Дещо про російські військові місії

Дещо про російські військові місії: за 30 років Кремль втрутився в Придністров’я, Грузію та Сирію.

Процес втручання не припиняється.

«Aktualne.cz», Чехія

По суті, з 1991 року російська армія не раз вторгалася на території інших країн, зазначається на сайті чеського ЗМІ /zpravy.aktualne.cz /, де одночасно наводиться ціла хронологія закордонних місій російського війська та їх наслідків.

Згадується і про відокремлення Придністров’я від Молдови в 1990 році; і про проголошення в односторонньому порядку незалежності у 1992 році Грузинської Автономної Республіки, що спровокувало Тбілісі на військове втручання, коли конфлікт забрав життя 10 тисяч осіб, а 250 тисяч грузинів втекли з Абхазії (1994 році для припинення вогню туди увійшли миротворці Співдружності Незалежних Держав (СНД), більшість з яких були російськими військовими); восени 1992 року 25 тисяч російських солдатів були направлені в Таджикистан для підтримки режиму президента Імомалі Рахмона, який воював з ісламською опозицією (Кількість жертв війни лише приблизна, загалом від 50 до 100 тисяч загиблих, близько 1,5 мільйона людей покинули свої домівки); у серпні 2008 року грузинські війська увійшли до південно-осетинського мегаполісу Цхінвалі, де почалися запеклі бої з місцевими сепаратистами, і куди втрутилася Москва, окупувавши не лише Південну Осетію, а й Абхазію (війна забрала життя 365 осіб серед мирного населення, Росія втратила в боях 64 своїх військових, у Грузії загинули 228 мирних жителів та 170 постраждалих серед солдатів); незадоволена Росією, яка під приводом захисту своїх громадян у березні 2014 року за допомогою російських військових і спецназу анексувала український Крим, а у квітні на сході України розпочалася війна між проросійськими сепаратистами, яких підтримувала Москва, та українською армією. Бої тривають донині.

Фотогалерея «Ruské vojenské mise přehledně: Kreml za 30 let zasahoval v Podněstří, Gruzii i Sýrii».
Джерело: https://zpravy.aktualne.cz/

У вересні 2015 року Росія завдала авіаудари по Сирії. Диктатор Башар Асад звернувся по допомогу до Росії, яка сильно вплинула на співвідношення сил на користь режиму. Згідно зі звітом сирійського відділення правозахисної організації Human Rights Watch (HRW) у 2020 році в Сирії загинули 264 російських солдатів та співробітників російських сил безпеки.

У січні цього року російські війська були введені до Казахстану в рамках Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ) разом із військами з Вірменії, Білорусі, Таджикистану та Киргизстану. Всього в країні діяли 2030 іноземних військових, більшість з яких російські.

Придністров’я відокремилося від Молдови в 1990 році, остерігаючись возз’єднання з етнічно та мовно спорідненою Румунією. Однак після проголошення незалежності між сепаратистами та урядовими військами зав’язалися бої, які також постраждали від контингентів російських козаків та російської (колишньої радянської) 14-ї армії, яку кілька років очолював генерал Олександр Лебедь. Після п’яти місяців боїв, які, за різними оцінками, забрали від 700 до 1500 життів, у липні 1992 року було досягнуто мирної угоди. З того часу Росія утримувала в країні військовий корпус чисельністю 1500 осіб, незважаючи на опір Молдови, який вона називає миротворчою місією. Придністров’я офіційно не визнається жодною державою (навіть Росією) і залишається офіційно частиною Молдови, територією, на яку воно не має впливу.

У 1992 році Грузинська Автономна Республіка в односторонньому порядку проголосила незалежність, що спровокувало Тбілісі на військове втручання. Уряд Грузії, розірваної громадянською війною з прихильниками скинутого президента Звіада Гамсахурдія, виправдовував введення своїх військ до Абхазії присутністю своїх прихильників у цьому районі. Грузинські абхази також звинуватили абхазів у дискримінації. Конфлікт забрав життя 10 тис. осіб, а 250 тис. грузинів втекли з Абхазії. У травні 1994 року було домовлено про крихке припинення вогню під наглядом миротворців Співдружності Незалежних Держав (СНД), більшість з яких були російськими військовими, і Моніторингової місії ООН (UNOMIG). Абхазія також брала участь у російсько-грузинському конфлікті навколо Південної Осетії в 2008 році.

Таджикистан в 1992-1997 роках спіткала громадянська війна, коріння якої залежали від стародавнього кланового та регіонального суперництва. Початком конфлікту стала економічна та політична криза, в якій опинився Таджикистан навесні 1992 року. Згодом ісламістська опозиція та режим президента Імомалі Рахмона, який керує країною донині, протистояли один одному. У грудні 1992 року, завдяки підтримці Москви після кровопролитних боїв, Рахмон скинув коаліційний проісламський уряд, після чого ісламська опозиція втекла до Ірану та на афганський кордон, де сформувала уряд у вигнанні та розпочала партизанську війну. З осені 1992 року 25 тис. російських солдатів були направлені в цей район як підкріплення прикордонниками. У 1997 році було укладено перемир’я, кількість жертв війни лише приблизна, найчастіше це від 50 до 100 тисяч загиблих, близько 1,5 мільйона осіб покинули свої домівки.

У п’ятницю, 8 серпня 2008 року, о пів на третю ранку за місцевим часом грузинські війська увійшли до південно-осетинського мегаполісу Цхінвалі, де почалися запеклі бої з місцевими сепаратистами. Південна Осетія на той час була офіційно автономною областю Грузії. Москва відповіла сильним контрнаступом, в якому вона окупувала не лише Південну Осетію, а й Абхазію, ще одну відколоту проросійську грузинську провінцію. Перемир’я було підписано 16 серпня 2008 року, а через чотири дні російські війська почали виведення з Грузії. Згодом Росія 26 серпня офіційно визнала незалежність Південної Осетії та Абхазії і досі утримує свої війська в обох губерніях, загальна чисельність яких оцінюється в кілька тисяч. За даними Москви, війна забрала серед осетин 162 жертви серед мирного населення, а влада Південної Осетиї нарахувала 365 жертв серед мирного населення. Росія втратила в боях 64 своїх військових. У Грузії загинули 228 мирних жителів та 170 постраждалих серед солдатів.

Ситуація в Україні загострилася в листопаді 2013 року, коли проросійський режим президента Януковича відмовився підписати давно заплановану угоду про асоціацію з ЄС, заявивши, що хоче розширити економічне співробітництво з Росією. Відмова викликала масові демонстрації прозахідних і радикальних сил, які забрали десятки життів. У лютому 2014 року Янукович втік з країни, і до влади прийшов прозахідний уряд. Однак ситуацією в Україні була незадоволена Росія, яка під приводом захисту своїх громадян у березні 2014 року за допомогою російських військових і спецназу анексувала український Крим. У квітні 2014 року на сході України почалася війна між проросійськими сепаратистами за підтримки Москви та українською армією. Росія оголосила про визнання незалежності сепаратистських республік на сході України та про розгортання «миротворчої місії» на Донбасі.

У вересні 2015 року Росія завдала авіаудари по Сирії. Диктатор Башар Асад, з яким у президента Росії Володимира Путіна хороші стосунки, звернувся по допомогу до Москви. Участь Росії сильно вплинула на співвідношення сил на користь режиму. Атаки в Сирії Росія посилилась, коли в кінці жовтня 2015 року в Єгипті розбився російський літак Airbus A321, який прямував із Шарм-ель-Шейха до Санкт-Петербурга. Жоден із 224 людей на борту не вижив у катастрофі. До нападу приєдналася радикальна організація «Ісламська держава». У березні 2017 року російське командування оголосило, що в Сирії діє спецпідрозділ для керівництва ВПС і ліквідації командирів повстанців. ІД зазнала поразки в Сирії в березні 2019 року, але групи, пов’язані з цією організацією, все ще діють в країні. Об’єктом російських збройних сил є не лише позиція радикалів з ІД та завоювання Сирії (колишня Ан-Нусра), пов’язаних з терористичною мережею Аль-Каїди. Сирійська опозиція звинувачує Росію в нападі на опозиційні угруповання, у тому числі на ті, з якими співпрацюють Сполучені Штати, які воюють разом із Сирійськими демократичними силами (SDF). Згідно зі звітом сирійського відділення правозахисної організації Human Rights Watch (HRW), у 2020 році в Сирії загинули 264 російських солдати та співробітників російських сил безпеки.

У січні цього року російські війська були введені до Казахстану в рамках Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ) разом із військами з Вірменії, Білорусі, Таджикистану та Киргизстану. Всього в країні працювало 2030 іноземних військових, більшість з яких російські. Останні російські війська залишили Казахстан 19 січня. За офіційними даними, загинули щонайменше 164 демонстранти та 16 силовиків, а 16 тисяч людей було заарештовано.

 Сьогодні російські війська напали на Україну…

Підготував Олег Махно

https://zpravy.aktualne.cz/zahranici/ruske-vojenske-mise-prehledne-kreml-za-30-let-zasahoval-v-po/r~d20cd71e93c711ec8a24ac1f6b220ee8/

 

Схожі публікації