Вперше Мюнхенська безпекова конференція відбувається за умов війни в Європі

Протягом 17–19 лютого ц. р. у столиці Баварії Мюнхені відбувається чергова щорічна конференція з питань безпеки (Munich Security Conference). Вона вважається найбільшим міжнародним форумом з питань міжнародної безпеки, розглядає стратегічні питання збереження та досягнення миру, проблеми глобального характеру на планеті, що впливають на майбутню долю народів, держав, блоків, союзів. Особливість цьогорічної конференції полягає у тому, що вона відбувається у розпал російської війни проти України, коли світова співдружність вже консолідована на протистояння російській агресії. До того ж, вперше на чолі Мюнхенської безпекової конференції виступатиме її новий керівник, німецький дипломат Крістоф Хойсген (Christoph Heusgen).

Крістоф Хойсген вважає, що сьогоднішня Росія значною мірою сформована її нинішнім президентом і вважає, що країну потрібно «депутінізувати», перш ніж німецько-російські відносини знову покращаться. Хойсген заявив Редакційній мережі Німеччина (RND), що він свідомо «використовує термін «депутінізація», тому що ця країна повністю зосереджена на Путіні».

Очевидною є паралель у висловах Хойсгена з терміном так званої денацифікації, очищенням німецького суспільства від націонал-соціалізму після Другої світової війни. Керівник Мюнхенської безпекової конференції підкреслює, що таку процедуру необхідно здійснити цілеспрямовано, оскільки Путін є правителем, який одноосібно приймає всі рішення в Росії та систематично поширює дезінформацію про свою загарбницьку війну. Колишній Надзвичайний і Повноважний Посол Німеччини в ООН підкреслив, що він «чітко визначає саме такий вимір».

Зокрема, Хойсген заявив, що «новий початок у відносинах Німеччини з Росією, нормальні відносини між державами можуть існувати лише з іншим урядом у Москві, який діє на основі міжнародного права і готовий провести вдома щось на зразок «денацифікації» в Німеччині, а саме «депутінізацію».

Як заявив Хойсген, згідно з волею свого президента народ Росії має чомусь вірити, що відбувається атака на Росію з боку Заходу і що «нацисти знову вторгаються в Росію». Тим не менш, заявляє політик, у майбутньому хотілося би знову мати кращі відносини з Росією. Загалом, німці та росіяни мали добрі стосунки протягом століть, вважає Хойсген, і «саме це можливо взяти за основу будівництва нових відносин. У майбутньому буде існувати постпутінська Росія, і до цього треба готуватися».

* * * * *

За межею роздумів політика залишилося розуміння того, що цивілізований світ на чолі зі США не може навіть припустити існування ситуації, коли Захід закриє очі на агресію та окупацію частини територій суверенної держави в Європі. Очевидно, що у такому випадку Захід створив би прецедент для аналогічних територіальних зазіхань багатьох держав світу, які у теперішній час існують в межах міжнародно визнаних законів. Очевидною є тінь прикладу Косово, підтримку незалежності якого з боку США у війні із сербами свого часу використала Москва для обґрунтування свого вторгнення в Україну і анексії Криму, аргументуючи це принципами прецедентного права.

Зважаючи на такі особливості, тим більш важливим буде визначення погодженого курсу країн міжнародної спільноти на стримування російської агресії та забезпечення перемоги України.

З огляду на те, що ключові положення і підсумкові документи Мюнхенської конференції з питань безпеки ще не оприлюднені, привертає увагу інтерв’ю популярному німецькому виданню Focus колишнього багаторічного керівника цього безпекового форуму Вольфганга Ішингера (Wolfgang Ischinger), що опубліковане за кілька днів до відкриття конференції.

Вольфганг Ішингер, колишній керівник Мюнхенської конференції з питань безпеки.
Джерело: Thomas Imo/Photothek via Getty Images

Вольфганг Ішингер пояснює, чому він очікує важливого імпульсу для можливих переговорів через війну проти України, не зважаючи на відсутність серед учасників форуму Росії, і чому Китай може стати ключовим гравцем.

Цьогоріч, зазначає німецьке видання, очікується рекордна кількість учасників конференції, на форум прибудуть глави держав і урядів з понад 40 країн світу. І у цьому є заслуга попереднього керівника Мюнхенської конференції Вольфганга Ішингера, який минулого року передав свої повноваження Крістофу Хойсгену, ексраднику федерального канцлера Німеччини.

Ішингер повідомив виданню Focus, що вперше Мюнхенська конференція відбувається за умов війни в Європі. Що стосується нового статусу на конференції, то він дуже задоволений, як плавно і послідовно керівництво конференцією перейшло до його наступника.

На запитання кореспондента, чи не відчуває він розчарування, що конференція, на якій раніше були обговорені та погодженні численні документи з питань забезпечення миру та контролю над озброєннями, наразі у змістовному плані перебуває біля руїн своїх здобутків, оскільки всі договори і домовленості застаріли і не працюють, Ішингер відповів ствердно. Дипломат зазначає, що наразі «для цілого покоління дипломатів і політиків весь світ розвалився». Пригадуючи свій шлях на дипломатичних посадах, він зазначив, що «зробив свої перші дипломатичні кроки ще під керівництвом канцлера Гельмута Шмідта, а пізніше працював під керівництвом федерального міністра закордонних справ Ганса-Дітріха Геншера. Провідною ідеєю та метою політики безпеки Німеччини тоді було забезпечити міцний мирний порядок для Європи, включно із колишнім Радянським Союзом. Це була «чудова мета» для дипломатів Німеччини ще в 1970-х і 1980-х роках, під час холодної війни.

Наразі ж існує дійсно гірке усвідомлення того, що «ми повинні починати все спочатку», щоб знайти європейський порядок, який гарантує безпеку один від одного. Все ж Ішингер не втрачає надії та навіть очікує, що конференція дасть поштовх, який створить умови для подальших конструктивних переговорів. І якщо це станеться, тоді також може бути досягнуте припинення вогню і встановлення міцного миру.

Як німецький учасник переговорів під час балканських війн 1990-х років він багато чого навчився, повідомив Ішингер. На жаль, вважає дипломат, серйозні переговори наразі можна вести лише військовими засобами. Добрі слова тоді, на Балканах, не принесли плодів. Тому «наша військова підтримка Україні наразі спрямована на створення ситуації, в якій її президент може постати перед своїм парламентом і своїм народом і сказати: ми досягли достатньо багато, тепер я можу сісти за стіл переговорів з чистою совістю».

Проте, на думку Ішингера, «ми зараз ще не настільки далеко. Поки президент Путін вірить, що він ще має військовий потенціал, що Захід зрештою втомиться і що він, зрештою, зможе реалізувати свої військові цілі, ми повинні підтримувати Україну. Не всі розуміли, що це може тривати довго». Дипломат вважає, що війна може не закінчитися наступної весни чи літа, що в гіршому випадку вона може тривати роками. Тому нещодавно він ініціював активне обговорення запровадження стану «воєнної економіки».

Він вважає, що усім доведеться вирішувати питання, що саме потрібно Україні у травні, липні, жовтні та на наступне Різдво. Є потреба в запасних частинах, у ремонті техніки, в артилерійських боєприпасах, гарматах, у різноманітних припасах, що значно перевищує нинішні можливості мирного часу в Європі. Треба бути готовим до того, що на війні щодня доводиться доставляти неймовірну кількість боєприпасів і техніки.

Це означає на практиці перенаправлення коштів у збройну промисловість. Наші уряди, вважає Ішингер, повинні надіслати чіткі сигнали підприємствам ВПК. Зрештою, вони не можуть раптово зробити свої інвестиції у виробництво. Їм потрібно знати, хто в кінцевому підсумку заплатить за створення нових заводів. Але йдеться не лише про те, щоб доставити в Україну танки та певну кількість одиниць артилерії, а про адаптацію до того факту, що війна вимагатиме зусиль, які виходять далеко за рамки цього. Водночас німецьке суспільство, яке засвоїло пацифізм після двох світових воєн, повинно взяти на себе зобов’язання готовності до такої воєнної економіки.

Можливо, це звучить занадто оптимістично, заявив Ішингер, але я думаю, що промова Олафа Шольца про переломний момент епохи, яка є дійсно історично важливою, зустріла напрочуд великий резонанс у Німеччині та у світі. Але в політичному дискурсі, застеріг Ішингер, часом складається враження, що ось зараз ми поставили Україні кілька танків, змінили кілька законів, і вже можна поступово повертатися до інших тем. Ні, вважає дипломат, в Європі триває війна.

Відповідаючи на запитання Focus щодо згаданого поштовху до переговорів, який може дати конференція з питань безпеки, та хто з ким повинен говорити, коли росіяни до участі не запрошені, Ішингер відповів, що колишній міністр закордонних справ Китаю, який тепер отримав посаду керівника Державної ради КНР, очолить китайську делегацію на конференції. Вірогідно, що лідери США будуть говорити за закритими дверима з головою китайської делегації — як про Україну, так і про злощасну справу з повітряними кулями.

Наодинці чи разом з іншими, Китай міг би зробити пропозицію щодо досягнення миру в Україні. Це, мабуть, не викликало би великої радості у США, зазначає німецьке видання. Але лідерство Китаю — це одне з небагатьох явищ на міжнародній арені, яке Москва не може ігнорувати, підкреслив Ішингер.

Між тим, відзначив німецький дипломат, у міжнародній дипломатії на перший план все більше виходить публічна самоідентифікація. Зокрема, перед тим, як взяти слухавку та розпочати переговори, виходить прес-реліз. Про «тиху дипломатію» (quiet diplomacy), тобто дипломатію без розголосу, іноді забувають.

Водночас Генрі Кіссінджер нормалізував відносини з Китаєм завдяки серії таємних поїздок. У сьогоднішній складній ситуації також знадобиться достатня кількість тихої дипломатії, вважає Ішингер. Також могла би бути корисною міжнародна контактна група, яка, на відміну від міністрів оборони з групи «Рамштайн», займеться не постачанням зброї, а тим, як досягти миру. Треба було би залучити до цієї роботи США і, можливо, Китай, вважає німецький дипломат.

Знову і знову лунає заклик деяких держав, зазначає Ішингер, що Україна має вирішити, як їй діяти далі: «Ми перебуваємо серед тих, хто фактично допомагає Україні вести війну. Тому в природних інтересах держав обдумати актуальні речі разом з Україною. Зокрема, оцінити яке саме рішення має шанс колись бути схваленим українським парламентом? Це складні питання, але ми не повинні ухилятися від них, постійно повторюючи, що це справа лише України. Ми потрібні Україні, а також потрібні наші поради».

Генрі Кіссинджер нещодавно представив план, згідно з яким нинішні фронти повинні бути заморожені і в той же час можуть початися переговори. У розмові з ним кілька днів тому, повідомив Ішингер, стало зрозуміло, що саме Кіссинджер мав на увазі, а саме, що він вважає досягнення сторонами лінії фронту 24 лютого 2022 року мінімальною умовою України для вступу в змістовні переговори. Ішингер особисто також готовий поділити таку точку зору, хоча й визнає, що це, звичайно, зовсім не те, що бажано з української точки зору.

Але, вирішуючи між війною і миром, переконаний Ішингер, потрібно запитати себе, чи те, що є бажаним, також є здійсненним і як ми можемо допомогти Україні досягти цього компромісу. Україна має вирішити, чи ставить вона перед собою завдання швидкої відбудови своїх земель як пріоритетну мету ціною, можливо, неспроможності звільнення всіх частин своєї колишньої території. У майбутньому може постати питання «земля за мир».

Відповідаючи на провокативне запитання видання Focus стосовно того, що би він зараз порадив канцлеру Шольцу, якого постійно критикують за повільність в українській політиці, чи Німеччині все одно немає про що звітувати під час цієї кризи, Ішингер заперечив. Він зазначив, що Німеччина важлива для України і відіграє помітну роль у міжнародному житті континенту.

У будь-якому разі, вважає досвідчений дипломат, це не на користь справі, якщо щодня Україні відвідує глава уряду певної європейської держави чи міністр закордонних справ. Ішингер не бачить, щоб усі ці представники ЄС чи НАТО говорили з Україною в одному ключі. Україні не допоможе, якщо глава розвідки США приїхав і каже одне, а потім міністр оборони Іспанії каже щось інше.

— Ми повинні розмовляти одними смислами з Києвом і, перш за все, з Москвою, діяти за скоординованим планом. Тільки так ми можемо побудувати основу довіри. Не треба бути пророком, щоб передбачити, що чим більше жертв забирає війна, тим більше посилюватимуться відцентрові сили в наших суспільствах. Для західних урядів, включаючи Німеччину, тим важливіше виробити спільний погляд на речі.

Ішингер вважає абсолютно правильним, що федеральний канцлер Німеччини Олаф Шольц продовжує шукати шляхи для перемовин з Путіним. Він вважає, зокрема, що «ми можемо неквапливо повечеряти з нашими доброзичливими сусідами. У міжнародній кризовій дипломатії необхідно говорити з найстрашнішими військовими злочинцями, незалежно від того, чи були вони вже засуджені, чи ми їх лише називаємо такими».

Ішингер заявив, що він ні на секунду не шкодує, що провів тижні свого життя зі Слободаном Мілошевичем, якого пізніше звинуватили та визнали військовим злочинцем. Без цих інтенсивних переговорів, вважає Ішингер, ми б не змогли досягти мирного врегулювання для Боснії та Герцеговини в 1990 році або пізнішого врегулювання війни в Косово. На жаль, дипломатична справа має і брудні сторони.

Відповідаючи на запитання видання Focus стосовно того, як уникнути враження, що наступна Мюнхенська конференція з питань безпеки буде своєрідною біржею з обміну зброєю, особливо зараз, коли всі говорять про переозброєння та коли серед спонсорів конференції є такі компанії, як Rheinmetall, Ішингер відповів, що його фонд надає великого значення тому, щоби жоден спонсор не наблизився до десятивідсоткової позначки.

У правлінні фонду ні в кого немає посади, яка відкриває можливості впливу на його політику. До речі, кількість виробників озброєнь дуже прозора та керована, вони останнім часом всюди цінуються і всюди потрібні. Але найбільшими спонсорами та партнерами в останні роки були лише цивільні технологічні гіганти.

Ішингера свого часу особисто вітали багато світових лідерів. Тепер, коли доводиться перебувати за межами такого кола партнерів, він вважає, що його особисто глави держав і урядів ніколи не сприймали серйозно, як якогось «великого Вольфганга Ішингера», а ставилися до нього лише як до виконавця функцій на посаді. Необхідно бути реалістом і бути скромним, вважає Ішингер.

Міжнародна конференція з питань безпеки триватиме у Мюнхені протягом трьох днів. Рекордна кількість глав держав та керівників урядів країн світу, за виключенням незапрошеної росії та деяких її країн-сателітів, обговорюватимуть не лише проблеми війни в України. Гостру необхідність скоординувати безпекові дії міжнародної спільноти викликають тривожні події в Африці, на Близькому Сході, на глобальному Півдні планети. Зокрема, критичною вважається ситуація у 12 країнах світу. Та які б питання не розглядалися на конференції у Мюнхені, головним викликом міжнародній безпеці і глобальному миру залишатиметься війна росії проти України та необхідність реагувати на неї.

Підготував Сергій Польовик