Україна і Тайвань. Війна Путіна змінює розрахунки Сі Цзіньпіна

05.05.2022 р. «Die Zeit», Німеччина

Перебіг агресивної війни Росії проти України перебуває під пильним спостереженням не лише європейських партнерів і США, але й другої потуги світу, Китаю.

Німецьке видання «Die Zeit» 4 квітня ц.р. надрукувало з цього приводу статтю власного кореспондента, німецько-французького синолога і аналітика з питань безпеки Арно Бьоманна (Arnaud Boehmann) , в якій автор робить висновок, що, оскільки Китай висуває претензії на Тайвань, то він і надалі буде уважно стежити за війною Росії в Україні. Одним з уроків цієї війни може бути те, зазначає автор, що військовий варіант вирішення проблеми втрачає свою перспективу і привабливість.

Прапор Тайваню видно через отвір у прапорі Китаю,
пошкодженому протягом демонстрації у 2016 році у Тайбеї.
Джерело: © Ritchie B. Tongo/dpa

Порівняння війни Росії проти України з погрозами Пекіна проти Тайваню на перший погляд здається очевидним, адже керівництво Китаю ніколи не виключало застосування військових дій проти острівної республіки. Проте, вважає синолог і аналітик з питань безпеки Арно Бьоманн (Arnaud Boehmann) у гостевій статті для видання «Die Zeit», насправді сценарії можливої війни значно відрізняються між собою. Потрібно було би визнати принципову думку стосовно того, зазначає китаєзнавець, що Тайвань і Китай повинні переглянути свої військові плани.

Німецький аналітик відзначає, що офіційна і громадська реакція в острівній республіці Тайвань після початку російського вторгнення була, як і очікувалося, сильною. Зокрема, було виголошене швидке політичне осудження, відбулися демонстрації перед російським представництвом, а хмарочос Тайбей 101, пам’ятка столиці Тайваню, був підсвічений жовто-блакитним кольором. Незабаром у тайванській соціальній мережі поширилася формула: «Сьогодні Україна, завтра Тайвань». Після цього була здійснена доставка матеріальної допомоги з Тайваню, український парламент подякував за підтримку, а нещодавно відбулася зустріч міністра закордонних справ Тайваню Джозефа Ву (Joseph Wu) з мером Києва Віталієм Кличком.

Тайванські військові гелікоптери над Тайбеєм (жовтень 2021 року).
© ZUMA Press Wire | Даніель Ченг Шоу-І/dpa

Видання зазначає, що німецькі та міжнародні спостерігачі, після російського вторгнення в Україну розглядають ситуацію навколо Тайваню як країни-наступної жертви зовнішньої агресії.

На перший погляд, така вірогідність розвитку подій цілком очевидна. Звичайно, зазначає автор, війна в Україні має наслідки для безпеки Тайваню. Де факто ми спостерігаємо дві великі світові потуги, дві гігантські армії на чолі з двома автократами, які ворогують із двома молодими демократіями, керуючись власними намірами переломити результати історії 20-го століття. Але не все можна порівнювати, зазначає видання. Ситуація на Тайвані кардинально відрізняється від ситуації в Україні.

Тайвань є частиною політичної мозаїки для керівника Китаю Сі

Порівняння двох керівників держав, Володимира Путіна і Сі Цзіньпіна свідчить, що вони дуже відрізняються за політичними стилями. Тоді як Путін роками загравав з іміджем мафіозі, а його опозиціонерів вбивали на вулицях інших країн, Сі набагато більше стурбований своєю репутацією та репутацією Китаю. Перш за все, Сі хоче побудувати Китайську Народну Республіку як альтернативу Сполученим Штатам Америки в очах глобального Півдня. Для цього йому потрібен певний моральний наратив, набагато більш вагомий за невиразну ідею Путіна про здійснення «обмеженої військової операції» у сусідній країні.

Реклама Сі Цзіньпіна в Цзюцюань.
© Kevin Frayer/Getty Images

Путін стурбований збереженням власної влади і впливів в Україні, намагаючись не допустити того, щоб Росія стала геополітично другосортною. Для президента Сі Тайвань є частиною головоломки в більшій стратегії, він опікується зміцненням своєї влади в довгостроковій перспективі. Путін намагається знищити Україну як єдине ціле і готовий повністю її зруйнувати. Сі Цзіньпін має набагато більшу мотивацію захопити Тайвань в цілісному стані. Він є залежним від того, що 23,5 мільйонів тайванців довірили йому право керувати ними. Пекін дуже побоюється виникнення соціальних заворушень в країні.

Але головна складність у спробі насильницького вирішення тайванського питання полягає не в якомусь певному приводі та виправданні агресії, а в існуючій географії. Для завоювання Тайваню знадобиться десантна операція такого масштабу, якого не було з часів Другої світової війни. Зважаючи на існуючі сьогодні можливості розвідки, таку операцію неможливо було би приховати, сили вторгнення обов’язково зустрінуть підготовлену оборону.

Народно-визвольна армія Китаю (НВАК) та Збройні сили Тайваню мають спільну рису, а саме, на відміну від своїх російських та українських колег, вони не мають бойового досвіду. Зважаючи на це, вони все більш уважно будуть відслідковувати перебіг бойових дій в Європі.

Китай змушений заново обрахувати свої військові плани

Провал російської повітряно-десантної операції в Гостомелі ще раз засвідчив, наскільки значними на втрати особового складу та ризикованими є такі операції без забезпечення необхідного повітряного контролю. Проте перевагу в повітрі досягти не так просто, навіть маючи кількісно переважаючу авіацію, особливо коли противник має невеликі переносні зенітні комплекси.

Поразка Росії в нападі на українську столицю приголомшила навіть військових експертів.
Причини цієї невдачі комплексні.
https://www.nzz.ch/

Сили вторгнення китайського флоту неминуче будуть вразливими під час форсування Тайванської протоки. Системи захисту і оборони великих військових кораблів аж ніяк не є нездоланними, що переконливо показало затоплення флагману флоту, ракетного крейсера «Москва». Десантним кораблям доведеться пробиватися крізь мінні поля та потужний вогонь оборонців, перш ніж у них взагалі з’явиться шанс висадити війська на кількох придатних для десантування ділянках берегової лінії Тайваню.

Кораловий риф біля рифів Гавен на островах Спратлі,
який був забезпечений військовою технікою Китаєм.
© DigitalGlobe/ScapeWare3d/Getty Images

Хоча острову не вистачає тієї стратегічної глибини, яку має Україна з її значними розмірами, гірська місцевість і круті узбережжя є суттєвою перешкодою для будь-якого нападника. Після десантування життєво важливою стане логістика. Якщо війська вторгнення більше не зможуть бути всебічно забезпеченими після початкового успішного просування, як це також мало місце в Україні, атакам агресора загрожує крах.

Лідери Китаю стурбовані доларовими резервами

Хоча Китай не може просто так вторгнутися на Тайвань, такі ж саме географічні перешкоди стосується й можливої підтримки десантної операції НВАК з боку союзників. Зрештою, головним залишиться питання про те, як Японія та США будуть реагувати у разі китайського вторгнення, як вони будуть інтерпретувати свої зобов’язання щодо підтримки Тайваню. Геополітично вони можуть втратити більше на Тайвані, ніж в Україні. Навіть економічний розпад держави Тайвань, якщо це взагалі станеться, був би у багато разів болючішим, ніж в аналогічному випадку з Україною. Тут вступає у дію стратегія США. Зокрема, занепокоєння Пекіна викликає фінансовий сектор Тайваню. Нещодавно представники уряду Тайваню зустрілися з представниками національних та міжнародних банків, щоб обговорити, як вони можуть запобігти заморожуванню китайських резервів у доларах США у разі ескалації конфлікту.

Війна Путіна в Україні ще далека від завершення, зазначає видання, ще існує багато сценаріїв її перебігу та результату. Але вона вже переконливо продемонструвала, що добре відому перевагу військових сил в обороні можна значно посилити за допомогою застосування сучасних керованих ракет та ведення асиметричної війни, зокрема шляхом застосування безпілотників і малих піхотних формувань.

До цього додається також психологічна стійкість, усвідомлення національної ідентичності та моральний дух захисників, які внаслідок жорстокої агресивної війни Росії були лише зміцнені, а не підірвані. Те, що США недооцінювали у В’єтнамі та Радянський Союз в Афганістані, тепер також загрожує Путіну: тотальний опір тих, хто може втратити більше, ніж життя.

Україна і Тайвань мають дуже різні стартові умови, різних противників, абсолютно різні передумови театру воєнних дій, вони по-різному залучені до глобальних проблем. Китай і Тайвань будуть уважно стежити за ходом війни в Україні і робити власні висновки. Для Тайваню це означає реорганізацію оборонної концепції та активне вивчення досвіду українців. Китаю доведеться повністю перебудувати свої військові плани, на що потрібен час.

Все це не означає, що військовий варіант для вирішення питання Тайваню Китаєм не розглядається, але він значно втратив свою перспективу і привабливість.

Досвід війни та героїчного опору України проти агресії Росії, спрямованої на винищення нації та підпорядкування цілого народу, стає предметом вивчення інших країн. Тактика нестандартних дій українців у поєднанні із сучасною зброєю від західних партнерів стали несподіванкою для традиційних методів дій керівників військових штабів Росії. Традиційний аргумент від часів Радянського Союзу щодо досягнення військової переваги над противником за рахунок кількості військ і техніки, зневаги до кількості власних жертв і втрат в Україні не працюють. Це стало несподіванкою і для військового керівництва Китаю.

Аналогії недоречні в повному обсязі, але певні умови та обставини ведення війни українського народу за власне існування проти тотально переважаючого противника, увійдуть в історію національних визвольних воєн.

Китай розмірковує над власною тактикою дій щодо Тайваню, який він вважає власною територією та ладен підпорядкувати військовою силою. Та приклади героїчного спротиву українського народу справляють найбільш серйозний стримуючий ефект на агресора, що поєднується з несподіваною консолідацією країн Заходу та відродженням єдності НАТО.

https://www.zeit.de/politik/ausland/2022-04/ukraine-taiwan-china-krieg-invasion/komplettansicht