Основні події та тенденції у розвитку співробітництва між Україною та Європейським Союзом і НАТО
Розвиток відносин України з ЄС і НАТО підтверджує вихід процесів європейської та євроатлантичної інтеграції нашої держави на якісно новий рівень. Свідченням цього стали результати саміту Україна-ЄС 9 липня ц. р. та засідання Північноатлантичної ради на рівні глав держав і урядів з Україною та Грузією 12 липня ц. р. (у рамках саміту НАТО), які показали подальше поглиблення консолідації західних країн у питанні підтримки України.
Так, у спільній заяві за підсумками саміту Україна-ЄС вперше на офіційному рівні була продемонстрована одностайність позицій Європейського Союзу з ключових аспектів, які стосуються інтересів нашої держави. Зокрема, у документі визнаються:
- європейські прагнення України, як основи її зовнішньополітичного вибору. За рахунок цього фактично відкрито шлях для практичної реалізації планів європейської інтеграції нашої держави з перспективою вступу до ЄС;
- факт збройної агресії Росії проти України, що призвело до порушення її територіальної цілісності та суверенітету. Тим самим створено офіційне підґрунтя для будівництва відносин ЄС з Росією як країною агресором, а також продовження та посилення санкцій проти неї;
- стратегічне значення України у забезпеченні транзиту газу до країн Європейського Союзу. Виходячи зі зазначеного керівництво ЄС підтвердило готовність продовжити участь у тристоронніх переговорах з Україною та Росією щодо транзиту російського газу українською територією до Європи після 2019 року.
Поряд з цим була висловлена рішуча підтримка ЄС суверенітету та територіальної цілісності України, а також підкреслена незмінність політики Європейського Союзу щодо невизнання анексії Росією Криму. У наведеному контексті керівництво ЄС закликало Росію до повного виконання Мінських домовленостей, припинення насильства на Донбасі та порушення прав людини в Криму, звільнення з російських в’язниць українських політв’язнів, а також визнання російської відповідальності за знищення малайзійського літака рейсу МН-17 в небі над Донбасом в липні 2014 року.
 |
 |
Крім того, були констатовані значні досягнення у співробітництві між Україною і ЄС у рамках реалізації угод про асоціацію, створення зони вільної торгівлі та спрощення візового режиму. Зокрема, в цьому плані було відмічено збільшення обсягів взаємної торгівлі України та Європейським Союзом, який вже вийшов на перше місце серед українських торговельних партнерів.
Водночас керівництво ЄС визнало суттєвий прогрес у просуванні реформ в Україні. Так, за оцінками європейських представників, протягом останніх чотирьох років Україна здійснила більше реформ, ніж за два попередні десятиліття. Разом з тим, був зроблений наголос на необхідності пожвавлення кроків у цьому напрямі та надання їм більш глибокого практичного змісту, насамперед у сфері боротьби з корупцією.
Виходячи з важливості наведених питань, були досягнуті домовленості щодо продовження Європейським Союзом активної політики з надання допомоги Україні у вирішенні її соціально-економічних проблем та проведенні реформ, а також протидії антиукраїнській діяльності Росії (в т. ч. спробам Москви здійснити вплив на результати президентських і парламентських виборів у нашій державі).
В той же час, свідченням збереження розбіжностей серед країн ЄС з українського питання, а також наявності потужного проросійського лобі в Європі стало фактичне ухилення представників ЄС під розгляду питань, пов’язаних з російським проектом «Північний потік–2» та перспективами розгортання миротворчої місії ООН на Донбасі.
В свою чергу, основним результатом розгляду українського питання у ході саміту НАТО та засідання Північноатлантичної ради стало підтвердження права України на вступ до Північноатлантичного союзу. При цьому був зроблений наголос на спільній відданості подальшому розвитку Особливого партнерства між Україною і НАТО та його важливому значенні у забезпеченні мирної, стабільної та неподільної Європи.
Водночас країни-члени Альянсу засвідчили незмінність їх позицій щодо підтримки України у її протистоянні з Росією. Так, керівництво НАТО, висловило непохитну підтримку суверенітету і територіальної цілісності України у межах міжнародно визнаних кордонів, визнало право нашої держави вільно обирати власне майбутнє і зовнішньополітичний курс без втручання ззовні, а також засудило дії Росії з незаконної анексії Криму та провокування збройного конфлікту на Донбасі, що було названо серйозними викликами євроатлантичній безпеці.
 |
 |
З урахуванням наведених обставин, лідери Північноатлантичного союзу закликали Росію повернути Крим Україні, а також повністю виконати свої зобов’язання в рамках Мінських домовленостей, в т. ч. щодо виведення російських військ з окупованих територій Донбасу. Поряд з цим була підтримана позиція України стосовно необхідності розгортання миротворчої місії ООН у всій зоні конфлікту.
У наведеному контексті найважливіше значення для України мало підтвердження керівництвом НАТО рішучості своїх намірів щодо подальшого сприяння діям України з реформування національних структур безпеки і оборони у рамках Комплексної програми допомоги (КДП, прийнята в 2016 році на Варшавському саміті НАТО). При цьому були відмічені успіхи у реалізації КДП з часу її заснування, в т. ч. щодо виконання спільних проектів у галузях розбудови оперативної сумісності, розвитку стратегічних комунікацій, матеріально-технічного забезпечення, стандартизації, утилізації вибухонебезпечних боєприпасів та радіоактивних відходів, протидії саморобним вибуховим пристроям, кіберзахисту, телемедицини, посилення захисту критично важливих об’єктів енергетичної інфраструктури та відсічі «гібридним» нападам.
Був також визнаний прогрес у проведенні реформ безпекової сфери України, насамперед щодо ухвалення законів про Вищий антикорупційний суд і національну безпеку.
Лідери країн-членів НАТО надали високу оцінку внеску України в операції під приводом Альянсу, діяльність Сил реагування та навчання НАТО, а також привітали рішення нашої держави збільшити внесок до місії Альянсу «Рішуча підтримка» в Афганістані.
В той же час, з огляду на євроатлантичні прагнення України, керівництво Альянсу зробило наголос на необхідності підвищення ефективності застосування механізмів співробітництва сторін під егідою Комісії Україна-НАТО, передусім у рамках Річної національної програми. Крім того, була відмічена важливість продовження реформ, спрямованих на зміцнення цивільного контролю і демократичного нагляду над структурами безпеки і оборони, а також подальшого вдосконалення командування та управління, процесів планування і укладання бюджетів та системи військової освіти. Водночас лідери країн-членів НАТО закликали Україну в повній мірі втілити у життя рекомендації та висновки Венеціанської комісії щодо Закону «Про освіту».
 |
В цілому результати саміту Україна-ЄС та засідання Північноатлантичної ради на рівні глав держав і урядів України та Грузії мали позитивне значення для нашої держави та сприяли зміцненню її міжнародних позицій в умовах продовження протистояння з Росією.
При цьому була продемонстрована хибність інсинуацій щодо «втомленості Заходу від України», а також підтверджена неспроможність Москви перешкодити процесам європейської та євроатлантичної інтеграції нашої держави, в т.ч. через агентів російського впливу в ЄС та НАТО.
Разом з тим, розвиток співробітництва між Україною та її західними партнерами засвідчує необхідність продовження реформ в країні та підвищення їх ефективності.
Інші важливі питання, які стосуються інтересів України та ЄС і НАТО
Позиції України у її протистоянні з Росією підтримує також ОБСЄ. Так, за підсумками 27-ї щорічної літньої сесії Парламентської асамблеї (ПА) ОБСЄ була прийнята резолюція «Продовження порушень прав людини та основних свобод в Автономній Республіці Крим і місті Севастополь (Україна)». У документі відмічається системне порушення Росією, як країною агресором, попередніх резолюцій ПА ОБСЄ, визнається погіршення гуманітарної ситуації в Криму та м. Севастополь, а також засуджуються порушення прав жителів Кримського півострова та незаконне застосування російської юрисдикції на його території.
 |
 |
Резолюція ПА ОБСЄ була прийнята всупереч активним спробам російської делегації перешкодити її ухваленню. Тим самим була ще раз засвідчена нездатність Москви вплинути на позиції міжнародної спільноти щодо Криму, а також марність її сподівань на визнання «законності» російської анексії півострова та, відповідно, відміну західних санкцій.
