Експрес-аналіз подій тижня № 04(35)/01

 

КЛЮЧОВІ ЧИННИКИ МИНУЛОГО ТИЖНЯ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ
У РОЗВИТКУ СИТУАЦІЇ ДОВКОЛА УКРАЇНИ НА ПЕРСПЕКТИВУ
(23.01-29.01.2017 р.)

 

I. Головні резонансні події у розвитку ситуації довкола України

Провідні західні країни демонструють незмінність своїх позицій з підтримки України у її протистоянні з Росією. Так, під час переговорів нового Президента США Д. Трампа з прем’єр-міністром Великої Британії Т. Мей, федеральним канцлером Німеччини А. Меркель та Президентом Франції Ф. Олландом 27-28 січня цього року було досягнуто згоди щодо необхідності продовження санкцій проти Росії до повного виконання нею Мінських домовленостей.

Українське питання порушувалось також під час телефонної розмови Д. Трампа з президентом РФ В. Путіним. Д. Трамп висловив зацікавленість у розвитку співробітництва з Росією з питань, що становлять взаємний інтерес, у т. ч. щодо врегулювання ситуації довкола України. Разом з тим, мова про зняття санкцій з Росії не йшла. Напередодні переговорів Росією у звичній для неї манері була проведена масштабна інформаційна акція зі ствердженнями про нібито «готовність США скасувати санкції проти Росії» та вже «наявність відповідного указу Д. Трампа з даного питання».

На підтримку України виступає також і переважна частина європейської спільноти. Так, ситуація в Україні та довкола неї стала однією з основних тем зимової сесії Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), яка розпочалась 23 січня ц. р.

За результатами обговорення українського питання ПАРЄ прийняла резолюцію «Функціонування демократичних інститутів в Україні», яка засвідчила незмінність позицій Європи щодо підтримки нашої Держави. У резолюції підтверджується прогрес України на шляху проведення реформ, а також прямо визнаються факти здійснення Росією збройної агресії на Донбасі та незаконність анексії Москвою Криму. Крім того, надається позитивна оцінка взаємодії України з Радою Європи.

Водночас у резолюції містяться рекомендації щодо продовження боротьби з корупцією в Україні, реформування виборчої системи, а також більш повного врахування прав національних меншин. У наведеному контексті ПАРЄ закликала всі органи Ради Європи і надалі надавати допомогу Україні у зміцненні її демократичних інститутів. Поряд з цим робиться окремий наголос на необхідності вжиття європейською спільнотою всіх можливих заходів для примушення Росії до виконання її зобов’язань відповідно до міжнародного права.

У свою чергу, в резолюції ПАРЄ «Напади проти журналістів і свободи ЗМІ в Європі» висловлюється занепокоєння щодо стану свободи ЗМІ в анексованому Росією Криму та на окупованих територіях Донбасу, а також міститься заклик до Москви звільнити всіх українських політв’язнів. Поряд з цим, у зв’язку із замахом російських спецслужб на народного депутата України А. Геращенка, депутати ПАРЄ ухвалили окрему декларацію із засудженням терористичної діяльності Росії в Україні.

У даному зв’язку досить показовими стали рішення ПАРЄ щодо відхилення поправок до резолюції по Україні з боку лобістів Росії, які передбачали підміну поняття «збройна агресія проти України» — поняттям «внутрішній конфлікт в Україні», а також включення вимог щодо проведення виборів до Верховної Ради України на окупованих територіях Донбасу.

Таким чином, результати переговорів Д. Трампа з лідерами провідних країн ЄС, а також прийняті резолюції ПАРЄ стали потужним ударом по позиціях режиму В. Путіна в плані демонстрації розуміння західною спільнотою дійсної спрямованості політики Москви, а також її ролі у подіях в Україні.

Разом з тим, досить тривожним сигналом для України є позиції керівництва ПАРЄ та парламентських органів ЄС. Так, новообраний президент ПАРЄ — іспанський політик П. Аграмунт висловив жаль з приводу «відсутності делегації від Росії на засіданнях асамблеї» (була позбавлена права голосу в ПАРЄ в 2014 році після нападу на Україну). З огляду на це, він висловив наміри «активізувати діалог з Москвою в інтересах спільного пошуку виходу із поточного глухого кута». В свою чергу, Генеральний секретар Ради Європи Т. Ягланд також утримався від включення збройної агресії Росії проти України до переліку основних загроз європейській безпеці.

 

ІІ. Збройна агресія Росії проти України

2.1. Схід України (зона АТО)

У загальному контексті політики Росії щодо України режим В. Путіна проводить послідовні дії з переконання світової спільноти у «відповідальності України за продовження конфлікту на Донбасі». При цьому, в зв’язку з несприйняттям таких спроб Росії з боку Заходу, наведені дії Москви набувають все більш зухвалих та цинічних форм.

Так, у ході урядового часу в Державній думі РФ 25 січня ц. р. міністр закордонних справ Росії С. Лавров у черговий раз звинуватив Україну у «стійкому небажанні виконувати свої зобов’язання згідно з Мінськими домовленостями». Свідченням зазначеного була названа принципова позиція України щодо неможливості вирішення політичних питань мирного плану до врегулювання всіх безпекових питань. При цьому глава МЗС Росії наголосив на нібито підтримці російського підходу Німеччиною та Францією, як членами «Нормандської четвірки».

Крім того, за словами С. Лаврова, «…Україна продовжує збройні провокації в зоні конфлікту, піддаючи обстрілам як позиції ополченців, так і свої війська». На «підтвердження» таких звинувачень російсько-терористичні війська активізували ведення вогню в зоні конфлікту на Донбасі, в т. ч. із застосуванням важких артилерійських систем та реактивних систем залпового вогню з піковою інтенсивністю близько 60 обстрілів за добу.

Найсерйознішої уваги заслуговує положення під Авдіївкою, поблизу Ясинуватської розв’язки і промзони, де з ранку 29 січня ц. р. російсько-терористичні сили зробили спробу наступу на українські позиції. Великі сили артилерії 1-го АК російських окупаційних військ вели вогонь по українській обороні з метою вибити українські підрозділи з цього району. За останніми даними з передової, підрозділи російських найманців ввели в бій також танки. Йде активна і ефективна робота української артилерії у відповідь.

 

2.2. Кримський півострів

З огляду на провал сподівань режиму В. Путіна стосовно можливості міжнародного визнання «російської» належності Криму, Москва посилює жорсткість дій з ліквідації всіх можливих загроз своїй окупаційній владі на півострові. На минулому тижні під приводом «проведення спецоперації з виявлення членів забороненої в Росії терористичної організації Хізб ут-Тахрір» були активізовані заходи з проведення «зачисток» кримськотатарських активістів. Зокрема, був заарештований адвокат Е. Кубердінов, який захищає заступника голови Меджлісу І. Умерова.

Разом з тим, безчинства російських окупантів викликають посилення протестних настроїв серед населення півострова, яке повертається до активних позицій з відстоювання своїх прав. Так, арешт Е. Кубердінова супроводжувався акцією протесту місцевих активістів, які намагалися перешкодити діям представників правоохоронних органів Росії. По суті, зазначений випадок став відкритим сигналом Москві щодо марності її сподівань на безкарність російської влади в Криму.

 

2.3. Інші аспекти дій Російської Федерації проти України та Заходу

Режим В. Путіна продовжує докладати зусиль з дискредитації України перед новим керівництвом США та підриву американсько-українських відносин. Так, у зв’язку з підготовкою зустрічі між Президентом США Д. Трампом та Президентом України П. Порошенко політичними колами Росії ініціюється політико-інформаційна кампанія зі звинувачення української влади у «причетності до розкрадання американської допомоги». При цьому стверджується про «наміри Д. Трампа розпочати розслідування таких фактів».

Крім того керівництво Росії демонструє різко негативну реакцію на плани Верховної Ради України внести зміни до мовного законодавства нашої Держави. Зокрема в цьому плані голова Комітету Державної думи РФ по міжнародній політиці О. Пушков звинуватив керівництво України у «продовженні політики диктатури, що свого часу змусило Росію взяти під захист Крим». З аналогічною заявою виступив заступник голови Комітету Ради Федерації РФ з питань національної безпеки Ф. Клінцевич, який наголосив на «проведенні Україною політики геноциду російської мови».

На цьому фоні тривають активні заходи оперативної та бойової підготовки ЗС РФ, у т. ч. в Ракетних військах стратегічного призначення. Так, з 12 по 20 січня ц. р. були проведені тактичні навчання п’яти ракетних з’єднань РВСП з виходом на маршрути бойового патрулювання близько 30 мобільних пускових установок міжконтинентальних балістичних ракет «Тополь-М» та «Ярс». Загалом, протягом 2017 року планується проведення близько 130 командно-штабних та тактичних навчань, а також 10 навчально-бойових (випробувальних) пусків МБР.

Водночас продовжуються організаційно-планувальні заходи з підготовки стратегічного командно-штабного навчання (СКШН) «Захід-2017», яке планується восени поточного року на території Росії та Білорусі. Зазначене питання розглядалося в ході оперативно-мобілізаційного збору керівного складу Західного військового округу (ЗВО) ЗС РФ під керівництвом міністра оборони Росії С. Шойгу 17 січня ц. р. у штабі ЗВО в Санкт-Петербурзі. Згідно з повідомленням МО РФ, «…навчання є відповіддю на дії США та НАТО щодо нарощування їх військової присутності в країнах Центрально-Східної Європи та Балтії». За своїми масштабами СКШН «Захід-2017» перевищуватиме СКШН «Кавказ-2016», в якому загалом брали участь 222 тис. осіб, у т. ч. 125 тис. кадрових військовослужбовців та 97 тис. резервістів.

Після завершення оперативно-мобілізаційних зборів керівного складу ЗВО ЗС РФ, 19-21 січня ц. р. С. Шойгу здійснив робочі поїздки до Південного та Центрального військових округів, які також братимуть участь у СКШН «Захід-2017». При цьому він відвідав нові з’єднання ЗС РФ, які були розгорнуті у 2016 році, а саме: 150 мсд (м. Новочеркаськ Ростовської обл.; на кордоні з Україною) та 90 тд (Челябінська обл.; призначена для посилення угруповань передових округів).

Крім того, С. Шойгу перевірив роботу ряду стратегічних підприємств оборонно-промислового комплексу РФ, у т. ч. Казанського авіаційного заводу, який здійснює виробництво, обслуговування, ремонт та модернізацією літаків дальньої (бомбардувальної) авіації Ту-160 та Ту-22МЗ. На заводі завершується підготовка до відновлення серійного виробництва літаків Ту-160 у варіанті Ту-160М2.

На єдиному оперативному фоні з СКШН «Захід-2017» планується проведення оперативно-стратегічного навчання ОДКБ «Непорушне братерство-2017». Хід його підготовки обговорювався 18 січня ц. р. під час проведення 9-го засідання Воєнної ради ОДКБ.

 

ІІІ. Україна, міжнародні організації та провідні західні країни

3.1. Міжнародні організації

Європейський Союз. Керівництво ЄС зберігає посилену увагу до питань протидії негативному впливу з боку Росії. Так, згідно з раніше прийнятими рішеннями, 24 січня ц. р. Європейська комісія виділила додаткові 800 тис. євро на фінансування Оперативної робочої групи зі стратегічних комунікацій «East StratCom Task Force». Група виконує завдання зі стримування інформаційної експансії Москви та входить до складу Служби зовнішніх дій ЄС (аналог міністерства закордонних справ).

Водночас важливе значення для інтересів України має офіційне визнання Судом Європейського Союзу факту постачання Росією зброї сепаратистам на Донбасі. Докази таких дій Москви були представлені суду Радою ЄС у ході розгляду позову російської сторони щодо законності санкцій проти концерну «Алмаз-Антей» (виробляє засоби ППО). З огляду на це, позов був відхилений.

НАТО. Нова адміністрація США підтверджує незмінність відношення Вашингтону до НАТО. 23 січня ц. р. (в рамках перших кроків на посаді глави оборонного відомства) новий міністр оборони США Дж. Меттіс провів телефонну розмову з Генеральним секретарем Альянсу Є. Столтенбергом, у ході якої засвідчив непохитність позицій США щодо виконання своїх зобов’язань перед НАТО. Такі наміри США були доведені Дж. Меттісом також і до міністрів оборони Великої Британії та Канади.

Крім того, Дж. Меттіс висловив готовність США до співробітництва з Росією у сфері боротьби з міжнародним тероризмом. Разом з тим, Міністерство оборони США відкинуло можливість «координації з РФ повітряних ударів у Сирії» (зазначене стало відповіддю на заяву МО РФ від 23 січня ц. р. щодо «спільних дій Росії та Міжнародної коаліції на чолі зі США при нанесенні удару по позиціях екстремістів у районі м. Ель-Баб в Сирії».

На цьому фоні тривають заходи НАТО з виконання рішень Варшавського саміту Північноатлантичного союзу (липень 2016 року) щодо нарощування військової присутності Альянсу в країнах Центрально-Східної Європи та Балтії. 24 січня ц. р. до Литви прибула перша група німецьких та бельгійських військовослужбовців, які координуватимуть розгортання батальйонної тактичної групи (БТГр) НАТО на литовській території. БТГр під командуванням ФРН буде включати 1,2 тис. військовослужбовців зі складу збройних сил Німеччини (450 військовослужбовців), Бельгії, Нідерландів та Норвегії. Місцем дислокації БТГр визначена військова база «Рукла», яка знаходиться поблизу кордону (60 км) між Литвою та Калінінградською областю Росії.

Водночас 23 січня ц. р. на Дравському полігоні в районі польського міста Дравсько-Поморське розпочато навчання ОЗС НАТО «Bison-2017». До навчання залучаються 4,5 тис. військовослужбовців зі складу Корпусу швидкого розгортання «Північний-Схід» (Польща) та 3-ї танкової бригади ЗС США, а також інших з’єднань та частин країн-членів НАТО, в т. ч. Польщі, Нідерландів, ФРН, Канади, Бельгії та Естонії. Під час навчання застосовується штатна бойова техніка, включаючи бронетранспортери Boxer і Rosomak, танки Leopard, розвідувальні машини Fennek, самохідні гармати Panzerhaubitze-2000, а також літаки F-16, Су-22 та вертольоти Mi-24 (Повітряних сил Польщі).

 

3.2. Провідні західні країни

США. Президент США Д. Трамп демонструє тверді наміри щодо виконання своїх передвиборчих обіцянок в економічній та безпековій сферах. Так, протягом тижня Д. Трамп підписав укази та надав розпорядження щодо: перебудови і зміцнення збройних сил; виходу з Транстихоокеанського партнерства; призупинення прийому біженців з Сирії, Іраку, Ірану, Лівії, Сомалі, Судану та Ємену; виявлення та депортації незаконних мігрантів; будівництва захисної стіни на кордоні США з Мексикою; зняття заборони на будівництво нафтопроводів з Аляски та Канади до американських НПЗ; обмеження роботи Агентства по охороні довколишнього середовища США.

Разом з тим, з огляду на передвиборчі заяви Д. Трампа щодо можливості перегляду санкцій у відношенні Росії, Конгрес США здійснює заходи з недопущення здійснення ним таких кроків. Так, за ініціативою сенатора Ч. Шумера розроблено законопроект, який забороняє президенту США скасовувати будь-які санкції проти Росії без згоди Конгресу. Проект закону підтримується представниками обох парламентських партій США. Крім того, до Конгресу внесено законопроект «Про заборону президенту наносити першим ядерний удар без оголошення війни Конгресом». За словами розробників проекту, він має «стримати експансивні дії Д. Трампа, які можуть призвести до порушення глобальної стабільності в світі».

Водночас політичні опоненти Д. Трампа продовжують тиск на нього. Для цього застосовуються різного роду приводи, включаючи елементи його незаконної бізнесової діяльності. Зокрема, вашингтонська правозахисна група «Citizens for Responsibility and Ethics in Washington» (CREW) готує судовий позов проти Д. Трампа щодо порушення положень Конституції США, які забороняють йому отримувати гроші від іноземних урядів. У цьому зв’язку CREW посилається на факт збереження у власності Д. Трампа приватної корпорації, яка веде справи з іноземними державами.

Крім того, мери декількох міст США, в т. ч. Нью-Йорку, Чикаго, Сан-Франциско та Сіетлу відмовляються виконувати указ Д. Трампа, який зобов’язує їх до співробітництва з Вашингтоном у виявленні та депортації незаконних мігрантів.

ФРН. У рамках проведення курсу стримування режиму В. Путіна, керівництво Німеччини виступає проти можливості будь-яких «змов» з Росією за рахунок інтересів України. 23 січня ц. р. міністр оборони ФРН Урсула фон дер Ляєн відкинула можливість підтримки Німеччиною ініціативи Президента Д. Трампа щодо зняття санкцій з Росії в обмін на скорочення нею ядерної зброї. За її словами, санкції можуть бути скасовані лише у випадку повного виконання Москвою Мінських домовленостей.

Франція. На відміну від цього, основні кандидати на посаду президента Франції виступають з популістських позицій проросійського характеру. Під час форуму в Берліні, організованого Фондом ім. К. Аденауера, кандидат у президенти Франції Ф. Фійон (колишній прем’єр-міністр країни) висловився за необхідність «повернення до більш тісного та відкритого діалогу з Росією». Водночас він піддав критиці підписання Угоди про асоціацію України з ЄС, а також виступив проти можливості прийняття України до НАТО. В той же час, за словами Ф. Фійона, «…Франція не повинна показувати слабкість перед Росією».

Разом з тим, відмічається активізація дій опонентів Ф. Фійона з його дискредитації та підриву передвиборчих позицій. Так, прокуратура Франції розпочала розслідування щодо причетності Ф. Фійона до корупційної діяльності (незаконного влаштування його дружини на роботу в парламенті країни). Раніше аналогічне розслідування було розпочато і проти іншого проросійського кандидата у президенти Франції Марін Ле Пен.

 

ІV. Інші важливі тенденції та події, які стосуються національних інтересів України

Румунія. Протягом останнього часу відбувається ускладнення політичної ситуації в Румунії, що пов’язано з посиленням суперечностей між Націонал-ліберальною партією (НЛП) на чолі з Президентом країни К. Йоханнісом та правлячою Соціал-демократичною партією (СДП), яка отримала перемогу в ході парламентських виборів у грудні 2016 року. Проявом цього є поширення акцій протестів проти планів румунського уряду (контролюється СДП) пом’якшити антикорупційні закони з одночасною амністією корупціонерів, які знаходяться у в’язницях.

Разом з тим, більш глибоким підґрунтям даних проблем може бути загострення боротьби у політичній верхівці Румунії між прихильниками твердого курсу НЛП на поглиблення інтеграції країни в НАТО і ЄС та прибічниками СДП, яка виступає за налагодження відносин з Росією. При цьому, після програшу на виборах НЛП намагається відновити свої позиції.

Болгарія. 22 січня ц. р. відбулась інавгурація нового Президента Болгарії Р. Радєва (представник Соціалістичної партії). У передвиборчих заявах Р. Радєв виступав за зближення з Росією та скасування санкцій проти неї. Разом з тим, у інавгураційній промові він наголосив на необхідності активізації процесу європейської інтеграції Болгарії та відсутності альтернатив такому курсу країни.

Молдова. У свою чергу, новий Президент Молдови І. Додон продовжує курс на зближення з Росією. Так, за заявою І. Додона, в лютому цього року під час зустрічі з керівництвом НАТО він планує порушити питання щодо скасування раніше досягнутої домовленості про відкриття Бюро зв’язку Альянсу в Кишиневі. Крім того, І. Додон має намір запропонувати Брюсселю підписання угоди щодо «визнання НАТО нейтралітету Молдови». Водночас, з метою уникнення звинувачень у зайнятті відрито проросійської позиції з боку його політичних опонентів, І. Додон висловився також і за «виведення іноземних військ з території Придністров’я, як головної передумови політичного вирішення придністровського конфлікту».

Поряд з цим, І. Додон докладає зусиль зі зміцнення своїх позицій в Молдові. Зокрема, він виказав наміри розпочати підготовку референдуму щодо розширення повноважень глави держави, в т. ч. надання йому права на розпуск парламенту. За рахунок цього робиться розрахунок на перемогу лівих та проросійських сил також і у вищому законодавчому органі країни. У відповідь Ліберальна партія Молдови прийняла рішення щодо винесення на розгляд парламенту питання стосовно оголошення імпічменту І. Додону.

 

V. Основні тенденції у розвитку ситуації довкола України на перспективу

5.1. Ключові події та тенденції, що матимуть найбільш важливе значення для України

Заяви та перші практичні кроки нового Президента США Д. Трампа і представників його адміністрації підтверджують фактичну незмінність політики Вашингтону на російському та українському напрямах. З огляду на це, слід очікувати зосередження зусиль Москви на забезпеченні таких змін у політиці країн Європейського Союзу.

Для досягнення зазначеної мети Росія активізує заходи зі здійснення впливу на виборчі процеси в країнах ЄС, насамперед у Франції та ФРН. При цьому, з огляду на проросійські позиції обох основних претендентів на посаду президента Франції — Ф. Фійона та Марін Ле Пен, головні зусилля Кремля будуть спрямовані на ФРН. Як і раніше, першочерговим напрямом таких зусиль Росії залишатиметься підрив позицій Федерального канцлера Німеччини А. Меркель напередодні парламентських виборів у країні восени поточного року.

У наведеному контексті Москва використовуватиме у своїх цілях основні проблеми в ЄС та ФРН, зокрема загострення «міграційної кризи» в Європі внаслідок активізації збройного протистояння в зонах конфліктів на Близькому та Середньому Сході. Для надання даній проблемі ще більшої гостроти Росія може посилити своє втручання у внутрішній конфлікт в Сирії. Зокрема, свідченням цього став масований удар за участю шести літаків дальньої (бомбардувальної) авіації ВКС РФ по позиціях противників режиму Б. Асада у сирійській провінції Дейр ез-Зор 23 січня ц. р. (на фоні переговорів між сирійською владою та опозицією в Астані /Казахстан/).

Водночас сприятливі можливості для дій Росії з підриву єдності ЄС створюють погляди новообраного президента ПАРЄ П. Аграмунта та Генерального секретаря Ради Європи Т. Ягланда, які по суті виступають з проросійських позицій.

Разом з тим, як показує досвід, проросійські гасла та заяви, які використовуються окремим західними політиками в їх передвиборчих кампаніях, мають здебільшого популістський характер і не завжди реалізуються на практиці. Крім того, принципи побудови керівних органів західних країн та міжнародних організацій фактично виключають можливість одноосібного впливу на їх позиції та діяльність.

 

5.2. Перспективи розвитку подій у зонах конфліктів на території України

Тверді позиції України щодо неприйняття російських умов «врегулювання» конфлікту на Донбасі змушують режим В. Путіна здійснювати пошук нових шляхів вирішення «української проблеми». В цьому плані не виключається можливість здійснення Росією ряду демонстративних кроків з імітації виконання нею Мінських домовленостей. Зазначене буде використовуватись Москвою як привід для порушення питання щодо зняття санкцій з Російської Федерації.

Свідченням практичної реалізації Росією подібного підходу є повідомлення ЗМІ щодо виведення частини російських військ з окупованих територій Донбасу. Виходячи з наведених вище оцінок, Росія дійсно може піти на такий крок, а також «підтвердити» його через спостерігачів Спільної моніторингової місії ОБСЄ на Донбасі.

Разом з тим, це жодною чином не означатиме реальної зміни позицій Росії, а також поступок з її боку в плані виконання мирного плану. Російські війська зберігатимуться на кордоні України та в любий момент можуть бути повернуті на територію Донбасу у випадку виникнення загрози існуванню «ДНР» та «ЛНР».

 

5.3. Інші важливі події, що матимуть вплив на інтереси і безпеку України

З огляду на зміну влади в США та поширення проросійських настроїв у країнах ЄС, важливе значення для України має питання визначення спрямованості подальшої політики Заходу на українському та російському напрямах. Після Всесвітнього економічного форуму в Давосі та початку зимової сесії ПАРЄ, наступним індикатором такої політики стане Мюнхенська конференція з питань міжнародної безпеки 17-19 лютого ц. р.

У наведеному контексті показовий характер має відмова від участі у конференції президента РФ В. Путіна. Зазначене підтверджує збереження глибоких суперечностей між Росією та Заходом, а також фактичний провал зусиль Москви добитися змін у ставленні до неї. Виходячи з цього, слід очікувати підтвердження підтримки України з боку західних країн, що сприятиме зміцненню її міжнародних позицій.

Крім того, важливими показниками політики Заходу можуть стати саміт ЄС на Мальті та зустріч міністрів оборони країн-членів НАТО в лютому поточного року.

 

Схожі публікації