Польща роками працювала над цим завданням і цього року, нарешті припиняється імпорт російської сировини. Імпорт російського вугілля буде припинено вже у найближчі кілька тижнів. Принаймні від грудня поточного року з Росії більше не буде імпортуватися ні нафти, ні газу.

Це стало можливим, оскільки Польща створила для себе відповідні альтернативи. А саме, від 2015 року в місті Свіноуйсьце (Swinoujscie) на заході Польщі працює термінал СПГ, також ще цього року запрацює Baltic Pipe, — трубопровід, який постачатиме до Польщі норвезький газ через Данію. Крім того, планується будівництво атомних електростанцій. Наразі в країні є чотири потенційні локації для їх спорудження. Очікується, що обсяг інвестицій складе близько 25 мільярдів євро.

Країни Балтії випереджають навіть Польщу. Прем’єр-міністр Литви Інгріда Сімоните (Ingrida Simonyte) заявила минулих вихідних, що «відтепер Литва не споживатиме жодного кубічного сантиметра токсичного російського газу». Від 2014 року Литва має СПГ-термінал у Клайпеді. З його використанням можливо також забезпечувати газом Латвію та Естонію.

Латвія також має значні запаси газу, яких має вистачити до завершення календарного року. Також принаймні ще один термінал для рідкого газу може бути побудований в країнах Балтії. Усі чотири країни, Польща, Литва, Латвія та Естонія також вкладають багато грошей у розширення використання джерел відновлюваної енергії.

Філіп Фріц

Італія так само залежить від постачань російської енергії, як і Німеччина, оскільки до 42 відсотків енергетичного балансу країни складається з газу, і близько 40 відсотків з нього нещодавно надійшло з Росії. Таким чином, повна і негайна заборона на імпорт російської енергії була б серйозним ударом для Італії.

Тим не менш, міністр закордонних справ Італії Луїджі Ді Майо (Luigi Di Maio) ще до того, як Єврокомісія запропонувала заборону імпорту вугілля з Росії, повідомив, що уряд Італії прийняв рішення стосовно того, що не буде накладати вето на можливе ембарго ЄС на джерела російської енергії.

З початку війни Італія працює над звільненням від російської залежності і розробила план досягнення повної незалежності країни від Москви за три роки. Він передбачає збільшення імпорту газу з інших країн. Переговори з цього приводу Італією вже ведуться, зокрема, з Алжиром, Катаром, Демократичною Республікою Конго та Анголою.

Крім того, розглядається можливість більш ефективного використання вугільних електростанцій. У довгостроковій перспективі Італія має намір імпортувати більше рідкого газу, тому будуються нові термінали СПГ. В країні більше покладаються на використання відновлюваних джерел енергії, для чого мають бути прискорені процеси надання дозволів.

Вірджинія Кірст

Сьогодні, зазначає видання, Норвегія для Німеччини має здаватися старшим братом, на якого вона дивиться із захопленням і сподівається колись стати схожою на нього. Хоча загальний проголошений в ЄС енергетичний перехід до кліматичної ощадності у цій країні прогресує повільно, Норвегія майже повністю виробляє енергію з відновлюваних джерел.

У той же час, всупереч своєму іміджу країни, яка відповідально ставиться до збереження клімату, Норвегія є другим за значенням постачальником газу в Європі, після Росії. Від 20 до 25 відсотків природного газу в ЄС і Великобританії надходить з Норвегії, яка не є членом Європейського Союзу, а в Німеччині цей показник сягає навіть 30 відсотків.

На відміну від Німеччини, Норвегії не варто турбуватися про зростання цін на енергоносії та проблеми в організації постачання. Навпаки, вторгнення російської армії в Україну зміцнило позиції Норвегії як енергопостачальника і, таким чином, наповнює її державну скарбницю.

Як повідомляє британський політичний і культурологічний журнал, який видається в Лондоні The New Statesman, норвезька енергетична компанія Equinor вже зафіксувала прибуток у 33,7 мільярда доларів (30,7 мільярда євро) за 2021 рік, що в десять разів більше, ніж у 2020 році. Тому не дивно, що Equinor оголосила у середині березня, що наростить виробництво електроенергії протягом найближчих місяців, щоб забезпечувати своїх європейських партнерів.

Крім того, компанія хоче вийти зі спільних з Росією проектів і припинити торгівлю російською нафтою. Очікується, що до кінця вересня ц.р. експорт газу збільшиться приблизно на мільярд кубометрів. Норвегія та Німеччина також розглядають можливість будівництва трубопроводу для транспортування водню.

Мандоліне Рутковскі

Менше чотирьох відсотків споживання газу у Великобританії надходить з російських джерел. Частка російської нафти становить вісім відсотків. На початку березня Лондон оголосив, що поступово припиняє всі закупівлі нафти до кінця 2022 року. Натомість Великобританія буде використовувати власну нафту і купувати її більше в Нідерландах, Саудівській Аравії та США.

Все це створить додаткове навантаження на споживачів, чиї рахунки за електроенергію з 1 квітня ц.р. зросли на 54%. Прем’єр-міністр Великобританії Борис Джонсон представив свою довгоочікувану «Стратегію енергетичної безпеки» («Energy Security Strategy»). Консерватор, зазначає видання, уряд якого у листопаді минулого року організував кліматичні конференції ООН, хоче поєднати разом енергетичну незалежність, кліматичні цілі та низькі ціни.

Така мета у Великобританії має бути досягнута в першу чергу шляхом будівництва атомних електростанцій. За повідомленнями ЗМІ, планується побудувати до восьми нових станцій, які покриватимуть чверть потреби в енергії. Однак процес будівництва АЕС триватиме щонайменше до 2050 року, поки що є багато запитань щодо фінансування проектів будівництва, оскільки уряд не бажає додатково навантажувати споживачів.

До 2030 року 25 відсотків потреб Великобританії в енергії повинні задовольнятися за рахунок енергетичних установок, збудованих на принципі використання енергії морського вітру, що, за словами експертів, є реалістичною метою. Країна вже зараз накопичує електроенергію з відновлюваних джерел енергії. Під тиском своєї партії торі, прем’єр-міністр Джонсон цього тижня наказав знову офіційно переглянути потенціал застосування добування сланцевого газу (спосіб отримання нафти або газу з породи під поверхнею землі шляхом створення в ній великих тріщин). Метод був припинений у 2019 році після невеликого землетрусу на північному заході Англії.

Стефані Болцен

Франція отримує 17 відсотків свого імпорту газу з Росії. Російська частка імпорту нафти становить майже десять відсотків. Завдяки високій частці ядерної енергії в загальному виробництві та споживанні енергії, яка становить близько 70 відсотків, французи споживають менше газу загалом.

Крім того, оскільки більше двох десятків газових сховищ все ще заповнені майже на чверть, у Парижі зараз не дуже турбуються. Автори нещодавно проведеного дослідження Французької економічної ради відзначають, що «наслідками ембарго можна було б керувати навіть у довгостроковій перспективі».

Хоча 27 із загальної кількості 56 атомних електростанцій Франції зараз простоюють через технічні причини, Франція продовжує покладатися на атомну енергію. Париж планує до 2035 року побудувати шість новітніх ядерних реакторів, в яких вода, що використовується як охолоджувач, перебуває під тиском. Однак терміни будівництва попередньої моделі, Європейського реактора під тиском (European Pressure Reactor (EPR) у Фламанвіллі (Flamanville), збільшилися більш ніж втричі, а витрати — навіть у чотири рази.

Тому Французька Рахункова палата має стурбованість щодо ініційованої Макроном «програми відродження» (Renaissance-Programms). Головний фінансовий інспектор країни сумнівається у здатності Франції побудувати нові реактори «за графіком і за розумну вартість».

Мартіна Майстер

Останніми роками Фінляндія зменшила свою енергетичну залежність від Росії, з якою має спільний кордон протяжністю понад 1000 кілометрів, і все частіше звертається до застосування ядерної енергії. За даними Національного інституту статистики, у 2021 році атомна енергетика була третім за величиною джерелом енергії (приблизно 19 відсотків) після деревини (28 відсотків) і нафти (21 відсоток).

У середині березня 2022 року запрацював п’ятий ядерний реактор АЕС Olkiluoto, розташованої у західній Фінляндії, він став першим ядерним реактором у Європі за останні 15 років. На повній потужності реактор повинен покрити до 14 відсотків енергетичних потреб Фінляндії та зменшити імпорт енергії не лише з Росії, а й зі Швеції та Норвегії.

Зрештою, Фінляндія не зовсім незалежна від своїх російських сусідів. За даними Національного банку Фінляндії, минулого року більше половини сирої нафти, 70 відсотків газу, близько третини вугілля та електроенергії було імпортовано з Росії. Проте минулого року газ становив лише шість відсотків загального споживання енергії.

На початку березня ц.р. прем’єр-міністр Фінляндії Санна Марін (Sanna Marin) закликала своїх партнерів по ЄС «якнайшвидше» припинити імпорт викопного палива з Росії. Водночас вона поки що прямо не підтримала заборону на імпорт енергоносіїв з Росії. Проте уряд Фінляндії вже відвертається від російських постачальників і шукає альтернативи. Зокрема, вважається недоцільним просувати будівництво АЕС енергетичною компанією Fennovoima, в якій задіяні російські технології та власники.

Мандоліне Рутковскі