«Гегемонія Заходу вже давно минула»

Співголова СДП Німеччини Ларс Клінгбайль про нову політику Північ-Південь, співпрацю в багатополярну епоху та реформу ООН

«IPG — Міжнародна політика та суспільство», Німеччина

Нещодавно у Берліні відбувся захід, організований та проведений однією з трьох правлячих партій коаліційного уряду Німеччини, а саме Соціал-демократичною партією. На форумі з програмною промовою виступив співголова СДП Німеччини Ларс Клінгбайль (Lars Klingbeil), присвятивши її новій доцільній політиці ФРН у векторі Північ-Південь, співпраці в багатополярну епоху та реформі ООН. Ларс Клінгбайль разом із Саскією Ескен є одним із двох співголів правлячої нині СДП Німеччини. Від 2009 року є депутатом німецького Бундестагу, а від 2017 до 2021 року був генеральним секретарем СДП Німеччини.

На початку Ларс Клінгбайль нагадує, що федеральний уряд Німеччини продовжує переговори щодо угоди про примирення із Намібією, де німецькі колоніальні Сили захисту (Schutztruppe) протягом 30 років колоніального правління вчинили геноцид проти народів гереро і нама у 1904–1908 роках. Процес примирення, що зараз відбувається, не скасує вчинені злочини, але важливо, щоби ми постали перед своєю відповідальністю та визнали свою колоніальну провину. Це єдиний спосіб створити основу для терміново необхідної перебудови політики Німеччини у векторі Північ-Південь.

Ще в 1970-х роках колишній канцлер Німеччини та лауреат Нобелівської премії миру Віллі Брандт закликав до іншого, шанобливого підходу до країн Глобального Півдня та розширення діалогу з партіями та урядами в усьому світі. Рекомендації, які він представив зі своєю «Комісією Північ-Південь» (Nord-Sud-Kommission) у складі 18 членів, виглядають далекоглядними навіть сьогодні. Вони є посібником для спільного виживання в глобалізованому світі. Доповідь комісії закликала до більшої інтеграції бідніших країн у світову економіку та реформування міжнародних організацій. Вона також попереджала про вплив глобальних викликів, таких як кліматична криза, рухи біженців, бідність, голод і нерівність. Багато з цих криз сьогодні загострилися, багато з найважливіших викликів все ще чекають на відповіді. Замість зверхнього ставлення до країн Африки, Латинської Америки чи Азії Віллі Брандт бачив у них важливих партнерів у вирішенні спільних викликів.

Сучасна політика у сфері розвитку є також політикою миру. Тільки якщо нас визнають та поважатимуть як партнерів у Глобальному Півдні, ми можемо впливати на кризи та конфлікти, вважає Ларс Клінгбайль. Однак ми маємо констатувати, що з сьогоднішньої точки зору політичні та економічні обіцянки західної моделі розвитку не можуть бути виконані для багатьох країн Глобального Півдня. Коли багато з нас насолоджувались часами процвітання, миру та безпеки, кризи продовжувались у більшій частині Глобального Півдня. Серед них — економічні структурні зміни, військові інтервенції та масове використання стрілецької зброї, яка раптово стала доступною у великих кількостях після закінчення «холодної війни».

Нова політика Північ-Південь повинна адаптуватися до мінливих часів. Ми вже давно живемо не в біполярну, а в багатополярну епоху, коли світ структурований у кілька центрів, які створюють зв’язки, залежності та взаємодії. Такий світопорядок має великі переваги для багатьох країн, оскільки вони більше не прив’язані до одного певного блоку, а можуть обирати, з якими проблемами і з ким саме вони мають працювати. Це робить переговорний процес між країнами ще більш важливим, але не менш важливими є стійкі та довірливі відносини між країнами.

Для багатьох людей і урядів, особливо в країнах Глобального Півдня, багатополярний світ є навіть багатообіцяючим. Такі ініціативи, як БРІКС, дають деяким країнам Глобального Півдня право голосу в міжнародному світоустрої, в інституціях якого продовжують значною мірою домінувати західні промислово розвинені країни. Китайські інвестиції в інфраструктуру є привабливою пропозицією, яку ми, в рамках нашої політики у сфері розвитку, надто довго не здійснювали.

Об’єктивні факти свідчать, що гегемонія Заходу вже давно минула. Хоча ми й надалі залишатимемося економічно та політично впливовими, але не існує глобальної кризи, яку ми на Заході могли б вирішити наодинці. Щоб і надалі захищати наші інтереси, нам потрібні нові партнерства. Це вимагає переосмислення з нашого боку того, що кризи, які ми вважаємо пріоритетними, не є також обов’язково пріоритетними для інших країн. Міністр закордонних справ Індії Субраманьям Джайшанкар резюмував очікування Глобального Півдня від європейців: «Європа повинна вийти з уявлення, що проблеми Європи є проблемами світу, але проблеми світу не є проблемами Європи».

Коли почалася загарбницька війна росії проти України, багато західних політиків закликали країни Глобального Півдня приєднатися до санкцій. Спочатку вони не хотіли бачити руйнівних економічних і соціальних наслідків такої участі у санкціях для цих країн. Моральний підтекст, який часто супроводжував такі вимоги, викликав роздратування. Більшість країн Глобального Півдня засуджують загарбницьку війну росії та порушення нею міжнародного права, але не готові брати на себе витрати за війну в Європі.

Зараз Захід переживає ще складніше випробування з ескалацією на Близькому Сході. Жорстокі терористичні акти ХАМАСу проти невинних ізраїльтян викликали великий жах у всьому світі. Після цих боягузливих нападів країни Заходу справедливо висловили солідарність з Державою Ізраїль та її народом. Немає виправдання цим жорстоким вбивствам. Проте дії ізраїльської армії в Газі швидко викликали обурення, особливо у Глобальному Півдні, із гучними звинуваченнями Заходу в подвійних стандартах. Наші партнери запитують, чому Захід засуджує руйнування цивільної інфраструктури в Україні, але не в Газі? Чому Німеччина не дистанціюється від Ізраїлю, коли в Газі загинуло понад 25 тис. мирних жителів, у тому числі багато жінок і дітей?

Німеччині потрібна наполегливість і послідовність, адже ми не можемо збудувати довіру за одну ніч, вважає Ларс Клінгбайль. Ми несемо відповідальність за підготовку чесних взаємовигідних пропозицій, тому що, на відміну від минулого, ці країни вже давно мають альтернативи. Адже коли Захід мало цікавився Глобальним Півднем, росія та Китай вже були присутні в регіоні протягом багатьох років. Ми більше не можемо собі цього дозволити, якщо хочемо забезпечити наші інтереси та цінності в багатополярному світі в довгостроковій перспективі. Врешті-решт, нова політика Північ-Південь теж має центральне значення задля процвітання та безпеки країн Заходу.

Така нова політика, вважає лідер СДП Німеччини, неминуче мала б працювати на глобальну соціально-екологічну трансформацію та демократизацію міжнародного порядку. Зокрема, на боротьбу з кліматичною кризою може бути лише глобальна відповідь, яка буде працювати для всіх сторін. Багато країн Глобального Півдня сприймають започатковану Заходом дискусію про захист клімату, як заклик відмовитися від зростання та процвітання. Вони справедливо зазначають, що в Європі створили своє багатство за допомогою колоніалізму, а також вугілля, нафти та газу, видобутих у тому числі шляхом експлуатації ресурсів Глобального Півдня.

Ще один момент — створення цінностей на місцевому рівні. Коли європейці вступають у нові кліматичні та ресурсні партнерства з країнами Глобального Півдня, країни-партнери справедливо вимагають, щоб і для них були створені робочі місця та забезпечені зростання і розвиток. У майбутньому співпраця у сфері розвитку між країнами Заходу та країнами Глобального Півдня буде більше зосереджуватися на місцевому соціальному та екологічному розвитку. Така співпраця включає, зокрема, не тільки імпорт зеленого водню з Глобального Півдня, але й інвестиції у виробництво систем на місцевому рівні, а отже, у нові робочі місця. Це ті підходи, які Німеччина та Європейський Союз можуть ефективно використовувати у двосторонній співпраці, або з іншими партнерами.

Лідер СДП Німеччини впевнений, що такі підходи також сприятимуть досягненню Цілей сталого розвитку ООН до 2030 року, які залишаються для Німеччини центральними.

Другий важливий напрям, яким країни Заходу повинні опікуватися — це демократизація глобального порядку. Німеччина, як жодна інша країна, отримує вигоду від заснованого на правилах міжнародного порядку. Кожне четверте робоче місце в Німеччині залежить від експорту, а кризи останніх років підтвердили вплив криз і конфліктів в усьому світі на життя європейців. Такі країни, як росія, атакують усталений світопорядок, а Китай намагається підпорядкувати його своїм власним інтересам. Тому на Заході повинні зосередитися на захисті міжнародного порядку, а також на його реформуванні. Тільки так європейці зможуть гарантувати довгостроковий мир, безпеку та стійке зростання.

Одним з об’єктів зосередження головної уваги є Організація Об’єднаних Націй. Вона відображає баланс сил, що склався у світі після Другої світової війни. Але світ змінився. Країни Глобального Півдня мають законний інтерес щодо участі у формуванні глобального порядку. Для того, щоб Організація Об’єднаних Націй мала майбутнє як охоронець заснованого на правилах міжнародного порядку, необхідні реформи, які краще відображатимуть баланс сил у сучасному багатополярному світі. Основна увага тут приділяється реформуванню Ради Безпеки ООН. У рамках групи G4 (G4 nations) Німеччина, Бразилія, Індія та Японія майже 20 років тому заявили, що підтримуватимуть одна одну в зусиллях забезпечити собі постійне місце в Раді Безпеки ООН. Європейці сьогодні також повинні підтримувати ініціативи, які забезпечать кращу представленість країн Африки в ООН.

Ще один фокус уваги має бути на реформі міжнародних фінансових установ. Зокрема, набагато більший вплив на роботу Світового банку та банків регіонального розвитку повинні мати інвестиції в суспільні блага, такі як освіта, охорона здоров’я, інфраструктура, захист клімату або біорізноманіття. Різке збільшення державного боргу внаслідок пандемії коронавірусу в багатьох країнах перешкоджає інвестиціям у майбутнє. Європейцям необхідно віднайти спосіб стійкого вирішення цих боргових криз у міжнародному співтоваристві. Захід повинен переконатися, що програми Міжнародного валютного фонду захищають суспільства під час боргових криз, запобігають нерівності та не повторюють помилок неоліберальних програм структурної перебудови минулого.

Настане момент, коли відкриється вікно для вирішення цих реформ. Щось відбудеться швидше, інше займе більше часу. Навіть якщо ми маємо різні погляди на конфлікти та кризи, завжди є інтереси та цінності, які об’єднують нас. Основою для цього повинна стати нова політика Північ-Південь, яку ми, як німецька соціал-демократія, протягом наступних кількох років маємо намір сформувати та втілювати у життя, переконує Ларс Клінгбайль.

Підготував Сергій Польовик