні візиту президента США Д. Трампа до Ер-Ріяду саудівське керівництво намагалося за будь-яку ціну врегулювати кризу у відносинах з Абу-Дабі з питання єменського конфлікту, однак безуспішно. 21 травня ц. р. в Ер-Ріяді син саудівського короля Мухаммед бен Сальман провів напружені переговори з наслідним принцом ОАЕ Мухаммедом Заєд аль-Нахаяном. Однак сторони не змогли досягти взаєморозуміння з питання функціонування в Адені проголошеного 11 травня ПРПЄ, яку очолив колишній губернатор провінції Аден Айдурус аз-Зубейді. Мухаммеду бен Сальману не вдалося схилити еміратівського наслідного принца до відмови від підтримки ПРПЄ як паралельної структури влади в Ємені. Наслідний принц ОАЕ твердо заявив під час зустрічі, що ПРПЄ, яка включає в себе 26 представників з п’яти південноєменських провінцій, має працювати на постійній основі як регіональний законодавчий орган. Підтримуючи функціонування ПРПЄ, Абу-Дабі таким чином вирішує своє головне завдання зі створення умов для відокремлення Південного Ємену. З іншого боку, Абу-Дабі також зробив важливий крок щодо усунення А.М. Хаді як «законного президента Ємену». І навіть більше, 26 травня наслідний принц ОАЕ Мухаммед Заєд аль-Нахаян вже зажадав негайної відставки А.М. Хаді. Виконання цієї вимоги відчутно підірве позиції Саудії в Ємені, остаточно розвалить аравійську коаліцію і якщо не поховає проект «арабського НАТО», то у будь-якому разі надовго відкладе його реалізацію.

Гуманітарні аспекти. За даними Міжнародної організації з міграції (МОМ), понад 400 тис. єменських громадян стали біженцями внаслідок бойових дій навколо порту Ходейда. При цьому слід зазначити, що ООН закликала діючу в Ємені арабську коаліцію не вести наступ на життєво важливий порт Ходейда, через який проходить близько 80 % продовольства, оскільки це може призвести до масового голоду. На це представники КСА відповіли, що арабська коаліція готова забезпечити альтернативні маршрути постачання продовольства і медикаментів до Ємену, значна частина населення якого останнім часом, на додаток до всіх бід, страждає ще й від епідемії холери. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, випадки захворювання на холеру зафіксовані в 253 районах країни у більш ніж 65 тис. осіб. Тільки за останній місяць від епідемії холери померло близько 600 осіб.

Бойові дії. Впродовж травня бої між ворогуючими угрупованнями мали досить млявий, позиційний і спорадичний характер, що пояснюється певною неузгодженістю дій і суперечностями як між хуситами і загонами А. Салеха, так і в лавах аравійської коаліції. В умовах принципових розбіжностей між ОАЕ і КСА з питання про майбутній державно-адміністративний устрій Ємену ні про який раніше заявлений наступ ослабленої аравійської коаліції на Сану і Ходейду найближчим часом не може бути й мови.

Бойові дії в Ємені, травень 2017 р.
Бойові дії в Ємені, травень 2017 р.

Протягом усього місяця бої з перемінним успіхом тривали в місті Таїзі — центрі однойменної мухафази (області) на південному сході країни, оволодіння яким дозволяє встановити контроль над основними гірськими перевалами, що в свою чергу дозволить розгорнути наступ на столицю країни — Сану. Загони хуситів і лояльний А.М. Хаді південноєменський рух «харакат» займають різні квартали Таїзу. Екс-президент країни А. Салех, загони якого захопили панівні висоти в провінції, тривалий час був губернатором провінції Таїз і добре знає всю місцеву специфіку. Після кризи в саудівсько-еміратівських відносинах ополчення південноєменців і еміратівські війська вийшли з Таїзу, залишивши його звільнення від хуситів саудівцям і загонам президента А.М. Хаді.

19 травня, за день до відвідин КСА президентом США Д. Трампом, повстанці-хусити випустили по Ер-Ріяду балістичну ракету Burkan-1, яку було перехоплено саудівськими засобами ППО приблизно за 200 км на захід від міста. Ракета була знищена в пустельній місцевості і обійшлося без людських жертв. 20 травня хусити заявили, що їхніми засобами ППО було збито винищувач F-15 саудівських ВПС. 24 травня хусити розгромили загін суданських найманців, знищивши велику кількість бойової техніки і солдатів. Під час спецоперації було знищено суданський танк Т-72 і підбитий броньовик Oshkosh M-ATV.

За даними Центрального командування США, 23 травня під час спецоперації американського спецназу в селищі Аль-Адлан за підтримки кількох гелікоптерів і літаків було знищено сім бойовиків єменської філії «Аль-Каїди». При цьому, за даними видання The Intercept, загинуло п’ять мирних жителів і ще п’ятеро отримали поранення. Однак за заявою офіційного представника Пентагону Дж. Девіса, не було «жодних достовірних ознак загибелі мирних жителів».

 

ЛІВІЯ

Політичні контакти. 2 травня в Абу-Дабі пройшли прямі переговори між главою Уряду національної згоди (УНЗ) Лівії Ф. Сараджем і командувачем Лівійською національної армією (ЛНА) маршалом Х. Хафтаром. В ході переговорів було домовлено про створення єдиного кабінету міністрів, вибори глави держави і нового парламенту, формування єдиних збройних сил. 13 травня в Каїрі президент Єгипту А.Ф. ас-Сісі на зустрічі з маршалом Х. Хафтаром заявив, що Єгипет виступає за зняття обмежень ООН на поставки озброєнь лівійській армії. Крім того, на думку А.Ф. ас-Сісі, необхідно припинити військову і фінансову підтримку радикальних ісламістських угруповань, а також не допускати втручання у внутрішні справи Лівії «різних іноземних сил, які прагнуть досягти своїх корисливих цілей за рахунок лівійського народу». Добре сказано, але при цьому не будемо забувати, що Єгипет є однією з «іноземних сил», що втручається у справи Лівії, Ємену, Судану і Ефіопії.

Переговори між Ф. Сараджем і Х. Хафтаром, Абу-Дабі, 2 травня Зустріч президента Єгипту А.Ф. ас-Сісі з маршалом Х. Хафтаром, Каїр, 13 травня
Переговори між Ф. Сараджем і Х. Хафтаром, Абу-Дабі, 2 травня Зустріч президента Єгипту А.Ф. ас-Сісі з маршалом Х. Хафтаром, Каїр, 13 травня

Бойові дії. 8 травня формування ЛНА під командуванням маршала Х. Хафтара звільнили від бойовиків «аль-Каїди» морський порт в Бенгазі. 18 травня озброєні формування з Місурати, лояльні УНЗ на чолі з Ф. Сараджем, атакували авіабазу ЛНА на півдні Лівії поблизу м. Бірак. В результаті цього нападу загинуло понад 140 осіб з охорони аеродрому. У нападі на аеродром брали участь також пов’язані з «аль-Каїдою» «Бригади оборони Бенгазі». На допомогу оборонцям авіабази маршал Х. Хафтар викликав бойову авіацію і напад вдалося відбити. Ф. Сарадж заявив, що не віддавав наказів про напад на авіабазу в Біраку і відсторонив від посади міністра оборони М. Баргасі. Слід зазначити, що Х. Хафтар претендує на пост міністра оборони в новому єдиному уряді Лівії.

З 26 по 29 травня в Тріполі мали місце запеклі зіткнення між ворогуючими угрупованнями, під час яких близько 30 людей загинуло і понад 100 чоловік було поранено. Бої з застосуванням артилерії і великокаліберних кулеметів проходили між угрупованнями, що підтримують УНЗ Ф. Сараджа, і його опонентами, представленими тріполітанськими і місуратівськими кланами на чолі з екс-прем’єр-міністром Халіфою Гвейлі і екс-спікером Загального національного конгресу (ЗНК) Нурі Абусамейном, які виступають проти альянсу між прем’єр-міністром Ф. Сараджем і маршалом Х. Хафтаром і не бажають бачити його в якості міністра оборони.

Воєнно-політична ситуація в Лівії, травень 2017 р.
Воєнно-політична ситуація в Лівії,
травень 2017 р.

До цього часу слабкою стороною уряду Ф. Сараджа була відсутність у нього серйозної військової сили, яка б беззаперечно його підтримувала. Однак в результаті чотириденних боїв прихильники Ф. Сараджа зуміли опанувати фактично всіма ключовими об’єктами столиці, а загони кількох місуратівських польових командирів, що їм протистояли, були вигнані за межі Тріполі. На боці Ф. Сараджа цього разу виступила салафітська міліція, яку підтримувала Саудівська Аравія, перш за все, прагнучі послабити вплив Катару в Лівії. І слід зазначити, що Ер-Ріяду це вдалося, оскільки багато прокатарських креатур втекло з Тріполі.

Загони Ф. Сараджа зуміли захопити в столиці в’язницю Аль-Хабда, в якій були ув´язнені колишні високопоставлені функціонери режиму М. Каддафі, включно з його сином Саадом. На даний час вони переведені під домашній арешт, оскільки Ф. Сарадж планує використовувати їх для налагодження діалогу з колишніми діячами режиму М. Каддафі в рамках т. з. «національного примирення». Однак з цього зовсім не випливає, що Ф. Сарадж остаточно переміг в Тріполі, оскільки він все ще залишається заручником польових командирів, які в разі зміни обстановки можуть перейти на бік його супротивників в залежності від розмірів їх фінансування зовнішніми силами. Однак якщо між Ф. Сараджем і Х. Хафтаром все ж буде досягнуто остаточної домовленості про створення альянсу і буде створено єдину регулярну армію, то усі дрібні збройні угруповання неминуче втратять свою силу і вплив або можливо будуть інкорпоровані до національних ЗС.

Причиною триваючих міжусобних зіткнень між різними військово-політичними угрупованнями є втручання з боку зовнішніх сил, зокрема, Росії, Єгипту та ОАЕ на боці Палати представників в Тобруці і Саудії, Алжиру, Італії і Франції — на боці УНЗ в Тріполі, хоча Франція одночасно підтримує і ЛНА Х. Хафтара. Катар і Туреччина виступають як проти Х. Хафтара, так і проти Ф. Сараджа і підтримують «третю силу», представлену головним чином місуратівськими угрупованнями.

Нагадаємо, що УНЗ Ф. Сараджа офіційно визнаний ООН і ЄС. На нещодавньому саміті НАТО офіційно підтверджена готовність Альянсу брати участь в підготовці збройних загонів УНЗ Ф. Сараджа. Генсек НАТО Є. Столтенберг підтвердив це також під час зустрічі з Ф. Сараджем 30 травня ц. р. Раніше аналогічну пропозицію зробив Ф. Сараджу командувач силами US Africom генерал Томас Вальхаузер.

За деякими даними, президент США Д. Трамп запропонував Ф. Сараджу і Х. Хафтару укласти перемир’я і домовитися про створення компромісного кабінету міністрів. Повідомляється, що обидва лівійських лідера запрошені в червні до Вашингтону на зустріч з Д. Трампом. На наш погляд, якщо ця зустріч відбудеться, то вона може стати початком радикальної зміни ситуації в Лівії в бік стабілізації за умови надання Вашингтоном подальшої масштабної політичної, військової та економічної підтримки Лівії. В цьому випадку, усім перерахованим вище країнам, окрім Росії, доведеться координувати свої дії в Лівії зі США. Позиції ж Росії в Лівії очевидно будуть значно послаблені.

 

ЄГИПЕТ

Нещодавні атаки на єгипетських коптів
Нещодавні атаки на єгипетських коптів

Розстріл коптів. 26 травня в районі коптського монастиря Святого Самуїла неподалік від селища аль-Адва в провінції аль-Мінья за 100 км на південь від Каїру 10 невідомих в масках і камуфляжній формі єгипетських військових під’їхали на 3 позашляховиках та розстріляли з автоматів автобус із 60 дітьми, що їхали з міста Бені-Суейф на екскурсію в згаданий монастир. Майже всі діти постраждали — загинуло 35 і поранено 25. У колоні з автобусом слідували мікроавтобус і джип, в яких також знаходилися паломники-копти. Колона рухалася в монастир без супроводу поліцейських, тому нападникам вдалося втекти. Останніми роками на коптів, які становлять близько 10 % населення 90-мільйонного Єгипту, багато разів нападали озброєні ісламісти. 9 квітня 2016 року в результаті терактів в церквах в Танті і Олександрії загинуло 47 і поранено 120 чоловік, а в грудні того ж року під час богослужіння в коптському соборі Петра і Павла в самому центрі Каїру від вибуху загинуло 25 і дістали поранення близько 100 осіб. За даними єгипетської поліції, напад на автобус з дітьми — спланована акція. Увечері 26 травня єгипетська авіація завдала шість ударів по таборах бойовиків терористичного угрупування «Маджліс аш-Шура» в районі міста Дерна в Східній Лівії, де, за заявою єгипетського президента А.Ф. ас-Сісі, пройшли підготовку бойовики, які розстріляли автобус з дітьми.

Зачистка Дерни. За даними лондонського арабомовного видання «Аль-Арабі аль-Джадід», Єгипет готує операцію з зачистки м. Дерна від бойовиків пов’язаного з «Аль-Каїдою ісламського Магрібу» угруповання «Рада шури моджахедів Дерни». Для проведення цієї операції залучаються підрозділи Лівійської національної армії під командуванням маршала Х. Хафтара. Повідомляється, що підрозділи єгипетського спецназу в даний час готують лівійські війська до штурму Дерни. Очікується, що операція розпочнеться вже найближчими днями, а єгипетська авіація буде прикривати наступаючі лівійські війська з повітря. Втім, приготування до цієї операції розпочалися в Єгипті ще в минулому році, і, за деякими даними, в них брали участь військовослужбовці російського спецназу, які з території АРЄ проводили розвідку Дерни за допомогою безпілотників.

За даними «Аль-Арабі аль-Джадід», в разі початку штурму Дерни, єгипетська авіація буде завдавати удари по всім без винятку бойовикам, незалежно від їх приналежності до будь-яких угруповань радикальних ісламістів. За іншими даними, Дерна на сьогодні є головним оплотом радикального ісламізму на Сході Лівії. Тут розташований один з центрів контрабанди з Африки до Європи, а також центр операцій з викрадення заручників за викуп. На думку російського аналітика А. Бистрова, сам факт зачистки Дерни, одночасно з встановленням контролю над основними об’єктами нафтової інфраструктури в Кіренаїці за допомогою армії маршала Х. Хафтара, свідчить про те, що Єгипет і ОАЕ прийняли принципове рішення про створення на Сході Лівії автономного державного утворення, очевидно втративши надію на об’єднання «під своїм патронатом» всієї лівійської території в рамках єдиної країни.

Позиції бойовиків (в Дерні) щодо Тобруку та і Бенгазі
Позиції бойовиків (в Дерні) щодо Тобруку та Бенгазі

У всій цій історії дивує те, що маршал Х. Хафтар «наводить порядок» за півтори тисячі кілометрів на Півдні Лівії у Феццані і за 500 кілометрів від Тобруку — у Бенгазі, але досі терпів присутність «радикальних ісламістів», як то кажуть, у себе під носом. Адже відстань від Тобруку (цитаделі Х. Хафтара на кордоні з Єгиптом) до Дерни становить всього близько 150 км. Все це наштовхує на думку, що Х. Хафтар і члени Палати представників в Тобруці досить мирно, а може бути і взаємовигідно, співіснували з ісламістами Дерни доти, допоки Єгипет не вирішив розворушити їх «осине гніздо».

P.S. На початку 80-х років минулого століття автору цих рядків в ролі військового перекладача при групі радянських військових фахівців доводилося неодноразово бувати і в Тобруку, і в Дерні, які в той час були абсолютно мирними і безпечними містами, а їх мешканці — гостинними і привітними. На жаль, все в Лівії, як і в усьому арабському світі, змінилося і далеко не в кращий бік…

 

Схожі публікації