Чи достатньо санкцій проти Росії?
«Libertatea.ro», Румунія
Експерт з макроекономіки: «Здається, вони не впливають на плани Кремля»
Західні лідери та політологи назвали економічні санкції проти Росії безпрецедентними, але це може бути перебільшенням, переповідає автор кореспонденції на сайті www.libertatea.ro Д. Іонашку міркування Петера А. Г. ван Бергейка, професора макроекономіки та міжнародної економіки Роттердамського університету.
Професор звертається до наслідків вже загальновідомих санкцій, запроваджених проти Іраку під час його вторгнення до Кувейту у 1990 році, якими передбачалося негайне заморожування всіх іноземних активів і повний бойкот закупівлі нафти, підсилене військовою блокадою. Також нагадує, як такі санкції продовжили проти Ірану в 2012 році, коли вперше відключили платіжну систему SWIFT від усіх іранських банків. А ще згадав про тривалу історію санкцій Західного світу проти Радянського Союзу/Росії. В тому числі ембарго США щодо СРСР, викликане вторгненням до Афганістану у 1980 році, та контроль над експортом під час холодної війни. За словами ван Бергейка, жодна з цих санкцій не була успішною. Цільові штрафи мають відсоток відмов до 90%, тому вони не принесли суттєвих наслідків. Цілеспрямовані санкції зазвичай не виконуються на 80-90%, коментує він. Та і часткові санкції замість розширених не бувають ефективним інструментом.
Цілеспрямовані покарання можуть перерости у загальні санкції, але повільне та часткове їх виконання значно знижує їх ефективність, вважає професор. Бо за відповідною теорією, санкції не завжди впливають на інтереси відповідної країни і тому не варто сподіватися на очікуваний ефект. Крім того, це демонструє, що демократії запроваджують менш потужні санкції, ніж автократії.
«Удар молотком, а не закручування гайок»
Щодо поради-виразу краще «вдарити молотком, а не закручувати гайки». У випадку з Росією цілеспрямовані санкції, швидше за все, не досягнуть бажаного успіху, оскільки наївно вважати, що орієнтація на фінанси олігархів і вищих посадових осіб чимсь можуть загрожувати Путіну. Він все одно переважає опозицію, констатує професор, одночасно вказуючи, що вплив логічних і цілеспрямованих санкцій на путінське оточення може здатися відчутним на особистому рівні, але вони не охоплюють широких верств населення, яке все ще є жертвою кремлівських маніпуляцій з інформацією. Загальні всеохоплюючі санкції набагато краще можуть розтлумачити російському населенню, що війну 2022 року проти України жодним чином не можна ототожнювати з анексією Криму.
Нецільовий експорт енергоносіїв
Економічні санкції недостатньо відчутно позначаються на головному джерелі іноземної валюти Росії, тобто на експорті енергоносіїв до Європейського Союзу. Європейський Союз запропонував заборонити імпорт вугілля з Росії, що вартуватиме йому 4 мільярди євро на рік. Але щодо нафти та газу, то ніяких санкцій не було. Не було накладено ембарго на серйозні товари, такі як промислове устаткування, транспортні засоби, техніка, так само як не було накладено ембарго на транспортне обладнання. На момент написання статті, 28 березня, запроваджені санкції проти Росії значно ширші, ніж у 2014 році, але наразі Захід намагається вдарити по російській економіці, яка вже до цього встигла підготуватися і тому більш стійка.
Санкції, що накладені за анексію Криму, сприймалися в контексті, коли економіка Росії була вразливою до зовнішньоекономічного тиску. Але росіяни, на відміну від західного світу, зробили з цього висновки. Сьогодні Росія не так залежна від ЄС, як колись. У 2014 році двостороння торгівля між Європейським Союзом і Росією становила 22 % валового внутрішнього продукту (ВВП) Росії, тоді як останній довоєнний показник в Україні становив 14 %. Щоб обмежити залежність ВВП від Заходу в інших сферах Банк Росії, наприклад, створив систему, альтернативну SWIFT. Загалом Росія намагається втриматися і зменшити свою залежність від іноземних держав.
Діючі санкції: ембарго на вартісні товари і бойкот енергоносіїв
Виходячи з упертості Росії, дедалі більшої автократичності Путіна та неспроможності європейських демократій запровадити відповідні та всеосяжні цілеспрямовані санкції, можна дійти висновку, що на плани Кремля немає бажаного впливу», — констатує ван Бергейк, уточнюючи, що ЄС під силу змінити це у спосіб запровадження комплексних санкцій, включно з ембарго на серйозні товари та бойкотом енергоносіїв з Росії. Сподівання, що ЄС зробить це завчасно, виглядають нереалістичними, оскільки перевага надається санкціям щодо фізичних осіб, компаній та банків, продовжує професор. Вони «генерують шквал повідомлень про санкції, які живлять цикл західних новин і справляють враження суворості», які європейські уряди хочуть донести до свого народу.
Багатонаціональні компанії є тими, яким Україна може бути корисною
Ван Бергейк вважає, що для президента України Володимира Зеленського можуть бути набагато кориснішими директори транснаціональних компаній, ніж парламентарі, як це було у випадку запровадження санкцій проти апартеїду у 1980-х, щоб відчути ризики інвестування в Південну Африку. Вихід з ринку безпосередньо знижує економічний розвиток, тому що зменшення капіталу означає зменшення виробництва. Йдеться і про непрямий вплив, оскільки іноземні інвестиції мають інший ефект, а саме — доступ до сучасних технологій та до зовнішніх ринків. Коли компанія йде з ринку, це ще й психологічний удар. Таким чином, приватні підприємства могли б мати більше значення для зміни того, чого остерігаються росіяни, особливо якщо нинішня тенденція виходу багатонаціональних компаній збережеться. Неспроможність Росії розплатитися за своїми зобов’язаннями та загроза боргової кризи можуть підсилити пакет санкцій. Але, повторює професор, вони самі по собі є надто малими і надто запізнілими.
