«Наша перемога — це коли Росія ніколи не зможе загрожувати нам чи сусіднім країнам…»

Інститут зовнішньополітичних досліджень — один з тих закладів, який регулярно організовує заходи з вивчення і аналізу поточних політичних подій, запрошуючи для цього відомих політиків та вчених. Принаймні, вже цьогоріч відбулося кілька круглих столів у приміщенні прес-центру Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв, у центрі уваги яких була російсько-українська війна. Так сталося і «крайнього» разу, коли експертному середовищу пропонувалося аналізувати тему «Російсько-українська війна як епіцентр глобального геополітичного протистояння». Питання обговорювалися актуальні, які не просто, як нині кажуть, на слуху, а щоденно порушуються на усіх «широтах» чи конференціях. І запрошувалися на «стіл» непересічні експерти, яких час від часу можна чути і бачити на каналах наших радіо і телебачення. Наприклад, І. Романенко (колишній заступник начальника Генштабу ЗС України), М. Сунгуровський (директор воєнних програм Центру Разумкова), В. Бадрак (директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння) та ін. Тональність розмови завдавав ініціатор цього заходу — Г. Перепелиця (директор Інституту зовнішньополітичних досліджень). Широкому колу він відомий як український політолог, конфліктолог-міжнародник, поради і висновки якого практично ніколи не розходяться з подіями, які ним аналізуються.

Так було і цього разу, коли він (а також запрошені ним колеги) досить відверто описували те, що нині діється не лише в Україні, і те, які наслідки мають і матимуть бойові дії на нашому Сході. На переконання Г. Перепелиці, нинішня війна, що розпочалася у 2014 році і увійшла у свою активну стадію у 2022-му, стала продовженням порядку, встановленого після холодної війни. Зокрема, Захід і США почали дещо послаблюватися, РФ — посилюватися за рахунок продажу корисних копалин, а інші, зокрема, такі країни, як Туреччина чи Польща, почали претендувати на роль регіональних лідерів. Почали виникати, за словами Г. Перепелиці, «мегатренди», а Україна опинилася в епіцентрі світового протистояння. Чому? Бо вона опинилася у так зв. буферній зоні… Щодо війни, то вона руйнує світові структури, внаслідок чого намагається зміцнитися РФ, яка своєю політикою… дискредитує цілі світові структури (ООН тощо). На такому фоні Україна може стати другим Ізраїлем, що тривалий час змушений вести бойові дії щодо своїх сусідів.

Директор Інституту зовнішньополітичних досліджень Григорій Перепелиця

«Війна розкручує процес руйнації світового порядку», — вважає Г. Перепелиця, одночасно наголошуючи, що вона формує новий баланс сил.

Переймаючи естафету виступів, присутній на заході колишній міністр оборони України А. Загороднюк (нині він очолює Центр оборонних стратегій) звернув увагу на особливості протистояння на світовій політичній арені. Тут йшлося і про прецедент війни, і про технології та фактор ескалації бойових дій, які можуть спровокувати, не більше-не менше, Третю світову… А яка стратегічна роль чи цінність самої України?

«На таке запитання у Європи немає конкретної відповіді», — зауважив А. Загороднюк, натякаючи на рішення, що стосуватимуться заходів у Вільнюсі.

Висновок очільника Центру оборонних стратегій наступний: найближчим часом до НАТО не прийматимуть Україну, яка знову може отримати новий меморандум на кшталт Будапештського.

Колишній міністр оборони України Андрій Загороднюк	Колишній заступник начальника Генштабу ЗС України Ігор Романенко

Не менш завбачливим можна вважати виступ І. Романенка. Він зосереджувався на операціях Сил оборони України, завдяки яким вони мають стримувати наступ ворога, підготувати контрнаступ. «Відновлення територіальної цілісності нашої держави — це не остаточний мир. Росія розпочне проти нас нову війну, як це вона зробила у Чечні, — переконаний І. Романенко, вказуючи, що наша перемога — це коли Росія ніколи не зможе загрожувати нам чи сусіднім країнам».

До речі, І. Романенко вважає за належне не сподіватися, що у РФ спалахнуть голодні бунти, масові протести чи заколоти олігархів. А щоб можна було здійснити позитивні так зв. сценарії і уникнути негативних, слід замислитися над декларацією про деколонізацію РФ. І такий процес має бути контрольований.

Олег Махно