«Китай на неправильному боці»

06.04.2022 р. «Die Zeit», Німеччина

Протягом всього перебігу війни Росії проти України серед політиків та аналітиків точаться розмови стосовно ролі в ній Китаю. Існує розуміння того, що специфічні відносини Москви і Пекіна, з огляду на історичні, географічні, геополітичні інтереси двох сусідніх ядерних держав можуть суттєво вплинути на перебіг війни та її наслідки. Зокрема, у тому випадку, якщо Китай відкрито підтримає Росію та її агресію проти України, то створить нову загрозу для збереження миру на планеті. Розуміють це й у Китаї, тому не поспішають погоджуватися на відвертий заклик Росії надати їй військову та технічну допомогу у війні проти України. Втім, Китай нічого не робить відверто й очевидно, намагаючись знайти свій особливий шлях у протиріччі існуючих геополітичних викликів.

Війна в Україні визначатиме те, як Китай бачить світ.
Джерело ««The Economist», ілюстрація Edmon de Haro, https://www.economist.com/

Просто збереження добросусідських відносин з Росією видається найменш переконливим аргументом на користь її підтримки Китаєм у війні проти України. Адже неспівставні економічні та науково-технічні, людські та промислові потенціали обох країн свідчать, що Пекін для формування власної лінії міжнародної поведінки буде враховувати більшим чином не московську аргументацію з надуманими приводами, а власні інтереси в Європі та реалізації Стратегічної ініціативи «Пояс і Шлях» на теренах Європи і світу. Значно суттєвішим для Пекіна, у випадку підтримки Росії, яка стала відвертим ворогом для демократичних країн світу, є неминуче протистояння з колективним Заходом на чолі зі США, як стратегічним противником та конкурентом за панування у світі. Тим не менш, не виключається, що Пекін може використати традиційний для нього принцип багатовекторної дипломатії у відносинах з потенційними конкурентами, які перебувають у стані війни між собою, та в якихось формах підтримати Москву. Особливе місце займають відносини Китаю зі США та наміри Пекіна захопити острівну державу Тайвань, яка чомусь ніяк не бажає, щоб її також «визволили», та яка відіграє суттєву роль у світових ланцюгах постачань мікроелектронних чипів та іншої високотехнологічної продукції.

Німецьке видання «Die Zeit» 6 квітня ц.р. надрукувало статтю головного редактора видання з питань міжнародної політики Маттіаса Насса (Matthias Naß), в якому досліджується актуальний стан відносин Китаю і Росії у контексті війни в Україні та робляться висновки щодо можливих загроз у випадку зближення російсько-китайських позицій. Зокрема, для автора не викликає сумнівів вже існуюча підтримка Китаєм політики Росії, вона виступає як доконаний факт та ставить запитання лише щодо існуючої комплексної залежності Німеччини від Китаю.

Джерело «zeit.de»

Автор пише, що світ знову розділився на два табори. Підтримка Китаєм війни Путіна викликає запитання, наскільки саме Німеччина стала залежною від Китайської Народної Республіки.

Маттіас Насс зазначає, що безтурботні часи для Німеччини та зацікавленість німецької економіки у китайському ринку починають слабшати. Для цього, зазначає автор, існує декілька причин.

Одна з них — війна Росії проти України. На сьогоднішній день уряд у Пекіні не засудив варварства Путіна. Навпаки, буквально кілька днів тому міністр закордонних справ Китаю Ван І (Wang Yi) підтвердив своєму російському колезі Сергію Лаврову, що двосторонні відносини між обома державами пройшли «тест міжнародної турбулентності».

Занепокоєння в західних урядах і компаніях викликають самі лише постійні двосторонні запевнення у непорушній дружбі між Москвою і Пекіном.

Два правителя зближуються: президент Росії Путін може розраховувати на симпатії свого китайського колеги Сі Цзіньпіна у його війні проти України.
Джерело: «zeit.de», Kremlin Pool/​imago images; Ноель Селіс/​AFP/​getty Images

Дискусія про існуючу залежність Німеччини від Росії в постачанні енергоносіїв призводить до запитання, чи не стала ще більш залежною від Китаю загалом економіка Німеччини. Недільна газета Німеччини «Frankfurter Allgemeine Sonntagszeitung» попередила, що «незабаром для Німеччини може статися таке саме жорстке пробудження, як у випадку з Росією, коли багато німецьких менеджерів також заперечували будь-який ризик виникнення війни, аж до початку 24 лютого ц. р.».

Відео з орігіналу матеріалу. 
Це відео містить зображення, які деяких глядачів можуть стурбувати.
Джерело: «zeit.de», https://www.youtube.com/embed/5O9F18CP86M

Зокрема, зазначає автор дослідження, з Китаєм тісно пов’язана автомобільна промисловість Німеччини. Volkswagen, BMW і Mercedes-Benz продають більше третини своїх автомобілів на китайському ринку. Це можна назвати «концентрованим ризиком з накопичувальним ефектом». Дотепер, зазначає автор дослідження, все йшло добре. Але зараз проблеми наростають, і це пов’язано не лише з війною в Україні.

Труднощі у Німеччини почалися з початком пандемії коронавірусної хвороби. Стратегія уряду Пекіна щодо нульової толерантності до Covid-19 спочатку видавалася успішною. До сьогодні вона дотримується жорстких обмежень, запроваджених ще у перші кілька тижнів, зокрема й для того, щоб продемонструвати очевидну та прогнозовану перевагу й результати запроваджених заходів Китаю у порівнянні з невиразним ставленням до вірусу на Заході.

Бар’єри перегороджують багатоквартирні будинки в Шанхаї.
Джерело: «zeit.de», Гектор РЕТАМАЛ/​AFP/​Getty Images

Але жорсткі вимоги та правила карантину починають діяти на нерви західних менеджерів, зазначає німецьке видання. Кораблі з вантажами пришвартовані у портах, терміни за договорами не можуть бути дотримані, існує загроза для стабільного функціонування ланцюжків поставок. А обставини фізичного виживання стають все більш напруженими. Як повідомляють з Китаю, де панує тотальний локдаун, ті, кому не обов’язково їхати до Китаю, повинен уникати цієї країни.

Крім того, Китай не хоче бути залежним від експорту на Захід, який постійно на щось скаржиться в Китайській Народній Республіці. Уряд Китаю вирішив, що трохи автаркії, як економічної незалежності країни, що позбавляє її необхідності ввезення найважливіших продуктів споживання, йому не зашкодить, і розробив так звану «двоциклову» економічну політику, спрямовану на підвищення внутрішнього попиту.

Розчарування є відчутним

Самі такі песимістичні настрої панували під час оголошеної Дональдом Трампом економічної війни між США та Китаєм, двома найбільшими економіками світу. Відтоді з’являється все більше ознак того, що глобальна економічна інтеграція пройшла свій пік, що світ знову починає ділитися на два табори, як це сталося під час холодної війни. Поряд із заснованим на дотриманні правил ліберальним порядком, створеним Заходом після Другої світової війни, існує сфера домінування, в якій з політики сили виступають такі держави як Китай і Росія.

Головний виконавчий директор американської транснаціональної корпорації з управління інвестиціями BlackRock Ларрі Фінк (Larry Fink), який є найбагатшим у світі управляючим активами у розмірі близько 10 трильйонів доларів, написав у нещодавньому циркулярі до своїх акціонерів, що вторгнення Росії в Україну означає «кінець глобалізації, якою ми знали її протягом останніх трьох десятиліть».

Розчарування можна відчути всюди, зазначає німецький експерт. Директор берлінського китайського дослідницького інституту Merics Мікко Хуотарі (Mikko Huotari), заявив у коментарі для видання Süddeutsche Zeitung, що «Лінія фронтів зараз проясняються». «Я бачу Китай на протилежному боці. Для нас було би доброю порадою, набагато уважніше придивитися до стратегічних залежностей і, нарешті, більше інвестувати в європейські альтернативи та диверсифікацію».

В такій прохолодній атмосфері минулої п’ятниці 1 квітня ц. р. відбувся саміт у форматі відеоконференції між ЄС та Китаєм. Згодом президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн (Ursula von der Leyen) заявила, що розмова була «відвертою». Іншими словами, вона пройшла у не дуже дружній атмосфері. Раніше фон дер Ляйєн дала зрозуміти своїм співрозмовникам, що Європа не погодиться з тим, якщо Пекін зруйнує санкції, запроваджені Заходом проти Росії, або надасть Володимиру Путіну зброю для його війни проти України.

Віртуальний саміт: Сі Цзіньпін та Урсула фон дер Ляєн.
Джерело: «dw.com», фото Oliver Matthys/AFP

Про інвестиційну угоду, яку ЄС та Китай уклали наприкінці 2020 року, також майже не йшлося протягом саміту. Про її ратифікацію Європейським парламентом наразі не може бути й мови. Угода, яку уклала Ангела Меркель наприкінці головування Німеччини в ЄС, виглядає як пережиток минулого. Сьогодні в Європі йде війна, а Китай став на бік агресора. Він підкреслює, де він бачить своє місце в новому світовому порядку, що формується.

Для німецьких компаній, які колись були сповнені оптимізму та прагнення діяти, щоб завоювати найперспективніший ринок у світі, настали песимістичні часи. Частина з них тепер вирушить кудись до нових берегів. Але розчарування не повинно означати прощання з Китаєм, зазначає Матіас Насс. Бо, звісно, ​​є надія, що ця країна все ж не залишиться «по той бік» демократичного світу. Перша холодна війна в якийсь момент також закінчилася. Щоправда, це сталося більше ніж через 40 років, зазначає автор.

Песимістичні оцінки німецького політолога можуть свідчити про непевність у діях політичного керівництва європейських держав, насамперед Німеччини, щодо подальшого перебігу подій в Європі у випадку, якщо Китай відверто виступить на боці Росії у війні проти України. Війна в Україні може спричинити непередбачувані наслідки для безтурботного життя найбільш економічно розвиненої країни Євросоюзу, Німеччини. Очевидно, що економічні наслідки наразі найбільше турбують німецький істеблішмент, який не може уявити своє існування без звичних комфорту та достатку.

Про інші ризики і небезпеки для Німеччини, пов’язані з можливим поширенням агресії Росії на інші країни Європи і світу, німецькі аналітики наразі думати ще не готові. Як показала історія з початком війни проти суверенної України та трансформацією європейської свідомості щодо ставлення до Росії, на все свій час.

https://www.zeit.de/politik/2022-04/china-deutschland-russland-pandemie-krieg-5vor8/komplettansicht

У заголовку матеріалу YouTube-кадр відео з сайту «ГОВОРИТЬ ВЕЛИКИЙ ЛЬВІВ»