Сербія маневрує між Сходом і Заходом
18.03.2022 р. «Die Zeit», Німеччина
Німецьке видання «Die Zeit» 15 березня ц.р. надрукувало аналітичну статтю власного кореспондента у Белграді Томаса Розера (Тhomas Roser) щодо актуальної політичної позиції Белграда та перспектив її можливої трансформації, з огляду на війну Росії в Україні.
Увага міжнародної спільноти, лідерів провідних держав світу та експертного середовища прикута до подій в Україні, де вже більше трьох тижнів точиться війна, розпочата Росією. Реакція міжнародної спільноти однозначно свідчить, що загарбнику його свавілля, цього разу в Україні, та злочини проти людяності йому не минуться, злочинців буде покарано.
Водночас, лідер країни-агресора Путін не зупиняється лише на розбійному нападі на Україну, його плани сягають набагато далі, включаючи переписування визнаних географічних кордонів між державами в Європі, руйнування системи міжнародної безпеки та її провідних інституцій. Насамперед під ударом та перевіркою на міцність і дієспроможність опиняються НАТО, ЄС та Трансатлантична співдружність, ключову роль в якій відіграють США, Великобританія та країни ЄС і НАТО.
Одним з традиційних регіонів впливу Росії, в якому роками і десятиліттями триває практика насадження промосковських ідеологем та уявного «слов’янського братства» історично споріднених народів, є Балкани. Серед балканських країн найбільш наближеною до Росії традиційно виступає Сербія, яка після розпаду колишньої Югославії та кровопролитних війн 1992-1995 рр. у регіоні залишилася відданим сателітом Кремля та проводить промосковську політику. Водночас, остання авантюра Росії та початок нею неспровокованої і надзвичайно кровопролитної війни в Україні вносить свої корективи у тактику дій в міжнародних відносинах Сербії. Стратегічна лінія на безумовну підтримку Москви залишається стабільною та, вочевидь, залишатиметься такою аж до зникнення Росії як міжнародного та геополітичного суб’єкта.
Очевидно, що з міжнародних позицій країн-сателітів Кремля у період війни Росії з Україною потрібно буде зробити належні висновки, на зразок тих, що вже зроблені стосовно Білорусі, Сирії та інших країн, що беруть безпосередню участь і надають військову підтримку країні-агресору. Але в регіоні Західних Балкан, як завжди, багато особливостей і нюансів у відносинах як між країнами цього регіону, так і їхніми країнами-партнерами і союзниками. Регіон вважається ключовим для низки провідних геополітичних гравців світу, включно Китай, США, ЄС, Росія.
Сербія давно має намір приєднатися до ЄС, але водночас не хоче сваритися з Росією. З кожним днем війни в Україні посилюється тиск на владу в Белграді, зазначає видання.
Графіті столиці Сербії Белграді, на якому мав бути зображений Владімір Путін, зображення портрету та текст змінені: попередньо написане слово «брат» тепер замінене на «вбивця».
Джерело: © Zorana Jevtic/Reuters
На знак солідарності з агресорами на сербському автомобільному транспаранті вивісили навіть російський напис «Panzer Z». Минулої неділі Белградом здійснила проїзд автомобільна колона «на підтримку російського народу», організована правоекстремістськими організаціями, з російським прапором. На початку місяця понад 1000 місцевих шанувальників Путіна пройшли до пам’ятника царю перед президентським палацом. «Сербія і Росія – навіки брати», — скандували демонстранти, які не приховували свого гніву на адресу свого всесильного глави держави Александара Вучича (Aleksandar Vučić): «Вучичу, ти зрадив Росію!» Найбільше обурило демонстрантів голосування «так» від Сербії на підтримку резолюції ООН, яка засуджує напад Росії на Україну.
У всьому світі протестують проти війни Росії в Україні. У Сербії також. Однак стурбованість і осуд міжнародної спільноти викликали факти проведення у Сербії акцій протесту на підтримку Владіміра Путіна а також те, що на будинках у Белграді з’являються нові мурали на його честь. До цього додається нерішуча позиція сербського уряду, яка дратує європейські держави-партнери.
Авторитарний глава держави Вучич, ймовірно, волів би взагалі промовчати про напад Росії на Україну. Лише через кілька днів після початку війни голова націонал-популістської Сербської прогресивної партії SNS оголосив офіційну позицію Сербії щодо вторгнення Росії в сусідню країну: заявлені запевнення, що «територіальна цілісність України гарантована і повістю підтримується», але «будь-які санкції проти Росії не будуть введені».
Євродепутати вимагають покарань
Тому ЄС має намір чинити тиск на Сербію. За повідомленнями преси, спектр можливих заходів має варіюватися від скасування безвізового режиму та зняття статусу кандидата на вступ до ЄС до відтоку інвесторів. На початку тижня дев’ять ліберальних членів Європарламенту, зокрема віце-президент Нікола Бір (Nicola Beer, партія FDP) звернулися до Єврокомісії із закликом заморозити кошти та призупинити переговори з урядом у Белграді про вступ країни до ЄС. Ініціатори звертання обґрунтували свою позицію, заявивши, що Сербія демонструє «небезпечний поворот у бік авторитаризму», що перебуває в «різкому протиріччі» з її одночасним наміром приєднатися до ЄС. І ця двозначність завершується відмовою ввести санкції проти Росії».
Маневрування між Сходом і Заходом стало традицією в Белграді з часів розриву стосунків Йосипа Броз Тіто з Йосипом Сталіним. Під час холодної війни колишня Югославія була провідним членом руху неприєднання. У 2009 році тодішній президент Борис Тадич (Boris Tadić) оголосив ЄС, Росію, США і Китай «чотирма стовпами» зовнішньої політики Сербії. Вучич удосконалив такий зв’язок між світами, особливо як інструмент своєї виборчої кампанії. Саме перед кожними виборами він мав фотосесію з Володимиром Путіним у Москві та з Ангелою Меркель у Берліні.
«Україна напала на Росію!»
4 квітня ц.р. на Вучича знову чекають президентські та парламентські вибори. Але Меркель більше не при посаді, а ввічлива аудієнція з Путіним наразі особисто для Вучича неможлива. Тим більше, що Федеральний уряд Німеччини, як важливий партнер ЄС, здається, все більше втрачає терпіння щодо Сербії. Федеральний міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок (Annalena Baerbock) заявила під час нещодавнього візиту до Белграда, що «загарбницька війна Путіна впливає на всіх нас у Європі». Той, хто поділяє європейські цінності, «зараз не може стояти осторонь».
Війна в Україні — Міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок вимагає від Сербії «чітких дій» проти Росії.
Але уряд у Белграді продовжує дотримуватися свого непевного курсу щодо позиції в українській війні. Замість того, щоб прийняти санкції ЄС, державна авіакомпанія Air Serbia продовжує польоти. Через різке збільшення попиту після повного закриття європейського повітряного простору для рейсів до Росії авіакомпанія подвоїла кількість рейсів до Москви. Така позиція дратує не лише представників ЄС у Брюсселі. Заступник міністра закордонних справ України Еміне Джапарова заявила, що «для країни, яка є кандидатом на вступ до ЄС, є негідним заробляння грошей від бізнесу на крові».
Вучич мляво реагує на критику. Відповідаючи на запитання після його зустрічі з Анналеною Бербок, перебуває він ближче він до ЄС чи до Путіна щодо санкцій Євросоюзу, Вучич відповів «Яке відношення має українська війна до Сербії, що ми там зробили не так?». Від початку війни він «не мав жодного контакту» з російськими чиновниками. Тому заявляє, що «я не знаю, від кого я маю дистанціюватися».
Не втратити проросійський електорат
Насправді Сербія опинилася перед подвійною дилемою. З одного боку, ЄС вже давно вимагає від країни-кандидата відповідності до загальної зовнішньої політики Євросоюзу, а уряд Белграду завжди відмовлявся прийняти санкції проти Росії. З іншого боку, Росія очікує від Сербії лояльності за її підтримку в конфлікті у Косово, що передбачає відмову від санкцій ЄС.
У той же час, Вучич не хоче ще більше засмучувати свій проросійський виборчий електорат незадовго до виборів. Він стверджує, що 85 відсотків сербів і 80 відсотків ЗМІ країни перебувають на боці Росії, «незалежно від того, що станеться». Проурядові таблоїдні ЗМІ прославляють Путіна не в останню чергу завдяки його партії: критичні заяви щодо Заходу та вихваляння Москви стали звичайними в урядових та медіа-колах Белграда з моменту приходу до влади Сербської прогресивної партії SNS у 2012 році. Ця партія зібрала десятки тисяч протестуючих у столиці під час останнього візиту Путіна до Белграда у 2019 році.
Щоправда Вучич тепер описує російське вторгнення як «помилку». Але коли почалася війна, підконтрольні його партії таблоїди не приховували, якій стороні вони симпатизують. «Російський удар у відповідь на погрози НАТО!» – такий заголовок видання «Novosti», «Путін за один день дістався Києва!. – писала «Alo!.» А «Informer» ще за два дні до початку війни дезінформувала своїх читачів: «Україна напала на Росію!»
Проте, з кожним днем війни проведення стратегії хаосу, очевидно, ставатиме все більш складним завданням для уряду в Белграді. Газета «Danas» («Сьогодні») пише, що «Сербії доведеться вибрати одну сторону». Їхній карикатурист намалював Вучича, який у шпагаті напружено балансує між двома інвалідними візками, які все далі й далі віддаляються один від одного.
Позиція Сербії щодо агресії в Україні, як багаторічного відданого партнера Росії, була прогнозованою. Наразі викликає запитання позиція міжнародної спільноти та ЄС до Сербії. Оскільки прийняття до Євросоюзу нових країн-членів з подібними поглядами на здійснення міжнародної агресії та підтримки неспровокованої війни свідчитиме про неспроможність європейських інституцій дати собі раду та їх спроможності бути відданими принципам демократії і міжнародного права. Тим самим підривається авторитет всього ЄС та системи міжнародного співіснування, що й було головною метою Кремля в Європі. Боротьба триває.
У заголовку матеріалу фото: Дмитрий Азаров, Коммерсантъ
