Підрив Кримського мосту та удари по Україні

Помста чи початок заколоту в Росії?

 

Іван Січень

Минулого тижня головною подією у війні Росії проти України став підрив Кримського мосту через Керченську протоку. Даний факт має не менш важливе значення, ніж контрнаступ українських військ на сході та півдні нашої держави. Розглянемо більш детально наслідки такого підриву — як військового, так і політичного за характером. І як на цю ситуацію здатна відреагувати Росія. Зокрема, зважаючи на масовані ракетні удари по Україні 10 жовтня ц. р.

 

В українських та світових ЗМІ вже з’явилися попередні оцінки наслідків підриву Кримського мосту. Втім, вони досить різні та не дають змоги побачити цілісну картину. Спробуємо її відтворити.

…Підрив Кримського мосту викликав справжній шок у російському суспільстві та паніку в Криму…

Підрив Кримського мосту викликав справжній шок у російському суспільстві та паніку в Криму, який в масовому порядку почали покидати місцеві мешканці. Звичайно, Росія не виключала такої можливості, тому суттєво посилила засоби охорони мосту. Наразі до його охорони та оборони залучені підрозділи Росгвардії, сили та засоби ППО, в тому числі ЗРК С-400 та «Бук-М3», кораблі та катери Берегової охорони Прикордонної служби ФСБ і Чорноморського флоту РФ, протидиверсійні сили та засоби ЧФ РФ тощо.

Водночас окупанти були впевнені, що Україна не наважиться «посягнути» на Кримський міст через загрозу військової відповіді з боку Росії. Тим паче, що Москва ще у 2014 році підвела Крим та його інфраструктуру під свою юрисдикцію на правах російського регіону, встановила там свою владу, а також роздала російські паспорти більшій частині населення півострова. В результаті Росія фактично поширила на Крим дію положень своєї воєнної доктрини, які допускають можливість застосування ядерної зброї, в тому числі для захисту окупованого півострова.

Втім, все це виявилося марним. Кримський міст все ж підірвали. За основною версією — українським диверсантам вдалося доправити на нього вантажівку з вибухівкою. А охорона мосту не змогла цьому запобігти. За деякими оцінками, вантажівка безперешкодно перетнула КПП, де оглядаються транспортні засоби на наявність вибухівки, завдяки хабарництву його персоналу. Наразі таке звичайне для росіян явище, як хабарництво, вдалося використати проти самої Росії у військових цілях. Персонал КПП перевіряється ФСБ РФ.

…Путін та його армія не тільки не можуть перемогти Україну, але й утримати та захистити вже захоплене…

Дата диверсії була обрана досить символічно — в день 70-річчя В. Путіна. Це подарунок російському диктатору та нагадування, що йому пора залишати владу, бо його військова авантюра фактично провалилася. Чи, принаймні, занадто дорого коштує Росії. В. Путін та його армія не тільки не можуть перемогти Україну, але й утримати та захистити вже захоплене.

Хоча не виключено, що підрив Кримського мосту був здійснений не Україною, а став наслідком загострення суперечностей між різними політико-олігархічними чи військово/феесебешними кланами в Росії. У попередніх публікаціях ми вже порушували цю тему, однак коротко нагадаємо її основну суть. Як відомо, ні оточення В. Путіна, ні, загалом, російська влада давно вже не одностайні у своїх діях. Певна частина зі згаданих кланів підтримує В. Путіна та закликає продовжувати війну проти України. Є такі, хто виступає за досягнення компромісів із Заходом, в тому числі в українському питанні. Крім того, посилюється протистояння між різними силовими структурами Росії, кожна з яких перекладає відповідальність на іншу за провали на фронті в Україні, прагнучи зайняти провідне положення в системі російської влади, а їх керівники — наблизитись до В. Путіна та посилити свій вплив (а з ним — і доступ до грошових потоків).

Свідченням зазначеного стали події 8 жовтня ц. р. у Москві, коли у Кремлі, за повідомленням багатьох телеграм-каналів, нібито було ухвалене рішення про звільнення з посад міністра оборони РФ С. Шойгу та начальника генерального штабу ЗС РФ В. Герасимова. Для придушення можливого виступу військових до центру Москви були введені частини Росгвардії зі складу дивізії ім. Дзержинського, які перекрили вулиці та оточили будівлі МО і ГШ ЗС Росії. У відповідь командування ЗС РФ підняло по тривозі розташовані поблизу Москви військові частини. Інцидент вдалося загасити.

Шойгу та Герасимов поки що залишаються на своїх посадах. Принаймні, про їх звільнення офіційно не повідомляється. Був замінений лише командувач «спеціальною операцією» в Україні. А відповідальність за охорону Кримського мосту передано від Росгвардії до ФСБ, що жодним чином не сприяло покращенню їх відносин.

Все це дуже нагадує подібні події в Москві після смерті Й. Сталіна в 1953 році, коли С. Хрущов та Л. Берія боролися за владу. Щоправда, тоді ситуація була дещо інакшою. За наказом тодішнього командувача сухопутними військами СРСР Г. Жукова, в день арешту Л. Берії до Москви були введені частини Таманської та Кантемирівської дивізій, які блокували місця дислокації згаданої вище дивізії ім. Дзержинського (на той час входила до складу внутрішніх військ), а також будівлю міністерства державної безпеки СРСР.

…Рейтинг В. Путіна опустився до найнижчого рівня з часів початку пенсійної реформи в Росії у 2019 році…

Так чи інакше, але оголошення часткової мобілізації, невдачі на фронті та, особливо, підрив Кримського мосту призвели до стрімкого падіння рейтингу В. Путіна, який опустився до найнижчого рівня з часів початку пенсійної реформи в Росії у 2019 році. У російському інформаційному полі особисто В. Путіна почали піддавати відвертій критиці. Причому, як з боку лібералів, так і з боку російських націоналістів, які вимагали від нього жорсткої відповіді Україні.

Саме такою відповіддю, а точніше — помстою за підрив Кримського мосту, і став масований ракетний обстріл України 10 жовтня ц. р. Удари завдавалися виключно по житлових кварталах українських міст та об’єктах критичної інфраструктури, насамперед — енергетичної сфери (і це напередодні зими). 10 жовтня ц. р. під час засідання Ради безпеки РФ В. Путін це визнав.

Але ж нічим іншим Росія нам відповісти вже не здатна. Мобілізацію практично зірвано. Планувалося призвати 300 тисяч осіб. Потім звітували про призов 200 тисяч, і що план мобілізації виконаний. Насправді призвали лише близько 90 тисяч осіб. Та навіть їх не знають, як обмундирувати, озброїти, нагодувати й де розмістити. При цьому нові підрозділи з мобілізованих, як правило, не формуються. Більшість із них без підготовки направляються на поповнення підрозділів російських військ, розгромлених в Україні.

…Можливе застосування ядерної зброї стане остаточним крахом режиму Путіна…

Що ж стосується ядерної зброї, то її можливе застосування стане остаточним крахом режиму Путіна. Про це його попередили як США, так і Китай, який чомусь досі вважається союзником Росії.

І на завершення ще декілька слів про наслідки підриву Кримського мосту. Через нього дійсно забезпечувалося близько 75 % потреб російських окупаційних військ в Криму та на півдні України. Однак більшість із таких постачань здійснювалася по його залізниці. А вона, на жаль, не дуже постраждала. Рух потягів вже відновлений, хоча й обмежений. Через вцілілу частину прольоту автомобільної частини мосту також почали пропускати легкові автомобілі. А вантажівки направляються на поромну переправу, у якої обмежена пропускна здатність.

Тобто, удар по мосту мав здебільшого політичне значення, що також немаловажне. І, нарешті — обсяги пошкоджень Кримського мосту свідчать про його вкрай низьку якість. У особистого друга В. Путіна — А. Ротенберга, власника компанії, яка будувала Кримський міст — вже розпитують, чому міст розвалився, коли збудований ще за радянських часів Антонівський міст у Херсоні встояв і після десятків українських ударів американськими ракетами? Як вцілів у Києві після російського ракетного удару і скляний міст поблизу арки Свободи українського народу.

…Світовій спільноті вже настав час зрозуміти, що озброєння, які просить Україна, потрібні нам ще вчора, щоб зупинити рашистський терор…

В результаті ракетного удару по Києву була пошкоджена будівля консульства ФРН. У Німеччині вже запропонували направити кілька танків Leopard для того, щоб подивитися на наслідки руйнувань. Що ж, ми їх чекаємо. Як чекаємо й на обіцяні засоби ППО.

А світовій спільноті вже настав час зрозуміти, що озброєння, які просить Україна, потрібні нам ще вчора, щоб зупинити рашистський терор. Як сказав Президент України В. Зеленський: «Якщо терор залишиться непокараним, якщо терористу вдасться залякати настільки, що хтось у світі хоче просто погодитися заплющити очі на терор, то саме це й буде програшем — програшем свободи, програшем людяності й програшем демократії. Саме цього так хоче Росія. Саме для цього їй і потрібен увесь цей терор — від ракетних ударів до глобальних криз, які спровоковані державою-терористом».

 

Схожі публікації