Кілька років тому він зважився у воєнний спосіб розрубати гордіїв вузол Карабаху, хоча й готувався до такого кроку практично третину сторіччя, а кілька днів тому, виступаючи перед учасниками міжнародної конференції «Південний Кавказ: розвиток та співпраця», розповідав про переддень бойових дій з визволення захоплених карабаських територій: «Західні партнери казали мені: «Ви програли, повинні змиритися з окупацією земель, ви повинні переглянути своє ставлення до своєї територіальної цілісності». Але я завжди відмовлявся. Мене критикували за непохитну позицію та негнучкість у цьому, але я завжди відповідав «ні!»… Найголовніше — це переможний дух нації. Тепер ми пишаємось тим, що зробили. Ми підтримуємо територіальну цілісність України… Принципи територіальної цілісності не можна порушувати. До речі, ми підтримуємо територіальну цілісність і Молдови, і Грузії».

Президенти Росії та Азербайджану Володимир Путін та Ільхам Алієв
підписали декларацію про союзницьку взаємодію за підсумками переговорів у Кремлі.
Джерело: «1 News», https://1news.az/

Не прагнуть обидві країни — Казахстан і Азербайджан — рухатися у сучасному політичному фарватері РФ. Вже одна їх відмова відзначати разом з росіянами 9 Травня багато про що свідчить. А пропозиція Асоціації російської молоді Азербайджану влаштувати акцію з «георгіївською» стрічкою, «приуроченной к приближающейся годовщине победы в Великой Отечественной войне 1941–1945 годов», викликала у азербайджанському суспільстві таке обурення, що від такого заходу довелося відмовитися. Багато користувачів соціальних мереж називали таку пропозицію «провокацією» та «срамотою».

Незадоволення було спричинене ще й тим, що дата події збігається з датою трагедії в Азербайджанській державній нафтової академії, де 30 квітня 2009 року десятки людей загинули внаслідок стрілянини. Одне слово, росіяни далі свого носа не бажають нічого бачити, а поважати чужі традиції — тим паче.

У деяких країнах «стрічку георгіївську» заборонено, зокрема з 2017 року — в Україні, з 2021 року — в Латвії та з початку цього року — також у Литві та Молдові. Заборонили її і в Грузії та Казахстані. Сьогодні у багатьох країнах також відмовляються від парадів чи святкових заходів на честь 9 Травня. І щось тут коментувати не варто. Хіба що згадати, як Кремль поспішив рятувати свої «активи великої перемоги»: у Державній думі Російської Федерації з’явився законопроєкт про прирівнювання «стрічки» до символів військової слави, а також про запровадження відповідальності за її привселюдну образу — як адміністративну, так і злочинну.

Не розуміють російські законотворці: якщо символ справжній, то народ його цінує і поважає без законів, настанов і остраху…

До речі, законопроєкт вкотре демонструє, що будь-які негаразди росіяни за своєю звичкою сприймають як божу росу, що підтверджується пропозицією одного з російських пропагандистів, гендиректора «Рашатудей», оголосити нині стрічку знаком солідарності з російськими військовими, які беруть участь «у спеціальній операції» в Україні — так у Росії продовжують називати війну на території Україні, розв’язану російськими військовими 24 лютого.

Але річ не тільки в тому. За великим рахунком, у Кремлі вже починають усвідомлювати марність своїх прагнень силоміць утримати колишніх своїх сусідів по СРСР у широкому колі сумнівних традицій. На початку року у всій своїй «красі» показала себе ОДКБ, що втрутилася в казахстанські події.

Так, з оприлюднених 43 пунктів декларації можна дійти висновку, що сторони встановлюють нові рамки співпраці у різних сферах — від економічної до культурної — але чітко вимальовується прагнення РФ підстрахуватися в разі виникнення саме економічних проблем внаслідок запроваджених Заходом санкцій. І навіть більше, підсумовуючи останні події, можна стверджувати, що РФ, як складова Євразії, починає завзято боротися за Азербайджан, який, з перемогою у війні за Карабах, стає вигідним партнером для країн з багатьох регіонів світу. І тут йдеться вже не про згадану стрічку, а про щось більш надійне, що повинне у подальшому зв’язати Москву із Баку. Для чого? Досить лише переглянути останні повідомлення про Південний Кавказ, щоб погодитися з такою тезою.

Між Азербайджаном та Росією відкриваються нові можливості для співпраці у сфері транспорту.
Джерело: «Trend new agency», https://www.trend.az/

Ось один із азербайджанських політичних аналітиків Фархад Мамедов нещодавно недвозначно висловився: «Так само, як і в політичних, геополітичних, інституційних процесах, російсько-українська війна змінює й усталені транспортно-логістичні ланцюжки в Євразії… Традиційно сухопутний, залізничний зв’язок між Китаєм і Європою проходив територією Російської Федерації, Транссибірською магістраллю, яка брала свій початок у північних регіонах Китаю, доходила до порту в Санкт-Петербурзі, потім пролягала через Білорусь, частково через Україну, і до портів на Чорному морі. Таким чином, вантажі потрапляли до Європи.

Транспортні маршрути через Азербайджан стають все більш затребуваними.
Джерело: «Day.Az», https://news.day.az/

Але з початком війни та запровадженням широкомасштабних санкцій щодо Росії Захід зачиняє кордони для російських вантажних автомобілів, залізничних перевезень і не збирається надсилати власні вантажі через територію Росії… Тобто міжнародна кон’юнктура зараз складається так, що вантажі шукають нові шляхи, і Азербайджан такі можливості надає. Як для Росії, яка, зважаючи на те, що західний ринок для неї вже закритий, шукатиме для своєї продукції нові ринки в південному напрямку, так і для Китаю з Європою — у векторі Схід-Захід».

Нещодавно на сайті /news.day.az/politics/1456802.html можна було прочитати, що 13 квітня з Сіаня до Мангейма (Німеччина) вийшов перший потяг, який через Казахстан, Азербайджан, Грузію, Румунію, Угорщину, Словаччину, Чехію дістанеться до пункту призначення, подолавши відстань 11 300 км. У китайських ЗМІ наголошувалося, що новий шлях пролягає через регіони, які раніше мало використовувалися для транзиту китайських вантажів. А причиною зміни транспортування послужили вищезгадані санкції стосовно Росії і намагання китайських компаній уникнути можливих санкційних проблем.

До речі, такий транспортно-логістичний коридор є Середнім маршрутом нового Шовкового шляху — китайської глобальної ініціативи «Один пояс — один шлях», зауважується у матеріалі. Китайські експортери, звиклі до російського транзиту, раніше віддавали перевагу Північному маршруту, навіть якщо Середній був коротший і вигідніший. Але зараз, коли змінюється геополітична ситуація, китайські транспортні компанії звертають свої погляди на шлях через Азербайджан, який з цього тільки виграє, оскільки Китай може перенаправити на маршрут через Південний Кавказ 240 мільйонів тон вантажів.

Транскаспійський міжнародний транспортний маршрут (NVNV) нарощує оберти.
Джерело: «Каспийский вестник», http://casp-geo.ru/

У березні, тобто після кількатижневих бойових дій в Україні, Грузія, Азербайджан, Туреччина і Казахстан підписали чотиристоронню декларацію про функціонування Транскаспійського міжнародного транспортного маршруту (ТМТМ). У декларації підкреслюється поважна роль розвитку транспортних коридорів, інтеграції коридору Схід-Захід до міжнародної транспортної системи та зміцнення співпраці між сторонами і наголошується на важливій ролі залізничної магістралі Баку-Тбілісі-Карс у просуванні конкурентоспроможних перевезень між Європою та Азією та на необхідності вжити заходів для підвищення пропускної спроможності БТК.

Залізниця Баку-Тбілісі-Карс (БТК).
Джерело: «Центр транспортніх стратегий», https://cfts.org.ua/

Можливість розширення пропускної спроможності Транскаспійського міжнародного транспортного маршруту обговорювалася під час нещодавнього візиту до Казахстану азербайджанської делегації. А в березні ці питання розглядалися в Баку на переговорах між представниками міністерства індустрії та інфраструктурного розвитку Казахстану, міністерства цифрового розвитку та транспорту Азербайджану та міністерства економіки та розвитку Грузії. 17 квітня залізничні відомства Азербайджану та Казахстану уклали угоду про співпрацю у галузі логістики та реалізації спільних проєктів. За перші три місяці 2022 року по ТМТМ перевезено 266,3 тисячі тон вантажів, що на 123 % більше за показник аналогічного періоду 2021 року. Такі показники свідчать, що Азербайджану та регіону загалом слід готуватися до логістичного буму, початок якого вже спостерігається сьогодні.

Відчуваючи економічні втрати від санкцій, російська сторона вже не просто заявила про намір збільшити в рази вантажопотік через Азербайджан, але й розпочала боротьбу за азербайджанські комунікації, як вузлові в цій частині світу. Бо вони необхідні їй не менше, а можливо, й більше, ніж будь-кому іншому, пояснюють аналітики. І щоб надати такому процесові пристойного вигляду, Росія проводить його на найвищому державному рівні.

Президент Ільхам Алієв прийняв заступника прем’єр-міністра Росії Олексія Оверчука.
Джерело: «Day.Az», https://news.day.az/

Відразу після підписання президентами Азербайджану і РФ декларації про взаємодію до Баку прибув Олексій Оверчук — заступник прем’єр-міністра РФ. Офіційно повідомлялося, що основне його завдання — обговорення питань, пов’язаних з діяльністю тристоронньої (Азербайджан, Вірменія, Росія) робочої групи, що повинна визначити принципи розблокування транспортно-комунікаційних ліній, заблокованих під час карабаської війни. Та не менше (якщо не більше) уваги зверталося на, як офіційно вказувалося, співпрацю у торговельно-економічній, транспортній, транзитній, логістичній, фінансовій, банківській, енергетичній, нафтогазовій сферах.

За кілька днів був підписаний протокол про наміри між Агенцією з розвитку малого і середнього бізнесу (МСБ) і Федеральною корпорацією з розвитку малого і середнього підприємництва Росії, що передбачає розширення доступу МСБ до ринків обох країн, обмін досвідом, організацію спільних бізнес-заходів, створення постійно діючої платформи з розвитку зв’язків співпраці між підприємцями тощо. Образно кажучи, Москва взялася пробивати отвір у санкційній стіні, яку, реагуючи на російсько-українську війну, почав зводити Захід.

І це далеко не все, що береться там виконувати Росія. Віце-прем’єр О. Оверчук запропонував Азербайджану допомогу у справі з модернізації енергетичної інфраструктури, що стане складовою майбутнього проєкту об’єднання енергосистем Росії, Азербайджану та Ірану. На засіданні міжурядової комісії він, зокрема, сказав наступне: «Крім того, ми готові співпрацювати з Азербайджаном у галузі неенергетичного атому. Цього року у нас буде ще одна вагома причина зустрітися на 11-му російсько-азербайджанському міжрегіональному форумі в Азербайджані», зазначаючи далі, що щільний діалог у межах конкретних результатів у рамках Міжурядової комісії сприятиме розв’язанню стратегічних проблем, включно зі стабілізацією ситуації на Південному Кавказі (до дестабілізації якої доклав руку передусім Кремль. — Ред.).

Між іншим, активно обговорюючи тему розбудови території того ж Карабаху, росіяни практично розкривали свої інтереси, згідно з якими вони планують грати головну роль у такій справі. Зокрема, наголошують на розширенні пропускних можливостей пунктів пропуску, через які збільшиться переміщення вантажного транспорту. У зв’язку з цим Оверчук повідомив про введення в експлуатацію у другому кварталі 2022 року в Карабасі заводу ПАО «Камаз», а також про запуск у третьому кварталі цього ж року роботи вертолітного заводу, зведеного азербайджанцями за сприяння Росії. До такої співпраці можна віднести і налагоджений випуск у Азербайджані не лише вантажних, а й легкових автомобілів.

«КАМАЗ» — перша російська компанія, яка після військових дій 2020-го року запустила в Азербайджані новий проект.
Джерело: ІА «Татар-інформ», фото © Михайло Захаров, https://www.tatar-inform.ru/

Віце-прем’єр Азербайджану Ш. Мустафаєв повідомив, що російські компанії вже подали 17 заявок для реалізації проєктів на визволених азербайджанських територіях, ведуть перемовини про інші нові інвестиційні проєкти, серед яких вагоно- і суднобудівництво. До речі, Азербайджан щороку закуповує у Росії зернові і добрива. Торік він придбав 1,15 млн тонн пшениці, що не зовсім покрило його потреби, тому цього року Росія пообіцяла збільшити такі постачання (цікаво, чи не за рахунок захоплених українських територій і сільських господарств? — Ред.). А щодо міндобрив, то вже тільки у першому кварталі 2022 року вона продала Азербайджану близько 2 мільйонів тонн, отримавши від нього 560 тисяч тонн фруктів і овочів.