Глобальні проблеми і виклики, що постали перед світовою спільнотою
Сергій Польовик
Масований ракетний удар Ірану по Ізраїлю, здійснений на всю глибину території єврейської держави, перевернув чергову сторінку в ескалації ситуації на Близькому Сході та створив прямі передумови до переростання регіонального конфлікту до глобального протистояння. У середовищі міжнародних аналітиків у галузі дослідження проблем війни і миру стурбовані збереженням принаймні сучасного стану відсутності гарячої фази глобальної війни. Тому наміри Ірану знищити єврейську державу викликають обґрунтовану стривоженість та сумніви у стабільності існуючого статус-кво. Така стурбованість посилюється фактом, що Іран та Ізраїль потенційно є ядерними державами, що не декларують свій ядерний статус, намагаючись досягти ефекту несподіванки для супротивника від можливого застосування зброї масового знищення проти опонента.
Експерти відзначають багато паралелей та аналогій між намірами лідерів режиму аятол Ірану щодо знищення сусідньої держави із ситуацією іранського союзника Москви та її агресивної війни проти України. Тим не менш, гаряча фаза іранської агресії у вигляді масованої ракетної атаки на Ізраїль посіла провідні місця у світових ЗМІ, тимчасово відсунувши на другий план події навколо злочинної війни росії проти України.
Реакція світової спільноти на бомбардування території Ізраїлю була прогнозовано жорсткою. США, Велика Британія, Франція та низка інших країн навіть взяли участь у знищенні іранських засобів ураження ще на траєкторії їх руху у повітряному просторі поза межами державної території Ізраїлю. Заяви лідерів США, Великої Британії та Франції також свідчать, що союзники й надалі підтримуватимуть державу Ізраїль. При цьому реакція на новий акт іранської агресії з боку більшості інших європейських країн виявилася прогнозовано млявою. Наприклад, Німеччина висловила свою підтримку Ізраїлю, проте не наважилася приєднатися до зусиль західних союзників зі знищення іранських ракет.
Масштаби можливої військової відповіді Ізраїлю традиційно викликають занепокоєння у західних лідерів, які переконують Ізраїль до стриманості, однак не викликає сумнівів, що удар у відповідь по найбільш важливих іранських об’єктах і центрах прийняття рішень Ізраїль обов’язково завдаватиме. Адже відсутність військової відповіді означатиме, що Тель-Авів змирився із атаками на національну територію єврейської держави, яку можуть й надалі обстрілювати як сам Іран, так і його проксі з сусідніх територій, що межують з Ізраїлем. Крім того, наразі у Тель-Авіва з’явився легітимний привід покінчити з ядерною програмою Ірану не шляхом переговорів та умовлянь, як це практикувалося з подачі США, а шляхом сили. Такий перебіг подій може призвести до непрогнозованих наслідків та вірогідної ескалації протистояння у регіоні за участі численних проксі Ірану, а також росії, Північної Кореї та, можливо, Китаю.
У Сполучених Штатах продовжують називати Ізраїль стратегічним союзником та ключовим гравцем у регіоні Близького Сходу. Однак у Вашингтоні більше переймаються електоральними проблемами напередодні президентських виборів у листопаді 2024 року, взаємостосунками з головним супротивником Китаєм та перспективами форматування нового світоустрою. Очевидно, що у питанні геостратегічного мислення та власного позиціювання у контурах нового світоустрою, що неодмінно буде сформований після перемоги над російською федерацією та її партнерами, США та їх союзники готові погодитися на втрату ролі світового лідера, гаранта миру і демократії, що спроможний захистити свої ідеали силою зброї. Дрібні за суттю керівники першого ешелону американського політичного класу вже не здатні сформулювати лідерську позицію задля збереження світового порядку під власним керівництвом. Це неминуче вартуватиме Сполученим Штатам втрати міжнародного авторитету та лідерства у протистоянні з Китаєм. Саме це найбільше зараз турбує Вашингтон та адміністрацію Байдена, який виявився нездатним приборкати промосковського Трампа у власному домі та створив передумови для розвалу світоустрою під проводом США.
