Партнери і союзники пострадянського простору

Іван Січень

Тридцять років сьогодні минає з часу розпаду Радянського Союзу. Незважаючи на намагання Росії відновити його подобу в тому чи іншому вигляді, на пострадянському просторі ситуація за своїм характером вибудовується абсолютно протилежна. По суті, РФ змогла утримати у сфері свого відносного впливу лише обмежене коло країн, які стали її спільниками по Організації Договору про колективну безпеку та Євразійському економічному союзу. Сьогодні це Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан і Таджикистан.

Решта колишніх радянських республік стали або нейтральними, або зайняли позаблокові позиції, або отримали можливість увійти до НАТО і ЄС, чи обрали курс європейського та євроатлантичного розвитку. До першої з таких груп увійшли Азербайджан, Туркменістан і Узбекистан, до другої — Литва, Латвія та Естонія, а до третьої — Україна, Грузія і певним чином Молдова.

Україна, Грузія і Молдова створюють альтернативний Росії інтеграційний центр на теренах колишнього СРСР

Саме країни третьої групи особливі для України як спільники-однодумці у боротьбі за досягнення своїх стратегічних цілей. Адже Україна, Грузія і Молдова, по суті, створюють альтернативний Росії інтеграційний центр на теренах колишнього СРСР, подаючи приклад колишнім радянським республікам. Водночас Україна, Грузія і Молдова мають низку однакових проблем, викликаних російською агресивною політикою з відновлення над ними контролю. Ще з 1990-х років основний зміст такої політики Москви — всебічний тиск на Україну, Грузію та Молдову, підрив їх внутрішньої стабільності, а також провокування збройних конфліктів з подальшим втручанням до них російських військ. Саме це зробила Росія на українському Донбасі, в молдовському Придністров’ї, в Абхазії і Південній Осетії, що входять до складу Грузії.

Аби спільно відстоювати свої інтереси, в 1999 році Україна, Грузія і Молдова створили групу ГУАМ, до якої увійшов і Азербайджан. Певний час у групі був і Узбекистан. В 2006 році група трансформувалася у нову міжнародну структуру — «Організацію за демократію і економічний розвиток — ГУАМ» з більш широкими завданнями і функціями.

Ще одним міжнародним майданчиком, який дає змогу Україні, Грузії і Молдові спільно реалізовувати свої плани, можна вважати програму Європейського Союзу «Східне партнерство», започатковану в 2009 році за ініціативою Польщі і Швеції. Нині «Східне партнерство» за своїм характером — міжнародна організація за участю ЄС та шести країн колишнього СРСР, в тому числі України, Грузії, Молдови, Білорусі, Вірменії і Азербайджану.

Втім, Молдова для України — «ворота» до Південно-Східної Європи та Балканського півострова, а також регіональний транспортний вузол. Адже саме через Молдову пролягає значна частина транспортних комунікацій України. До того ж саме через Україну на Молдову «замикаються» і відповідні міжнародні автомагістралі з Росії, Китаю та Азії. Тому вона відіграє помітну роль у справі з забезпечення зовнішньої торгівлі України та транзиті через українську територію товарів інших країн, в тому числі в рамках стратегічної китайської ініціативи «Пояс і шлях».

Згодом Молдова стане і однією із тих ланок, що з’єднують Україну з європейською енергетичною системою. Щодо молдовських газогонів, то сьогодні їх вже з’єднали з газогонними системами Румунії, а через неї — і з газовою мережею ЄС. Крім того, за фінансової підтримки Європейського Союзу, об’єднуються і їх електричні системи. Отож, реалізацією таких планів створюються технічні можливості для налагодження реверсного постачання газу з Європи до південних регіонів України, а за необхідності — і для забезпечення екстрених потреб нашої держави в електроенергії (зокрема, у разі аварій на українських електростанціях).

Також Молдова є ринком для промислових товарів українського виробництва, а Україні постачає певні види сільськогосподарської продукції. Так, у 2020 році обсяги торгівлі двох сусідніх країн склали близько 900 млн дол. США. Це дещо менше, ніж у попередні роки, однак причина цього — загальні економічні проблеми у світі через епідемію COVID-19. В основному Україна поставляє до Молдови вироби з металу, електричні машини, пально-мастильні матеріали, електроенергію, продовольство та фармацевтичну продукцію, будівельні матеріали, а Молдова експортує продукцію рослинництва, вино, етиловий спирт.

А ще Україна для Молдови — важливий партнер в економічній, політичній і безпековій сферах, де, по суті, виступає в якості альтернативи (чи противаги) Росії та Румунії, які проводять експансію на молдовському напрямі.

Все це служить підґрунтям для побудови між Україною та Молдовою відносин стратегічного партнерства і у рамках міжнародних організацій, і на двосторонньому рівні. Зважаючи на взаємні інтереси, обидві країни можуть і надалі зміцнювати партнерство, поглиблюючи взаємодію на шляху європейської і євроатлантичної інтеграції та у протидії агресивній політиці Росії, розвивати співробітництво у торговельно-економічній, енергетичній та транспортній галузях, посилювати прикордонну безпеку.

У перспективі цілком можливе і налагодження певної форми союзних стосунків. До речі, таке питання вже розглядалося в плані розвитку групи ГУАМ.

У наведеному контексті позитивною можна вважати зміну влади в Молдові в грудні минулого року внаслідок обрання президентом країни М. Санду — лідера проєвропейської партії «Дія і солідарність». При цьому показовим фактом стала її перемога над чинним (на той час) президентом Молдови І. Додоном, який був відвертим ставлеником Москви та лідером проросійської Партії соціалістів Республіки Молдова.

Росія фактично програла черговий раунд боротьби за Молдову

Отож Росія фактично програла черговий раунд боротьби за Молдову. Так, М. Санду, вступивши на посаду президента країни, відразу розпочала відновлювати активний курс європейської інтеграції Молдови, а також виступила із вимогою вивести російські війська з Придністров’я.

Крім того, вона повідомила про наміри надати нового імпульсу молдовським відносинам з Україною. Як приклад такої політики — офіційний візит до України в січні поточного року, який став її першою офіційною закордонною поїздкою в ранзі президента Молдови. Тим самим М. Санду фактично підтвердила стратегічне значення України для Молдови. Про що свідчать і результати переговорів лідерів двох країн, де вони домовилися активізувати дії щодо виведення відносин між Україною та Молдовою на якісно новий рівень; розробки стратегії спільних економічних та політичних проектів; координації зусиль на шляху до ЄС (в тому числі, у рамках програми «Східне партнерство»); лібералізації транспортних перевезень.

Візит до України став першою офіційною закордонною поїздкою М. Санду в ранзі президента Молдови

Серед найважливіших спільних проектів при цьому назвалися такі, як спорудження сучасної автомагістралі між Києвом і Кишиневом та нового мосту через ріку Дністер; збільшення обсягів зберігання природного газу Молдови в українських сховищах; можливий транзит європейського газу до України через Молдову; відновлення постачання української електроенергії до Румунії через молдовські лінії електропередач.

Ще одним напрямом у співробітництві між Україною та Молдовою визначено підвищення безпеки на спільному кордоні та надання взаємної допомоги у врегулюванні конфліктів. Зокрема, Україна підтримує вимогу Молдови вивести російські війська з Придністров’я. Зі свого боку Україна сподівається, що Молдова підтримає українську ініціативу щодо створення міжнародної платформи по Криму.

Зважаючи на спільний характер стратегічних інтересів України та Молдови, а також їх партнерів з числа країн Центрально-Східної Європи, підтверджено намір зміцнювати взаємодію в рамках побудови так званого «Тримор’я». Мета — об’єднати країни згаданих регіонів від Балтики до Адріатики і Чорного моря, що фактично стане «санітарним кордоном» вздовж західних теренів Росії.

Виконання таких планів сприятиме реалізації спільних інтересів України і Молдови, а також зміцненню їх міжнародних і регіональних позицій. Разом з тим на сьогоднішній день існує низка проблем, що перешкоджають досягненню таких цілей. В першу чергу, це нестабільність ситуації в Молдові, що не дає їй змоги чітко дотримуватися європейського курсу, а отже і підтримувати стабільні та взаємовигідні зв’язки з Україною. Причиною цього є проросійські і ліві погляди у значної частини молдовського населення, а також поширення сепаратистських настроїв в окремих регіонах країни (Придністров’ї та Гагаузії).

Росії намагається зберегти свій вплив на Молдову

Росії це допомагає зберігати свій вплив на Молдову. Так, після президентських перегонів, у яких перемогла М. Санду, Москва відразу почала активно дестабілізувати обстановку в Молдові, використовуючи для цього російське лобі у молдовському парламенті і уряді, а також з її олігархічних кіл. При цьому у росіян є сподівання на можливість оголошення дострокових парламентських виборів в Молдові, що надасть Росії шанс збільшити кількість своїх прихильників у вищому законодавчому органі республіки. Крім того, російські політики порушили питання про можливе загострення придністровського конфлікту, що потребуватиме розширення військового втручання Росії для «стабілізації обстановки» в регіоні.

Такими діями Москва прагне вплинути і на ситуацію в Україні та довкола неї. Маються на увазі негативні наслідки проблем, пов’язаних з придністровським конфліктом, для сусідніх районів України та її державних інтересів. Це, зокрема, витоки нестабільності, транскордонна злочинність (в тому числі контрабанда та незаконне переміщення мігрантів), а також неврегульованість питань делімітації придністровської ділянки українсько-молдовського кордону. В той же час необхідно нагадати, що характер відносин між Україною та Молдовою, а отже і українські позиції у північно-західній частині Чорноморського регіону, об’єктивно залежать від змін у молдовській владі.

Певні проблеми для України можуть створити суперечності з Румунією щодо впливу на Молдову. Так, Румунія, по суті, розглядає Молдову як свою «історичну територію», колись втрачену внаслідок агресії Радянського Союзу в 1940 році. Зважаючи на це, Бухарест дотримується політики поступової реінтеграції Молдови у свою політичну, економічну та безпекову системи, в тому числі підтримуючи її європейський курс.

Втім, ці проблеми не критичні за своїм характером і можуть узгоджуватися як на рівні двосторонніх відносин між Україною та Молдовою, так і у різних форматах співробітництва в рамках згаданих вище міжнародних організацій. Адже навіть під час перебування при владі в Молдові проросійського президента І. Додона відносини з Україною не загострювалися, зокрема, Кишинів не визнав «ДНР» і «ЛНР» та «російську належність» Криму, жодним чином не обмежував двосторонні торговельно-економічні зв’язки. По суті, обмеження стосувалися лише взаємодії сторін у питаннях європейської інтеграції.

Досить взаємовигідно можуть усуватися суперечності між Україною та Румунією стосовно Молдови. На теперішній час Румунія вже є членом Європейського Союзу, а Україна та Молдова прагнуть стати його членами. Водночас ЄС об’єднує країни зі спільною політикою і економікою та, фактично, без внутрішніх кордонів, що і створює передумови для врегулювання будь-яких можливих проблем. Саме тому молдовський напрям може стати одним із пріоритетів регіональної політики України. Тим самим буде покладений початок виходу України на рівень одного із лідерів в Чорноморському регіоні та Південно-Східній Європі.