Війна та економіка Росії

Стабільність чи наближення кризи?

Іван Січень

На початку лютого 2024 року, під час пленарного засідання форуму «Все для победы!» у м. Тула, російський президент В. Путін зробив чергову заяву про «стійкість російської економіки, у якої, попри зовнішні санкції, зберігається позитивна динаміка розвитку». Аналогічним чином він охарактеризував і роботу військово-промислового комплексу своєї країни.

Як давно вже всім відомо (принаймні, тим, хто має здоровий глузд), все, що виголошують В. Путін та його поплічники, є відвертою дезінформацією, яка діаметрально відрізняється від реального стану справ. Тим паче у передвиборчі періоди, коли подібна практика в Росії стає тотальною за своїм характером. Це ж традиційно стосується і кремлівських оцінок щодо економічної ситуації в Росії. Навіть коли вони вочевидь суперечать повністю очевидним фактам. Наприклад, щодо провалу російської економіки в активний період пандемії COVID-19 у 2020 році.

Ще більший економічний провал, який ретельно приховується Кремлем, стався в Російській Федерації після її нападу на Україну у 2022 році. Вже неодноразово ми порушували таку тему, однак ситуація, як мовиться, не стоїть на місці і набуває якісних змін. Тому пропонуємо знову поглянути на економічні проблеми в Росії, при цьому зважаючи на те, що сталося останнім часом. Тим паче, що це безпосередньо впливає на ведення Москвою війни проти України.

Відразу ж звернемо увагу на ключове. Так, попри твердження Кремля про зростання російської економіки, у 2023 році ВВП країни впав на близько 20 %. Такі дані оприлюднила низка російських експертів та опосередковано підтверджуються деякими показовими фактами. Зокрема, минулого року доходи торговельних компаній в Росії, які виконують посередницькі функції, впали на 20–30 %. При цьому саме через них проходить більша частина продукції, що виробляється в країні. Тобто, її дійсно було виготовлено менше. Причинами цього стали:

• подальший негативний вплив західних санкцій, запроваджених проти Росії у 2014–2022 роках, та початок дії тих із них, які були відкладені на більш пізній термін, а також нові санкційні обмеження;
• зниження споживчого попиту в Росії через зростання цін, що змушує підприємства скорочувати обсяги виробництва;
• суттєве збільшення військових витрат, що обмежило можливості державного інвестування економіки, її підтримку;
• нестача робочої сили через призов до війська значної кількості чоловіків чи масову їх втечу з країни після оголошення часткової мобілізації восени 2022 року.

Всі з таких проблем актуальні і у поточному році, а деякі загострилися ще більше. Крім того, з’явилася ціла низка інших чинників, що підривають економіку Росії. Ось деякі з них, найбільш показові за своїм характером.

Так, з початку поточного року Сили оборони України почали активніше завдавати ударів по російських об’єктах нафтогазової промисловості, що виконує провідну роль в економіці Росії. Згідно з повідомленнями українських ЗМІ, з початку 2024 року було атаковано:

• нафтовий завод «Невский мазут» у м. Санкт-Петербург. Були пошкоджені кілька цистерн, а також виникла пожежа. На жаль, про суттєві пошкодження заводу не йдеться, але все ще попереду;
• «Петербургский нефтяной терминал» у Ленінградській області неподалік від м. Санкт-Петербург. Виникла пожежа. Термінал є найбільшим на Балтійському морі за обсягами перевалки нафти;
• головний нафтовий термінал компанії «Новатек» у м. Усть-Луга в Ленінградській області. Пошкоджене устаткування, виникла пожежа. Після удару призупинено виконання деяких операцій. За своєю потужністю термінал майже такий, як і згаданий біля м. Санкт-Петербург. Крім того, в районі термінала розташований завод з переробки газового конденсату та будується завод з виробництва скрапленого газу;
• «Туапсинский нефтеперерабатывающий завод». Виникла пожежа, внаслідок чого роботу заводу було зупинено. Виробляє нафту, мазут, вакуумний газойль та дизельне пальне. Постачає нафтопродукти російській армії та у закордоння;
• нафтопереробний завод «Славнефть» в м. Ярославль. БПЛА впав поблизу установки гідрокрекінгу, якою переробляється нафта на бензин, дизельне та інше пальне. Завод є одним із найбільших підприємств з виробництва нафтопродуктів у РФ. Разом з нафтопродуктами випускає ізопарафінову основу для масел;
• нафтобаза компанії «Калуганефтепродукт» поблизу м. Калуга, нафтобаза у Курській області та нафтобаза у м. Клинці у Брянській області. Остання вигоріла дощенту;
• нафтопереробний завод «ЛУКОЙЛ-Волгограднефтепереработка». Пошкоджена (за іншими даними — знищена) установка з первинної переробки нафти ЕЛОУ-АВТ-5. У 2022 році на її реконструкцію було витрачено 12 млрд рублів (близько 132 млн доларів США);
• у Краснодарському краї РФ атаковані два нафтопереробні заводи («Ильский» та «Афипский»), які забезпечували пальним російські війська. На заводі в с. Ільский виникла велика пожежа, пошкоджено установку первинної переробки нафти потужністю 3,6 млн тонн на рік.

Як наслідок, тільки у січні 2024 року Росія втратила 37 % бензинового експорту та 23 % експорту дизельного пального. Такі дані подає міністерство енергетики РФ, визнаючи, що скорочення експорту нафтопродуктів є наслідком позапланових ремонтів на нафтопереробних заводах. І це дійсно так. А такі ремонти досить складні через санкції з боку США і країн ЄС, які припинили постачання Росії необхідного устаткування.

Як відомо, основою економіки Росії є нафтогазова галузь. А тому зменшення обсягів нафтового експорту призводить до зменшення доходів державного бюджету РФ. Це особливо відчутно для Москви, оскільки бюджетних коштів і без того не вистачає для фінансування війни проти України та інших потреб. Тому російський уряд змушений витрачати на військові потреби кошти із Фонду національного добробуту РФ, оскільки кошти інших фондів заморожені у західних банках.

Минулого року з Фонду національного добробуту РФ було витрачено близько половини наявної там суми. До кінця 2024 року кошти вичерпаються, бо немає з чого його поповнювати. Інших резервів у Росії також немає. Тому вже з початком наступного року у Російській Федерації може виникнути загроза суттєвого погіршення стану її економіки та навіть занурення країни у глибоку кризу.

Керівництво РФ усвідомлює реальність такої перспективи, а тому намагається максимально заощаджувати бюджетні кошти, в тому числі й видатки на військову промисловість. З одного боку, це дійсно дає змогу дещо пригальмувати розвиток кризових процесів в країні, але з іншого — зриває виконання військових замовлень.

Так, за повідомленням української організації «Кібер Спротив» з посиланням на представників «Лиги оборонных предприятий Владимирской области» РФ, підприємства російського ВПК мають здавати свою продукцію за фіксованими у 2019 році цінами. А купувати матеріали та комплектуючі — за фіксованими цінами по передоплаті. І це при тому, що у 2023 році курс російського рубля різко впав, а більшість зі згаданих комплектуючих китайського, а фактично — західного походження та купуються за долари і євро. Тому їх вартість різко зросла, а підприємствам російського ВПК не вистачає державних коштів навіть на покриття відсотків по кредитах, які необхідно брати для розрахунків з постачальниками.

До того ж вивести кошти з оборонних підприємств можна лише після закінчення контракту між ним та державою. А оскільки контракти на виконання державних замовлень в Росії укладаються на 3–5 років, то увесь цей час гроші підприємств фактично заморожені. Як наслідок, підприємства зазнають збитків і не мають змоги працювати у нормальному ритмі. А з тим — і виконувати державні замовлення, які постійно збільшуються.

Саме таким станом справ і пояснюється неспроможність ВПК РФ забезпечити збройні сили необхідною кількістю озброєнь та військової техніки, не кажучи вже про їх якість. Через те російська армія не може домогтися відчутних успіхів на фронті, компенсувати втрачене.

Нову бронетехніку та сучасні артилерійські системи Росія випускати вже не здатна. Вона лише модернізує колись заскладоване. Жодного нового танка на фронті не було помічено. Те ж саме, по суті, стосується і літаків та гелікоптерів. З початку повномасштабної війни до військ були передані лише кілька машин, які перебували на заводах.

Певним чином збільшене виробництво ракет. Але, відносно масовані ракетні удари Росія може завдавати по Україні не більш ніж один-два рази на місяць і у кількості від 40 до 80 одиниць. Це все, що вона здатна виготовити. Більшість ракет збивають, а решта, хоча і завдає шкоди, однак, жодним чином не впливає на обороноздатність України.

І якщо російський ВПК ще хоч якось підтримує держава, то переважна частина цивільного сектору економіки фактично покинута напризволяще. Для прикладу, звернімо увагу на стан російської цивільної авіації, яка в буквальному смислі «пішла у стрімке піке». Зрештою, як і вся економіка Росії. Кількість надзвичайних подій з літаками збільшилась ще у 2022–2023 роках, а з початком поточного року вони трапляються чи не щоденно. Тільки минулого місяця такі випадки траплялися до десяти разів.

Зокрема, 12 січня Як-42 викотився за межі злітно-посадкової смуги в аеропорту м. Архангельськ. Аеропорт декілька годин було закрито для польотів. 15 січня у пасажирського Boeing 737-800 російської авіакомпанії «Якутия» під час зльоту розірвалася колісна шина. 17 січня Ту-204 «Почты России» викотився за межі злітно-посадкової смуги в аеропорту м. Мирного. 28 січня ще один літак Boeing 737-800 не зміг вилетіти із московського аеропорту «Домодедово» до турецької Антальї. Пілоти змушені були перервати зліт через помпаж правого двигуна. Того ж дня аналогічна проблема виникла з іншим літаком Boeing 737-800, який вирушав з Улан-Уде до Москви. 29 січня Superjet 100 авіакомпанії «Якутия» здійснив аварійну посадку в аеропорту Якутська. Причина — задимлення в передньому багажному відсіку. Тоді ж у літака Airbus A320 авіакомпанії S7 відмовив правий двигун при заході на посадку в аеропорту «Домодедово».

З літаками іноземного виробництва начебто все зрозуміло. В рамках санкцій американські і європейські компанії відмовились їх обслуговувати та постачати запчастини, а тому літаки і виходять із ладу. А от несправності російських літаків є наслідком та свідченням системного погіршення стану економіки країни. Хоча і такі літаки значною мірою складаються із західних комплектуючих, таких як реактивні двигуни та авіоніка. Зараз їх також немає…

Після того, як розпочнеться чергова економічна криза в Росії, наведені проблеми неминуче вийдуть на якісно новий рівень та вимагатимуть від керівництва РФ вживання екстраординарних заходів для утримання ситуації під контролем. Зважаючи з нинішні російські реалії, цілком можливо, що буде введене пряме державне управління всіма сферами економіки країни, включно з приватним бізнесом. Втім, навіть якщо такого не станеться, то, як мінімум, припиниться державна підтримка приватного бізнесу (за винятком олігархічних структур, наближених до В. Путіна), підвищуватимуться податки та буде запроваджене державне регулювання цін.

Російські підприємці мають на увазі подібні перспективи, а тому вдаються до превентивних кроків із захисту свого бізнесу. Причому знову ж таки традиційними методами — у спосіб підвищення цін на товари та послуги в інтересах створення власних фінансових резервів на випадок кризових подій. Разом з тим це лише сприяє їх наближенню. Так, у січні 2024 року темпи інфляції в Росії ще більше прискорилися, що призвело до подальшого поглиблення негативних тенденцій у роботі економіки країни.

На жаль, таких економічних проблем у нас не менше. Але ж війна відбувається на нашій території і Москва змогла завдати нам відчутних збитків… Допоки Україна не отримала достатніх сил та засобів для відбиття ударів з боку Росії і нанесення їх у відповідь.

Тому Росія на другому році війни зіткнулася з такими ж економічними складнощами, як і Україна на її початку. А вже третій рік може стати останнім для більш-менш стабільної роботи російської економіки. А з тим Москва втратить можливості для продовження повномасштабної війни проти України.