Вашингтонський саміт НАТО в контексті інтересів України

Іван Січень

У 2014 році війна знову повернулася до Європи у вигляді російської анексії Криму та окупації Донбасу. У 2022 році експансія Росії переросла у повномасштабну агресію проти України з метою її знищення як незалежної держави. Здавалося б, що по завершенні Другої світової війни в 1945 році в Європі вже не має місця агресивній війні з метою анексії територій сусідніх держав. Саме для того в 1949 році було створено Північноатлантичний альянс (НАТО) як організацію колективної безпеки Західного світу. Під час минулої холодної війни головним завданням НАТО було протидіяти агресивному курсу Радянського Союзу та його планам захоплення Європи.

Після розпаду СРСР Північноатлантичний альянс повністю змінив свої цілі та пріоритети. Основною метою НАТО стало забезпечення стабільності і безпеки на всьому євроатлантичному просторі, у тому числі за участю країн колишнього СРСР. Спочатку перспективи реалізації такої ідеї мали повністю реальний вигляд. У 1990-х роках її підтримувала навіть Російська Федерація, яка не виключала можливості приєднання до Північноатлантичного альянсу. Але вже на початку 2000-х років президент РФ В. Путін кардинально змінив політику країни та розпочав жорстку конфронтацію із Заходом.

Відтак, світ знову повернувся до глобального протистояння, яке вилилось у напад Росії на Україну. Саме зазначені проблеми та можливості їх вирішення в плані зміцнення обороноздатності НАТО та надання допомоги Україні стали першочерговими питаннями порядку денного ювілейного 75-річного саміту Північноатлантичного альянсу в липні 2024 року. Розглянемо його ключові аспекти в контексті інтересів України.

Як би громадяни України та суспільства інших демократичних країн не бажали відновлення миру та встановлення добросусідських відносин у світі, на жаль у найближчій перспективі ситуація на міжнародній арені зберігатиме високий рівень напруженості.

Так, за оцінками посадовців НАТО, війна Росії проти України триватиме як мінімум ще кілька років. Дійсно, санкції та військові видатки завдають чималих збитків російській економіці, однак вона змогла пристосуватись до нових умов. Це стало можливим завдяки тоталітарному характеру російської влади, яка повністю контролює ситуацію в країні. Крім того, кремлівська пропаганда «зазомбувала» переважну більшість росіян, які підтримують путінську війну проти України та готові на всі пов’язані з нею жертви і втрати.

Наведені обставини дали Кремлю змогу збільшити видатки на військові цілі до 7 % ВВП та суттєво наростити обсяги випуску озброєнь. Зокрема, до повномасштабного нападу на Україну Росія виробляла 400 тисяч 152-мм снарядів за рік, а зараз даний показник становить близько 2 мільйонів. Для порівняння: річний обсяг випуску таких снарядів в Європі становить 600 тисяч, а в США — тільки 350 тисяч. Водночас російський військово-промисловий комплекс наростив виробництво інших озброєнь, зокрема ракет різних типів та безпілотних літальних апаратів. Деякі типи снарядів, ракет, БПЛА, а також різноманітне військове обладнання Росії постачають її так звані партнери, включно з Північною Кореєю, Іраном і Китаєм. При цьому Росія не тільки не відмовляється від своєї агресивної політики щодо Заходу, в тому числі проти України, але й надає такому своєму курсу все більш жорсткого характеру.

Зважаючи на те, що загрози Західному світу з боку Росії не лише зберігаються, а й виходять на якісно новий рівень, під час саміту НАТО у Вашингтоні 9–11 липня 2024 року були ухвалені рішення щодо підвищення можливостей Альянсу протидіяти агресивному курсу Росії. Такі рішення хоча й відповідають попереднім напрямам роботи НАТО у згаданій сфері, однак потребують деяких уточнень чи навіть конкретизації.

Під час саміту НАТО були ухвалені рішення щодо підвищення можливостей Альянсу протидіяти агресивному курсу Росії

Так, учасники саміту НАТО узгодили варіанти відповіді на ворожі дії Росії. Серед іншого, це активізація обміну розвідувальними даними, посилення захисту критичної інфраструктури (у тому числі у підводному середовищі та в кіберпросторі), розвиток систем управління, розгортання нових ударних озброєнь в Європі, а також підвищення можливостей реагування на військові загрози. Зокрема, з 2026 року США розміщуватимуть у Німеччині ракети великої дальності типу Tomahawk та SM-6, а також гіперзвукову зброю. Нові озброєння використовуватимуться у складі оперативної групи американської армії. Крім того, у стані високої готовності перебуватимуть до 500 тис. військовослужбовців НАТО.

Важливе значення надається забезпеченню належного фінансування оборонних потреб Північноатлантичного альянсу. На сьогодні понад 20 країн-членів НАТО вже виділяють на оборону понад 2 % ВВП, а п’ять країн — понад 3 відсотки. Серед лідерів — Польща, Естонія, США, Латвія та Греція. Для всіх інших країн-членів НАТО залишається нагальним завданням досягти такого ж рівня витрат. Хоча, навіть вже досягнуті показники надали можливість збільшити оборонне виробництво як в Європі, так і в США, на близько 40 відсотків. Згідно з Планом дій у галузі оборонного виробництва, який був узгоджений минулого року на саміті НАТО у Вільнюсі, передбачається подальше зміцнення промислового потенціалу Північноатлантичного альянсу.

Власні заходи з посилення протидії загрозам з боку Росії вживають окремі країни-члени НАТО. За рішенням керівництва Польщі, з 1 серпня 2024 року кількість військовослужбовців, залучених до охорони кордону з Білоруссю (а фактично — з союзною державою Білорусі та Росії), буде збільшена з 6 до 17 тисяч. Крім того, міністерство оборони Польщі додатково придбає 150 одиниць бронетанкової техніки, які також будуть задіяні на кордоні.

У рамках планів з посилення європейської безпеки, лідери країн-членів НАТО підтвердили необхідність подальшого зміцнення обороноздатності України, яка вважається «передовим бастіоном» у стримуванні Росії на східному фланзі Альянсу. У цьому зв’язку визнана важливість збереження відкритості НАТО для нашої держави. Однак про безпосередню підготовку України до членства в Альянсі на саміті знову не йшлося. Причиною, як і раніше, була названа війна Росії проти України. На погляд лідерів деяких країн-членів НАТО, у такій ситуації вступ України до складу Альянсу неминуче призведе до його прямого конфлікту з Росією, що є неприпустимим. Саме тому замість запрошення України до НАТО їй пропонується так званий міст до членства у Північноатлантичному альянсі, яким передбачається реалізація низки спільних програм та проєктів. Зокрема, це укладання безпекових угод з Україною, поглиблення взаємодії сторін у військовій сфері, а також збільшення обсягів військово-технічної, фінансово-економічної та іншої допомоги нашій державі.

Лідери країн-членів НАТО підтвердили необхідність подальшого зміцнення обороноздатності України

Така позиція країн, які підписали безпекові угоди з Україною, закріплена у договорі Ukraine Compact, укладеному на полях саміту НАТО у Вашингтоні. У документі безпека України визнається невід’ємною частиною безпеки демократичного світу. З огляду на це оприлюднюються наміри підтримувати Україну доти, доки вона не здолає у війні Росію. Зроблено наголос на непохитній відданості вільній, незалежній, демократичній і суверенній Україні, здатній захистити себе від агресії з боку Москви. Підтверджене суверенне право Києва обирати власні механізми безпеки, а також політичну, соціальну, економічну і культурну системи.

Учасники договору підкреслили, що незаконне і неспровоковане вторгнення Росії в Україну несумісне з їх інтересами безпеки, є загрозою глобальному миру та грубим порушенням міжнародного права, зокрема Статуту ООН. Виходячи із зазначеного, члени НАТО і ЄС взяли на себе низку зобов’язань, а саме:

• надалі надавати допомогу Україні у сфері безпеки, включно з участю у підготовці українських військ та передачею їм сучасної військової техніки, а також підтримкою української економіки та оборонної промисловості;
• у разі нового збройного нападу Росії на Україну після завершення нинішніх бойових дій, швидко і колективно зібратися на найвищому рівні для визначення наступних кроків з підтримки України у реалізації нею свого права на самооборону.

Згідно з таким підходом, у підсумковій декларації саміту НАТО визначені наміри виділити Україні протягом 2025 року 40 млрд євро на оборонні потреби, а також передати черговий пакет озброєння та військової техніки. Зокрема, пакет включає: зенітні ракетні комплекси Patriot, NASAMS, HAWK, SAMP-T, IRIS-T SLM та Gepard, літаки F-16, артилерійські боєприпаси, протитанкові засоби, боєприпаси для стрілецької зброї, різне військове обладнання.

Крім того, у м. Вісбаден у Німеччині розпочав роботу штаб нового командування ЗС США, що координуватиме питання постачання зброї Україні та підготовку її збройних сил. Підрозділи штабу планується розгорнути в Польщі, Румунії, Словаччині та Бельгії.

На жаль, Угорщина і певним чином Словаччина продовжують перешкоджати планам з посилення допомоги Україні та її євроатлантичної інтеграції. Досить складним питанням залишилося також отримання Україною дозволу від західних країн на застосування їх далекобійної зброї по цілях на території Росії.

Зважаючи на розвиток ситуації у світі, учасники саміту НАТО визначили низку інших загроз Альянсу та всьому демократичному світу. Основним джерелом таких загроз залишається Китай, який є найбільш потужною із тоталітарних країн, що конкурує з Заходом, створює загрози його інтересам, безпеці та цінностям, а також підтримує війну Росії проти України. Тому пропонується посилювати заходи зі стримування Китаю у спосіб запровадження додаткових санкцій проти нього, а також розвитку співробітництва з країнами Індо-Тихоокеанського регіону, що знаходиться у сфері особливих інтересів Пекіну.

Учасники саміту НАТО визначили низку інших загроз Альянсу та всьому демократичному світу

При цьому на саміті у Вашингтоні наголошувалося, що Китай не є військовим супротивником НАТО (принаймні, за винятком США), а співробітництво НАТО з країнами Індо-Тихоокеанського регіону не буде військовим за своїм характером.

Слід зазначити, що донедавна більшість країн-членів НАТО не відносили Індо-Тихоокеанський регіон до сфери пріоритетів Північноатлантичного альянсу внаслідок його віддаленості від основної зони відповідальності НАТО. Наприклад, з такої причини не було відкрито Офіс зв’язку НАТО в Японії. Однак політика Пекіну змусила учасників Північноатлантичного альянсу змінити свою позицію.

Додатковим чинником такої зміни позиції стала активізація взаємодії Росії з Північною Кореєю, що спрямована як проти України, так і всього Західного світу. Під час зустрічей учасників саміту НАТО з лідерами Японії, Південної Кореї, Австралії та Нової Зеландії обговорювались питання участі згаданих країн у підтримці України, а також спільної протидії військовому співробітництву Росії з КНР та КНДР.

Окрему увагу учасники саміту Північноатлантичного альянсу надавали запобіганню негативних наслідків для НАТО, Європи та України в разі обрання Д. Трампа на посаду президента США. Як відомо, під час попередньої президентської каденції Д. Трамп намагався знизити участь США у гарантуванні безпеки Європи та перекласти відповідальність за її безпеку безпосередньо на європейські країни, при цьому ще й загравав з Росією. Наразі Д. Трамп пропонує різні способи припинення російсько-української війни, одним з яких передбачається обмежити американську допомогу Україні.

Для запобігання такому розвитку подій планується активізувати відповідну роботу серед членів Сенату та Палати представників Конгресу США, більшість із яких підтримують Україну. Крім того, на погляд західних експертів, зміні позицій Д. Трампа, у тому числі стосовно України, сприятиме об’єднання країн-членів НАТО довкола питання протидії Китаю. Відомо, що Д. Трамп вважає його головним супротивником США, а тому може підтримати заходи НАТО проти Китаю, що включатимуть продовження тиску на Росію та подальшу підтримку України.

На полях саміту НАТО у Вашингтоні відбувались й інші важливі події. Серед них найбільш важливим для нашої держави було засідання Ради «Україна-НАТО», на якому обговорювались проблеми, пов’язані з війною Росії проти України, а також питання щодо надання довгострокової допомоги нашій державі. За підсумками засідання була зроблена спільна заява, за якою:

• на Росію покладається відповідальність за війну проти України, що є грубим порушенням норм міжнародного права, зруйнувала мир в Європі та відчутно впливає на безпеку мільярдів людей;
• Росія звинувачується у загибелі тисяч людей, у завдаванні значних збитків цивільній інфраструктурі та небажанні мирно врегулювати відносини з Україною;
• вітається прагнення України до миру на основі принципів, визначених в українській «Формулі миру». При цьому робиться наголос на життєвій важливості міцної та незалежної України для стабільності і безпеки на євроатлантичному просторі;
• підтримується зобов’язання країн-членів НАТО щодо посилення політичної, фінансової, економічної та військової допомоги Україні, включно з наданням їй додаткових систем ППО та інших військових засобів;
• констатується суттєвий прогрес у розвитку співробітництва між Україною та НАТО, у тому числі у рамках Комплексного пакета допомоги Україні зі зміцнення українського сектору безпеки та оборони та переходу України до повної оперативної сумісності з Північноатлантичним альянсом;
• визнається право України на самооборону, як і право самостійно обирати механізми забезпечення власної безпеки та визначати своє майбутнє. Таке майбутнє вбачається у членстві України в НАТО.

Всі наведені положення були конкретизовані президентом України В. Зеленським та членами української делегації під час їх зустрічей з лідерами країн-членів Північноатлантичного альянсу та інших партнерів нашої держави. При цьому члени української делегації звертали увагу на те, що процес надання Україні членства в НАТО затягується, що послаблює її спроможність протистояти Росії.

Як і очікувалось, на рішення саміту НАТО у Вашингтоні Москва зреагувала вкрай негативно. Під час проведення саміту Росія здійснила низку кроків з демонстрації військової сили, зокрема російсько-білоруські навчання тактичних ядерних сил. Крім того, було завдано показового ракетного удару по столиці України, внаслідок якого було зруйновано центральну дитячу лікарню України «Охматдит».

Хід та підсумки Вашингтонського саміту НАТО дають змогу зробити наступні висновки та прогнози в контексті інтересів України:

• загалом країни-члени НАТО зберігають єдність у питанні стримування Росії, яку вважають головним джерелом військових загроз Західному світу. При цьому Україна розглядається як форпост на шляху російської експансії;
• зважаючи на згадані обставини, у найближчій перспективі допомога Україні з боку НАТО ставатиме щораз більшою за масштабами та новими формами, що підвищуватиме її можливості протистояти Росії. Так, завдяки збільшенню західної допомоги українські війська вже переходять до контрнаступальних дій на окремих ділянках фронту;
• з огляду на важливість України для забезпечення європейської безпеки більшість країн-членів Альянсу підтримують перспективу її євроатлантичної інтеграції. Однак надання Україні повноправного членства в Альянсі відкладається до завершення війни;
• перемога України у війні з Росією є життєво важливою для НАТО та запорукою гарантування стратегічної безпеки як країн-членів Північноатлантичного альянсу, так і інших демократичних країн. Разом з тим окремі країни-члени НАТО не наважуються безпосередньо втручатися у російсько-українську війну, оскільки це може призвести до глобального збройного конфлікту між Заходом та Росією, у тому числі із застосуванням ядерної зброї;
• додатковим джерелом загроз для НАТО та системним конкурентом Західного світу став Китай. Важливо зазначити, що протидія експансії Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні відволікатиме увагу та ресурси Північноатлантичного альянсу від надання допомоги Україні;
• суттєвою проблемою для України може стати обрання Д. Трампа президентом США восени 2024 року. Однак лідери НАТО активно готуються до такої перспективи, щоб бути спроможним в разі чого запобігти загрозам стабільності архітектури євроатлантичної безпеки.

Загалом, наслідки саміту НАТО у Вашингтоні можна вважати позитивними для України, що сприятиме нашій перемозі над Росією.