Кремлівська пропаганда більше не має відгуку у російськомовних у країнах Балтії
07.03.2022 р. «Neue Zürcher Zeitung», Швейцарія
Європейські аналітики продовжують досліджувати загрози від агресивної пропаганди Росії, спрямованої на розкол Європи та знищення спільних цінностей людей, які мешкають на континенті.
Навіть нейтральна та позаблокова Швейцарія долучається до вивчення форм і методів впливів Москви на масову свідомість людей та створення умов для використання громадської думки населення європейських країн у своїх інтересах.
Власний кореспондент видання Рудольф Херманн (Rudolf Hermann) пише у статті від 06 березня ц.р., що кремлівська пропаганда дискредитувала себе в регіоні та все менше впливає на суспільства в країнах Балтії.
Акція протесту перед російським посольством у столиці Литви Вільнюсі проти вторгнення Росії в Україну
Фото: 2 березня 2022 р. Джерело: Mindaugas Kulbis / AP
Один з острахів в Європі, з огляду на наміри Путіна щодо розширення агресії, спричинене розумінням того, що після України настане черга країн Балтії. Але країни Балтії є членами НАТО, і цей факт наразі стримує агресивні наміри Москви. Водночас російськомовні меншини у цих країнах також не бажають, щоби їх використовували в якості троянського коня.
Ще у 2014 році, коли путінська Росія анексувала Крим і почала розпалювати сепаратистське повстання на сході України, у країнах Балтії вже тривожно лунало запитання: «Ми наступні?» Адже Кремль аргументував свої агресивні дії не в останню чергу концепцією «Русского мира» та, як наслідок з цього, зобов’язанням Москви «протягнути руку захисту» етнічним росіянам чи навіть просто російськомовним людям в пострадянських країнах.
У країнах Балтії їх значна та впливова кількість. По суті, це є результатом політики русифікації, за допомогою якої радянська влада прагнула послабити національну ідентичність балтійських республік і отримати більш повний контроль над ними. У результаті, коли в 1991 році СРСР розпався і громадяни країн Балтії повернули втрачену в 1940 році незалежність, вони опинилися у своїх країнах разом з великою російською меншиною.
Значна історична спадщина
У Латвії та в Естонії їх частка від загальної кількості населення становила близько третини, у Литві – близько десяти відсотків. Відбулася також зміна ролей у соціальних позиціях: естонці, латвійці та литовці вже самі керували своїми державами, тоді як раніше політично домінуючим росіянам довелося відійти на другий план.
Ці історичні обставини ускладнювали спільне життя у відновлених національних державах. Питання мовної політики та громадянської лояльності отруювали суспільний діалог роками, як і суперечки щодо способів отримання громадянства. Російськомовні відчували себе громадянами другого сорту, а нові суспільства балтійської більшості, які в радянському контексті раніше самі були меншинами, змушені були знову і знову наражатися на критику з боку Європи. Не всі європейські критики докладали зусиль по-справжньому вивчити історичний контекст.
На тлі соціальної інтеграції, яка була складною протягом багатьох років, тривалий час існує побоювання, що група російськомовного населення небезпечно легко піддається впливу або навіть підбурюванням з боку Москви. Ці занепокоєння посилилися у 2014 році внаслідок подій в Україні та дедалі більш конфронтаційної позиції Росії щодо Заходу.
Але під час останньої кризи в Україні в жодній із трьох балтійських країн немає ознак того, що російськомовна меншина відреагувала на користь Москви під впливом пропаганди та дезінформації, які все більш нав’язливо поширюються на російських інформаційних каналах. Навіть у тих областях, які безпосередньо межують з Росією та де російськомовна меншість домінує чисельно, зокрема у регіонах Нарви (Естонія) та в історичному регіоні на сході Латвії, Латгалії (Lettgallen).
Балти визнали проблему
Це можна інтерпретувати як ознаку того, що після невдалого початкового періоду державотворення уряди країн Балтії визнали важливість інтеграції, а протягом останніх кількох років досягли прогресу у формуванні власної національної політики. Соціологічне дослідження, проведене 2020 року в Латвії, свідчить, що це саме так і є. На прикладі східного регіону Латгалії воно досліджує питання, чому Латвія не стала «наступним Кримом».
Структурні передумови для конфліктів, безперечно, існували також і в Латгалії: тут, у соціально-економічно слабкому регіоні Даугавпілса, другої за величиною міської агломерації Латвії, сильно представлені російськомовні меншини. Існує також відносно велика кількість «негромадян», тобто людей з правом на проживання, але без громадянства Латвії.
Колишній вал у місті Даугавпілс із Арт-центром Марка Ротко на задньому плані.
Джерело:Pierre Crom / Getty
У дослідженні визначаються різні причини, чому не відбулося соціального конфлікту. Жителі Латгалії, наприклад, вважають, що, коли вони зазирнуть через кордон у сусідній російський регіон навколо міста Пскова, життя там складніше.
Але таке твердження діаметрально суперечить наративу Кремля про країни Балтії як про «держави-невдахи». Крім того, згідно з дослідженням, і в такому регіоні як Латгалія зараз існує так звана «соціо-національна банальна інтеграція».
Цей вираз описує процес, що веде до щоденної взаємодії з низьким рівнем суперечок та тертя на мовному та соціальному рівнях. Згідно з дослідженням, такий процес відбувається природно в повсякденному житті, тоді як офіційна інтеграція, що супроводжується політичними заявами та діями, надто часто підкреслює відмінності між латишами та «росіянами» і, таким чином, відтворює кліше розділеного населення.
Проте «банальна інтеграція» просунулася настільки далеко, що «російськомовних» більше не можна ототожнювати з «духовно російськими» або «відчуженими від Латвії».
Заборона на мовлення для московської пропаганди
Проте вплив російської пропаганди в розпал конфлікту в Україні в країнах Балтії не сприймається легковажно. Тому що дезінформація може, хоча й навряд чи в значному масштабі, вплинути на населення, орієнтоване на російські інформаційні канали. Останнім часом пропагандистський тон Москви значно загострився.
Вважливим інформаційним засобом російської пропаганди є телебачення, особливо впливове воно на літніх представників російськомовних меншин у країнах Балтії. Доцільно нагадати, що через неодноразові порушення законодавства про ЗМІ, в жовтні 2021 року відкликали ліцензію у російськомовного латвійського каналу PBK.
З огляду на дії Росії, всі три країни Балтії вжили заходів щодо заборони деяких російських каналів. У випадку з Латвією це робилося навіть протягом чотирьох років, на що країні потрібен був спеціальний дозвіл ЄС.
Швейцарське видання не надає актуальних для всіх коментарів з приводу російської пропаганди та необхідності її нівелювання на європейському рівні. Очевидно, такі висновки і заклики, як і остаточне прозріння заколисаної і раптово ще попереду.
