Вийшов друком підсумковий випуск журналу «Бінтел» за 2023 рік

За багаторічною традицією у номері журналу геополітичної аналітики «Бінтел», що виходить наприкінці кожного року, розміщуються матеріали, де автори підбивають підсумки важливих подій останніх дванадцяти місяців. Так сталося і цього разу, коли визначаються найактуальніші геополітичні теми, що, так чи інакше, стосуються нашої держави, яка вже багато років перебуває у стані війни з російським сусідом. Зрештою, у полі зору наших авторів-аналітиків — саме російсько-українська війна, її вплив на події в Україні і реакція на них світу.

Номер цього журналу відкривається статтею політичного і військового експерта Івана Січня під заголовком  «Воєнно-політична обстановка у світі в контексті національних інтересів України».  Першим же абзацом автор окреслює головну для нас тему, вказуючи, що 2023-й став вже другим роком активної війни — і був не менш складним за попередній, коли нашій державі випало відстоювати свою незалежність. Відстоювати її ціною тисяч людських жертв та значних економічних збитків, що лягають щоденно на плечі нашого суспільства. Зрозуміло, що це робити не так вже й просто, адже нападник використовує всі наявні у себе ресурси, не шкодуючи при цьому ані своїх російських громадян, які масово гинуть на фронті в Україні, ані своєї економіки, через що РФ все більше занурюється у глибоку кризу.

І далі у статті подається повний перелік причин такого стану речей, що є наслідком політики путінської Росії. Для того, щоб дізнатися, на що автор звертає в першу чергу увагу у своєму дописі, досить переглянути текстові підзаголовки: «Стратегічні та оперативні аспекти війни Росії проти України», «Геополітична ситуація довкола військового протистояння між Росією та Україною», «Партнери та супротивники України», «Окремі чинники впливу на воєнно-політичні процеси, що пов’язані з російсько-українською війною», «Основні аспекти воєнно-стратегічної обстановки на Європейському, Північному та Тихоокеанському театрах військових дій», «Висновки та прогнози». Наводячи вагомі приклади, спираючись на достовірні факти, автор змальовує всю картину подій в Україні, звертаючи увагу в тому числі і на позицію інших країн світу, що не лише спостерігають за такими воєнними діями, але й так чи інакше намагаються долучиться до справи з надання допомоги нашій державі. Зрозуміло, в тексті не оминаються і позиції деяких держав, що вирішили підтримати російського нападника чи заперечувати необхідність воєнного протистояння українців. Це сьогодні також добре відомо, а у статті можна прочитати і про підстави такої ганебної позиції керівництва таких держав, що переймається лише особистими, а не інтересами свого суспільства.

Щодо вищезгаданих аспектів війни, то автор визначає їх мету (з боку України і збоку Росії), описує особливість відомих військових операцій на таких напрямках, як Куп’янсько-Лиманський, Бахмутський, Авдіївсько-Мар’їнський, Мелітопольсько-Бердянський, а також аналізує якість і кількість техніки та озброєння, що застосовується по обидва боки фронту, надійність оборонних ліній і позицій військових формувань. Зокрема, у статті також зазначається, що «зміцнення за допомогою західних партнерів системи ППО України знизило ефективність російських ударів по українській території. Більшість російських ракет та дронів знищуються засобами української ППО. Крім того, українські війська у відповідь на дії Росії, почали активно завдавати удари по центрах ухвалення злочинних рішень, військових об’єктах, нафтобазах і військових підприємствах у глибині російської території». Окремо у статті йдеться про діяльність Москви у справі формування на захоплених територіях російських органів влади, які укомплектовують прибулими з Росії чиновниками. Вони поступово заміщають українських колабораціоністів, які погодилися служити окупантам. Але в той же час, пише автор, Росія практично не переймається відновленням нормальної роботи економіки на тимчасово окупованих територіях. Як наслідок, соціальна ситуація в цих регіонах відчутно ускладнилася. Особливо у зруйнованих містах та районах, зокрема, у Маріуполі.

Автор також звертає увагу, що внаслідок розв’язаної Росією війни проти України поглиблюються розбіжності між демократичними та тоталітарними країнами з приводу головних принципів міжнародних відносин і устрою у світі. Про що свідчить передусім їх ставлення до повномасштабного військового нападу Росії на Україну, як однієї з основних геополітичних подій останніх років. Для підтвердження Іван Січень наводить практично повний перелік геополітичних заходів 2023 року, у центрі уваги яких була всебічна підтримка України. Тут і саміти Генеральної Асамблеї ООН, «Групи двадцяти» (G20) і «Групи семи» (G7), а також Європейського Союзу та НАТО. Зокрема, згадується «одна з головних тем 78-ї Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй у вересні 2023 року — війна Росії проти України… Виступи президента України В. Зеленського, президента США Дж. Байдена та генерального секретаря НАТО Є. Столтенберга в цьому плані були визначальними».

До ще однієї традиції журнальних публікацій можна віднести роботу відомого професора Мирослава Дністрянського. Цього разу він порушує тему міжнародної політики у своїй статті під заголовком  «Молдовський геополітичний вузол на тлі російської «гібридної» агресії».  Нагадаю, у одному з попередніх номерів журналу «Бінтел» він порушував у своїй статті схожу тему, але стосовно Фінляндії. Як і минулого разу, автор послідовно викладає свої погляди на події щодо одного з наших сусідів, і дає зрозуміти читачеві, наскільки важливими можуть бути політичні рішення, а також їх наслідки для Кишиніва. Ось лише один абзац зі статті: «Поряд із безпосередніми воєнними діями, агресія Росії проти України поєднується з намірами спровокувати чи підштовхнути воєнно-політичні конфлікти у різних частинах світу, які могли б відволікти увагу від України. Великих зусиль докладає держава-агресор також і для того, щоб заблокувати взаємини із сусідніми державами, підтримуючи діяльність різних антиукраїнських політичних сил у Польщі, Угорщині, Словаччині, Румунії. Але у всіх цих відношеннях найскладнішою є ситуація в Молдові, яка російськими й радянськими режимами завжди цинічно розглядалася і як «територіальний ресурс» у процесі розширення імперії, і як плацдарм для реалізації своїх інтересів у Центральній та Південно-Східній Європі».

До речі, ті, хто цікавиться такою тематикою, можуть собі взяти на замітку, що редакційна рада журналу, зважаючи на непрості поточні умови, розміщатиме згадані журнальні статті на нашому сайті, щоправда, у скороченому варіанті. Причина досить проста: зацікавлений читач таким чином зрозуміє про що йдеться у статті, і в разі потреби може придбати потрібний журнальний номер, безпосередньо звертаючись у Незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень «Борисфен Інтел». Також звертаємо увагу, що зберігається традиція друку на сторінках журналу досліджень студентів, викладачів вишів, які не просто цікавляться геополітикою, але й опрацьовують окремі актуальні питання під час навчального процесу.

 «На порозі переломного моменту історії»  — під таким заголовком пропонує свої ґрунтовні дослідження і висновки ще один наш постійний автор — кандидат історичних наук Олексій Волович. Цього разу під рубрикою «Міжнародна політика» він описує і одночасно аналізує поточні події у світлі воєн, що тривають не лише в Україні (хоча саме тема російсько-української війни беззаперечна за своєю важливістю). Аби зрозуміти, про що йдеться, і на що передусім звертає увагу автор у своїй поважній роботі, досить завітати на наш сайт, де стаття була розміщена в останніх числах грудня місяця. В журналі порушена тема викладається більш детально, з більшим числом прикладів і фактів, ілюстраціями і ґрунтовними висновками.

У тексті розміщені підзаголовки, що конкретизують його тематику: «США між Україною та Ізраїлем», «Україна і «мексиканська стіна», «Україна між Байденом і Трампом», «Чи є альтернатива НАТО?» тощо. Їх цілком достатньо, щоб зрозуміти зміст такої роботи, а також щоб читач зацікавився кутом зору науковця, відомого нашій читацькій аудиторії своїми публікаціями у вітчизняних і закордонних ЗМІ. До речі, серед його аналітичних досліджень є чимало таких, що присвячені подіям на Близькому Сході, а володіння кількома близькосхідними мовами дає авторові можливість відслідковувати найновіші публікації у тамтешніх ЗМІ і робити відповідні висновки і давати поради науковцям нашого молодого покоління.

Під рубрикою «Історія і національна безпека» продовжується публікація розлогої статті політичного експерта Сергія Рудюка  «Дещо про історичні відносини України з її сусідами».  Перша частина статті є у попередньому, третьому журнальному номері. Загалом автор описує взаємовідносини нашої держави з сусідніми в історичному аспекті, а також звертає увагу читача на те, як доводилося Україні знаходити з ними спільну мову, і на те, що було справжньою причиною непорозумінь з ними, чому і як це позначалися на нашому державотворенні (зрештою, як і позначається на взаємостосунках саме тепер, під час російсько-української війни). У попередній, першій частині, йшлося про історичний розвиток на території нашої держави, про визначення геополітичного становища України у ХІХ і на початку ХХ століть, про її колишні і нинішні кордони, про територіальні проблеми, зокрема, на південно-західних і південних кордонах.

У 2-й частині своєї статті автор описує непрості стосунки з нашими західними сусідами, в тому числі з Польщею, у якої свої особливості геополітичного руху, вказує на причину втрати української західної території, на бажання деяких сучасних польських політиків і істориків подавати всі події, що сталися напередодні і під час Другої світової війни, у вигідному для себе ключі, навіть не зважаючи на беззаперечні факти і давно зроблені висновки. Звертання до такої теми досить важливе, особливо сьогодні, коли двом народам — українському і польському — загрожують росіяни своїм нападом, і цим двом народам важливо знаходити чи виробляти спільне бачення історичних і сучасних подій, щоб не мати в майбутньому якихось розбіжностей, які можуть зашкодити добросусідству і союзництву. Автор також розбиває свій текст підзаголовками, читаючи які, можна загалом зрозуміти що мається на увазі: «Трудне братерство» чи традиційний розрахунок?», «Військова колонізація Західної України», «Історія на службі політики», «Чи відрізняється боротьба з українським націоналізмом від боротьби проти незалежності України?», «Хто насправді колаборував з німецькими фашистами» тощо. Сподіваємося, що той, хто цікавиться історією того періоду, знайде для себе тему для осмислення.

І насамкінець про матеріал під рубрикою «В гостях у «БІНТЕЛ». Цього разу для розмови ми обрали Адріена Нонжона, молодого французького історика, який погодився розповісти про свої дослідження в Україні і про те, що спонукало його викласти їх у книжці, яку він нещодавно презентував у Парижі. Його монографія має назву «Полк «Азов». Український націоналізм на війні». Автора не можна вважати випадковою особою у такій справі — ще у довоєнний час він не раз бував в Україні, займався питаннями її геополітики, прискіпливо вивчав формування українського суспільства і наслідки політичних рішень українського держкерівництва. Важливо, що його можна віднести до молодого покоління французьких науковців, якому притаманні нові, неупереджені підходи у науці, які не «зациклені» на колишніх історично-наукових наративах і завжди відстоюють свої погляди, набуті у сучасному світі. Напевно тому у нашому спілкуванні він так висловився, що це стало заголовком його інтерв’ю:  «Українці демонструють світові виняткову мужність і стійкість духу перед будь-якими випробуваннями, що випадають на їхню долю». 

Впевнений, українцям буде цікаво ознайомитися з його роботою, але зробити це зможуть не всі, а лише ті, хто знає французьку. Можливо, може так статися, що її перекладуть українською і тоді буде можливість більшому колу наших фахівців достойно її оцінити. Хоча навіть у відповідях автора на запитання можна знайти чимало цікавого, корисного і повчального.

Олег Махно