Сулеймані: причини та наслідки

Частина 2

 

Вадим Волохов

Ліквідація генерал-майора Касема Сулеймані — командувача Силами спеціальних операцій «Кодс» Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР) Ісламської Республіки Іран, про що ми вже згадували, згодом спричинила низку подій, що певним чином впливають на всю ситуацію не лише в Ірані, але й в усьому регіоні Близького Сходу.

Так, практично одночасно з операцією щодо ліквідації К. Сулеймані в Іраку, сили спеціальних операцій США провели таку ж операцію в Ємені щодо одного з командирів «Кодс» КВІР ІРІ Абулли Рези Шахлая. Але йому вдалося вижити. За даними The Washington Post, ще раніше Держдепартамент США обіцяв винагороду в 15 млн дол. США за інформацію про А. Шахлая. З цього випливає, що ліквідація К. Сулеймані була лише частиною спеціальної операції Пентагону проти керівництва КВІР.

…Сьогоднішній конфлікт між США і Іраном — це конфлікт не тільки міждержавний, але й міжелітний…

Сьогодні деякі західні аналітики стверджують, що версія альянсу командувача «Кодс» К. Сулеймані з демократами США підтверджується. Вони вважають, що К. Сулеймані, який десятиріччями створював розгалужену мережу в усьому Близькому Сході і був провідною фігурою у близькосхідному пазлі, багато років тому налагодив ділові контакти з представниками США, які на сьогодні є ядром антитрамповської коаліції. До цієї команди, за деякими даними, входять:

  1. Джон Форбс Керрі — американський політик, член Демократичної партії, з 1985 року — сенатор від штату Массачусетс, голова сенатського комітету з зовнішньої політики (2009–2013), обіймав посаду Державного секретаря США з лютого 2013 до січня 2017 року;
  2. Джозеф (Джо) Робінетт Байден — 47-й віце-президент США у 2009–2017 рр., американський політик ірландського походження, член Демократичної партії США;
  3. Девід Ховелл Петреус — генерал, командувач міжнародними об’єднаними збройними силами в Іраку (2007–2008), голова Центрального командування Збройних сил США (2008–2010), командувач об’єднаними збройними силами коаліції в Афганістані (2010–2011), з вересня 2011 року до листопада 2012 року обіймав посаду директора ЦРУ. Подав у відставку, за його твердженням, у зв’язку зі зрадою дружині. Відставку прийняв президент Б. Обама 10 листопада 2012 року.

До цієї команди також вносять лобістів корпорації Lockheed.

Відомо, що між Д. Пертеусом та К. Сулеймані налагодилися особливі стосунки ще за часів боротьби проти «Ісламської держави» в Іраку та проти угруповання мавлаві Джалалуддіна Хаккані в Афганістані (багаточисельна самостійна терористична організація, що разом із рухом Талібан веде партизанську боротьбу проти урядових військ та міжнародної коаліції НАТО). Так, в серпні 2004 року К. Сулеймані, на прохання Д. Петреуса був посередником у справі припинення вогню між «Армією Мехді» Муктади ас-Садра та урядом Іраку, що досить помітно підняло авторитет Д. Петреуса.

Джон Керрі, Джозеф Байден, Девід Петреус, Райан Крокер

Відомо також про співробітництво К. Сулеймані з Райаном Крокером — досить відомим і впливовим американським дипломатом. Багато років він був на дипломатичних посадах практично у всіх країнах Близького Сходу, а саме: посол США у Лівані (1990–1993), у Кувейті (1994–1997), у Сирії (1998–2001), в Пакистані (2004–2007), в Іраку (2007–2009), в Афганістані (2011–2012); і удостоївся прізвиська «американський Лоуренс Аравійський».

Можливо, що саме завдяки специфічним взаєминам К. Сулеймані з представниками ЦРУ, Пентагону й деякими демократами і було віддано наказ ліквідувати верхівку КВІР ІРІ, і в першу чергу, К. Сулеймані, після смерті якого і відбулася низка подій в всьому регіоні. Лідер ліванської шиїтської «Хизбулли» шейх Хасан Насралла зробив заяву, наголосивши, що помста за смерть К. Сулеймані — це справа не тільки Ірану, а й його союзників. Він пафосно зазначив, що зі смертю К. Сулеймані розпочався новий етап історії не тільки в Ірані і Іраку, а й загалом в регіоні, що має трансформувати Близький Схід. «Коли труни американських солдат та офіцерів будуть надходити до Сполучених Штатів, то Трамп з його адміністрацією зрозуміють, що вони втратили регіон і програють вибори», — підкреслив Х. Насралла.

Новий командувач Силами спеціальних операцій «Кодс» КВІР ІРІ бригадний генерал Ісмаїл Каані, який пообіцяв «трупи американців на всьому Близькому Сході», 8 січня ц. р. доповідав Верховному лідеру ІРІ аятолі Алі Хаменеї, що «з Божого благословення перший удар спрямований до найкрупнішої капіталістичної держави у світі». Так, за даними іранського видання Tehran Times, вранці в середу, 8 січня, сили КВІР обстріляли ракетами американські об’єкти в районі Ербіля та авіаційну базу Айн аль-Асад, що в провінції Анбар на південному заході Іраку. Так, безумовно, це була помста, але на потребу внутрішніх обставин і настроїв населення, яке вбачає у постаті К. Сулеймані героя. Помста була дозованою і важливим є саме її політичний аспект. За даними США, жертв серед американських військових немає, а об’єкти зазнали мінімальних збитків.

…Настав ранок 8 січня, коли в український літак МАУ влучили дві ракети сил ППО КВІР. На борту знаходилося 176 осіб: 167 пасажирів та 9 членів екіпажу. Ніхто не вижив. Вранці 11 січня влада Ірану визнала: військові випадково збили борт двома ракетами. Командувач Аерокосмічними силами КВІР ІРІ бригадний генерал Амір Алі Гаджизаде пояснив це «людським фактором», сказавши, що жалкує з приводу такої трагедії.

 

Настав час розібратись з наслідками смерті генерала К. Сулеймані. Не можна стверджувати, що Іран — це країна, яка веде непередбачувану політику в регіоні. Це зовсім не так. Останнім часом Тегеран, перегравши Захід, домігся на дипломатичному полі кількох перемог. Вище керівництво Ірану вкрай прагматичне і послідовне у своїй політиці в регіоні, нехтуючи при цьому внутрішніми потребами свого населення. Причина сьогоднішнього стану Ірану криється у КВІР. Сталося так, що в умовах загострення обстановки навколо Ірану, ППО КВІР приймає рішення самостійно і дає команду на пуск ракет по літаку, який сприймає за ворожий. Український літак вилетів з Тегерану на одну годину пізніше і в розкладі польотів центру ППО КВІР став «чужим». Координації між військовими і цивільними службами немає. КВІР сам знає, що слід робити. Роль і місце КВІР у державі — ось у чому проблема. Вона у тому, що вище іранське керівництво не вибудувало чи не зуміло вибудувати розумного балансу між політичним крилом суспільства, яке має контролювати механізм ухвалення рішень, та збройним формуванням, яке має бути інструментом політики. З часом КВІР підім’яв під себе економіку, на всіх високих державних посадах опинилися представники КВІР, і саме він став архітектором внутрішньої та зовнішньої політики країни. Політичну еліту від цього відсторонили і вона навіть не могла подумати про якийсь опір, адже Верховний лідер, клерикальна верхівка режиму і КВІР вирішували все.

Причина сьогоднішнього стану Ірану криється у КВІР. Роль і місце КВІР у державі — ось у чому проблема

Сьогодні ситуація може зазнати змін, вона підштовхує прагматичні політичні та економічні еліти до протидії. У даній ситуації вони можуть підтримати народний протест, і будуть готові очолити процеси відсторонення КВІР від тотальної владарювання, що став реальним фактором дестабілізації ситуації не тільки в Ірані, а й в усьому тамтешньому регіоні. Не важко спрогнозувати, що у разі масових виступів населення і акцій непокори з метою змінити режим Іран відразу отримає підтримку ззовні.

Протести в Тегерані після збиття українського літака МАУ

Є питання, яке потребує розгляду та розуміння. Чому через три дні після катастрофи з українським літаком Тегеран визнав свою вину? На мій погляд, це суто прагматичний крок. Він далекий від «совісті та честі мундиру». В умовах кризових ситуацій в будь-якій країні відразу зростають ставки страхових внесків для будь-яких транспортних засобів, що перетинають кордони такої зони або держави. Якби Іран почав гальмувати чи все заперечувати, наперекір здоровому глузду, він міг би опинитись у транспортній блокаді на кшталт «піратської зони Сомалі». Нові санкції стали б набагато відчутнішими, аніж були вже накладені, і вони остаточно підірвали би його економіку.

…Вище керівництво Ірану вкрай прагматичне і послідовне у своїй політиці в регіоні, нехтуючи при цьому внутрішніми потребами свого населення…

КВІР зумів пригасити народні виступи, але економіку до в’язниці не кинеш і сьогодні вона продовжує розвалюватись, інфляція друга або третя у світі, після Венесуели. За таких умов розпочинати війну цілком безглуздо. Можливо, саме з таких міркувань Тегеран фактично відразу визнав свою провину. До речі, деякі російські засоби масової інформації поширили вістку, що український літак, мовляв, зіткнувся у повітрі з американським дроном. Вірогідно, це і планувалось? Хто знає…

Таким чином, вбивство генерала К. Сулеймані підірвало ситуацію на Близькому Сході і, ймовірно, репутацію США на передодні президентських виборів.

Можна зробити ще один висновок з поточних подій: сьогоднішній конфлікт між США і Іраном — це конфлікт не тільки міждержавний, але й, так би мовити, міжелітний. Демократи США у боротьбі з Д. Трампом намагаються використати іранських радикалів з тим, щоб створити для свого президента пастку і не дозволити, щоб його переобрали на другий термін…

 

Частина 1

 

Схожі публікації