У кого своя сорочка ближча до тіла?

iDNES.cz, Чехія

Серед відповідей на таке «крилате» останнім часом запитання є й повідомлення про цьогорічні здобутки Туреччини. Під такою «сорочкою» передусім маються на увазі надходження від її експорту у поточному році до РФ товарів військового призначення, чим не могли не занепокоїтися у США, які надають нам допомогу у відбитті нападу росіян. І таке занепокоєння стало однією з важливих тем, підхоплених західними ЗМІ, зокрема, чеським ресурсом iDNES.cz, що посилається на інформацію, розміщену у газеті Financial Times. У статті повідомляється, що цього року різко зріс турецький експорт товарів військового призначення до Росії. США, країни Європейського Союзу та інші дружні країни зараз стурбовані тим, що Туреччина функціонує як важлива торгова ланка під час триваючої війни в Україні, завдяки чому Росія, незважаючи на санкції, які все ще діють, зберігає доступ до стратегічних західних поставок. Згідно з оприлюдненими даними, за дев’ять місяців 2023 року до Росії і п’ятьох інших пострадянських економік було ввезено 45 видів товарів, необхідних і для російської армії. Так, американська сторона викрила протиріччя в турецькому експорті, який призначений для Узбекистану, Грузії, Киргизстану, Казахстану чи Азербайджану. Але — формально! Наприклад, за тими ж офіційними даними Туреччини, за перші дев’ять місяців цього року до Казахстану було експортовано товарів на 61 млн доларів. Щоправда, за даними самого Казахстану, Туреччина імпортувала товарів лише на 6,6 млн доларів, тобто, майже в десять разів менше.

Що ж то були за товари?

Серед поставок, нагадує автор матеріалу, були чіпи вартістю 144 млн євро. Це втричі більше, ніж за аналогічний період минулого року. До речі, турецький експорт таких найважливіших товарів зріс на 60 відсотків між 2015 і 2021 роками. Серед них — оптичні приціли та різні пристрої зв’язку. Аналітики Financial Times дійшли висновку, що ці товари, ймовірно, транспортуються до Росії, де можуть бути використані в гелікоптерах, безпілотниках або керованих ракетах. «Очевидно, що ці товари йдуть до Росії», — вважає аналітик Еліна Рибакова, яка працює в Школі економіки в Києві».

Аналітики вже повідомили про інші такі важливі товари, які часто надходять до Росії через її сусідів. Маються на увазі турбіни, запасні деталі для ремонту літаків, сировина, найсучасніша електроніка, радіообладнання, залізничні підшипники чи навіть матеріали для банківських карток. Як бачимо, багато хто підтримує Україну у її протидії російському нападнику, та якщо справа стосується власного прибутку, то підтримка починає переходити у площину «своєї сорочки».

Також у кореспонденції розповідається про тиск Сполучених Штатів Америки на турецьку сторону з тим, аби вона якнайшвидше відмовилася від такої практики. Тому нещодавно до Туреччини навіть приїжджав заступник міністра фінансів США з питань тероризму та фінансової розвідки Браян Нельсон, щоб застерегти, що такі дії можуть поставити під загрозу угоду про закупівлю Туреччиною американських винищувачів F-16. Тим більше, що ця угода вже й так під загрозою через відмову Туреччини підтримати вступ Швеції до НАТО.

Збільшення турецького експорту товарів, придатних для використання у військових цілях, є ще одним з багатьох таких прикладів того, як часто нехтують запровадженими антиросійськими санкціями. Прислів’я про свою сорочку, що ближча до тіла, як ніяке інше віддзеркалює поточний хід справ, не реагувати на що категорично не можна. Подібна практика спостерігається, наприклад, у випадку з російською нафтою чи дизелем. Аби як їх не забороняли, але вони згодом все ж з’являються на західному ринку чи потрапляють навіть до США через індійські чи турецькі НПЗ. Чи можна миритися з такими фактами, особливо якщо весь цивілізований світ виступає проти російської агресії?

«США, Європейський Союз, Сполучене Королівство та інші країни G7 чітко дали зрозуміти, що ми не хочемо, щоб хтось із наших партнерів обминав антиросійські санкції. Важливо, щоб ми продовжували закривати двері перед Росією», — висловився з такого приводу заступник держсекретаря США у справах Європи та Євразії Джеймс О’Браєн, відповідаючи на запитання представника вищезгаданої газети Financial Times.

Згадана проблема дістала розголос і на такі дії має бути якась відповідна реакція на міжнародному рівні. Принаймні, здобувачі інформації зробили свою справу і порушники мають відповідати. Залишається лише почути їхні пояснення.

Але тему російсько-української війни можна доповнити іншою інформацією зі сторінок того ж чеського iDNES.cz. І хоча таку інформацію хтось вважатиме для, так би мовити, внутрішнього споживання у Росії, та вона у сучасних умовах не менш важлива, бо знову йдеться про особливості війни, зокрема, про своєрідну допомогу, яку отримує РФ від своїх сусідів, у вигляді не лише матеріально-технічному, але й… живої сили. Так, саме про це розповідається у кореспонденції під заголовком «Кремль виступив проти мігрантів». Відомо, що у Росії зараз виникають складнощі із призовом на військову службу, тобто, на війну. Тому у РФ вирішили, що настала черга воювати іноземним заробітчанам, які приїхали з колишніх східних радянських республік, а нині — незалежних від Москви держав. У Росії таких іноземців намагаються завербувати, відправити на фронт в Україні, обіцяючи в обмін на військову службу надати російське громадянство. «У тих, хто вже має російський паспорт, погрожують його відібрати, якщо вони не підуть воювати за Москву. І все це, як не парадоксально, в умовах, коли, на думку експертів, Росії більше, ніж раніше, потрібні трудові мігранти… Російська політична машина нервує, тому що не так багато речей, які вона може представити суспільству як перемоги», — пояснює ситуацію Темур Умаров з Центру Карнегі в Москві кореспонденту «Радіо Свобода» (Radio Free Europe/Radio Liberty), маючи на увазі складнощі Росії у війні з Україною. Мігранти, особливо з подвійним громадянством, зазнають посиленого тиску з огляду на президентські вибори в березні, на яких очікується, що кандидатура нинішнього очільника Кремля Володимира Путіна матиме більшість голосів виборців.

Напевне тому і почастішали повідомлення про репресії проти мігрантів. Наприклад, у листопаді ФСБ Росії вдерлася до мечеті у місті Балашиха і закликала присутніх йти служити до війська. І навіть затримала деяких віруючих під приводом того, що вони повинні були прибути у пункт вербування. Така ж подія сталася місяцем раніше, коли «ОМОН» увірвався в мечеть у Костельниках, звідки забрав молодих хлопців до призовного пункту. Зрозуміло, там же їх визнали придатними до військової служби.

Такі рейди розпочалися раніше визначеного часу. У Росії осінній призов розпочинається 1 жовтня і закінчується 1 грудня. Зазвичай рейди проводять наприкінці призовного терміну, але цього разу силовики почали на початку жовтня. А коли російського депутата Д. Кузнєцова попросили прокоментувати ці події, то він заявив, що служба в армії є «хорошою можливістю адаптації для нових громадян Росії з республік Середньої Азії… Невідворотність військової служби змусить мігранта переосмислити, чи дійсно йому потрібен російський паспорт». Своєю чергою, голова Слідчого комітету Росії О. Бастрикін порадив позбавляти мігрантів російського громадянства, якщо вони відмовляються йти воювати за Росію. Віце-спікер Держдуми П. Толстой у листопаді пішов ще далі у справі «пасивного ставлення Росії до мігрантів» і запропонував заборонити прибулим з деяких пострадянських країн працювати кур’єрами, таксистами чи продавцями. А дехто з чиновників чинить інакше і відмовляють мігрантам у документах на отримання російського громадянства, поки вони не підпишуть контракт про участь у війні в Україні.

На думку британських аналітиків, Кремль за будь-яку ціну намагається уникнути чергової мобілізації, яка може спровокувати заворушення через шалене вербування. Своєю чергою, «Радіо Свобода» зазначає, що парадокс заяв політиків полягає в тому, що Росія, як ніколи, потрібує мігрантів, особливо на економічному фронті, який відчуває нестачу робочої сили через війну, демографічні проблеми, санкції та відтік після минулорічної часткової мобілізації. Наприклад, за даними московського Інституту економічної політики, кількість промислових підприємств, які повідомили про нестачу працівників, у липні поточного року досягла 42 відсотків порівняно з 25 відсотками у січні 2022 року.

На останок у кореспонденції можна ознайомитися з думкою експерта з питань євразійської міграції Яна Матусевича: «Російські чиновники добре усвідомлюють цю проблему, але міграційна політика залишається суперечливою, оскільки влада використовує антиміграційне законодавство та риторику як популістський інструмент для відволікання уваги людей від інших соціальних питань».

Узагальнюючи всі вищенаведені інформації, можна дійти висновку, що Росія змушена шукати як підтримки своїх південних сусідів, в тому числі у вигляді військової техніки, так і призову до війська заробітчан. І якщо отримання необхідного устаткування виконується в обхід санкцій, то свої військові частини та підрозділи РФ поповнює не криючись і не дуже дбаючи про наслідки.

Загалом, наслідки будуть. Якісь — найближчим часом, інші — згодом. Але будуть обов’язково.

Підготував Олег Махно