США збільшують імпорт нафти з Росії, але виступають проти «Північного потоку-2»

Підсумки візиту держсекретаря США до Європи

 

 

 

Handelsblatt, Німеччина

Зважаючи на загострення ситуації у стосунках між новою адміністрацією США, Китаєм та Росією, політичні експерти по-особливому сприйняли нещодавнє перебування у Брюсселі державного секретаря США Ентоні Блінкена та його перемовини на найвищому рівні. Особливо щодо жорсткості позиції США стосовно газогону «Північний потік-2» та, відповідно, їх стосунків з Росією, як з одним із основних імпортерів нафти для США.

Про це йдеться у популярному серед німецьких економістів виданні Handelsblatt, один з матеріалів якого звертає увагу на певні протиріччя у позиції США щодо ролі Росії в балансі власних енергетичних і економічних інтересів та їх можливих впливів на розвиток ситуації в Європі.

Під час свого візиту до Європи (до речі, першого на такій посаді) і офіційних зустрічей держсекретар США удостоївся позитивних відгуків. Його негативне ставлення до газогону «Північний потік-2» підтверджувалося рішенням Сенату Конгресу США відкласти розгляд законопроекту S. 814 в комітеті з питань закордонних справ через внесення в останній момент поправок, пов’язаних з проектом «Північний потік-2». Назва законопроекту — «Акт про партнерство з Україною у галузі безпеки…» (A bill to promote security partnership with Ukraine, and for other purposes), і він визначає стратегію США щодо дипломатичної підтримки України, запровадження на рівні держсекретаря США робочої групи у форматі США/Європа по Україні та вимагає від президента США призначити спеціального посланця з питань України. До речі, у документі йдеться про надання Україні військової допомоги у розмірі 300 млн доларів щороку на термін до 2026 року та сприяння наданню такої допомоги Україні третіми країнами.

У Handelsblatt зазначається, що від дводенного візиту високого гостя зі США склалися позитивні враження. Зокрема, змінилася тональність у спілкуванні, що була характерною за часів адміністрації Д. Трампа. Розмова на зустрічах Е. Блінкена з високими посадовцями ЄС і НАТО була конструктивною. Хоча після зміни керівництва у Вашингтоні, зазначається у Handelsblatt, деякі проблеми залишаються і попередні конфлікти у подальшому потребують конкретних рішень. Це відчувалося, наприклад, коли держсекретар США, особисто знайомлячись з федеральним міністром закордонних справ Німеччини Гайко Маасом, обговорював найбільш суперечливі питання в американсько-німецьких відносинах. А саме — ставлення до будівництва «Північного потоку-2»… Проте, за повідомленням офіційних джерел, у МЗС Німеччини сторони обмінювалися з такого приводу лише загальною інформацією і одностайності у підходах до вирішення питання досягти не вдалося. США, зазначається у німецькому виданні, налаштовані зупинити добудову газогону і з цією метою готують нові санкції.

«США налаштовані і надалі запроваджувати санкції стосовно «Північного потоку-2» — держсекретар США Е. Блінкен у Брюсселі

У Німеччині ж, навпаки, вважають, що не можна допустити, щоб будівництво газогону припинилося і на дні Балтійського моря з’явилася руїна. Вже тривалий час, зазначається у Handelsblatt, американську політику щодо Росії у Берліні вважають лицемірством. І це наразі підтверджується новою фактурою.

А підтримка будівництва «Північного потоку-2» та придбання російського газу посилюватиме Росію, отже загалом весь проект є «несолідарним», вважають автори публікації згаданого видання. Колишній посол США у Німеччині Річард Гренелл порівнює це з «годівлею хижого звіра». А внаслідок зупинки «Північного потоку 2», на його думку, європейці, особливо Німеччина, зможуть уникнути залежності від російського природного газу.

 

Росія посідає третє місце серед постачальників сирої нафти

Водночас, зазначається у Handelsblatt, у США не виникає проблем з постачаннями енергоносіїв з Росії. За останніми даними управління енергетичної інформації міністерства енергетики США (EIA), обсяги поставок російської сирої нафти до США зростають рік од року. До речі, серед усіх постачальників нафти до США Росія нині посідає одне з передових місць, випереджаючи у такому ділі навіть Саудівську Аравію.

Довідково:

Управління енергетичної інформації (US Energy Information Administration, EIA) — урядовий орган управління у складі міністерства енергетики США. Управління засноване Конгресом США у жовтні 1977 року, як основний орган федеральної влади, що займається статистикою і аналізом в області енергетики.

Колишній американський дипломат Стівен Пайфер вважає, що «зростання імпорту нафти до США, безумовно, ускладнює їх аргументи». Дипломат це усвідомлює і вважає, «що прихильники «Північного потоку-2» обов’язково посилатимуться на такий імпорт нафти».

Відповідно до даних EIA, обсяги російських поставок до США постійно зростали у 2018-му, 2019-му та 2020-му роках. Згідно з розрахунками інформаційної агенції Bloomberg, така частка у попиті на нафту в США протягом багатьох років становила менше 0,5 %, але протягом останнього десятиліття суттєво зросла і минулого року досягла рекордних 7-ми відсотків.

Є дві причини зростаючої ролі Росії, як постачальника нафти для США. Найголовніша — поставки нафти з Венесуели до США через запроваджені санкції проти режиму Мадуро останнім часом невпинно зменшувалися, допоки у 2020 році не припинилися зовсім.

Крім того, за останні два роки зменшилися обсяги поставок нафти з країн картелю ОПЕК (Організація країн-експортерів нафти, OРЕС). Американцям довелося вживати відповідних заходів, все частіше замовляючи нафту у Росії. За даними Bloomberg, американський концерн Valero минулого року став найбільшим імпортером російської нафти, випередивши у такій справі Exxon (приватну нафтову корпорацію США).

 

Жодного принципового конфлікту

З точки зору американських компаній, російська нафта ідеально замінила припинені поставки з Венесуели. Ціла низка американських нафтопереробних заводів не мають потреби проводити додаткову технічну адаптацію для обробки російської нафти.

Безсумнівно, імпорт російської нафти, так чи інакше, але «підмочує» аргументи США проти «Північного потоку-2». У будь-якому разі, нова адміністрація США намагається розглядати суперечку щодо газогону, як відокремлену розбіжність у точках зору, а не як принциповий конфлікт, який все ускладнює.

Держсекретар Е. Блінкен заявив у Брюсселі на зустрічі з Г. Маасом, що США не дозволять, щоб ця розбіжність заважала спільній роботі з інших важливих питань, зокрема, щодо спільного порядку денного НАТО, ЄС та ООН.

Зустріч держсекретаря США Е. Блінкена із міністром закордонних справ Німеччини Г. Маасом

Водночас він підтвердив, що США налаштовані і надалі запроваджувати санкції стосовно «Північного потоку-2» і що «не припинятимуть моніторингу діяльності, пов’язаної з добудовою або сертифікацією трубопроводу. У випадку, якщо така діяльність триватиме, то США ухвалять рішення щодо запровадження санкцій». Уряд США навіть зобов’язаний це зробити, вважає Е. Блінкен, оскільки на початку року Конгрес США ухвалив законодавчі положення про боротьбу з «Північним потоком-2».

Колишній американський дипломат і експерт аналітичного центру Брукінгса Стівен Пайфер вважає, що запроваджених санкцій лише проти російських компаній не достатньо, оскільки вони не стримають будівництво трубопроводу. Питання полягає в тому, чи готовий уряд США застосувати штрафні санкції і проти європейських компаній, які підтримують або сертифікують цей трубопровід? Бо тільки вони, такі санкції, можуть відчутніше вплинути, в тому числі і політично, вважає С. Пайфер. Але чи готовий до такого кроку уряд США?

Довідково:

Інститут Брукінгса — національний інститут передових досліджень США, що поєднує академічні та громадські стратегії. Виконує дослідження в галузях економіки, політики, законодавчої сфери та «третього сектора». Видає журнал накладом 12 тис. примірників. Відстежує ситуацію і розвиток мозкових центрів у світі.

Своїм першим візитом до Європи державний секретар США Е. Блінкен чітко, так би мовити, сформулював політику своєї країни щодо відносин з основними інститутами в Європі та з Росією і Китаєм. Для України важливо, що США не вбачають доцільності у газогоні «Північний потік-2», на добудові якого наполягає Німеччина зі своїми деякими сателітами.

 

Схожі публікації