Перспективи формату Quad

Частина 2: Японія

 

 

Роман Кот

 

Частина 1. Австралія

Японія залишається для США ключовим союзником як за своїм потенціалом, так і за готовністю до співпраці на благо стабільності в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Щодо загальновідомого списку претензій до Пекіна, то у Токіо він досить великий. Коротко зазначу лише основні пункти, заявлені, зокрема, під час візиту до Японії 14–17 березня ц. р. держсекретаря США Ентоні Блінкена та міністра оборони Ллойда Остіна.

Прем’єр-міністр Японії Йосіхіде Суга вітає міністра оборони США Ллойда Остіна та держсекретаря Ентоні Блінкена

Йдеться про цілеспрямоване намагання Китаю підірвати чинний міжнародний порядок, дестабілізувати інші країни, вжити заходів стосовно зміни статусу-кво та порушення суверенітету Японії щодо островів Сенкаку (кит. — Дяоюйдао). Також заслуговує осуду порушення Китаєм стабільності в Тайванській протоці, недотримання міжнародного права в Південно-Китайському морі згідно з рішенням Міжнародного трибуналу 2016 року.

На зустрічі сторони традиційно висловили занепокоєння щодо ситуації з правами людини в Гонконгу та Сіньцзян-Уйгурському автономному районі. Йшлося і про проблеми з Північною Кореєю, про низку територіальних суперечок у Південно-Китайському морі, навколо островів Сенкаку та на інших ділянках навколишніх вод. Приводів для ускладнення стосунків і ескалації достатньо. За даними міністерства закордонних справ Японії, 2020 року китайські судна протягом 333-х днів з 365-ти заходили до територіальних вод Японії в акваторії цього архіпелагу.

Острови Сенкаку/Дяоюйдао у складі японського архіпелагу Рюкю

Наразі ситуація ще більше загострюється внаслідок отримання береговою обороною КНР додаткових повноважень. Адже 22 січня ц. р. Всекитайські збори народних представників ухвалили новий закон про берегову оборону. Серед іншого він надає право озброєним представникам китайської берегової охорони висаджуватись на борт іноземних суден, які «незаконно» ведуть господарську діяльність у тих водах, на які претендує Китай. Статтею 48 цього закону дозволяється ввести в дію і палубну зброю в разі, якщо проти сил берегової охорони застосовується зброя та вживаються «інші небезпечні дії».

 

Проактивна позиція

Реагуючи на згадані загрози, Японія ініціювала поглиблення співпраці в Індійсько-Тихоокеанському регіоні. Ще в серпні 2007 року, у відповідь на зростання амбіцій Китаю, тодішній прем’єр-міністр країни Сіндзо Абе одним з перших запропонував концепцію «вільного і відкритого Індійсько-Тихоокеанського регіону», оприлюднивши її у парламенті Індії.

Зважаючи на договір із Вашингтоном про взаємне співробітництво і гарантії безпеки, Токіо може до певної міри розраховувати на підтримку американських збройних сил, давати дозвіл на розміщення на своїй території американських військ та на проведення цілої низки двосторонніх військових навчань. Але в той же час Японія дбає про нарощування власного оборонного потенціалу.

Протягом останніх років, за прем’єрства Сіндзо Абе, оборонний бюджет Японії стабільно збільшувався, хоча жодного разу не перевищив 1 % від ВВП. Такий ліміт встановлено ще у 1976 році. Однак, завдяки масштабам своєї економіки, Японія входить до десятки світових лідерів із найбільшими оборонними бюджетами. Зі зміною японського керівництва така тенденція практично зберігається. І навіть більше, новий прем’єр-міністр Йосіхіде Суґа вважає, що необхідно збільшувати видатки на оборону. Наприклад, оборонний бюджет Японії у 2021 році склав рекордні 51,7 млрд дол. США.

Прем’єр-міністр Японії Йосіхіде Суга на борту винищувача F-4EJ «Самурай» Phantom II на авіабазі Ірума, 28 листопада 2020 р.

Разом з тим у деяких сферах Японія прагне мати власні військові розробки, що породжує деякі розбіжності зі США. Так, у червні минулого року Японія відмовилася купувати та розгортати дві наземні системи ПРО Aegis Ashore. Зараз ця система в Японії представлена тільки в корабельному варіанті. Також японці розробляють власний малопомітний винищувач нового покоління (на цю програму в бюджеті 2021 року виділено 706 млн дол. США), а також протикорабельну балістичну ракету великої дальності (виділено 323 млн дол).

Крім того, простір для маневру Сил самооборони Японії значно розширився під час каденції Сіндзо Абе. Так, у 2015 році за його ініціативою парламент Японії ухвалив закон, що дозволяє використовувати Сили самооборони за межами національної території. Окрім того, скасована заборона на право колективної самооборони або на захист дружньої країни, яка зазнала нападу.

 

Залучення інших партнерів

В рамках протидії китайському впливу Японія систематично долучається до спільних військових навчаннях як за участі США, так і інших партнерів у регіоні. Нагадаймо найбільш важливі, що дратують КНР.

Розпочинаючи з 2014 року, Морські сили самооборони Японії щорічно беруть участь у індійсько-американських військово-морських навчаннях Malabar, що відбуваються, як правило, у Бенгальській затоці, Філіппінському морі чи в територіальних водах Японії. Там ВМС країн-учасниць опрацьовують виконання різноманітних операцій — від бойових дій винищувачів з авіаносців і до морських операцій з перехоплення, протичовнової війни, водолазних рятувальних операцій, десантних операцій та операцій по боротьбі з піратством. З боку Японії, як правило, йдеться про участь одного–двох есмінців та вертольотоносців.

Учасники військово-морських навчань Malabar 2020 у Бенгальській затоці

Також з 2018 року Японія та Індія, в рамках двостороннього співробітництва, запровадили щорічні спільні військові навчання під назвою Dharma Guardian, які відбуваються на північному сході Індії та мають контрпартизанську та контртерористичну спрямованість. Також у цьому контексті варто згадати про підписаний у вересні 2020 року японсько-індійський договір з військової логістики.

Важливо також, що Японія допомагає залучати до такої справи інші країни регіону, що занепокоєні зростанням китайського впливу. Маються на увазі країни-члени АСЕАН. Це, зокрема, було одним з лейтмотивів візиту 30 березня ц. р. до Індонезії двох японських міністрів — оборони та закордонних справ — Нобуо Кіші і Тосіміцу Мотегі. Сторони уклали угоду про співпрацю в сфері оборони, яка дасть змогу Індонезії купувати у Японії військову техніку. Зазначимо, що подібні угоди Японія вже уклала з Філіппінами, Малайзією та В’єтнамом.

Підписання угоди про співпрацю в сфері оборони Індонезії та Японії, 30 березня 2021 р.

Перспективи

З наростанням напруженості у Східній Азії за участі Китаю та США до таких подій неминуче приєднається і Японія, керівництво якої, судячи з офіційних заяв, до цього готове. Незабаром очікується одразу кілька підстав для такого загострення.

Перш за все йдеться про навчання ВМС Китаю в Південно-Китайському морі, які розпочалися 1-го квітня з нагоди 20-річчя «Хайнаньського інциденту».

Довідково:

Пошкоджений літак EP-3 на китайському аеродромі на острові Хайнань1-го квітня 2001 року розвідувальний літак ВПС ЗС США EP-3 увійшов до китайського повітряного простору.

Два китайські літаки морської авіації піднялися в небо для супроводу «гостя» і, за необхідності, для його перехоплення. Один з них був знищений внаслідок зіткнення з американським літаком, а китайський пілот загинув. EP-3 з серйозними пошкодженнями виконав вимушену посадку на китайському аеродромі Ліншуй на острові Хайнань.

Навчання триватимуть до кінця квітня ц. р. у закритій для морського руху акваторії між островом Хайнань і Парасельськими островами.

Також імовірним є залучення Японії у випадку ескалації конфлікту за участі Китаю та США навколо Тайваню. Це, зокрема, підтверджувалося минулого місяця під час вже згаданого візиту до Токіо держсекретаря та міністра оборони США. Тим не менш, ступінь залучення Японії, так як і інших партнерів США по Quad, поки що обговорюється.

 

Схожі публікації