Хто і як руйнує Росію
«Onet», Польща
Не будемо оминати думок щодо поточних подій у Європі, пов’язаних з російсько-українською війною, нині популярного не лише у тій же Європі журналіста–аналітика Габора Стейнарта, зокрема того, про що він писав буквально вчора на сайті Media Pioneer у своєму огляді під заголовком «Сім наслідків війни для Росії».
Бо він, як колишній редактор «Handelsblatt», добре у тих подіях орієнтується, знає коли і що натякнути, щоб привернути увагу політичного істеблішменту і, зрештою, викликати/спровокувати жваву дискусію якщо не в усьому ЄС, то принаймні в Берліні чи Вашингтоні. Не даремно ж кілька років тому він став засновником новинної медіа-структури — щойно згаданої Media Pioneer, за що його якось назвали (якщо вірити інтернетові) «журналістом з підприємницькими амбіціями»… А оскільки такими наслідками перейматися нині — справа нагальна, то не зайве просто заглибитися у зміст тексту і порівняти прочитане з думками, що нині охоплюють українське суспільство не з простої «європейської цікавості». Бо на кону — життя мільйонів «…живих і ненароджених».
Але спочатку зауважу, що заголовок статті має і другу частину «… Як Путін руйнує свою країну».
Отож автор розпочинає цей допис фразою, про яку можна казати — з місця у кар’єр: «Жорстокий напад путінської армії є катастрофічним не лише для України. Російські війська зазнають величезних втрат на фронті, Росія також зазнає негативних наслідків війни в економіці, розвитку технологій і торгівлі». І тут же наводить у цифрах втрати росіянами техніки і бойового складу. Зрозуміло, що допоки Г. Стейнарт писав свої замітки, втрати росіян на фронті не могли не збільшитися. Але навіть на той момент вони чималі і, правду кажучи, навряд чи хтось з нас кілька десятків років тому міг таке передбачити. Хіба що воєнні історики, що з початком перебудови на одному з заходів у Єревані поділилися висновками про розпад СРСР і передбаченнями воєнних дій на його території. Але хто нині про таке згадує…
У розділі з підзаголовком «Слабка економіка» Г. Стейнарт вказує, що економіка РФ, яка ніколи не відзначалася високими темпами зростання, зараз знаходиться у фазі скорочення. «McDonald’s, Mercedes, Henkel, Ikea та інші західні компанії виходять з країни. Інфляція галопує і зараз становить 17,8 %.
(Тут і далі ілюстрації з сайту «ONet», https://www.onet.pl/)
Кидається у вічі і падіння співвідношення валового внутрішнього продукту на одного росіянина. Нині цей рівень становить приблизно 12 тисяч дол. і подальші прогнози, вважає автор, не надають оптимізму. І для наочності порівнює такі показники інших країн: у США ВВП наближається до 80 тисяч дол. на душу населення, у Європейському Союзі незабаром досягне 40 тисяч дол. на одного статистичного жителя, при цьому тенденція зростання зберігатиметься.
У тексті з підзаголовком «Втрата підрядників на енергоресурси» автор також конкретний у своїх поглядах стосовно можливостей росіян. Росія, вважає він, все ще може розраховувати на прибутки з енергетичного ринку, особливо завдяки моторошному подорожчанню нафтогазового бізнесу. Що, правду кажучи, сьогодні і так все це можна побачити без нагадування Г. Стейнарта, коли статки РФ на такому ринку зросли порівняно з минулорічними в рази, якщо не в десятки разів. Та сподіваємося, що його передбачення здійсняться, коли він стверджує про середньострокову перспективу: важливі клієнти покинуть цей ринок і припинять співпрацю. Зрозуміло, що співпрацю з РФ.
«Росія як глобальна ресурсна держава втратила Захід як клієнта», переконує читача Г. Стейнарт, вказуючи далі, що РФ перетворюється у технологічну пустелю, оскільки «внаслідок призупинення міжнародної платіжної системи SWIFT російська експортна галузь активно втрачає доступ до західних ринків. І незабаром не зможе отримувати для своєї економіки і виробництва західних технологій. «Країна Путіна може розраховувати на менш розвинені країни у такій сфері діяльності», вважає автор, відзначаючи, що заборона стосується в тому числі деяких держав, утворених з колишніх республік Радянського Союзу.
«Залежність Росії від Китаю» — наступний підзаголовок у дописі Г. Стейнарта, де зазначається, що запроваджені Заходом санкції щодо РФ пожвавили її торгівлю з Китаєм. Він, себто Китай, і до того вже був чи не найважливішим торговельним партнером Російської Федерації в 2021 році з точки зору імпорту та експорту. Та подальша залежність від єдиного ринку купівлі-продажу товарів для Росії дуже ризикована, бо разом з нею згодом Китай може навіть перейти в цьому плані до шантажу, вважаючи такі процеси закономірними, бо породжуються ринковими відносинами.
У наступному розділі з підзаголовком «Відчуження громадян Росії» йдеться про ставлення світу до російських громадян, зокрема, як до персон нон грата. Адже вони не піддають сумніву дії свого уряду, стоять на боці Путіна у розв’язаній РФ війні проти України і готові його підтримувати, незважаючи на позицію цивілізованої світової спільноти.
На сайті «Борисфен Інтел» півтори місяці тому ми розповідали про відмову європейських театрів ставити на своїх сценах російські оперні спектаклі («Черевичкам» на сцені місця не знайшлося»), а зараз автор допису доповнює це іншими прикладами з відмови Заходу співпрацювати з російськими артистами. «Концерти Анни Нетребко було скасовано, художні керівники, такі як Валерій Гергієв, були змушені піти», йдеться у статті, де крім артистів повідомляється про продаж олігархом Р. Абрамовичем футбольного клубу «Челсі», про заборону російським спортсменам брати участь у змаганнях. Росія навіть втратила право проводити ті заходи, які раніше були заплановані як міжнародні.
«Вступ нових країн до НАТО». Зрозуміло, що тут автор має на увазі широковідому інформацію про бажання нині поки що таких нейтральних країн, як Фінляндія і Швеція, стати повноправними членами європейського військового Альянсу. Г. Стейнарт пише з цього приводу: «Плани включення Фінляндії, Швеції та, можливо, України до НАТО створили ситуацію, яка не подобається московським генералам. Адже Володимир Путін хотів, щоб НАТО було якомога далі від російських кордонів. Та такою своєю агресивною політикою щодо сусідів він досяг протилежної мети. Це ставить під приціл його армію».
Висновок Габора Стейнарта наприкінці допису однозначний: «Володимир Путін більше не може служити своїй країні таким чином. Він прагнув увійти в історію як новий цар, та сьогодні він, здається, другий імператор Нерон, який дозволив своїй імперії спалахнути в його мареннях величі».
Що ж, не знайдеться багато у Європі аналітиків, які зможуть щось заперечити Г. Стейнарту. Хіба що деякі наполягатимуть на можливості інших «варіантів» уникнення Росією запобіжних заходів. Не можна заперечувати, що такого не може бути, але якщо щось і виникатиме, то воно буде тимчасовим і нелогічним, що лише підтвердить цинічність напрямку руху російського суспільства, якщо його таким словом ще можна назвати…
Підготував О. Махно
У заголовку матеріалу зображення з сайту «ИА REGNUM»
