«Інтереси за межею сумління»

«Nasz Dziennik.pl», Польща

Так перекладається заголовок нещодавнього інтерв’ю у польських «Відомостях», (Wiadomości), де кореспондентові викладає своє бачення сучасних подій в Україні і довкола неї професор-історик Люблінського університету Мечислав Риба / Mieczysławem Rybą. Ознайомитися з його думками цікаво, адже можна порівняти нинішні події з тим, про що він говорив ще на початку року, аналізуючи російсько-українську війну і передбачаючи її наслідки, до яких ми повинні бути готові. До речі, у січні поточного року професор увійшов до Колегії польського Інституту національної пам’яті, тому цілком вірогідно, що українське суспільство ще не раз почує його виступи, матиме змогу ознайомитися з його науковими розвідками, як і з його діяльністю на такій відповідальній посаді.

«Інтереси вище совісті».
Джерело: «Naszdziennik.pl», фото Роберт Собкович, https://naszdziennik.pl/

У інтерв’ю професор пояснює причини подій, що розпочалися 24 лютого з нападом РФ на Україну, вказує на підґрунтя такого російського воєнного злочину і, головне, розтлумачує логіку вчинків європейських політиків, які вимушені не тільки спілкуватися, наприклад, зі своїми російськими колегами, але й пояснювати причини такого спілкування своїм співгромадянам. Не дарма журналіст у своєму запитанні, зокрема, нагадує співрозмовнику-професору, що «у Європі все ще є політики, які вважають бізнес з Путіним кращим за життя українців».

Якщо хтось протягом останніх 30 років практикував східну політику, спрямовану на співпрацю з Росією, а зараз її потрібно змінювати, то робити це не так просто, відповідає п. Мечислав, уточнюючи, що той же Париж і Берлін опинилися з початком війни у незручній ситуації, але намагалися «грати проти світу». Бо через монетарну цивілізацію, орієнтовану винятково на прибуток, де все робиться з думкою про гроші, розірвати ланцюг співпраці непросто і шкідливо подвійно.

У такому плані не слід перебільшувати дієвість санкцій щодо Росії, бо вони запроваджуються лише в тій мірі, у якій заявники змушені це робити. Адже санкції означають втрати не лише для Росії, а й для тих, з ким у неї укладалися домовленості.

Сьогодні ми маємо справу з проявом Росією сили, яка застерігає, що постачання, які здійснюються через Польщу в Україну, будуть піддаватися бомбардуванню, коментує стан справ п. Мечислав. «Але якщо йдеться про сам аеропорт чи про напад на авіаційні об’єкти у Львові, то це стратегічні цілі з військової точки зору. Тому тут немає жодного випадку, щоб це був постріл навмання.

Щодо війни (Росії) з Польщею, то це можливо, але не зараз. У Росії — гігантська проблема, і весь наступ, що планувався закінчитися захопленням Києва та й України протягом кількох днів, для росіян не став успішним. Росія застрягла в Україні і досі програє розв’язану війну. Так, російські війська можуть стріляти, бомбувати міста, руйнувати цивільні об’єкти, вбивати невинних людей — жінок і дітей, але вони не здатні наступати і захопити велике місто.

З точки зору Росії, це катастрофа, тому цілком ймовірно, що на наступальні дії проти Північноатлантичного альянсу наразі вона не здатна. Це було б божевіллям, але в довгостроковій перспективі таке слід максимально враховувати». Тому, каже професор, Польщі треба озброюватися, зміцнювати свою армію, тобто готуватися до можливої ​​агресії, нарощуючи власні оборонні ресурси та здатність стримувати агресора. І при цьому зважати, щоб бойові дії в Україні не закінчилися якимось гнилим компромісом, тобто, якимсь вигідним для Москви припиненням вогню.

Оскільки Україна зазнає таких величезних втрат, багато гине невинних людей, тому статус-кво не існує, але потрібні жорсткі вимоги, переконаний професор. Щоб Росія відчула гіркоту невдач і була ізольована від світу в багатьох вимірах. Інакше влада в Кремлі з часом переосмислить свої стратегічні помилки, почне торгувати із Заходом сировиною нібито з новим ліберальним обличчям і зміцниться фінансово, а отже — переозброїться, і тоді все розпочнеться спочатку.

«Якщо Росію не примусити (зупинитися), якщо вона не відчує силу, гіркоти поразки, вона не відмовиться від своїх імперських намірів. Коли Росія застрягне в Україні, то вона програє війну у всіх відношеннях. І тоді буде бажаний ефект. «І намагання Польщі залучити до цієї гри Захід — саме є такою нашою метою», — відверто каже професор.

Відповідаючи на запитання про «можливі маневри Заходу і Німеччини», п. Мечислав однозначно відповідає, що «майбутнє світу вирішується прямо зараз, на фронті — не в економіці, а на фронті». Економіка завжди важлива, не заперечує професор, але наголошує ще раз у своїй відповіді кореспонденту, що сьогодні все вирішується війною, тому допомога Україні так важлива, бо це дає змогу українцям чинити рішучіший опір. «Якщо Росія програє цю війну, то з’являться великі шанси забезпечити міцний мир у цій частині Євразії. Але якщо Росія не програє цю війну і не відчує наслідків за свої злочинні дії, то ми знову матимемо з нею справу через кілька років».

На запитання кореспондента про силу тиску на Росію, коли йдеться про санкції, професор відповідає, що санкції повинні бути якомога потужніші, щоб ще й заблокувати можливість придбання зброї Москвою, щоб не дати змоги Путіну, який програв, вислизнути з-під тиску і підписати мирну угоду на його умовах: «Це наче під час Другої світової війни, коли Гітлеру, який зазнав невдачі, дозволити укласти пакт про припинення вогню. Таке — неприпустимо». Бо Путін, пояснює професор, перегрупує свої сили, зміцниться і за деякий час — через рік, через два-три — відновить бойові дії. Тому йдеться не про зупинку Росії на пів дорозі, а про те, щоб здолати її в реальному вимірі.

Відповідаючи про оголошення польським прем’єр-міністром Моравецьким «дерусифікації» польської економіки, коли будуть припинятися поставки з Росії корисні копалини, професор зауважив, що Польща — не Німеччина, що залежна від Москви у багатьох питаннях.

Незабаром буде запущений газопровід Baltic Pipe і почнеться постачання газу з норвезького шельфу, що забезпечить диверсифікацію та незалежність Польщі від газоподібного палива зі сходу. Що ж до Німеччини, то така її незалежність багатовіддалена. Та й провідні німецькі політики відчувають тиск з боку бізнесу, який намагається не розривати ці зв’язки з Росією, бо це буде для нього дуже дорого. Геополітичні відносини необхідно розірвати реальним тиском, а також пропонувати альтернативу, як-от проєкт трьох морів. «І не можна забувати, що по той бік від нас — лицеміри і гра видимості, в яку категорично не можна вірити, а тим більше — піддаватися».

І насамкінець — запитання і відповідь, що пропонуємо без викладу, у перекладі оригіналу.

Прем’єр-міністр Джонсон не зміг переконати Саудівську Аравію та Об’єднані Арабські Емірати збільшити видобуток нафти, щоб бути незалежними від поставок з Росії та знизити ціни на паливо на ринках. Чому світ його не підтримав?

– Тому що найважливіші речі у світі — вплив та інтереси. Будь ласка, згадайте, коли була війна в Сирії, світ також цинічно сповідував бізнес. На жаль, це так. Однак сьогодні ключовим буде розблокувати Іран. Якщо вдасться укласти угоду з Іраном, який володіє величезними енергетичними ресурсами, то це може стати реальною альтернативою постачанню природного газу та нафти з Росії. Що ж до Саудівської Аравії, то вона заробляє статки на високих цінах на сировину, тому не в її інтересах знижувати ціни на паливо, а отже, відмовлятися від великих прибутків.

 Підготував О. Махно

https://naszdziennik.pl/polska-kraj/252922,otyky-ponad-sumienie.html