Яким має бути світ завтрашнього дня?

Існуючий світовий порядок перебуває у процесі розпаду. Центром нового має стати людина, а не держава

«IPG — Міжнародна політика та суспільство», Німеччина

Серед авторитетних світових аналітичних центрів і експертного середовища в галузі міжнародної політики останнім часом посилилися критичні оцінки ефективності впливу традиційних геополітичних гравців на глобальні міжнародні процеси. Зокрема, визнаний аналітичний центр у галузі міжнародної політики і дискусійна платформа з питань міжнародної політики та глобальних трендів, німецький журнал IPG при Фонді Фрідріха Еберта нещодавно надрукував статтю свого запрошеного дописувача, британського коментатора Пола Мейсона (Paul Mason). Стаття відображає стратегічний погляд автора на події, що відбуваються в Європі та у світі, на тенденції глобального розвитку і модернізації світоустрою. Зокрема, автор, який особисто дотримується позиції щодо необхідності агресивного відстоювання досягнень демократичного світу, вважає, що наразі світовий порядок перебуває у процесі розпаду. Підтвердженнями тому, на його думку, стали події в Афганістані, в Україні, на Близькому Сході. Пол Мейсон здійснює спробу визначити, яким має бути світ завтрашнього дня.

Першим був Афганістан, зазначає автор, коли у серпні 2021 року відбувся колапс уряду країни, а разом з ним були втрачені і 20 років процесу західної «розбудови нації». В лютому 2022 року настала черга України. Наразі в Європі вперше від 1945 року триває велика конвенційна війна. Росія розв’язала сучасне варварство як у 20-му столітті, посилене можливостями інформаційної війни в стилі 21-го століття.

7 жовтня 2023 року стався жорстокий напад терористичної організації ХАМАС і потужна відповідь Ізраїлю, що призвели до численних людських жертв. Вторгнення Ізраїлю в Сектор Газа не лише загрожує спровокувати регіональну війну із скоординованими нападами іранських проксі в Лівані, Ємені та Іраку. Стратегічно також існує ризик втрати у регіоні домінантного впливу Сполучених Штатів Америки. Зрештою, зазначає Пол Мейсон, кожна з цих драматичних подій свідчить про невдачі США. Адже спочатку провалилася мирна угода Дональда Трампа з «Талібаном», потім цю помилку не зміг виправити Джо Байден і, нарешті, президент США Байден не зміг запобігти російській агресії проти України.

Тепер, зазначає експерт, Сполучені Штати Америки перебувають перед загрозою поразки на Близькому Сході, найважливішому регіоні, де вони намагалися утвердити свою владу після виходу з В’єтнаму в 1970-х роках. Їхній вплив у столицях країн регіону, від Ер-Ріяда до Каїра, наразі незначний, їхня репутація на «арабських вулицях» зруйнована, а Конгрес США, в якому домінують республіканці, не в змозі виділити гроші на конфлікт без відповідних скорочень видатків на американську податкову службу.

Потужні військово-морські сили, які Сполучені Штати Америки зосередили у східному Середземномор’ї, призначені для стримування Ірану та його прихильників від ескалації бойових дій та мають на меті надіслати заспокійливий меседж союзникам у регіоні про те, що фундаментальна архітектура безпеки — американські військові бази, пости технічного спостереження та хиткі угоди з урядами автократів — залишається життєздатною. Але, зазначає експерт, в уяві радикальних ісламістів формується переконання можливості того, що Захід раніше завдяки своїм зусиллям зробив неможливим, а саме — поразка Ізраїлю і зменшення політичної волі у США боротися за Ізраїль.

Тинейджери на вулицях не мають зі сміхом зривати з рекламних стовпів плакати із зображенням викрадених єврейських підлітків. Американські президенти, стурбовано зазначає автор дослідження, не мають провокувати повстання у власній країні. Трагедії в українських Харкові, Херсоні та Одесі мають асоціюватися з жахами Другої світової війни, а не з сьогоденням. Пол Мейсон підкреслює, що наразі ми переживаємо руйнацію світоустрою. Разом з ним руйнується також і сила традиційного експертного середовища. Важливо, що професійні погляди на ситуацію та незаангажовані оцінки як західних, так і російських експертів стосовно актуальних подій, зокрема й стосовно поглядів на «путінізм», докорінно змінилися після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року.

Тому всеосяжна боротьба відбувається саме за параметри розуміння. Тільки після того, як ми точно зрозуміємо, що відбувається, усвідомимо сукупність цих взаємопов’язаних криз, , варто очікувати на розуміння того, що потрібно зробити для захисту спільних надбань і досягнень. Однак у міжнародних відносинах, зазначає автор дослідження, експертна думка потрапила у безплідну дискусію між «реалізмом» та «ідеалізмом», яка має форму намагання протиставити взаємно несумісні основи. Адже, якщо одна сторона має рацію, тисячі докторів наук і професорів з іншої сторони вже нічого не варті.

Щоб зробити крок далі, зазначає автор дослідження, експерт з Німецької ради з міжнародних відносин (DGAP) Бенджамін Талліс пропонує запровадити в обіг новий термін — «неоідеалізм». Це дозволило б відродити гуманітарні та універсалістські принципи, які стали основою для заснування Організації Об’єднаних Націй у 1945 році та впровадження Загальної декларації прав людини у 1948 році, але цього разу — вже без компромісу з диктатурами з «нашого боку» геополітичного розколу часів холодної війни.

Бенджамін Талліс звертає увагу на нове покоління провідних політичних лідерів, таких як Кая Каллас, Санна Марін і Володимир Зеленський, які відображають і втілюють цей новий дух. Водночас Бенджамін Талліс засуджує тривалу мовчазну згоду канцлера Німеччини Олафа Шольца та президента Франції Еммануеля Макрона з реаліями російської влади. Наразі серед експертів виникає бажання бачити ідеалізм в реалістичному світі, існування світового порядку, заснованого на правилах, універсальній концепції прав людини та системі міжнародного права, які у центр ставлять окрему людину. Водночас такі експерти усвідомлюють, що існуючий порядок перебуває в процесі розпаду.

За відомою метафорою Карла Маркса, існуюча правова та геополітична надбудова більше не може підтримуватися економічною базою, оскільки ця база зруйнувалася. У світовій економіці, зазначає автор дослідження, розпочався процес деглобалізації та розпаду на конкуруючі сфери. Відбувається «балканізація» глобального інформаційного простору. Росія та Китай розпочали системну конкуренцію із Заходом і успішно вербують для свого проекту олігархат та маргіналізовану демократію.

Звичайно, зазначає Пол Мейсон, ми повинні чинити опір і підтримувати глобальні інституції, від Близькосхідної агенції ООН з надання допомоги палестинським біженцям до Міжнародного кримінального суду, який міг би розслідувати скоєні там військові злочини. Однак наразі необхідно визнати процес занепаду, який роз’їдає основи цих інституцій.

Ми не повинні запитувати себе стосовно того, як нам зберегти старий світовий порядок, але ми повинні поставити собі питання, яке британський економіст Джон Мейнард Кейнс і його американський колега Гаррі Декстер Вайт сформулювали в 1943–1944 роках. А саме, яким має бути світ, якщо ми переможемо. При цьому під визначенням «ми» сьогодні потрібно розуміти всі народи світу, а не лише «Захід». Лідер британських лейбористів Клемент Еттлі у 1930-х роках, з огляду на громадянську війну в Іспанії, відмовився від пацифізму та політики «невтручання» і відтоді активно підтримував політику переозброєння. Він також наполягав на тому, що метою будь-якої коаліції військового часу з його консервативним колегою Вінстоном Черчіллем має бути «світовий уряд». Світоустрій після 1945 року, зазначає експерт, став результатом довготривалих правових, економічних і геополітичних візій.

Наразі в експертному середовищі поміркованих політологів, зазначає Пол Мейсон, відсутнє очікування повернення до однополярного світу під проводом США чи повернення до багатосторонності, за якої більше половини населення світу продовжує жити в бідності та перебуває у рабстві диктаторів. Будь-який новий світовий порядок, який створюється, зазначає автор, має враховувати, що центр тяжіння світу зміщується на південь. У 1948 році у світі було 2,7 мільярда людей, а сьогодні — 8 мільярдів. У 1948 році Азія була найбільш густонаселеним континентом, а Європа була другою за численністю населення. Сьогодні Африка з її 1,4 мільярдами людей займає друге місце у світі, але має лише мінімальний вплив у загальній міжнародній структурі глобального світоустрою.

Той факт, що деякі жителі «Глобального Півдня», здається, готові підтримувати таких диктаторів, як Путін, і реальний брутальний антисемітизм, що спостерігається в «соціальних мережах», можна пояснити тим, що людям не подобається існуючий наразі світовий порядок, вони хочуть нового світоустрою. Тому новий мультилатералізм має бути результатом спільних зусиль, які включатимуть прогресивні та гуманістичні традиції Китаю, а також Індії, Африки та Латинської Америки, а не тільки традиції Заходу. Такий порядок повинен спиратися на їхні знання та втілювати їхні цінності, але він також повинен створити нове розуміння універсалізму і бути послідовним у своїй концепції.

Союзникам у Другій світовій війні знадобилося майже ціле десятиліття, щоб сформулювати бачення повоєнного світу. Той факт, що вони змогли це зробити та водночас протистояти щоденним стражданням і технічним викликам війни, робить те покоління «великим». З історії формування світоустрою, що утворився після 1945 року, ми маємо усвідомити, що повоєнна структура вимагала десятиліть інтелектуальних зусиль і юридично, політично та економічно обґрунтованого нового способу мислення з боку Заходу задовго до того, як цей новий спосіб мислення набув форми законів та створених інституцій і був реалізований.

Підготував Сергій Польовик